- Главная
- Литература
- Карл Великий (742 - 814)
Содержание
- 2. Цікаві факти з біографії ▲ Карл в молоді роки. Портрет XIX ст. Карл Великий – другий
- 3. Цікаві факти з біографії ▲ Карл з дружиною. Доньки короля прядуть шерсть. За життя батька не
- 4. Війни Карла Великого ▲ Бронзова статуетка, IX ст. Більшість життя Карл Великий провів у військових походах.
- 5. Війни Карла Великого ▲ Підкорення саксів. ▲ Битва франків на чолі з Роландом з місцевим населенням
- 6. Карл як законодавець Карл Великий після проголошення його імператором енергійно взявся за розбудову своєї держави. Територію
- 7. Карл як законодавець Тривалий час у Карла Великого не було столиці й він разом зі своїм
- 8. “Каролінгське відродження” Карл Великий і Алкуїн. Карл Великий запрошував до себе на службу найосвіченіших людей свого
- 10. Скачать презентацию
Слайд 2Цікаві факти з біографії
▲ Карл в молоді роки. Портрет XIX ст.
Карл Великий
Цікаві факти з біографії
▲ Карл в молоді роки. Портрет XIX ст.
Карл Великий
Прізвище “Великий” отримав у зв’язку зі своєю діяльністю,спрямованою на створення могутньої та сильної централізованої держави. Прославився служінням християнській церкві, покровительством культурі й просвіті.
Його діяльність справила таке сильне враження на нащадків, що з того часу в багатьох країнах Європи правителів почали називати “королями” (від лат. форми його імені – “Carolus”).
Упродовж усього Середньовіччя Карл Великий залишався
ідеалом правителя. Його діяння оспівані у фольклорі, епічних творах, рицарській літературі тощо.
Слайд 3Цікаві факти з біографії
▲ Карл з дружиною. Доньки короля прядуть шерсть. За життя
Цікаві факти з біографії
▲ Карл з дружиною. Доньки короля прядуть шерсть. За життя
Як будь-який франк, король захоплювався полюванням. Навіть в старості він по декілька місяців на рік проводив на полюванні в лісах Саксонії.
Був добре освіченою людиною для свого часу: читав і розмовляв латиною, розумів грецьку мову, знав напам’ять великі уривки з творів отців церкви, проте писати так і не навчився.
Любив музику і володів даром красномовства.
П’ять разів одружувався, мав 8 синів і 10 доньок. Жодна дочка не вийшла заміж. Вони стали жертвами батьківських амбіцій. Він не зміг знайти їм гідних наречених, оскільки рівним собі вважав лише візантійського імператора – спадкоємця слави і величі Римської імперії.
Слайд 4Війни Карла Великого
▲ Бронзова статуетка, IX ст.
Більшість життя Карл Великий провів у
Війни Карла Великого
▲ Бронзова статуетка, IX ст.
Більшість життя Карл Великий провів у
Карл поставив своєю метою відродити Західну Римську імперію. Також вважав, що йому судилося бути опорою християнства, і коли він розширюватиме своє королівство, то цим самим розширюватиме й царство Боже.
В результаті походів Карл Великий об’єднав під своєю владою більшу частину Західної Європи (території сучасних Німеччини, Франції, Італії та інших країн).
У 800 році папа Лев III увінчав Карла імператорською короною. Карл Великий став першим імператором середньовічної Європи.
Слайд 5Війни Карла Великого
▲ Підкорення саксів.
▲ Битва франків на чолі з Роландом з
Війни Карла Великого
▲ Підкорення саксів.
▲ Битва франків на чолі з Роландом з
Перший похід проти арабів в Іспанії виявився невдалим і франкам довелося відступити. Відхід франкського війська прикривав маленький загін на чолі з племінником короля графом Роландом. У Піренейських горах, в Ронсельській ущелині, загін потрапив у засідку і був повністю знищений у запеклому бою з місцевими жителями – басками. Смерть Роланда була пізніше оспівана у французькому епосі “Пісня про Роланда”.
Війна з племенами саксів тривала 30 років. Була тривалою і важкою. Карл здійснив проти саксів 8 походів. Його метою була християнізація саксів.
Для того щоб здолати саксів, довелося застосувати тактику випаленої землі, взяття заручників тощо. Було встановлено смертну кару за найменші злочини проти держави і короля (наприклад, за відречення від християнської віри, недодержання посту). За переказами, після захоплення одного із племен король встромив свій меч посеред майдану і наказав стратити усіх чоловіків, що були вищі за цей меч.
Слайд 6Карл як законодавець
Карл Великий після проголошення його імператором енергійно взявся за
Карл як законодавець
Карл Великий після проголошення його імператором енергійно взявся за
Територію держави було поділено приблизно на 250 графств. За місцеве управління відповідали графи, котрих призначав імператор. Для контролю над ними Карл розсилав по всій імперіі “государевих посланців” з близьких йому людей.
Уздовж кордонів, де часто виникали небезпечні ситуації, були створені спеціальні округи – марки, очолювані маркграфами.
Двічі на рік імператор збирав представників вищої знаті і узгоджував свої укази й спеціальні постанови – капітулярії (збереглося близько 250 указів).
Карл Великий видає укази. Картина XIX ст.
Слайд 7Карл як законодавець
Тривалий час у Карла Великого не було столиці й він
Карл як законодавець
Тривалий час у Карла Великого не було столиці й він
Мав великий вплив на церковні справи (скликав собори, призначав і знімав єпископів). У своїй державі Карл також активно підтримував розвиток культури. У результаті у Франкському королівстві почалося бурхливе піднесення освіти і культури, пізніше назване “Каролінгським відродженням”.
◄ Мідні монети Карла Великого. На аверсі викарбувано портрет імператора, на реверсі – торговий корабель.
Слайд 8“Каролінгське відродження”
Карл Великий і Алкуїн.
Карл Великий запрошував до себе на службу
“Каролінгське відродження”
Карл Великий і Алкуїн.
Карл Великий запрошував до себе на службу
Карл усвідомлював необхідність покращити систему освіти – перш за все, духовенства. Діти повинні були проходити навчання в школах, а найздібніших, незалежно від походження, відбирали для прийняття духовного сану.
Особлива школа, де готували людей для управління державою, існувала при дворі Карла. Для викладання в ній імператор запрошував учених з усієї Європи. Програма навчання, складена англосаксом Алкуїном, у майбутньому стала основою викладання в університетах середньовічної Європи.
За наказом Карла Алкуїн створив Двірцеву академію – наукове товариство, де в присутності імператора читали й обговорювали твори античних та церковних авторів, розгадували інтелектуальні загадки тощо. Кожен член академії мав псевдонім. Наприклад, Карл називався Давидом, Алкуїн – Горацієм (в честь римського поета).