Розкол в українській православній церкві та шляхи його подолання (11 клас) презентация

З отриманням незалежності в Україні відбувається безліч змін в політичній, культурній, релігійній та ін. сферах. Ці зміни містять як позитивні, так і негативні аспекти. Однією з гостріших проблем сучасної України є розкол православ’я та утворення паралельних конкуруючих між собою структур: УПЦ - Українська православна церква Московського патріархату, УАПЦ - Українська автокефальна православна церква, УПЦ-КП – Українська православна церква Київського патріархату.

Розкол православної церкви в Україні являє собою дуже складну проблему, яку можна розглядати з різних точок зору, як з внутрішньо церковної так й наукової. Потреба в дослідженні розкольницького руху на Україні пов'язана з проблемою пошуку шляхів подолання кризової для українського православ'я ситуації. Видається доцільним розглянути проблему співвідношення УПЦ Московського патріархату і УПЦ Київського патріархату, адже саме це питання визнано найбільш конфліктним і неоднозначним із всіх релігійних конфесій на Україні. Щодо їх взаємовідношення немає
однозначної думки, а тому
досить важко прийти до
висновку які шляхи обрати
для їх об’єднання.

У сьогоденні необхідно неупереджено висвітлити деякі моменти міжцерковних та внутрішньоцерковних взаємин. Йдеться, насамперед, про роль православної церкви в суспільно-політичному і національно-культурному житті України, про значимість об’єднання православних церков Московського і Київського патріархатів для духовного та інтелектуального рівня нації.

Виходячи з доцільності та актуальності цієї проблеми поставлена головна мета даної пошуково-дослідницької роботи :
дослідження проблеми розколу православної церкви в Україні, його наслідків для соціокультурного та політичного розвитку суспільства та перспектив його подолання.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період часу від розпаду СРСР та утворення незалежної України, коли власне і відбувся церковний розкол в українському православ’ї (кінець 1980 – початок 1990-их рр.) до сучасності 2014-2015 рр.

Об’єктом даного дослідження є явище розколу в українському православ’ї часів незалежної України.
Предметом даного дослідження
є процеси, що пов’язані з
міжцерковними відносинами
в Українській православній
церкві.

Завдання даної пошуково-дослідницької роботи :
охарактеризувати рівень досліджуваності проблеми в наукових розробках вітчизняних та зарубіжних релігієзнавців-істориків;
проаналізувати походження розкольницьких тенденцій в українському православ’ї, встановити основні причини цих процесів;
визначити роль Російської православної церкви та вплив концепції «Русского мира» на поглиблення розколу українського православ’я;
простежити розвиток відносин православних церков в Україні в 1990-2000-х роках та їх вплив на поглиблення чи послаблення розколу;
дослідити роль політичних процесів на процес об’єднання православної церкви, визначити чому це питання виходить за рамки суто релігійного та стає політичним;
встановити можливості об’єднання православних церков в Україні на сучасному етапі та фактори, що на них впливають.

Робота складається із вступу, трьох розділів, списку використаних джерел. У першому розділі розглянуто причини розколу православної церкви в Україні в кінці 1980 – початку 1990-их рр., досліджено основні етапи та складові виникнення цього явища, проаналізувано стан вивчення даної проблеми в науковій літературі.

Другий розділ присвячено аналізу відносин утворених православних церков в Україні в XXI ст., та факторів що впливали на них, зокрема роль та значення окремих особистостей (патріарх Філарет, митрополит Володимир) чи сформованих концепцій (проект «Русского мира»), у розвитку чи подоланні розколу.

У третьому розділі аналізуються основні можливості та перспективи подолання розколу, робиться спроба спрогнозувати розвиток українського православ′я на сучасному етапі.

Розкол в Українському Православ'ї виник щодо питання канонічного статусу Православної Церкви в Україні. Таке питання виникало в історії Церкви щоразу, коли той чи інший народ відділявся від імперії (Римської, Візантійської, Російської тощо) утворюючи свою незалежну державу.

Розкол українського православ'я
Причини розколу:
перешкоди з боку Московського патріархату (утворення УПЦ-МП);
невизнання об'єднання керівництвом Української православної церкви Київського патріархату, зокрема Мстиславом.
Предстоятель УПЦ,
Митрополит Київський
і всієї України
Владика Володимир
Святійший Патріарх Київський
і всієї Руси-України
Владика Філарет

Це прагнення завершилося скликанням у листопаді 1991 р. Помісного собору УПЦ, який одностайно підтримав пропозицію митрополита Філарета про незалежність української церкви від РПЦ.

Архієрейський собор РПЦ, що відбувся в березні-квітні 1992 р. в резиденції патріарха Алексія II, відмовився надати автокефалію УПЦ і позбавив організатора Помісного собору Філарета митрополичої кафедри в Києві, якою він керував із 1966 р.

У травні 1992 р. в Харкові за ініціативою вищого духовенства РПЦ відбувся Архієрейський собор УПЦ, який оголосив своїм предстоятелем митрополита Ростовського й Новочеркаського Володимира (Сабодана).

У червні 1992 р. митрополит скликав у Києві Всеукраїнський православний об'єднавчий собор. На ньому прихильники Філарета об’єдналися з Українською автокефальною правосланою церквою і створили Українську православну церкву Київського патріархату (УПЦ КП). Її патріархом було проголошено 94-річного главу УАПЦ Мстислава.

Заступником патріарха став митрополит Філарет. Однак патріарх Мстислав не визнав новоутвореної церкви, а тому не всі парафіяни УАПЦ влилися до УПЦ КП. Після смерті патріарха Мстислава (червень 1993 р.) у вересні патріархом УАПЦ став митрополит Димитрій (Володимир Ярема).

У жовтні 1993 р. свого патріарха обрала й УПЦ КП. Ним став митрополит Володимир (Романюк), відомий своїми зусиллями щодо легалізації УАПЦ.

Настоятелем УАПЦ в Україні став митрополит Мефодій (Кудряков). У червні 2003 р. він проголосив себе митрополитом Київським і всієї України та вийшов з-під опіки митрополита Костянтина. У юрисдикції останнього в Україні залишилася лише Харківсько-Полтавська єпархія та ряд окремих парафій.