Організація Рада Європи презентация

План:
Заснування Ради Європи
Мета створення. Цілі організації
Країни, що входять до складу Ради Європи
Діяльність Ради Європи

Заснування Ради Європи
Рада Європи була заснована після промови Вінстона Черчілля в університеті Цюриху 19 вересня 1946 року, в котрій він закликав до створення «сполучених держав Європи»
Рада була офіційно заснована 5 травня 1949 року Лондонською Угодою, підписаною десятьма країнами-засновниками (Великобританія, Ірландія, Люксембург, Італія, Нідерланди, Данія, Швеція).

Штаб-квартира Ради Європи знаходиться у Страсбурзі. Спочатку засідання Ради відбувалися в Університетському Палаці Страсбургу, у 1977 році для засідань Ради на околиці міста був зведений Палац Європи.

Мета створення.
Основна заявлена мета − побудова Європи, що ґрунтується на принципах свободи, демократії, захисту прав людини і верховенства закону.
Ця мета досягається за допомогою органів Ради шляхом
обговорення питань, що становлять спільний інтерес, шляхом
укладання угод та здійснення спільних заходів в економічній,
соціальній, культурній, науковій, правовій та адміністративній
галузях, а також у галузі захисту та збереження і подальшого
здійснення прав людини і основних свобод.

Цілі організації
Захист демократії і верховенства права
Захист прав людини, зокрема:
- Соціальні права
- Лінгвістичні права меншин
Поширення ідей європейської культурної ідентичності і різноманітності;
Вирішення проблем, що з ними стикається європейське суспільство, включаючи дискримінацію, ксенофобію, екологічні загрози, СНІД, наркотики та організовану злочинність
Заохочення стабільності демократії шляхом реформ.

Країни, що входять до складу організації
Основною статутною умовою для вступу країн до Ради Європи (РЄ) є визнання державою-кандидатом принципу верховенства права, її зобов'язання забезпечити права та основні свободи людини всім особам, які знаходяться під її юрисдикцією, та ефективно співпрацювати з іншими державами з метою досягнення цілей РЄ.
На даний момент 47 країн є членами Ради Європи: Австрія, Албанія, Андорра, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Греція, Грузія, Данія, Естонія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Ма­кедонія, Мальта, Молдова, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Росія, Румунія, Сан-Марино, Словаччина, Сло­венія, Туреччина, Угорщина, Україна, Фінляндія, Франція, Хорва­тія, Чехія, Швейцарія, Швеція. Кандидатами на вступ е Азербай­джан, Білорусь, Боснія і Герцеговина та Вірменія.

Діяльність Ради Європи
Одним з найбільш значних досягнень Ради Європи вважається розробка і прийняття Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка слугує основою для Європейського суду з прав людини. Вона сприяє уніфікації законодавства різних країн у цій сфері. Рада Європи проводить експертизу рівня захисту прав особистості в конкретній країні, в її законодавстві та на практиці. Рада Європи не є частиною Євросоюзу і її не слід плутати із Радою Європейського Союзу чи Європейською Радою.
Десять років потому Рада Європи підійшла до поворотного моменту у своєму розвитку. Надавши допомогу в становленні демократії новим державам, які виникли на руїнах соціалістичної системи, вона приступає до налагодження нових партнерських зв'язків, до співпраці на нових напрямках на рівноправній основі з цими ж державами, які тепер стали повноцінними членами організації.
Від самого початку свого існування Організація намагається усувати будь- які перешкоди між народами, створюючи в Європі єдиний простір, в основі якого лежать загальнолюдські цінності.
Отже, Рада Європи має велике значення для розвитку демократичних процесів у всьому світі

Висновок
Зі створенням цієї Організації було започатковано нову форму міждержавного співробітництва. Створення та діяльність Ради Європи мали значний вплив і на розвиток права міжнародних організацій, зокрема на внутрішньо-організаційний механізм. Вплив Ради Європи на загальноєвропейські процеси доводить і той факт, що вона охоплює своїм впливом майже всі європейські держави, за винятком Білорусі. За цим показником вона є найбільшою в Європі, якщо врахувати, що ОБСЄ, НАТО та деякі інші міждержавні організації з погляду географічних критеріїв не можуть вважатись виключно європейськими.