Історія рідного краю. Місто Одеса презентация

ТЕРИТОРІЯ ЛУЧНА ОДЕСІ
Приблизно, у 375 році нашої ери Одещину зайняли гуни у ході Великого Переселення Народів. Згодом, у VIII — X століттях на берегах північного Причорномор'я домінували давньоруські племена тиверців та уличів.

Близько 1324 року усі землі між Дніпром і Дністром були завойовані Великим князівством Литовським, Руським та Жемайтійським і вони заснували поселення «Качибей»[A 1] разом із фортецею при ньому. Після втрати впливу на цей регіон Качибей захопили османи, населений пункт був перейменований на «Хаджибей»[

СВЕДЕННЯ ПРО ЗЛЮДНЕННЯ ТЕРИТОРІЇ
Поява і розселення людей на території сучасної України. Як свідчать дослідження ряду сучасних археологів, процес формування людини розумної сягає 2,5—3 млн років.

Так розпочався кам'яний вік в історії людства, який поділяється на три періоди: палеоліт, мезоліт, неоліт, тобто давній, середній і новий кам'яний вік. Ясна річ, що слово «вік» вживається тут умовно, оскільки означає не сто, а тисячі, десятки тисяч і навіть сотні тисяч років.

ЗМІНА КЛІМАТУ
Змі́на клі́мату — суттєва та тривала зміна у статистичному розподілі погодних умов протягом тривалих проміжків часу: від десятиліть до мільйонів років. Це може бути зміна в середніх погодних умовах, або у розподілі погоди навколо середніх умов

ЖЕВАХОВА ГОРА
Жевахова гора — пагорб з глини, висотою 40 м, розташований на теренах м. Одеси. Використовується місцевим населенням для випасу кіз і корів, іноді ведеться видобуток глини, також використовується як сміттєзвалища.

З гори відкривається гарний вид на Пересип і море. До штурму Хаджибею козаки називали цю гору «Довга Могила». Гора названа на честь генерал-майора Івана Жевахова (Джавахішвілі)[ru], чий палац і тепер стоїть на схилах гори.

ХАН НОГАЙ(1270Р.)
Ногай (نوغاي) , Ісу-Ногай, Нокай (ніг. Ногай, Nogay[1], тат. Nuğay, Нугай, монг. Ногай; 1235/1240[2] — 1300) — золотоординський беклярбек, правитель західного улусу Золотої Орди (на території від лівого берега Дунаю до Дністра, ставка на Дунаї). З 1270-х рр. і до своєї смерті не підкорявся ханам Сараю і фактично контролював їх.

Васальну залежність від нього визнали Болгарія і Сербія, а також всі південні і частина північно-східних руських князівств[2]. Був одружений на Єфросинії — позашлюбної дочки візантійського імператора Михайла VIII Палеолога[2]. Прийняв іслам після хана Берке[3]. Від імені Ногая беруть свою назву ногайці[1].

ЛИТОВСЬКИЙ ПЕРІОД
Вели́ке кня́зівство Лито́вське, Руське і Жемайтійське (лат. Magnus Ducatus Lituaniae) — монархічна держава у Східній Європі середньовіччя і нового часу.

Існувала в 1236–1795. У час найбільшого розширення території знаходилось на теренах сучасної Литви, Білорусі, більшої частини України, крайньої західної частини Росії, Придністров'ї Молдови, невеликої частини східної Польщі та невеликої частини східної Латвії.

Одна з найбільших європейських держав пізнього середньовіччя. Уперше назва "Литва" зафіксована у німецьких хроніках 1009 року. Велике князівство Литовське створене на землях балтських племен в 13-му столітті на основі східно-балтської за своїм етнічним походженням язичницької держави Міндовга. ВКЛ значно розширене територіально у 14-му столітті за правління Гедиміна та його нащадків.

ОСМАНСЬКИЙ ПЕРІОД
Осма́нська імпе́рія — ісламська монархічна держава турецької династії Османів. Існувала у 1299–1923 роках. Заснована султаном Османом І на території Малої Азії. У ранньому новому часі була наддержавою в Європі та Середземномор'ї..

Знищила Візантійську імперію, захопивши її столицю Константинополь, перейменований на Стамбул (1453). У часи найбільшого розквіту в XVI — XVII століттях займала Анатолію, Близький Схід, Північну Африку, Балканський півострів і прилеглі до нього з півночі землі Європи

Мала численних васалів — Волощину, Молдовське князівство, Дубровницька республіка, Кримське ханство, Мекку, Трансильванію, Імеретінське царство та інших