Григір Тютюнник “Дивак” презентация

Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931р. в
с. Шилівка на Полтавщині в селянській родині.
Хата Ївги Федотівни Буденної,
матері Григора
Любе, миле село Шилівка на Полтавщині…

Школа, у якій навчався Григір Тютюнник
Після визволення України від фашистської навали Тютюнник закінчив п'ятий клас сільської школи і вступив до ремісничого училища; працював на заводі імені Малишева у Харкові, в колгоспі, на будівництві Миронівської ДРЕС, на відбудові шахт у Донбасі.

Після закінчення Харківського університету (1962) Гр.Тютюнник учителював у вечірній школі на Донбасі.
В 1963 - 1964 pp. працює в редакції газети «Літературна Україна», публікує в ній кілька нарисів

6 березня 1980 р. Григір Тютюнник покінчив життя самогубством.
У 1989р. його творчість була посмертно відзначена Державною премією
ім. Т. Г. Шевченка.

Душа кожної людини – глибокий колодязь.
Але іноді, коли у воді колодязя чиєїсь душі ми не помічаємо свого обличчя, не відчуваємо схожості на себе або на своє оточення, людина нами не сприймається.
Вона може бути ні поганою, ні хорошою (на наш погляд), і ми тавруємо її як незвичайну.

ДИВАК - той, хто своєю поведінкою і вчинками викликає здивування.

Опрацювання твору “Дивак”

зазимки— початок зими;
очіпки— жіночі головні убори;
допризовники— ті, кого
призивають до армії;
окоренок— частина стовбура при корені;
кушир— водяні рослини;
пірце— плавник;

забейкався— забруднився;
фармазони— тут: лайливе слово;
про нерозумних, нерозважливих,
дивних людей;
неглемезда— недотепний, дивакуватий, ні до чого нездатний;
черінь— частина печі, що добре прогрівається;

Кожна людина неповторна, індивідуальна.
Таким є і Олесь, герой оповідання "Дивак".
Він тонко відчуває природу, чутливий до краси, його серце відкрите для добра й справедливості.

Усе лихе в житті він сприймає болісно. Не всі розуміють його почуття, навіть учителька і рідний дід, тому вважають його диваком,людиною,не пристосованою до життя.

коли дятел
шишки їсть
не любить
псувати молодий лід
боляче йому, коли щука пліточку впіймала
жаліє коней
жаліє
стару сосну
так любить природу, що передає свою любов до неї на уроці малювання

Жанр твору: оповідання (прозовий твір; невеликий обсяг; зображено мало подій: бійка біля річки, урок у школі, поїздка з дідом за дровами; діють п'ять персонажів: Олесь, учителька, Федько Тойкало, дід Прокіп та мати хлопчика; усі події відбуваються за один день)

Композиція твору (побудова):
Експозиція: дорога Олеся до школи.
Зав'язка: непорозуміння на уроці малювання між учителькою та учнем.
Розвиток дій: втеча з уроку, блукання верболозами, примирення з Федьком, зустріч з дідом.
Кульмінація: розмова з дідом, непорозуміння та образа.
Розв'язка: вечеря без Олеся, сон хлопця, народження нового дня.

Тема твору: розповідь про ставлення хлопчика Олеся до природи, власне світосприйняття, яке відмінне від поглядів діда Прокопа.
Ідея твору: оспівування людей з неповторним внутрішнім світом, заклик любити та берегти природу.

Оповідання вчить бути добрим, милосердним, бережно відноситись до природи, не втрачати свою індивідуальність, гідними вчинками прагнути бути особистістю.

Поміркуйте
(усно)!
Які епізоди твору зображені на малюнках?

Чи потрібні у світі диваки
і чи легко їм жити?