Українські інформаційні агентства презентация

Мапа Європи 1907 р.

Перші агентства преси
1866 р – Російське телеграфне агентство (РТА)
Київське відділення (інформація з Півдня Росії)
1872 р – Міжнародне телеграфне агентство (МТА)
Харківське відділення
Чірнігівське віддлення
1882 р – Північне телеграфне агентство (ПТА)
Розвиток телеграфного зв’язку
1835 р – Гавас (Франція)
1851 р – Рейтер (Англія)

Міжнародне бюро телеграфних правлінь
1868 р засноване у Відні, постійне місце перебування Берн.
Розробило конвенцію (стандарт міжнародної телеграфної служби), 17 травня 1865 р. прийнята в Парижі перглянута 21 липня 1868 р. у Відні

1904 р. - Санкт-Петербурзьке Телеграфне Агентство, з (СПТА)
1914 р. - Петроградське телеграфне агентство (ПТА)
Мало відділення
за поштово-телеграфними округами
Київське відділення (Київська та Волинське губернії)
Харківське відділення (Харківська, Курська та Воронезька губернії)
Одеське відділення (Херсонська і Таврійська губергнії)
Полтавське відділення (Полтавська і Чернігівська губернії)
Ростовське відділення (Катеринославська губернія і край Війська Донського)
Кишенівське відділення (Бесарабська і Подільська губернії)
“повідомляти в середині імперії і за кордоном політичні, фінансові, економічні, торгівельні та інші відомості, які мають суспільний інтерес”
Засновники
Міністерство фінансів,
Міністерство закордонних справ,
Міністерство внутрішніх справ Росії
ТАСС – Информационное агентство Росии (Телеграфное агентство Советского Союза)

Санкт-Петербурзьке телеграфне агентство (СПТА), 1904—1914
Петроградське телеграфне агентство (ПТА), 1914—1918
Російське телеграфне агентство (РОСТА), 1918—1925
Телеграфне агентство «Советского Союза» (ТАСС), 1925—1992
Інформаційне телеграфне агентство Росії (ИТАР-ТАСС), с 1992-2014
ТАСС (ребрендінг) з жовтня 2014

Перші українські пресові бюро
1907 р. – Перше українське пресове бюро заснував Володимир Кушнір у Відні
1912 р. – Українській Інформаційний Комітет заснували Роман Залозецький та Андрій Жук у Львові
4 серпня 1914 р. – Союз визволення України (СВУ) заснован політичними емігрантами із Наддніпрянщини у Львові
мав пресові бюро у Берліні, Лозанії, Женеві та Берні
1914 р. – Пресова Квартира Українських Січових Стрільців

УНР - Центральна Рада
7 березня 1917 р. – квітень 1918 р.
Українська народна республіка (УНР)
16 березня 1918 р. – створюється Українське Державне Телеграфне Агентство (УДТА)
Відділення в Одесі, Харькові, Ростові, Катеринославі, Кам’янці-Подільському

1912 р. споруджений за проектом архітектора П.Ф. Альошина для Педагогічного музею

ЗУНР за кордоном
листопад – грудень 1918 р. у Відні за сприяння посольства України та за ініціативи офіцера-українця О. Кущака було створено Українське Пресове Бюро до вересня 1919 р. фінансоване урядом ЗоУНР пізніше на кошти працівників
обробляло іноземні матеріали, готувало і розсилало інформацію дипломатичним установам ЗУНР.
Матеріали УПБ через 1-2 дні з’явлвлись у чисельних зарубіжних виданнях

Українська держава,
гетьманат Павла Скоропадського
квітень-листопад 1918 р. – Українське Телеграфне Агентсво (УТА)
Бюро Української Преси (БУП)
з червня по листопад очолювані Дмитром Донцовим
Київ, Хрещатик, 25

Директор УТА часів
гетьманату Д.Донцов.
Будинок УТА на Хрещатику, 25.

Директорія УНР
листопад 1918 – лютий 1919
Продовжило діяльність Українське Телеграфне Агентсво (УТА)

Радянська Україна
28 грудня 1917 р. Харківське відділення ПТА було офіційно підпорядковано ЦВК Рад України
12 березня 1918 р. було створено Українське телеграфне агентство (УкТА)
очолив Р. Гальперін, а з 16 березня воно почало працювати. Знаходилось в Катеринославі у будинку колишнього губернського управління
до кінця березня 1918 р. УкТА розпочало діяльність у Харкові, Полтаві, Чернігові, Єлизаветграді, Херсоні, Кременчузі, Миколаєві, Севастополі

Радянська влада в Києві
лютий – 31 серпня 1919 р.
в грудні 1918 р. замість УкТА було створено Бюро Української Преси (БУП) Працювало в приміщенні УТА на Хрещатику
мали понад 100 абонентів, підтримували зв’язок із 70 містами України, забезпечували матеріалами всю пресу України, передавали повідомлення для читачів радянських республік та світу.
Видавали “Стінну газету БУП”, передавали інформацію телефоном
липень 1919 р. організовано відділ пропаганди і агетації (інформаційний підвідділ Бюро Друку – мало відділення Київське, Харківське, Одеське, Гомельське та ін.)
у другій половині 1919 р. БУП - ліквідовано

ЗУНР – УГА
січня 1919 р. – січень 1920 р. Пресова Квартина Начальної Команди Української Галицької Армії
7 відділів: організаційний, видавничий, вічовий, історичний, інформаційний, бібліотечний і театрально-музичний. Видвали часопи “Стрілець” і “Козацький голос”

Радянська влада повернення
до Києва
червень 1920 р. радянські війська повернулися до Києва. На базі ПТА в Росії створено РОСТА, а від так БУП перейменовується в УкРОСТА (проіснувало трохи більше року)
Державний інформаційний апарат УРСР при Всесоюзному Центральному Виконавчому комітеті
Шоденно безкоштовно видавала газети-листівки у 70 містах України, “Вікна УкРОСТА”, числені газети, плакати, листівки, інструктивний бюлетень “Радянський журналіст”, готували журналістів
Працювали поети Павло Тичина, Іван Ле, Лев Нікулін, Борис Лавреньов

Газета принадлежит всем. Поэтому, прочитав ее,
не бросайте, не рвите,
а передавайте другому.
Газета належить усім.
Тому прочитавши, не викидайте її, не рвіть, а передайте іншому.

Газета УкРОСТА, що видавалася
у 1920 році в Кам'янці-Подільському.

Харківська потужна радіостанція міжнародних зносин
7 серпня 1920 р. у Харкові почала діяти потужна приймальна радіостанція міжнародних зносин, яка одержувала повідомлення з Берліна, Константинополя, Лондона, Мадрида, Парижа, Рима і багатьох інших країн світу.
за кілька місяців збудували передавальну радіостанцію.
на Україні було встановлено 64 приймальні станції, через які, органам влади, редакціям газет та радіослухачам, передавались новини про події у країні та за кордоном

У квітні 1921 року за ініціативи керівника УкРОСТА Володимира Нарбута Президія Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету прийняла рішення УкРОСТА реорганізувати в Радіо-телеграфне агентство України (РАТАУ)
Харків (з 1919 р. по 1934 р. столиця Радянської України)

Володимир Норбут 1888-1937(8), один із засновників акмеїзму, працював в ЮгРОСТА (Одеса)
В. Катаєв вважав, що В.Нарбут став прообразом Воланда у романі М.Булгакова "Майстер і Маргарита".

Прийом радіовісника РАТАУ
в редакції місцевої газети.

Харків виділявся поміж інших міст України і СРСР унікальними спорудами. Серед них - збудований у стилі конструктивізму гігантський будинок Держпрому, одна із найбільших у Європі площ (нині площа Свободи).
30-ті рр.

РАТАУ
У 1931 р. почало працювати відділення у м.Балті - столиці Молдавської Автономної Соціалістичної Радянської Республіки, яка входила до складу України.
У 1940 р., відділення стало основою для створення інформаційного агентства Радянської Молдавії. З назвою АТЕМ воно проіснувало до 1990 року, а потім реорганізувалося в агентство МОЛДПРЕС - державне агентство незалежної Молдови.

Влітку 1937 року РАТАУ було переведено з Харкова до Києва, який став столицею України.
З 1938 по лютий 1941 року директором агентства працював І.Сиромолотний (він очолював РАТАУ також у 1950-1960 роках).
15 листопада 1939 року Верховної Ради УРСР ухвалила Закон про входження Західної України до складу УРСР.
У Львові створюється відділення РАТАУ, а у Волинській, Дрогобицькій, Рівненській, Станіславській і Тернопільській областях - кореспондентські пункти

У 1940 р. почали працювати корпункти у Чернівецькій і Анкерманській (Ізмаїльській) областях, які були передані до складу України після зайняття Червоною армією Бессарабії і Північної Буковини.

М.Костенко: "Разом з письменником Олексою Десняком (був це 1937 рік) поспішаю на Чернігівський телеграф. Хочеться оперативно передати чергову інформацію. В паровозному депо достроково завершили ремонт локомотивів... Буряківниці області виростили 500-центнерний урожай... Олександр Довженко вивчає край, де незабаром зніматимуться перші кадри майбутнього фільму "Щорс"...
А ранком наступного дня з хвилюванням, чеканням і надією розгорнув свіжі номери всеукраїнських газет. Чи вмістили?
- Читай, - вигукнув Олекса Десняк. - З чотирьох переданих інформацій три надруковано. Для початку непогано. Дарма, що під цими короткими повідомленнями немає твого прізвища, зате вони підписані - РАТАУ".

14 травня 1941 р. РАТАУ поширило Заяву ТАРС про провокаційні чутки щодо можливої війни між СРСР і Німеччиною.
22 червня 1941 року був неділею. Проте більшість працівників РАТАУ з раннього ранку, без офіційного виклику, прибула до агентства. Як і усіх киян, їх розбудило масоване бомбардування столиці України німецько-фашистською авіацією.

Після 22 червня десятки журналістів, інших працівників РАТАУ були мобілізовані до лав радянських Збройних Сил.
Ті, хто залишився у Києві, продовжували активно висвітлювати хід бойових дій на території України, оборону Києва, яка тривала понад два місяці. 19 вересня 1941 року радянські війська залишили Київ.
Про героїчну оборону Одеси, самовідданість її захисників писав вже як військовий кореспондент ТАРС Г.Ошаровський. З оточеного Севастополя передавав свої кореспонденції М.Туровський. Про бої у Придніпров'ї повідомляв Д.Щукін, який до війни працював завідуючим Дніпропетровським відділенням РАТАУ.
Матеріали працівників РАТАУ широко використовувалися у передачах радіостанції "Радянська Україна", звернених до жителів України, які залишилися на окупованій території. Вони ж публікувалися на сторінках українських видань, що розповсюджувалися у ворожому тилу.

У 1942 році евакуйоване агентство очолював М. Паук.
З травня 1943 по липень 1944 року кореспонденти РАТАУ готували матеріали для передач поїзної прифронтової радіостанції "Дніпро", яка діяла у районі міст Калач, Куп'янськ, Харків.
Відомий журналіст І.Сиромолотний, який очолював РАТАУ з 1938 до початку 1941 року, призначається заступником начальника Штабу Українського партизанського руху. Він же опікувався радіостанцією "Партизанка", яка вела передачі для народних месників, що діяли у ворожому тилу.

у серпні 1943 р. у місті Харкові відновили діяльність владні структури УРСР і РАТАУ
у січні 1944 р. відповідальний керівник агентства П.Зінченко видав наказ про переїзд РАТАУ з Харкова до визволеного Києва
у серпні 1944 р. було прийнято рішення про створення філії агентства у Львові.

Наприкінці 1944 - початку 1945 років новий відповідальний керівник РАТАУ Л.Терещенко направив командуванню Червоної Армії десятки листів з проханням відкликати для роботи в агентстві його працівників, які перебували у військах.
1945 р. - працювало понад 70 журналістів, інженерно-технічних працівників і службовців.

22 лютого агентство повідомило про рішення Раднаркому СРСР розпочати будівництво метрополітену у Києві.
15 березня відкрилися регулярні рейси пасажирських літаків з аеропорту Жуляни.
Особливо пам'ятними для співробітників РАТАУ була ніч з 8 на 9 травня і день Перемоги. Тоді агентство передало своїм передплатникам, використовуючи телетайпи і радіоефір, повідомлення про беззастережну капітуляцію фашистської Німеччини.
Акт капітуляції підписали повноважні представники СРСР, США, Великобританії і Франції 8 травня о 22 годині 43 хвилини за середньоєвропейським часом (у Москві годинник вже показував 0 годин 43 хвилини). Інформація була передана негайно.

Будинок по вулиці Воровського, 22,
у якому РАТАУ працювало у повоєнні роки.
У цьому ж будинку знаходились редакції газет «Сталинское племя» (пізніше - мала назви «Комсомольское знамя» і «Независимость»), «Юный ленинец» та журналів «Дніпро», «Знання та праця».

Тематика повідомлень
Розбудова держави
Ідеологічна боротьба
Як відомо, повоєнні сорокові роки були нелегкими й для вітчизняної культури. З повідомлень агентства видно, як публічно "пророблялися" за "ідеологічні" помилки деякі видання того часу, зокрема, журнали "Вітчизна", "Перець", окремі письменники, діячі мистецтва.

Директор РАТАУ, голова
оргкомітету зі створення
СЖ І.Сиромолотний на
установчому з'їзді Спілки
журналістів України. 1957-1959 рр.
Упродовж 50-х рр. РАТАУ очолював один і той самий керівник – Іван Сиромолотний. Це було друге його повернення до агентства - ще у 1938 році він був призначений відповідальним керівником РАТАУ і працював на цій посаді до початку 1941 року.
50-ті рр.

1956 р.
Всі районні і міськрайонні газети почали друкуватися на чотирьох сторінках і виходити тричі на тиждень.
Щомісяця фотослужба агентства надавала тільки республіканським газетам понад 500 знімків
щороку понад 700 редакціям газет, радіо і телебачення України передавали майже 11 тисяч матеріалів. Цьому слугувала мережа телетайпних зв'язків, яка охоплювала всі обласні центри.
Для міських, міськрайонних і районних газет регулярно передавався радіовісник обсягом до 5 машинописних сторінок.

Начальник Фотохроніки Є.Ланський починав свою журналістську діяльність ще в БУП.
Ветеран агентства
Є.Ланський.

60-ті рр.
працювало 350 журналістів, перекладачів, зв'язківців, інших працівників. Відділення діяли в Донецьку, Харкові, Львові, Одесі, а кореспонденти і фотокореспонденти - у 22 обласних центрах.
обслуговувало понад 700 редакцій газет, радіо і телебачення.

1967 р.
редакція республіканської інформації передала передплатникам 26.500 матеріалів, редакція союзної і закордонної інформації - 21 тисячу, а прес-бюро - понад 80 статей загальним обсягом близько 500 машинописних сторінок.
Фотохроніка надіслала газетам 25 тисяч фотознімків і понад 50 тисяч кліше.

Каналами ТАСС інформація РАТАУ передавалася за кордон, зокрема, основним осередкам української діаспори, їх виданням.
Щоденно агентство приймало, опрацьовувало і поширювало близько 100 сторінок машинописного тексту українською і російською мовами.

Брест-Литовському проспекті, 94 знаходилось агентство з 1963 по 1986 рік.
Сьогодні, це будинок «Преса України» (проспект Перемоги, 94)

Видатний український авіаконструктор Олег Антонов писав: "За 50 років РАТАУ читачі й радіослухачі одержали немало цінної інформації. Мені особливо приємно відзначити у зв'язку з цим, що РАТАУ присвятило велику кількість повідомлень нашим АНам".

70-ті рр.
На початку сімдесятих інформація РАТАУ про життя в Україні одержала масового зарубіжного споживача. Якраз тоді її почали одержувати телетайпними каналами ТАРС і публікувати численні видання української діаспори у США, Канаді, інших країнах світу, де жили вихідці з нашої держави та їх нащадки.

Фотослужба
Одна із перших фотографій
Палацу культури "Україна",
який було відкрито у 1970 році.
На виконання редакційного завдання вирушають фотокореспонденти РАТАУ
А.Піддубний, В.Самохоцький і Ю.Мосенжник.

фотокореспонденти висвітлювали створення в селі Пирогово під Києвом Музею архітектури та побуту України, який почав працювати у липні 1976 року.
У ньому на площі близько 150 гектарів було встановлено близько 300 вітчизняних пам'яток народної архітектури з усіх куточків України - хат, вітряків, господарських споруд, розміщено десятки тисяч інших експонатів.
З музею готувалися не тільки численні фоторепортажі для преси. Його споруди і унікальні краєвиди, масові заходи були увічнені фотомайстрами РАТАУ у фотовиставках, художніх альбомах, буклетах, календарях, поштових листівках, які розійшлися по світу мільйонними тиражами.

80-ті рр.
26 квітня 1986 р. у Києві під гаслом "Природі всенародну турботу!" працював VІІ з'їзд Українського товариства охорони природи, роботу якого широко висвітлювали всеукраїнські ЗМІ.
вранці 27 квітня. Черговий по агентству М. Хоцький розповів про плани евакуації населення співробітникам агентства, які працювали на садово-городніх ділянках в селі Новосілки.
лише 28 квітня вперше з’являються короткі повідомлення у друкованій пресі, напередодні РАТАУ поширило одержане з Москви повідомлення ТАРС "Від Ради Міністрів СРСР".
У ньому говорилося, що на Чорнобильській АЕС сталася аварія, пошкоджено один із реакторів.
А вже 29 квітня РАТАУ передало друге, більш розгорнуте повідомлення союзного уряду.
Йшлося вже про витік радіоактивних речовин, перші жертви, евакуацію жителів Прип'яті, сусідніх населених пунктів.

Один із перших знімків зруйнованого
реактора Чорнобильської АЕС.
Фото В.Репіка з архіву Укрінформу.

Агентство переїжджає до будинку на нинішній вулиці Богдана Хмельницького, 8/16, у якому працює сьогодні.

80-ті
Телетайпні лінії (їх було понад 1100) "дотягнулися" до редакцій практично всіх видань України - від всеукраїнських до міськрайонних і районних.
Це дозволило припинити поширення оперативних вісників через радіоефір.
Відійшла у минуле відома багатьом поколінням радіослухачів фраза: «Увага, увага! Говорить Київ, РАТАУ...»
З’являються комп’ютери

80-ті
Матеріали РАТАУ передплачували 14 всеукраїнських, 35 обласних, 25 молодіжних, 523 міських, міськрайонних і районних і понад 400 багатотиражних газет.
Впродовж вісімдесятих років РАТАУ поширило серед своїх передплатників понад мільйон повідомлень і близько 800 тисяч фотоінформаційних матеріалів.

90-ті
У травні 1990 року Рада Міністрів прийняла постанову про зміну назви РАТАУ на Українське інформаційне агентство при Раді Міністрів УРСР (скорочено - Укрінформ).
Передплачували в Україні понад 1200 організацій (970 редакцій газет).
1/5 валового обсягу інформаційної продукції загальносоюзного ТАРС створювало Укрінформ.
Започаткувався інформаційний обмін агентства з Польським агентством преси (ПАП).
Матеріали Укрінформу одержували українські газети США, Канади, Австралії, Румунії, Чехословаччини.
Агентство почало висвітлювати візити керівництва УРСР до зарубіжних країн.

90-ті
Під час "ГКЧП" у серпні 1991 року журналісти агентства не підготували жодного матеріалу на підтримку "путчистів".
24 серпня 1991 року Укрінформ першим передав на увесь світ історичне повідомлення: Україна проголошена незалежною державою.

Київ. Біля будинку Верховної Ради
України розгорнуто національний прапор.
За мить його внесуть до зали.
Фото з архіву Укрінформу.

У той складний період колектив агентства виступив із зверненням до керівництва України, засобів масової інформації. У ньому наголошувалося, що агентство у своїй діяльності керуватиметься державними інтересами України, а вищим принципом його діяльності буде об'єктивне, оперативне і правдиве висвітлення подій. Журналісти відмовлялися слугувати політичним силам різної спрямованості і пропонували надати агентству статус національного.

У грудні 1991 року незалежна Україна обирає свого першого Президента Л.Кравчука.
1994 року Президентом було обрано Л.Кучму, його ж переобрали у 1999 році.
1997 року Верховна Рада прийняла Конституцію суверенної України.

У жовтні 1995 року Укрінформ було прийнято до складу Європейського альянсу прес-агентств (ЕАРА).

У липні 1996 року вийшов Указ Президента про ліквідацію Укрінформу і створення на його базі Державного інформаційного агентства (ДІНАУ), підпорядкованого Міністерству інформації України.
Генеральним директором було призначено О.Савенка.

1996 – жовтень 2000 ДІНАУ
Сучасний комп’ютерний парк. У практичну роботу журналістів входили Інтернет, електронна пошта.
Влітку 1999 року в агентстві запрацювали три потужних сервери - подієвий, інформаційно-пошуковий та фотоінформаційний, у яких почали формуватися величезні за обсягом структуровані масиви інформації.

У 2000 році агентство знову одержало назву Укрінформ.
21 вересня Президент України Л. Кучма видав Указ "Про надання Державному інформаційному агентству України (ДІНАУ) статусу національного". У документі, зокрема, зазначалося: "Враховуючи багаторічну плідну діяльність... агентства, його важливу роль в інформаційному забезпеченні реалізації внутрішньої і зовнішньої політики України... надати агентству статус національного і надалі іменувати його - Українське національне інформаційне агентство "Укрінформ".

Власний Прес-центр
Мобільний комплекс для поширення фотоінформацій
у лютому-квітні 2002 року при Укрінформі працював Інформаційний центр зі сприяння офіційним зарубіжним спостерігачам на виборах до Верховної Ради
Інтернет-ресурси веб-сайту Інформаційного центру перевищили 15 тисяч сторінок текстових матеріалів та 1200 фотографій.

Укрінформ сьогодні
єдине національне інформаційне агентство України, поширює інформацію про політичне, економічне, соціальне, наукове, культурне, суспільне життя в Україні та за кордоном.
Кореспонденти агентства працюють у кожному регіоні України та 9 країнах світу: США, Німеччині, Франції, Росії, Китаї, Бельгії, Молдові, Польщі, Нідерландах.
більше 300 новин за добу, ексклюзивні коментарі та інтерв'ю, фоторепортажі, інфографіку.
Новини виходять українською, російською, англійською, німецькою, іспанською та китайською мовами.

Укрінформ сьогодні
Випускає десятки професійних інформаційних продуктів: стрічки, інформаційні пакети, вісники та бюлетені.
Стрічки: «Укрінформ: новини» до 150 пов. на добу
«Новини України» до 40 пов. на добу
«Економічні новини» до 50 пов. на добу
«Укрінформ: політика» до 50 пов. на добу
«Міжнародне життя» до 30 пов. на добу
«Укрінформ: регіони» до 30 пов. на добу
«Укрінформ: фотоновини» до 200 фото на добу

Укрінформ сьогодні
Серед передплатників та партнерів: електронні та друковані ЗМІ, теле- і радіокомпанії, медіа із зарубіжних країн, владні та бізнес структури, посольства і консульства, підприємства, банки, компанії та корпорації.
УКРІНФОРМ має професійну фотослужбу
(Фотоколекція налічує більше 500 000 знімків від 1918 р.).
Прес-центр - три різнопланові зали, де проводять: прес-конференції, брифінги, круглі столи, Інтернет-конференції, відеомости, презентації, семінари, виставки та гарячі телефонні лінії.

УКРІНФОРМ – єдиний від України член Європейського альянсу інформаційних агентств, та
Асоціації національних інформаційних агентств країн Причорномор'я (ПАНІА)
створена 29 - 31 травня 2006 року у Києві, об'єднує національні інформаційні агентства країн регіону для ефективного використання їх інформаційних ресурсів.
Члени ПАНІА
АЛБАНІЯ - ATA
АЗЕРБАЙДЖАН - AZERTAJ
БОЛГАРІЯ - BTA
ВІРМЕНІЯ - ARMENPRESS
ГРЕЦІЯ - ANA/MPA
ГРУЗІЯ - GNH
МОЛДОВА - MOLDPRES
РОСІЯ - ITAR-TASS
РУМУНІЯ - АДЖЕРПРЕС
СЕРБІЯ - TANJUG
ТУРЕЧЧИНА - AA
КОЛИШНЯ ЮГОСЛАВСЬКА РЕСПУБЛІКА МАКЕДОННІЯ - МІA
УКРАЇНА - UKRINFORM
ХОРВАТІЯ - HINA

Інтернет-ресурси агентства:
«Укрінформ: Новини» (ukrinform.ua)
«Укрінформ: Фото» (photo.ukrinform.ua)
«Ділова Україна» (project.ukrinform.ua)
«Прес-центр»
(ukrinform.ua/ukr/news/products/pres_tsentr_anonsi)
«Укрінформ: Блоги» (blogs.ukrinform.gov.ua)
«Єдина країна» (ukrinform.ua/iac)
«Новини Діаспори» (ukrinform.ua/diaspora/)
«Новини ПАНІА» (ukrinform.ua/rus/products/novosti_pania)
«Новини-архів» (newsar.ukrinform.com/ukr/search_e/)