Лук’яненко Левко Григорович презентация

Лук'яненко Левко Григорович
український дисидент і політик часів СРСР;
громадський діяч;
народний депутат України;
Герой України; Письменник;
Автор «Акту про Незалежність України».

Народився 24 серпня в 1928 р. в с. Хриповці Городнянського району Чернігівської області;
З 1944 р. - в радянській армії, з 1945 р. - в Австрії, в 1949-1953 рр. - командир мотоциклетного взводу, м. Нахічевань, Азербайджан.
У 1953 р. - закінчив вечірню офіцерську школу. У 1953-1958 рр. - студент Московського державного університету ім. М.В.Ломоносова.

Кандиба І.О. та Лук’яненко Л.Г.
У середині 1959 переїхав до Глинянського району і, щоб мати більше вільного часу, з райкому перевівся в адвокатуру. Тут він знайшов однодумців І. Кандибу та
А. Любовича.

Засудження
З 01.1961 р. - арештований, засуджений за "зраду батьківщини і організаційну діяльність" до страти (після 72 днів в камері смертників вирок замінений на 15 років ув`язнення). Відбував покарання у Мордовії в таборі суворого режиму, у Володимирській в`язниці.

З 01.1976 р. - звільнився, поселився в Чернігові, працював електриком в Чернігівській дитячій лікарні.
9 листопада 1976, за пропозицією Миколи Руденка, увійшов до складу Української Гельсінкської групи (УГГ), підписує всі документи УГГ.

У грудні 1977 р. арештований по звинуваченню в "антирадянській агітації і пропаганді", в 07.1978 р. Засуджений на 10 років таборів особливого режиму і 5 років засилання. Покарання відбував в с. Сосновці в Мордовії.

12.1987 р. відбув ув`язнення і був відправлений в с. Березівки Томської області на заслання.
03.1988 р. - вибраний головою УГС.
Звільнений в 05.11.1988 р.

Політична діяльність після звільнення
У квітні 1990 на установчому з'їзді УГС обраний головою створеної на її базі Української республіканської партії. У березні обраний депутатом ВР України ХІІ(І) скликання від Залізничного в/о № 196, Івано-Франківська область. Лук'яненко — автор Акту про незалежність України від 24 серпня 1991 р., балотувався на посаду Президента України.

У травні 1992 склав повноваження депутата і залишив посаду голови УРП у зв'язку з призначенням Надзвичайним і Повноважним послом України в Канаді.
У листопаді 1993 через незгоду з політикою уряду України подав у відставку і повернувся в Україну.

У 1998-99 Лук'яненко один з керівників
«Національного фронту», що об'єднує праві націоналістичні партії.

З листопада 1993 до червня 1994 — голова передвиборного демократичного об'єднання «Україна». З травня 1992 — почесний голова УРП.

Народний депутат України IV скликання від «Блоку Юлії Тимошенко», № 5 в списку.
Член Комітету з питань національної безпеки і оборони.

Склав депутатські повноваження 15 червня 2007 і відмовився від висування на позачергових виборах-2007, пославшись на поважний вік.

16 квітня 2013 року ухвалив рішення піти у відставку з керування Українською республіканською партією.

Нагороджений медаллю Св. Володимира "Борцям за свободу України" (1991), Почесним знаком Президента України (1992).
Нагороди

Співавтор Декларації про державний суверенітет, автор Акту проголошення незалежності України, книг: "Сповідь в камері смертників" (1991), "За Україну, за її волю..." (1991), "Вірю в Бога і Україну" (1991), "Не дам загинути Україні" (1994), "Народження нової ери" (1997), "На землі кленового листа" (1998); брошури: "Коляска Іван Васильович" (1998), "Маршал Жуків і українці в II світовій війні" (2000).
Твори