Прочитайте вголос текст. Про яку подію розповідає авторка?
Над чим розмірковує?
НЕ ВИРОСТУТЬ ДЗВІНОЧКИ
Розквітнув край асфальту тендітний дзвіночок. Яскраво-синій, високий, свіжий, як краплинка джерельної водиці. Якби відквітувала квіточка, насіння дозріло б і наступного літа вже двоє дзвіночків виросло б, землю прикрасило б, душу звеселило б. Не виростуть дзвіночки. Ідучи надвечір вулицею, усі побачили, що немає квітки. Чиясь безжалісна рука не втрималася, щоб грубо, похапцем не висмикнути з корінням.
Брати чуже - не можна. Це відомо всім. Чуже брати ганебно, соромно, неприпустимо. Це тлумачать батьки й вихователі. Ось і не зайде комусь із нас у голову прихопити чужі речі. А брати те, що належить усім, виходить, можна? І падають обірвані квіти, оббите листя, никнуть покалічені гілки. Хіба невідомо, що рослини тисячами способів допомагають людині існувати й жити? Вони і «зелені легені», і сировина для промисловості, і краса земна... І лише людина може або з вдячністю прийняти цей дарунок життя, або все це підступно знищити. І забувати це ніколи не можна (За А. Потаповою).