Слайд 2
![Леонардо да Вінчі народився 14.04. 1452 року в невеликому місті](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-1.jpg)
Леонардо да Вінчі народився 14.04. 1452 року в невеликому місті Вінчі,
недалеко від Флоренції. Дома, крім читання, письма і арифметики його навчили елементарної латині, музики і співу.
Слайд 3
![Помітивши захоплення сина малюванням і ліпкою, батько Леонардо-П’єро да Вінчі](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-2.jpg)
Помітивши захоплення сина малюванням і ліпкою, батько Леонардо-П’єро да Вінчі віддає
сина на навчання до знаменитого скульптора і живописця Андреа Верокіо. Майстерня Верокіо, де Леонардо створився, як художник і в значній мірі як учений, була в 70-х роках 15ст. головним художнім центром Флоренції. Тут виховували любов до природи, точного малюнку і точного моделювання.
Слайд 4
![У 20 років Леонардо да Вінчі був проголошений Майстром.](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-3.jpg)
У 20 років Леонардо да Вінчі був проголошений Майстром.
Слайд 5
![З 1472-1482 р. він живе і працює у Флоренції, з](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-4.jpg)
З 1472-1482 р. він живе і працює у Флоренції, з 1482-1499
р. - і Мілані, потім знову у Флоренції (1499-1506) і в Мілані (1506-1513). В 1516 році після трьох років роботи в Римі, Леонардо да Вінчі переїжджає до Франції по запрошенню французького короля і там проводить свої останні роки.
Слайд 6
![Для Леонардо мистецтво завжди було наукою. Займатися мистецтвом означало для](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-5.jpg)
Для Леонардо мистецтво завжди було наукою. Займатися мистецтвом означало для нього
створювати наукові викладки, спостереження і досліди. Зв’язок живопису з оптикою і фізикою, з анатомією і математикою заставляла Леонардо ставати ученим. І часто учений віддаляв художника. Хоча в нього є картина відома всьому світові "Мона Ліза" – портрет молодої городянки.
Слайд 7
![Особливо високо цінив Леонардо математику. Він винайшов багато приладів призначених](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-6.jpg)
Особливо високо цінив Леонардо математику. Він винайшов багато приладів призначених для
розв’язування математичних задач (пропорційний циркуль, прилад для побудови параболи, параболічного дзеркала та ін.).Велике місце в працях Леонардо поєднував в гідравліці розробку теоретичних принципів з розв’язуванням конкретних прикладних задач.
Слайд 8
![Леонардо да Вінчі вперше і багато займався питаннями польоту. Перші](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-7.jpg)
Леонардо да Вінчі вперше і багато займався питаннями польоту. Перші дослідження,
малюнки і креслення, присвячені літальним апаратам, відносяться приблизно до 1487 року (перший Міланський період). В першому літальному апараті використовувались металеві частини; людина розміщувалась горизонтально, приводячи механізм у рух ногами і руками.
Слайд 9
![Пізніше Леонардо замінив метал деревом і тросником, мотузки – твердими](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-8.jpg)
Пізніше Леонардо замінив метал деревом і тросником, мотузки – твердими з’єднаннями,
а людину розмістив вертикально. Він намагався звільнити рухи людини: "Людина в своєму літальному апараті повинна зберігати свободу рухів від пояса і вище... У людини запас сили в ногах більший, ніж потрібно по її вазі".Але відсутність упевненості в тому, що цієї сили досить для успішного польоту в будь-яких умовах, привело його до думки про використання пружини, як двигуна і про планер, з яким з яким можна здійснити, якщо не повний політ, то хоча б провисання в повітрі. Він побудував модель планера і готував його випробування. Намагання зберегти людину в процесі цих випробувань, побудило йог до винайдення парашуту.
Слайд 10
![Логічно до літальних апаратів Леонардо ішов від спостережень за тим,](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-9.jpg)
Логічно до літальних апаратів Леонардо ішов від спостережень за тим, як
літають птахи, метелики, літаючі миші, вважаючи, що крило для людини потрібно робити за типом крила літаючої миші.
Слайд 11
![В працях з оптики, більш ніж в іншій області, відбилось](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-10.jpg)
В працях з оптики, більш ніж в іншій області, відбилось поєднання
наукового генія Леонардо да Вінчі з даром великого художника
Слайд 12
![Важко перерахувати всі інженерні проблеми, над якими працював допитливий розум](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-11.jpg)
Важко перерахувати всі інженерні проблеми, над якими працював допитливий розум Леонарда.
Він винайшов багато видів станків для прядки, ткання та іншої мети.
Слайд 13
![Леонардо да Вінчі займався також питаннями геології і памонтології, фізіології](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-12.jpg)
Леонардо да Вінчі займався також питаннями геології і памонтології, фізіології рослин
і анатомії людини, філології і агрономії. Можна лише дивуватися і пишатися багатогранністю інтересів і допитливістю розуму цього мислителя. Але Леонардо да Вінчі, як учений був відкритий лише в кінці 17 ст.
Слайд 14
![Помер Леонардо да Вінчі в 1519 році в Франції. Любуючись](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-13.jpg)
Помер Леонардо да Вінчі в 1519 році в Франції. Любуючись сьогодні
картинами Леонардо да Вінчі, розглядаючи його проекти різних споруд, людство вдячне цьому таланту із гігантів епохи Відродження.
Слайд 15
![Мікеланджело Буонарроті.](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-14.jpg)
Слайд 16
![Мікеланджело Буонарроті (1475-1564) — італійський скульптор, художник, архітектор, поет й](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-15.jpg)
Мікеланджело Буонарроті (1475-1564) — італійський скульптор, художник, архітектор, поет й інженер,
знаменитий представник епохи Високого Відродження. Він був першим скульптором, який добре знався на анатомії людини, і для зображення людського тіла у вигляді скульптур, працював з твердим матеріалом — мармуром.
Слайд 17
![З 1488 він навчався в майстерні у художника Доменіко Гірландайо,](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-16.jpg)
З 1488 він навчався в майстерні у художника Доменіко Гірландайо, а
через рік перейшов у школу мистецтв Лоренцо Медічі у Флоренції. Медічі був наставником Мікеланджело, він розгледів його талант і всіляко сприяв його творчості. У період з 1490 по 1492 рр. були створені рельєфи «Мадонна біля сходів», «Битва кентаврів», в яких втілився геніальний талант юного майстра. У 1492 році, коли помер Медічі, Мікеланджело повернувся в рідні краї.
Слайд 18
![У 1496 році на запрошення кардинала, який купив його мармурове](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-17.jpg)
У 1496 році на запрошення кардинала, який купив його мармурове творіння
— «Купідона», Мікеланджело переїжджає до Риму і працює до 1501 року над скульптурами «Вакх» і «П’єта» в соборі св. Петра. З Риму він повернувся до Флоренції вже відомим і шанованим скульптором. Тут Мікеланджело створює знамениту скульптуру Давида з мармуру (1504), над якою працював довгих три роки.
Слайд 19
![Мікеланджело приїжджає в Рим в 1505 році для роботи над](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-18.jpg)
Мікеланджело приїжджає в Рим в 1505 році для роботи над замовленням
папи римського Юлія ІІ. До 1512 роки з перервами майстер працює над створенням гробниці для тата, статуєю Юлія ІІ з бронзи, а також розписує фрески стелі Сікстинської капели (серед них: «Страшний суд», «Потоп»).
Слайд 20
![Після смерті папи Юлія ІІ в 1513 році, Мікеланджело продовжує](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-19.jpg)
Після смерті папи Юлія ІІ в 1513 році, Мікеланджело продовжує роботу
над надгробної скульптурою, на яку, за загальними підрахунками, великий скульптор витратив близько сорока років свого життя. З безлічі незавершених частин проекту, закінченою статуєю був лише знаменитий мармуровий Мойсей.
Слайд 21
![У похилому віці Мікеланджело все більше часу приділяв архітектурі. Новий](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-20.jpg)
У похилому віці Мікеланджело все більше часу приділяв архітектурі. Новий папа
призначив його головним архітектором при реконструкції храму Святого Петра в Римі, де Буонаротті працював безоплатно. Величезний купол собору, спроектований Мікеланджело, був закінчений вже після смерті великого творця.
Слайд 22
![Помер Мікеланджело 18 лютого 1564 в Римі і був похований у Флоренції в церкві Санта -Кроче.](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-21.jpg)
Помер Мікеланджело 18 лютого 1564 в Римі і був похований у
Флоренції в церкві Санта -Кроче.
Слайд 23
![Рафаель Санті.](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-22.jpg)
Слайд 24
![Рафаель Санті — італійський живописець, графік, скульптор і архітектор епохи Відродження.](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-23.jpg)
Рафаель Санті — італійський живописець, графік, скульптор і архітектор епохи Відродження.
Слайд 25
![Народився Рафаель 28 березня 1483 в Урбіно, Італія. Перше навчання](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-24.jpg)
Народився Рафаель 28 березня 1483 в Урбіно, Італія. Перше навчання художній
майстерності проводив його батько — Джованні Санті. Залишившись в 11 років сиротою, Рафаель став навчатися у П’єтро Перуджіно — відомого італійського художника.
Слайд 26
![Спочатку Рафаель копіює стиль свого вчителя, а пізніше виробляє свою](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-25.jpg)
Спочатку Рафаель копіює стиль свого вчителя, а пізніше виробляє свою неповторну
манеру написання картин. Неповторну — бо його полотна чисті фарбами, легкі, фігури на них правильні в пропорціях. Однак анатомічні знання були отримані не відразу. Лише приїхавши у Флоренцію, ознайомившись з найбільшими роботами Мікеланджело Рафаель став вчитися пропорційного зображення людських тіл.
Слайд 27
![Творчий пік в біографії Рафаеля починається приблизно в 25 -річному](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-26.jpg)
Творчий пік в біографії Рафаеля починається приблизно в 25 -річному віці.
Він переїздить до Риму, де отримує кілька найцінніших замовлень. Так він виконує фрески в палацах і соборах. Там же Рафаель проявив себе як архітектор — був одним з керівних будівництвом собору Святого Петра. Картини Рафаеля найбільше прославлені завдяки його мадоннам. Він написав безліч полотен із зображенням Богоматері.
Слайд 28
![6 квітня 1520 Рафаель помер у 37 році життя від](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-27.jpg)
6 квітня 1520 Рафаель помер у 37 році життя від гарячки,
яку він схопив при розкопках; вона була смертельна для його виснаженого організму.
Слайд 29
![Найвідоміші картини Рафаеля: Преображення Христове Сикстинська Мадонна (1513) Мадонна Конестабіле](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-28.jpg)
Найвідоміші картини Рафаеля:
Преображення Христове
Сикстинська Мадонна (1513)
Мадонна Конестабіле (1504)
Марія
з немовлям Заручини Марії
Мала мадонна каупера
Мадонна в зелені.
Марія з немовлям і Іоанном Хрестителем
Сон лицаря
Св. Себастьян
Портрет папи Лева Х
Слайд 30
![Тиціан Вечелліо.](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-29.jpg)
Слайд 31
![Тіціа́н Вече́лліо італійський живописець епохи Високого та Пізнього Відродження, головний](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-30.jpg)
Тіціа́н Вече́лліо італійський живописець епохи Високого та Пізнього Відродження, головний представник
венеціанської школи. Мав великий вплив на творчість митців різних країн і епох.
Слайд 32
![Художник походить з невеликого містечка П'єве ді Кадоре, що поблизу](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-31.jpg)
Художник походить з невеликого містечка П'єве ді Кадоре, що поблизу Венеції.
В родині було п'ятеро дітей, Тіціан — друга дитина нотаріуса Грегоріо Вечелліо.
Слайд 33
![Він вчився у Венеції в Джованні Белліні, в майстерні якого](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-32.jpg)
Він вчився у Венеції в Джованні Белліні, в майстерні якого близько
зійшовся з Джорджоне, працював у Венеції, а також в Падуї, Ферарі, Мантуї та Римі. Тісно пов'язаний з венеціанськими художніми кругами, видатний майстер венеціанської школи живопису — Тіціан втілив у своєму творчому житті гуманістичні ідеали Відродження. Його мистецтво відрізняється багатогранністю, широтою захвату дійсності, глибоким розкриттям драматичних сторін психіки людини, її внутрішніх конфліктів. Після знайомства з роботами Мікеланджело та Рафаеля художник почав розробляти самостійний стиль. Але це було обране запозичення ідей, бо як індивідуальність Тіціан-художник вже існував.
Слайд 34
![Тіціан був одруженим, мав родину. Дружину звали Цецилія Сольдано. Їх](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-33.jpg)
Тіціан був одруженим, мав родину. Дружину звали Цецилія Сольдано. Їх зв'язували
досить міцні почуття, бо після її передчасної смерті Тіціан цілий рік перебував у депресії і не брався за пензлі. Тіціан викликав з П'єве ді Кадоре сестру, що виховувала дітей і правила в оселі.
Слайд 35
![Родина мала трьох дітей, синів Помпоніо і Хораціо, дочку Лавінію.](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-34.jpg)
Родина мала трьох дітей, синів Помпоніо і Хораціо, дочку Лавінію. Помпоніо
виявився гульвісою, витрачав великі гроші і довго докучав батькові і всій родині. Тіціан багато робив, аби приборкати невдалого сина, знаходив йому посади, давав гроші. Відносини з Хораціо були спокійнішими. Хораціо знаходив з батьком спільну мову, сам був художником і допомагав батькові в роботі. Він помер за життя батька від чуми. Втіхою була дочка Лавінія. Вона вийшла заміж і старий Тіціан побачив онучку. Лавінія померла при пологах. Наприкінці життя Тіціан став самотнім.
Слайд 36
![Тіціан, як й Джорджоне, не закінчив свою останню картину «Оплакування](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-35.jpg)
Тіціан, як й Джорджоне, не закінчив свою останню картину «Оплакування
Христа», яку він призначав для власного надгробка. Її завершив Джакомо Пальма Молодший, якого попросили домалювати фон. Він залишив на картині напис: «Пальма шанобливо закінчив те, що Тіціан залишив незакінченим».
Останній рік життя він хворів. Часто усамітнювався. Існує думка, що Тіціан помер від чуми, що вирувала тоді у Венеції. Але померлих від цієї пошесті у Венеції забороняли ховати в церкві. Для Тіціана зробили виняток. Його поховали в Соборі Санта-Марія Глоріоза деї Фрарі.
Слайд 37
![Життя Тіціана приваблювало багатьох. Його талант і фінансовий успіх зачіпали.](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/93090/slide-36.jpg)
Життя Тіціана приваблювало багатьох. Його талант і фінансовий успіх зачіпали. Про
нього писав скандальний приятель П'єтро Аретіно (1492—1556) в листах і оповіданнях про живописців. Але пов'язаний з майстром грошовими інтересами, більше ховав, ніж висвітлював. Дещо знав про Тіціана і Джорджо Вазарі (1511—1574), що подав біографію майстра в своїх «Життєписах». Але і Вазарі знав не все і не в повному обсязі. Третім історіографом був Лодовіко Дольче (1508—1568). Однак білих плям в його життєписах не поменшало, а багато чого залишилося невідомим.