Визначення туберкульозу як наукової і практичної проблеми. Історія фтизіатрії. Епідеміологія туберкульозу презентация
Содержание
- 2. Фтизіатрія – це наука, предметом вивчення якої є причини, механізми розвитку, діагностика, лікування й профілактика соціально
- 3. Туберкульоз – це інфекційне захворювання, яке викликається збудником – мікобактерією туберкульозу (Mycobacterium tuberculosis) і характеризується утворенням
- 4. «Якщо кількість життів, які збирає хвороба, є мірою її значущості, тоді всі хвороби, особливо такі найнебезпечніші,
- 5. ЕТАПИ РОЗВИТКУ ВЧЕННЯ ПРО ТУБЕРКУЛЬОЗ Туберкульозні ураження кісток виявляються у людини періоду неоліту (9 тис. років
- 6. Гомер в «Іліаді» згадував запальні зміни у різних органах, зокрема у легенях, у своїх сучасників. Він
- 7. Боротьба з розповсюдженням туберкульозу розпочалась ще до нашої ери. У “Законах Хаммурапі” у стародавньому Вавилоні (біля
- 8. Найповнішу клінічну картину туберкульозу легень описав у II ст. лікар Аретей із Каппадокії – вихованець Олександрійської
- 9. Відомий середньовічний фізик, астроном, поет і лікар Джіроламо Фракасторо з Верони вперше встановив контагіозність туберкульозу. В
- 10. Туберкульоз у ці часи був поширеною хворобою. Пандемія охоплювала країни і континенти паралельно з розвитком торговельних
- 11. Французький вчений Рене Лаенек, проводячи розтини, створив унітарну теорію туберкульозу. За цією теорією, туберкульоз – це
- 12. Перша оригінальна праця українського вченого з фтизіатрії «Про хворобливі причини взагалі і про сухоти» (1796) належить
- 13. Єдину причину розвитку різних форм туберкульозу відстоював Г.І.Сокольський (1807-1886). У книзі «Вчення про грудні хвороби» (1838)
- 14. Значний внесок в розвиток вчення про туберкульоз зробив М.І.Пирогов, який вперше описав тифоїдну форму міліарного туберкульозу,
- 15. Важливе значення в розробці питань клініки і лікування туберкульозу мали роботи Сергія Петровича Боткіна і Григорія
- 16. Французький військовий лікар Жан-Антуан Вільмен у 1865 році, базуючись на експериментальних дослідженнях, довів, що туберкульоз має
- 17. Другий етап розвитку фтизіатрії (кінць XIX – початок XX ст.) відзначено цілим рядом грандіозних досягнень. Цей
- 18. У розвитку вчення про туберкульоз видатна заслуга належить німецькому вченому Роберту Коху. У 1882 р. після
- 19. Р. Кох сформулював тріаду обґрунтування, за якою мікобактерія туберкульозу є збудником цього захворювання: 1) при будь-якій
- 20. І.І.Мечніков у 1882 році виявив явище фагоцитозу, розробив на основі його вивчання порівняльну патологію запалення (1892),
- 21. У 1882 році італійський лікар Карло Форлані запропонував використання штучного пневмотораксу для лікування туберкульозу. У 1882–1884
- 22. Другим значним відкриттям цього періоду є виявлення у 1895 р. випромінювання катодною трубкою Х-променів і отримання
- 23. Над цією проблемою працював також український вчений Іван Павлович Пулюй. Ще в 1877 р. він опублікував
- 24. За 1880-1882 рр. І.П. Пулюй опублікував понад 100 сторінок праць, присвячених Х-променям, і всі статті його
- 25. У 1907 р. французький лікар Клеменс Пірке запропонував нашкірну пробу з туберкуліном для діагностики туберкульозу, ввів
- 26. На початку ХХ сторіччя Російська імперія займала одне з перших місць в Європі за рівнем смертності
- 27. Спалах захворюваності на туберкульоз обумовлювався не лише несприятливою санітарною ситуацією та скрутними матеріальними умовами, а й
- 28. Про значне поширення туберкульозу в Олександрівському повіті свідчить захворюваність на туберкульоз легень. У 1907 році вона
- 29. Незважаючи на надзвичайно високі показники захворюваності на туберкульоз та смертність від нього, організація боротьби з цією
- 30. У Києві в 1901 р. при науковій раді Олександрівської лікарні створене “Київське товариство для боротьби з
- 31. Надзвичайно високою була захворюваність на туберкульоз легень сільських жителів. Лише на початку ХХ сторіччя лікарські ради
- 32. Велику роль у справі боротьби з туберкульозом на селі відіграли земські органи самоврядування. Коли досить гостро
- 33. Активна протидія туберкульозу в Росії розпочалось з 1909 р., коли було створено Всеросійську протитуберкульозну лігу, яку
- 34. Вже у 1911 р. в Україні існувало 9 філій Всеросійської ліги боротьби з туберкульозом ( у
- 35. До початку Першої світової війни в Україні існувало 14 протитуберкульозних амбулаторій (в Одесі, Харкові, Ромнах, Кременчузі,
- 36. У 1913 р. в Олександрівському повіті відкрито протитуберкульозну амбулаторію, яка мала власну лабораторію для дослідження мокротиння
- 37. Неодноразово на засіданнях ради Ліги боротьби з туберкульозом поставало питання щодо організації боротьби з туберкульозом в
- 38. 11 квітня 1918 р. Всеросійська протитуберкульозна ліга була скасована, а її майно передано Народному комісаріату соціального
- 39. Третій етап боротьби з туберкульозом (1919-1943) розпочинається великим відкриттям: у 1919 р. Альберт Кальмет і Камилл
- 40. Вперше вакцину БЦЖ Кальметт і Герен застосували разом із Найль-Галлем у новонародженої дитини в 1921 р.
- 41. Третій етап боротьби з туберкульозом в Україні характеризується організацією протитуберкульозної служби, створенням науково-дослідних інститутів, розширенням мережі
- 42. У 1922 році за постановою Ради Народних Комісарів на базі 9-ї міської туберкульозної лікарні засновано Київський
- 43. З 1900 р. Ф.Г.Яновський розпочав роботу з популяризації відомостей про туберкульоз, організував прийом хворих на туберкульоз.
- 44. У 1927 р. Ф.Г. Яновського було обрано дійсним членом Академії наук УРСР. Ім’я Ф.Г.Яновського присвоєно Київському
- 45. Засновником школи патоморфологів туберкульозу був видатний російський патологоанатом Олексій Іванович Абрикосов який вивчив анатомічні зміни на
- 46. Українські вчені-терапевти – В.Х.Василенко, А.М.Зюков, А.Ф.Каковський, Б.С.Шкляр, В.В.Виноградов, М.Д.Стражеско також внесли свій суттєвий вклад у розвиток
- 47. В 1923 р. в Україні було всього 30 протитуберкульозних диспансерів і кабінетів, а в 1941 р.
- 48. Зі створенням Ліги Націй у 1923 р. було засновано Організацію гігієни Ліги Націй, яка взяла на
- 49. Четвертий етап (1943-1970 рр.) – це початок антибактеріальної ери. У 1943 р. американський бактеріолог українського походження
- 50. На І Генеральній Асамблеї Організації Об’єднаних Націй (1946) замість Організації гігієни Ліги Націй створено Всесвітню організацію
- 51. Значний вклад у подолання туберкульозу в цей період внесли українські лікарі. Олександр Самойлович Мамолат, професор, якому
- 52. Талановиті вчені Григорій Гаврилович Горовенко, Микола Степанович Пилипчук внесли значний вклад у розвиток української фтизіатрії та
- 53. Суттєвий вклад у вчення про туберкульоз внесли фтизіатри Харківської школи. О.Є.Рабухін з 1924 р. став завідувачем
- 54. Академік Л.Т.Малая (народилась в с. Копани Орехівського району Запоріжської області). У 1950 р. захистила кандидатську дисертацію:
- 55. Видатний фтизіопульмонолог, академик Російської АМН О.Г.Хоменко, теж розпочинав свою роботу в Харкові. Перші його роботи присвячені
- 56. Професор Спесівцев Олег Григорович (Запоріжжя) першим застосував бронхоскопічні дослідження для діагностики і лікування хворих на туберкульоз
- 57. Робота протитуберкульозної служби в Запорізькій області була відновлена наприкінці 1943 року, після визволення Запоріжжя. Було відкрито
- 58. У 1955 році у Запоріжжя переведено інститут удосконалення лікарів з Одеси і на базі обласного протитуберкульозного
- 59. П’ятий етап (70-80-ті роки XX ст.) розвитку фтизіатрії характеризувався послабленням уваги до туберкульозу. У ці роки
- 60. У цей період майже у всіх країнах світу, а також в Україні, спостерігалось зниження рівня захворюваності
- 61. Шостий етап (1990 – 1994) в Україні характеризувався невпинним погіршенням епідемічної ситуації з туберкульозу на тлі
- 62. Надзвичайно вагомий вклад у розвиток організації боротьби з туберкульозом у країнах із низьким рівнем життя вніс
- 63. DOTS - (Directly Observed Treatment, Short-course) – «лікування під безпосереднім контролем коротким курсом» включає: - політична
- 64. Наприкінці 80-х і у 90-і роки концепцію виявлення і лікування туберкульозу в умовах епідемії і поширення
- 65. В 1993 році в Запорізькій області організовано СТМО «Фтизіатрия». До складу СТМО «Фтизіатрия» увійшли: 12 протитуберкульозних
- 66. Сьомий етап розпочався з 1995 р., коли експерти ВООЗ зафіксували епідемію туберкульозу в Україні, так як
- 67. Наприкінці ХХ сторіччя відбулась значна подія в розвитку вчення про туберкульоз – був розшифрований геном М.
- 68. Прагнучі подолати епідемію туберкульозу Міністерство охорони здоров’я України видало низку наказів: - № 26 від 14.02.96
- 69. - № 250 від 21.05.2007 „Про затвердження методичних рекомендацій „Організація, проведення епідеміологічного нагляду та дезінфекційних заходів
- 70. З цією ж метою Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 667 від 23.04.99 р. “Про комплексні
- 71. Вийшли Укази Президента України - № 679/2000 від 11.04.2000 р. “Про невідкладні заходи щодо боротьби з
- 72. Для вирішення проблем глобального тягаря туберкульозу ВООЗ започаткувала у 2006 р. комплексну Стратегію STOP-TB мета якої
- 73. Після визнання ВООЗ у 1993 році туберкульозу як глобальної небезпеки, було розпочато розробку нових методів лікування
- 74. Всесвітня Організація охорони здоров’я прийняла Глобальну стратегію боротьби з туберкульозом після 2015 року – «Покласти край
- 75. ЕПІДЕМІОЛОГІЯ І ЕТІОЛОГІЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ Епідеміологія туберкульозу є складовою частиною фтизіатрії, вивчає джерела зараження туберкульозом, шляхи передачі
- 76. Туберкульоз – інфекційне захворювання. Серед усіх інфекційних захворювань в Україні на частку туберкульозу припадає близько 70
- 77. У виникненні, розвитку, поширенні туберкульозу простежуються всі ланки епідеміологічного ланцюга: збудник захворювання, джерело інфекції, шляхи її
- 78. ЕТІОЛОГІЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ Збудником туберкульозу у людини більш ніж у 90 % випадків є мікобактерія туберкульозу (Mycobacterium
- 79. За патогенністю для людини і окремих видів тварин мікобактерії поділяються на 3 групи. 1 група –
- 80. Mycobacterium tuberculosis – це збудник туберкульозу у людини. У ряді випадків захворювання може бути викликане бичачим
- 81. Основними властивостями, що характеризують мікобактерії як збудника захворювання, є патогенність, вірулентність, імуногенність. Патогенність – це видова
- 82. В ході еволюції мікобактерії виробили різні механізми подолання або інактивації несприятливих факторів зовнішнього середовища. По-перше, це
- 83. Мікобактерія являє собою досить складне утворення. До складу мікобактерії входять вода (майже на 86 %), білки,
- 84. Всі види роду Mycobacterium характеризуються особливою гидрофобною клітинною стінкою, з наявністю в її складі восків, значної
- 85. Клітинна мембрана регулює метаболічні процеси. Вона містить видоспецифічні антигени, завдяки чому відбуваються алергічні реакції гіперчутливості сповільненого
- 86. Мінливість мікобактерій – це властивість їх набувати нових або втрачати старі ознаки. У МБТ короткий період
- 87. Суттєве значення має властивість мікобактерій пристосовуватись до протитуберкульозних препаратів. Медикаментозна стійкість мікобактерій – це одна з
- 88. В залежності від стійкості до тих чи інших препаратів розрізняють: монорезистентність, полірезистентність, мультирезистентність і широку резистентність.
- 89. За класифікацією E.H.Runyon (1959) атипові мікобактерії поділено на чотири групи в залежності від швидкості росту і
- 90. ІІ група – скотохромогенні мікобактерії. Ця група мікобактерій поліморфна. Скотохромогенні мікобактерії під час вирощування в темряві
- 91. ІІІ група – нехромогенні мікобактерії – дуже гетерогенна. Культури нехромогенних мікобактерій не продукують пігменту або утворюють
- 92. IV група - мікобактерії, що швидко ростуть на поживних середовищах. Колонії таких мікобактерій на живильних середовищах
- 93. Захворювання, що викликають атипові штами мікобактерій туберкульозу, називають мікобактеріозами. Мікобактеріози найчастіше виникають на тлі імунодефіцитних станів.
- 94. Розрізняють три типи мікобактеріозу, залежно від виду мікобактерій та імунного статусу організму: а) Генералізована інфекція з
- 95. Поширеність мікобактерій у довкіллі. Мікобактерії поширені в природі повсюдно, вони є складовою мікрофлори ґрунту. Мікобактерії мають
- 96. Основним джерелом зараження оточуючих є хворий на туберкульоз, який виділяє в оточуюче середовище збудників туберкульозу, найчаcтіше
- 97. Другим за значенням джерелом зараження є велика рогата худоба, хвора на туберкульоз. Інші джерела зараження на
- 98. Зараження мікобактеріями туберкульозу може бути при наявності прямого контакту з хворим (людиною, твариною), який виділяє при
- 99. Зараження можливе і без прямого спілкування з хворим – при контакті зі зараженими предметами, з пиловими
- 100. Зараження мікобактеріями туберкульозу можливе аліментарним шляхом при користуванні загальним посудом з хворим, при споживанні від хворих
- 101. Туберкульозна інфекція може передаватися дитині від хворої на туберкульоз матері – це внутрішньоутробний шлях зараження. Внутрішньоутробна
- 102. Рідким шляхом зараження є контактний, коли туберкульозна інфекція передається від зараженого матеріалу через ушкоджену шкіру або
- 103. Інфекційний процес є результатом взаємодії збудника і організму людини. В епідеміологічних дослідженнях важливе місце займає вивчення
- 104. За епідеміологічним підходом до проблеми туберкульозу дуже важливо виділити серед населення групи з найбільшою сприйнятливістю до
- 105. З 90-х років ХХ сторіччя щорічно у світі виявляється від 7 до 10 млн. нових випадків
- 106. З початку 90-х років ХХ сторіччя відзначається тенденція до збільшення захворюваності на туберкульоз у Східній Європі
- 107. Особливістю хвороби в сьогодення є значна розповсюдженість M. tuberculosis з множинною лікарською стійкістю. Мультирезистентний туберкульоз виявлено
- 108. В сучасних умовах туберкульоз часто поєднується з епідемією ВІЛ/СНІДу. ВООЗ оголосила на деяких територіях епідемію ВІЛ/СНІД-асоційованого
- 109. Про поширеність туберкульозу в країні або на якій-небудь території прийнято судити за епідеміологічними показниками. Найбільше значення
- 110. Більш детальне уявлення про структуру захворюваності можуть дати показники захворюваності на туберкульоз органів дихання і позалегеневих
- 111. При наявності зниження захворюваності на туберкульоз останнім часом захворюваність на ко-інфекцію (ВІЛ/СНІД-туберкульоз) в Україні продовжує зростати.
- 112. Також щорічно збільшується і кількість випадків туберкульозу з медикаментозною стійкістю. Частота хіміорезістентного туберкульозу у 2001-2014 роках
- 113. Важливим епідеміологічним показником є поширеність (хворобливість) або чисельність хворих на активний легеневий і позалегеневий туберкульоз. Складається
- 114. Хворобливість також вивчають в динаміці. Хворобливість на туберкульоз за 2001-2014 роки на 100 тис. населення 2001
- 115. Смертність – число померлих від туберкульозу протягом року на кожні 100 000 населення. Показник смертності впливає
- 116. Динаміка смертності від туберкульозу також враховується. Обов’язковим показником при вивченні смертності є відсоток померлих від туберкульозу
- 117. Інфікованість – це відсоткове відношення кількості осіб, що позитивно реагують на туберкулін, до кількості обстежених, за
- 118. Інфікованість населення зростає з віком. В сучасних умовах епідемії туберкульозу в Україні інфікованість дітей віком 7-8
- 119. Сукупність показників інфікованості, захворюваності, хворобливості та смертності дозволяє не тільки одержати уяву про поширеність туберкульозу, стан
- 120. Важливим напрямком епідеміології туберкульозу є вивчення ефективності лікування хворих, що включає клінічне видужання, відсоток припинення бактеріовиділення
- 121. ПАТОГЕНЕЗ ТА ІМУНОЛОГІЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ Патогенез туберкульозу як інфекційного захворювання вивчається з часу відкриття мікобактерії туберкульозу. При
- 122. При просякненні МБТ через ушкоджену альвеолярну стінку – ворота інфекції – спрацьовують механізми імунітету. Туберкульозна інфекція
- 123. Локальні зміни в місці проникнення мікобактерій пов’язані, насамперед, з реакцією полінуклеарних клітин, які в наступному змінюються
- 124. Макрофаги, що поглтнули МБТ, експресують на своїй поверхні антигени мікобактерій (у вигляді пептидів) і виділяють у
- 125. Активовані макрофаги інтенсивно виробляють активовані форми кисню і перекис водню. Це, так званий, кисневий вибух; він
- 126. Активовані макрофаги продукують шкірно-реактивний фактор, що викликає запальну реакцію і обумовлює розвиток гіперчутливості сповільненого типу (ГЧСТ)
- 127. Медіатори, які виділяють макрофаги, активують також B-лімфоцити, які відповідають за синтез імуноглобулинів (зростають IgG, IgA) та
- 128. Але повної ліквідації збудника з вогнища запалення не відбувається. При масивній мікобактеріальній інфекції, недостатності лізосомальних ферментів,
- 129. При повторному інфікуванні чи послабленні імунітету і активації популяції МБТ, що збереглися, мікобактерії починають розмножуватись усередині
- 130. Інтенсивне розмноження МБТ і некроз тканин можуть привести до утворення первинного туберкульозного вогнища, яке може формуватися
- 131. За патогенезом розрізняють три основні види клініко-морфологічних проявів туберкульозу: первинний, гематогенний і вторинний туберкульоз.
- 132. Первинний туберкульоз характеризується: 1) розвитком захворювання в період інфікування; 2) сенсибілізацією й алергією, реакціями гіперчутливості негайного
- 133. Первинне туберкульозне вогнище (афект) проявляється як фокус ексудативного запалення, який швидко некротизується, з утворення казеозного вогнища,
- 134. Далі специфічний запальний процес поширюється на прилеглі до первинного вогнища лімфатичні судини з розвитком лімфангоїту. Уздовж
- 135. Первинний туберкульоз може самостійно затухати з загоєнням чи прогресувати з генералізацією процесу і трансформуватися в хронічний
- 136. Вторинний туберкульоз, або реінфекційний, розвивається в дорослої людини, яка раніше перенесла первинну інфекцію. Вторинний туберкульоз може
- 137. До цих форм (фаз) відносять: 1) гострий вогнищевий; 2) фіброзно-вогнищевий; 3) інфільтративний; 4) туберкульому; 5) казеозну
- 138. Гематогенний туберкульоз розвивається в організмі після перенесеної первинної інфекції і є вторинним туберкульозом. Особливістю гематогенного туберкульозу
- 139. ПАТОМОРФОЛОГІЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ Патоморфологічні зміни при туберкульозі різноманітні й проявляються специфічними і параспецифічними змінами в тканинах. Специфічне
- 140. Специфічне туберкульозне запалення складається з явищ альтерації, ексудації і проліферації. Альтерація є пошкодженням тканини аж до
- 141. При формуванні туберкульозного вогнища в початковий період запалення воно не має типових морфологічних ознак. На перше
- 142. Макрофаги трансформуються в епітеліоїдні гігантські клітини Пирогова-Лангханса, які беруть участь в обмеженні зони запалення. Утворюється ексудативно-продуктивна
- 143. Туберкульозний горбик формується у проліферативну фазу і має таку будову: у центрі горбика – аморфний тканинний
- 144. У разі зниження резистентності організму ексудативна реакція посилюється, збільшується казеозний некроз. Він може розвиватися і в
- 145. Загоєння туберкульозного вогнища супроводжується ущільненням казеозних мас з наступним відкладенням у них солей кальцію. У грануляційній
- 146. Туберкульоз – це хвороба, специфічна для людства, яке на етапах свого еволюційного розвитку не змогло в
- 148. Скачать презентацию