Микола Вінграновський (1936-2004). Літературне читання презентация

«Змагання скоромовців»
Хом’ячок наш захворів –
Хтось холодним напоїв.
Хом’ячкові нудно в ліжку,
Ходить в гості сіра мишка

«Хто краще?»
Перевіримо домашнє завдання
Визначимо кращого читця поезії М. Вінграновського «Приспало просо просеня…»

Микола
Вінграновський
1936-2004

Микола Вінгановський
народився 7 листопада 1936 в м. Первомайськ Миколаївської області в районі "Птахокомбінат". Будинок, що зберігся і нині, знаходиться в мальовничому місці, на березі водойми «Ломка». Надалі сім'я переїхала в р-н "Богополя". Там же, в школі № 17 він здобув середню освіту. Небагато з живих однокласників з особливою теплотою згадують про цю людину. Згадуючи своє дитинство, письменник стверджує, що змалечку пам'ятав лише степ: «Скрізь, куди не глянь степ, степ і степ». Не знав він тоді ще ні Дніпра, ні Довженка. А потім була війна, тяжкі повоєнні роки.

У дитячу літературу Микола Вінграновський прийшов на початку шістдесятих років, коли в журналі «Ранок» з'явилися оповідання «Бинь-бинь-бинь» і «Чорти». Тоді ж були надруковані і його перші вірші для дітей, які увійшли в окрему збірку «Андрійко-говорійко», а трохи пізніше побачили світ такі оригінальні книжки поезій: «Мак», «Літній ранок», «Літній вечір» та інші.
Найповніше видання доробку — «Вибрані твори в трьох томах» (2004). Постановник десяти художніх та документальних фільмів.
Помер 26 травня 2004 року в Києві внаслідок тяжкої хвороби. Похований у Києві на Байковому кладовищі

Лазить сонечко в травах,
скаче коник за коником гоном,
І метелик з метеликом
в піжмурки грають на мить.
Лиш одна біла чапля
з малиновим волом
У зеленій воді
на сріблястій нозі стоїть.
1965
Такий дивосвіт Миколи Вінграновського - дивосвіт любові, ласки, добра, ніжності, теплоти, виражений через життя звірів, комах, хмар, будяків, лоз, тощо.

Вправа ,,Доповни речення’’
*Я дізнався…
*Мене зацікавило те,що…
*Мені захотілося…

Відгадаймо загадку
Грізну хмару – громовицю
Розірвала блискавиця,
І в ту ж мить – гучний удар!
Мов гора упала з хмар!

Тема
Коли твір відкриває свої таємниці.
Читаємо і чуємо грозу

Завдання
Вчитись уявляти описані в творі картини
Вчитись визначати в тексті звукопис
Розвивати творчу уяву

Матеріал до уроку
Микола Вінграновський «Грім»
с. 127 - 128

Була гроза, і грім гримів,
Він так любив гриміти,
Що аж тремтів, що аж горів
На трави і на квіти.
Грім жив у хмарі, і згори
Він бачив, хто що хоче:
Налив грозою грім яри,
Умив озерам очі.
А потім хмару опустив
На сад наш на щасливий
І натрусив зі сливи слив,
Щоб легше було сливі.
Та тут до грому навздогін
Заговорила груша:
“Трусніть і грушу, дядьку грім,
Бо важко мені дуже…”
І дядько грім сказав собі:
“Потрушу я і грушу.
Бо небеса вже голубі
Я покидати мушу”.
ГРІМ
1969

Словникова робота

«Незакінчене речення»
Сьогодні на уроці я навчився …
Мені сподобалося …
Урок завершую … настроєм.

Домашнє завдання:
Виразно читати вірш(с.127), дати відповіді на питання; за бажанням – зробити ілюстрації ,скласти власний віршик.