Діего Веласкес презентация

Дієго Веласкес (1599 – 1660) – іспанський художник.
Автопортрет Дієго Веласкеса

Севільський період
Ранні полотна севільского періоду в основному були створені в жанрі бодегонів (ісп. bodegon - трактир). Загалом, то були натюрморти, кухонні сцени, трактирні замальовки («Сніданок», близько 1617-1618; «Стара куховарка», близько 1620; «Сніданок двох юнаків», «Водонос», близько 1621).
У схожому стилі написані й кілька релігійних картин цього ж періоду - «Поклоніння пастирів», «Поклоніння волхвів» (1619); «Христос у будинку Марфи й Марії». Насамперед у них відчувається уважне вивчення молодим Веласкесом караваджистського мистецтва, багато зразків з якого були доступні в Севільї. А також довге перебування в майстерні Пачеко: робота з натури, старанність малюнка, точність подібності з моделлю.

Севільський період
“Сніданок”
“Стара куховарка”

Севільський період
“Водонос”
“Христос в будинку Марфи й Марії”

Севільський період
“Поклоніння пастирів”
“Поклоніння волхвів”

Придворний живописець
У мадридський період майстерність художника вдосконалюється. Він звертається до екстраординарних для іспанського живопису античних сюжетів («Вакх, або п'яниці», 1628-1629, «Кузня Вулкана», 1630), а також історичних - «Здача Бреди» (1634).
Портрети, створені Веласкесом в 1630-1640 роках, принесли йому заслужену славу майстра цього жанру. Хоча в портретах Веласкеса звичайно відсутні жести й рух, вони надзвичайно реалістичні й природні. Тло підібране так, щоб максимально відтінювати фігуру, колірна гама сувора, але пожвавлюється ретельно підібраними сполученнями кольорів. Веласкесу вдавалося в портреті передати характер людини, показати суперечливість рис його характеру.
Найвідоміші портрети дона Хуана Матеоса (1632), генерала Олівареса (1633), кінний портрет короля Філіпа III (1635), папи Інокентія X (1648).
Портретам пізнього періоду творчості Веласкеса у великій мірі властиві артистизм і психологічна завершеність (інфанта Марія Тереза, 1651; Пилип IV, 1655-1656; інфанта Маргарита Австрійська, близько 1660).

Придворний живописець
“Вакх, або п'яниці”

Придворний живописець
“Кузня Вулкана”

Придворний живописець
“Здача Бреди”

Придворний живописець
Портрет дона Хуана Матеоса
Кінний портрет короля Філіпа III

Придворний живописець
Інфанта Марія Тереза
Інфанта Маргарита Австрійська

Менины
1657
В последние годы жизни Диего Веласкес написал две самые знаменитые свои картины. В картине “Менины” (“Фрейлины”, 1657, Прадо, Мадрид) частный эпизод придворного быта (на первом плане – инфанта Маргарита в окружении фрейлин и карликов, рядом – сам художник за исполнением портрета испанской королевской четы, отраженной в зеркале в глубине зала), изображенный в смелом пространственном развороте, предстает как один из моментов общего течения жизни во всей сложности ее взаимосвязанных и изменчивых проявлений. Пленительная красота и живописное многообразие реальности воплотились в серо-жемчужном колорите картины с нанесенными свободными ударами кисти голубыми, розовыми, темно-серыми, коричневатыми прозрачными мазками.

Пряхи
1656
В ином, более мажорном колористическом ключе написаны “Пряхи” (1657, Прадо, Мадрид), сцена в королевской мастерской ковров с фигурами прях на первом плане и ярко освещенным солнечным светом помещением в глубине композиции, где придворные дамы осматривают готовый ковер, изображающий миф об Арахне - ткачихе, превзошедшей в своем мастерстве богиню Афину. Контрасты освещения, “двуслойное” пространственное построение композиции, своего рода золотая пыль, окутывающая фигуры прях, создают в картине особую атмосферу общего для всех персонажей чувства, объединяющую в себе все их движения, жесты, душевные импульсы