Ф. М. Достоєвський презентация

Человек есть тайна. Ее надо разгадать, и ежели будешь ее разгадывать всю жизнь, то не говори, что потерял время; я занимаюсь этой тайной, ибо хочу быть человеком.
Ф.М.Достоевский

В нем совесть сделалась пророком и поэтом,
И Карамазовы и бесы жили в нем, —
Но что для нас теперь сияет мягким светом,
То было для него мучительным огнем.
И. Ф. Анненский
В сегодняшнем мире ... тревожный набат Достоевского гудит, неумолчно взывая к человечности и гуманизму.
Ч. Айтматов

Вы говорите, что Достоевский описывал себя в своих героях, воображая, что все люди такие. И что же! Результат тот, что даже в этих исключительных лицах не только мы, родственные ему люди, но иностранцы узнают себя, свою душу.
Лев Толстой
Гениальность Достоевского неоспорима, по силе изобразительности его талант равен, быть может, только Шекспиру.
М.Горький

Батько - Михайло Андрійович
(1789-1839)
Син священика.
Лікар московської Маріїнської лікарні для бідних.
Тримав сім'ю в строгості.
Жорстоко поводився з селянами.

Мати - Марія Федорівна (Нечаєва), з купецької сім'ї.
Життєрадісний характер.
Добре освічена, багато читала.
Любила поезію.
Добре грала на гітарі, співала.

Лікарня для бідних, тут у флігелі знаходилася квартира Достоєвських.
У ній народився майбутній письменник.

У сім'ї Достоєвських було ще шестеро дітей: Михайло (1820-1864),
Варвара (1822-1893),
Андрій (1825 - 1897) ,
Віра (1829-1896),
Микола (1831-1883), Олександра (1835-1889).
Андрій Михайлович Достоєвський (1825 - 1897) - архітектор, мемуарист.
Михайло Михайлович Достоєвський (1820-1864) - журналіст.

Часто вечорами в будинку влаштовували сімейні читання
Читали «Историю государства Российского» та повісті Карамзіна, твори Жуковського, Пушкіна.
«... Федір більше читав твори історичні, серйозні, а також романи»

Початкову освіту Достоєвський здобув дома, а згодом навчався у пансіонах Драшусова, Чермака, Костомарова
У 18378р. зарахований в Військово- інженерне училище

Перший друкований твір Достоєвського – переклад повісті О. де Бальзака “Євгенія Гранде” (1844)

1846 р. –роман «Бідні люди» в «Петербургском сборнике» (видавець Н.А.Некрасов) приніс перший успіх

В центрі роману - історія чистого і піднесеного кохання чиновника Макара Дєвушкіна і бідної дівчини Вареньки.
Проблеми “маленьких людей”

Знайомство з Бєлінським
В журналі «Вітчизняні записки» публікує повісті
«Двійник»,
«Білі ночі»,
«Неточка Незванова»

Революційні гуртки
1847 р. Знайомство з М. Буташевич – Петрашевський.
Участь у зборах гуртка.
Обговорення питань суспільних перетворень у Росії.

В ніч з 22 на 23 квітня 1849 року по особистому наказу Миколи Першого перашевців було заарештовано
та ув'язнено у Петропавловській фортеці
Арешт

У в’язниці
Військовий суд.
Засуджений до розстрілу.
Заміна смертної кари засланням
Олексіївський равелін - самий страшний каземат Росії.
9 місяців в одиночці, хвороба.

Каторга
Омська каторжна в’язниця.
Перегляд світогляду.
«Сибірська зошит» - спостереження над життям каторги, наказки, тюремні пісні.
“Записи з мертвого дому”.

Військова
служба
1854 – 1859 рр. Семипалатинськ
Солдатська служба, отримання унтер-офіцерського чину
«Дядечків сон», «Село Степанчиково та його мешканці»

Перше одруження
Мария Дмитриевна Исаева - "женщина души самой возвышенной и восторженной ... Идеалистка была в полном смысле слова ... и чиста, и наивна, притом была совсем как ребенок".

Повернення в Петербург
Видавництво журналів «Время» та «Эпоха» разом з братом Михайлом
Роман «Принижені і ображені» (1861)

1861 р. - знайомство з А.П.Сусловою

15 квітня 1864 р. померла від сухот дружина.
Особистість Марії Дмитрівни, як і обставини їх "нещасної" любові, відбилися в багатьох творах Достоєвського, зокрема, в образах Катерини Іванівни - "Злочин і кара" і Анастасії Пилипівни - "Ідіот”.
10 червня помер М.М. Достоєвський.

У 1866 р. термін контракту з видавцем змусив Достоєвського одночасно працювати над романами - "Злочин і кара" і "Гравець".
4 жовтня 1866р. до нього приходить стенографістка А.Г. Сніткина.
Достоєвський почав диктувати їй роман "Гравець", в якому відбилися драматичні стосунки з Аполінарією Сусловою та враження письменника від Західної Європи.

Взимку 1867 Анна Сніткина стає дружиною Достоєвського.
З квітня 1867 до липня 1871рр. Достоєвський з дружиною живе за кордоном (Берлін, Дрезден, Баден-Баден, Женева, Мілан, Флоренция).
Друге одруження

1868р. – перша донька Софія померла
14 вересня 1869 народилася дочка Любов; пізніше в Росії 16 липня 1871 - син Федір;
12 серпня 1875 - син Олексій, який помер в 3 роки від припадку епілепсії.

“Злочин і кара ” 1865 р. - бунт проти соціальних порядків, законів і норм несправедливого суспільства суперечливо поєднується у свідомості головного героя з теорією сильної особистості "наполеонівського" типу.
"Ідіот" (1868), "Біси" (1871-1872) — про "трагедію краху ілюзорних і міфічних рецептів порятунку стражденного людства".
"Брати Карамазови" (1879— 1880) — підсумок творчого шляху: політичні, етичні та соціальні ідеї Достоєвського.

«Жорстокість» його гуманізму полягає в тому , що ніхто не може заборонити людині любити не світло, а темряву.
Людині прямо говорять: ти можеш або зріднитися з Ісусом і бути таким праведником, як Він (князь Мишкін - справжній святенник, а суспільство називає його так, як автор — свій роман: «Ідіот»); або ти можеш зріднитися з диявольськими силами і, таким чином, уподібнитися ним (роман-пророцтво на все XX століття: «Біси»). А третього, стверджує Достоєвський, нікому не дано.

У 1877р. Достоєвський був обраний членом-кореспондентом Петербурзької АН.
У травні 1879р. письменника запросили на Міжнародний літературний конгрес до Лондона, на сесії якого він був обраний членом почесного комітету міжнародної літературної асоціації.
30 грудні 1877р. виголошує промову на похоронах Некрасова.
У 1880 р. виступ, присвячений відкриттю пам'ятника Пушкіну у Москві став лебединою піснею геніального письменника.

28 січня 1881 р. Достоєвський помер

Прагнення світової гармонії, заснованої на християнській моралі.
Гуманізм і стійкість у стражданнях можуть протистояти бездушності та аморальності суспільства.
“Краса – врятує світ”

- тема «маленької» людини, трагедія «принижених та скривджених»;
- ствердження ідей гуманізму, християнської моралі, любові до ближнього;
- тема одержимості певними ідеями, їх зіткнення з реаліями життя ;
- внутрішня доля особистості
- тема дитячих страждань