- Главная
- Обществознание
- Національний та етнічний склад населення України
Содержание
- 2. Відомості про етнічний склад населення України надають державні переписи. Перший загальний перепис на території Східної України
- 3. Національний склад населення - це поділ населення за національною або етнічною ознакою. На території нашої країни
- 4. Походження етнічних груп у складі народності чи нації відбувається по-різному. Сучасні локальні особливості побуту, на і
- 5. Згідно «Повісті минулих літ» літописця Нестора, перші слов'яни з'явилися в середній течії річки Дунай. Таку версію
- 6. Національний склад населення України за переписом 2001 року. українці росіяни інші національності Діаспора - розселення значної
- 7. Українці — корінне населення країни, за чисельністю один з найбільших народів Європи. За мовою належать до
- 8. Росіяни — найбільший за чисельністю східно-слов'янський народ, в Україні посідають 2-е місце після українців (11,3 млн
- 9. Білоруси — східно-слов'янський народ. Загальна чисельність їх в Україні становить 439,9 тис. чоловік. Найдавніші поселення білорусів
- 10. Поляки — західно-слов'янський народ, в Україні налічується 218 тис. чоловік. Більшість їх живе в етнічно мішаних
- 11. Болгари — південно-слов'янський народ, в Україні налічується 232,8 тис. чоловік. Більшість їх живе в західних районах
- 12. Чехи — західно-слов'янський народ, в Україні живе 9,1 тис. чоловік. Більшість їх зосереджено в Житомирській області.
- 13. Євреї На території сучасної України за часів Київської Русі існували громади слов'яномовних євреїв. У XVI-XVII століттях
- 15. Скачать презентацию
Слайд 2Відомості про етнічний склад населення України надають державні переписи. Перший загальний перепис на
Відомості про етнічний склад населення України надають державні переписи. Перший загальний перепис на
Етнос - історично виникле стійке соціальне угруповання людей, пов'язаних спільністю території, мови, культури. Етнос - най більш загальне поняття, що включає людські спільності різних ступенів розвитку: племена, народності, нації.
Плем'я - тип етносу, характерний для докласового суспільства. Основна ознака племені - його поділ на групи родів. Плем'я має звичайно свою територію, племінну самосвідомість, звичаї, примітивну економічну спільність. Племінна організація дотепер зберігаються у багатьох народів, особливо в африканських країнах.
Народність - тип етносу, спільність людей, що виросла із союзу племен. Вона виникає в різні історичні епохи, від рабовласницької до сучасної. Багато дрібних народностей можуть поступово зливатися з великими і розвинутими націями і народностями.
Нація - тип етносу, соціальне угруповання людей, що склалося,на основі спільності території, мови, економічних зв'язків, особливостей культури і національної свідомості. Нації виникають після подолання феодальної роздробленості, утворення єдиного внутрішнього ринку, появи і зміцнення економічних зв'язків, складаючись і різних племен і народностей.
Слайд 3Національний склад населення - це поділ населення за національною або етнічною ознакою. На території
Національний склад населення - це поділ населення за національною або етнічною ознакою. На території
Українці переважають у всіх областях, крім АР Крим (тут частим росіян - 67%). Частка українців перевищує середній показник в областях, де переважають сільські мешканці (тут вона складає близько 90 %). У середині 1980-х pp. почалося повернення в Україну кримських татар, що збільшило їхню кількість більш ніж у 7 разів.
Унаслідок міграційних потоків в Україні за останнє десятиліття збільшилася кількість азербайджанців, узбеків, казахів, грузинів, вірменів, корейців, в'єтнамців тощо. Ці й інші народи, що населяють Україну, складають національні меншості нашої держави.
Слайд 4Походження етнічних груп у складі народності чи нації відбувається по-різному. Сучасні локальні особливості
Походження етнічних груп у складі народності чи нації відбувається по-різному. Сучасні локальні особливості
Корінним населенням на всій території України є українці - друга на кількістю слов'янська нація. Українці належать до східних слов'ян.
У наш час більшість учених вважають, що прабатьківщиною слов'ян є північне Прикарпаття (Галичина та південна Польща). Саме звідси у VI-VII ст. н. є. слов'яни розселилися на південь (південні слов'яни), захід (західні слов'яни), схід (східні слов'яни).
Основу української нації склали східнослов'янські племена полян, сіверян, древлян, волинян і білих хорватів, що населяли лісову та лісостепову зони України. їх консолідація у народність - формування спільної мови та самосвідомості, самобутньої культури та економіки - відбулася у XIV-XV ст. До складу етносу увійшли також значні групи сарматів, аланів, берендеїв, печенігів, половців, скандинавів.
Повторне заселення Подніпров'я та наступне заселення степу («Дикого поля») відбувалися переважно із Західної України. Тому в антропологічному відношенні більшість українців являють собою суміш галичан та волинян.
Назва «Україна» застосовувалась у Київській Русі з XII-XIII ст.; Поступово вона набула етнічного значення і на початку XVIII ст. розповсюдилася на всі землі, де сформувалась українська нація.
Слайд 5Згідно «Повісті минулих літ» літописця Нестора, перші слов'яни з'явилися в середній течії річки
Згідно «Повісті минулих літ» літописця Нестора, перші слов'яни з'явилися в середній течії річки
У самоназвах та назвах українців відбилась їх етнічна та політична історія. Поряд із самоназвами «українці», «козаки», «козацький народ», у XV-XVII ст. збереглась самоназва «русини». В офіційних документах Московського царства українці іменувалися «черкасами», в Російській імперії - «малоросами», у Литві та Речі Посполитій - завжди «українцями».
Процес формування української нації завершився у XIX ст. після відміни кріпацтва.
В українській нації надзвичайно розвинуте відчуття свого територіального ядра - річки Дніпро, міста Києва. Самобутню національну духовну культуру символізують червона калина, барвінок, зелений дуб і інші рослинні символи, що прослідковуються в малюнках вишивок, різьблення, кераміки тощо. Традиційними заняттями наших пращурів були землеробство й осіле скотарство.
У літературі зустрічається чимало творів, присвячених опису на родного побуту і культури Поділля, Покуття, Київщини, Полтавщини, Слобожанщини, Полісся, Волині, Буковини, Карпат і Закарпаття, інших регіонів. Але слід зазначити, що наукового системного аналізу дані матеріали не мають.
Слайд 6Національний склад населення України за переписом 2001 року.
українці
росіяни
інші національності
Діаспора -
Національний склад населення України за переписом 2001 року.
українці
росіяни
інші національності
Діаспора -
Українську діаспору умовно можна розділити на дві частини: східну і західну. Усього в західній і східній діаспорах проживає 11 млн осіб.
Слайд 7Українці
— корінне населення країни, за чисельністю один з найбільших народів Європи. За мовою
Українці
— корінне населення країни, за чисельністю один з найбільших народів Європи. За мовою
Формування української народності на сучасній території України відбувалося на основі давніх східнослов'янських племен. Існує кілька гіпотез походження українців. У період розвитку давньоруської народності формувалися найважливіші особливості культури українців, спільні для східних слов'ян, збереглася їхня самоназва (руські), свідомість спільності походження та етнічної спорідненості. Гіпотезу автохтонного походження українців висунув академік М. Грушевський. З XII століття поширюється термін «Україна», який поступово став етнонімом українського народу. В західно-українських областях за часів Австро-Угорщини побутувала назва українців — «русини», яка ніби підкреслювала генетичний зв'язок з Давньою Руссю.
Водночас в Україні як відбиття етнографічних і соціально-політичних процесів формувалися етнографічні групи, які тривалий час (а подекуди й досі) зберігали певні відмінності в культурі, побуті, мові (гуцули, лемки, бойки, поліщуки тощо).
Етнографічні особливості українців виявляються за історико-етнографічними районами: Середня Наддніпрянщина, Поділля, Полтавщина і Слобожанщина, Полісся і Волинь, Прикарпаття, Закарпаття, Південь. Більшість українців належить до так званого центрально-українського антропологічного типу.
На динаміку чисельності і розміщення українців помітно вплинули міграційні процеси, характер природного відтворення, етнокультурні взаємини, а також соціально-політичне розчленування української етнічної території у минулому. З початку XVIII — століття чисельність українців у світі збільшилася майже у 8 разів (з 5740 тисяч до 46,1 млн чоловік). Наприкінці XIX — на початку XX століття внаслідок перенаселення, соціального і національного гноблення відбувалася значна міграція українців з півдня російських губерній до Сибіру та на Далекий Схід, із західно-українських земель — в Америку.
Слайд 8Росіяни
— найбільший за чисельністю східно-слов'янський народ, в Україні посідають 2-е місце після українців
Росіяни
— найбільший за чисельністю східно-слов'янський народ, в Україні посідають 2-е місце після українців
Слайд 9Білоруси
— східно-слов'янський народ. Загальна чисельність їх в Україні становить 439,9 тис. чоловік. Найдавніші
Білоруси
— східно-слов'янський народ. Загальна чисельність їх в Україні становить 439,9 тис. чоловік. Найдавніші
Слайд 10Поляки
— західно-слов'янський народ, в Україні налічується 218 тис. чоловік. Більшість їх живе в
Поляки
— західно-слов'янський народ, в Україні налічується 218 тис. чоловік. Більшість їх живе в
Слайд 11Болгари
— південно-слов'янський народ, в Україні налічується 232,8 тис. чоловік. Більшість їх живе в
Болгари
— південно-слов'янський народ, в Україні налічується 232,8 тис. чоловік. Більшість їх живе в
Слайд 12Чехи
— західно-слов'янський народ, в Україні живе 9,1 тис. чоловік. Більшість їх зосереджено в
Чехи
— західно-слов'янський народ, в Україні живе 9,1 тис. чоловік. Більшість їх зосереджено в
Пізніше чеські села з'явилися на півдні Поділля (Чехівка), у Криму (Табір, Богемка, Царевич) і Приазов'ї (Чехоград, тепер Новгородківка).
Слайд 13Євреї
На території сучасної України за часів Київської Русі існували громади слов'яномовних євреїв. У XVI-XVII
Євреї
На території сучасної України за часів Київської Русі існували громади слов'яномовних євреїв. У XVI-XVII