Характеристика родини Reoviridae презентация

Назва родини походить від початкових слів "respiratory enteric orphan", що в перекладі означає респіраторний енеральний сиротський вірус (Себін, 1959). Раніше реовіруси відносили до вірусів ЕСНО.
До складу родини нині входить дві підродини: Spinareovirinae та Sedoreovirinae.
Родина Reoviridae

1. Рід Aquareovirus включає 6 антигенних груп (А-G). Група А вміщує реовіруси американського омара 13p2V, атлантичної сельді, В – віруси сельді Ченук, віруси сельді, С – віруси золотавого синця; D – віруси сома, Е – віруси білокорового палтусу, F – реовіруси кети, кіжуча, G – вірус американського трав’яного коропа;
2. Рід Coltivirus- віруси колорадської кліщової гарячки, вірус Ейч, каліфорнійського зайця, вірус річки лосося.
3. Рід Cypovirus – містить 14 серотипів вірусів лускокрилих, зокрема тутувого шовкопряда та ін.;
4. Рід Orthoreovirus – ортореовіруси ссавців, ортореовіруси птахів, ортореовіруси бабуїнів, рептилій;
Підродина Spinareovirinae

5. Рід Idnoreovirus – віруси дрозофіли, плодової мошки, тощо;
6. Рід Dinovernavirus – реовірус комара Aedes pseudoscutellaris.
Роди Fijivirus, та Oryzavirus містять віруси рослин, а рід Mycoreovirus – віруси грибів.
Підродина Spinareovirinae

Підродина Sedoreovirinae
1. Рід Orbivirus – вірус синього язика овець, епізоотичної геморагічної хвороби оленів, африканської хвороби коней, Корріпарта, Чангінола, Орунго, Кемерово та ін.;
2. Рід Rotavirus- включає 5 антигенних груп (А-Е) та можливо ще дві групи (F та G). А група включає ротавіруси мавп, С, Е – ротавіруси свиней, D, F, G – ротавіруси курей;
3. Рід Seadornavirus – вірус Банна, Кадіпіро, Лаонінг,
4. Рід Cardoreovirus – реовірус китайського мохнаторукого краба Eriocheir sinensis;
Представники роду Mimoreovirus інфікують мікроводорості Micromonas pusilla, а роду Phytoreovirus – вищі рослини.

Морфологія

Морфологія
Віріони діаметром 60–80 нм. Зовнішня ліпідна оболонка відсутня.
Віріон може складися з 1, 2 чи трьох шарів капсомерів. Кожна капсидна оболонка має ікосаедричну симетрію. У випадку двошарового капсиду зовнішній капсид складається з 32 капсомерів з діаметром 18 нм.
Orthoreovirus

Orbivirus

Серцевина має 12 п’ятикутних фасеток, що утворюються капсомерами внутрішнього капсиду, в центрі яких знаходяться відростки діаметром 10 нм з внутрішнім каналом, через який виходять назовні наново синтезовані молекули мРНК.

Геном складається з 10–12 сегментів лінійної дволанцюгової РНК із загальною молекулярною масою 12–20х106Да. Вміст РНК становить 14 % від сухої маси віріону. Кожний фрагмент РНК є окремим геном. Для виникнення інфекційного процесу необхідна наявність усіх фрагментів РНК.
Геном

Білки
Віріони ортореовірусів містять від 6 до 10 поліпротеїнів, включаючи транскриптазу та інші ферменти (фосфогідролаза, гуанілінтрансфераза, метилтрансефраза – необхідні для синтезу кеп-структури).
Вісім білків є структурними: λ1 (ген L1), λ2 (L2), λ3 (L3), μ1 (M1), μ2 (M2), σ1 (S1), σ2(S3), σ3 (S4).
Три поліпептида (μ1С, σ1 та σ3) входять до складу зовнішнього капсиду, а п’ять – до складу серцевини.

Білок σ1 забезпечує зв’язування з клітинними рецепторами, він також є вірусним гемаглютиніном.
Це основний типоспецифічний антиген.
Білок μ1С забезпечує проникнення віруса в клітину та його поширення в організмі. Він утворюється шляхом протеолітичного нарізання білка μ1.

Orbivirus, Reovirus
структурні вірусні білки (VP):
зовнішній\внутрішній капсид: VP4 та VP7
серцевина: VP2, VP6, VP1, VP3
неструктурні білки (NSP): NSP1-5
VP4 та VP7 визначають серотип вірусу

Ліпіди у структурі віріонів не виявлені.
Вуглеводи входять до складу глікопротеїнів зовнішнього капсиду.

Фізико-хімічні властивості
М=13025 x 103 кДа. Щільність у градієнті хлориду цезію 1,36–1,39 г/см3. Коефіцієнт седиментації 740S.
Віруси стійкі до нагрівання при температурі 56 °С впродовж 2 годин, стабільні при рН 2,2–8, стійки до ефіру та детергентів. Відносно стійки до дії ряду хімічних речовин, у тому числі до 3 % розчину формаліну та 1 % розчину перекису водня.

Проникнення в клітину

Реплікація

Репродукція
Рецептори : для RV-A- Integrins, а для PoRV- Sialic acids .
Проникнення за рахунок клатрин-залежного рецепторного ендоцитозу .
Часткове роздягання у ендо-лізосомах (втрата зовнішнього шару VP4-VP7) та проникнення у цитоплазму за рахунок премеабілізації лізосомних мембран.
Рання транскрипція вРНК за рахунок вірусної РНК-полімерази відбувається всередині субвірусних часток.
Новосинтезовані (+) мРНК транспортуються у цитоплазму та транслюються. Реасортація відбувається під час ранньої транскрипції.

Пізня транскрипція відбувається всередині недозрілих віріонів нащадків.
Збірка вірусних часток у цитоплазмі чере 6-7 год після інфікування
Брунькування з ЕПР у цитоплазму (набуття 3-го шару) відбувається одночасно з лізисом клітини.

ЦПД

Біологічні властивості
Реовіруси мають широкий спектр хазяїв.
Вони виділені від ВРХ, мавп, собак, курей, мишей, диких птахів, москитів, рослин.
Ротавіруси найчастіше є збудниками гастроентеритів у дітей та у молодих тварин.
Рота- та реовіруси передаються прямим шляхом, а орбівіруси та вірус колорадської кліщової гарячки переносяться членистоногими.
Орбівіруси передаються за допомогою кліщів, москитів та комарів і викликають хвороби з природною осередковістю.

Ротавіруси
Estimated global distribution of the 800,000 annual deaths caused by rotavirus diarrhea.

Ротавіруси
Найчастіша причина спорадичних важких випадків дегидратационной діареї у маленьких дітей (пік захворювання у дітей 3-15 місяців).
7 груп (A-G). Найбільшого значення в розвитку патології має віруси групи А, меншого В та С.
Висока контагіозність;
Більшість інфікувань відбувається фекально-оральним шляхом.
Дорослі можуть бути інфіковані після тісного контакту з інфікованою немовлям. У дорослих людей захворювання протікає в легкій формі. Інкубаційний період - 1-3 дні.
У зоні помірного клімату більшість інфікувань відбувається взимку.

Уражуються епітеліоцити верхньої 2/3 частини
12-палої кишки.
інфекційні частки звільнюються у просвіт кишечнику та в подальшому реплікуються у дистальних відділах.
Викликає у дітей сувору діарею, біль у животі та блювання.
Інкубаційний період 2 дня та 3-8 днів водянистої діареї.
Смертність щорічно більше 600,000 дітей у світі.

Патогенез ротавірусної інфекції

Патогенез ротавірусної інфекції

Патогенез ротавірусної інфекції

Діагностика
виявлення АГ ІФА у фекаліях
RT-PCR не є поширеною

Терапія та профілактика
Неспецифічна терапія – застосування регідратуючої терапії для попередження зневоднення організму.
В/В введення рідин провидиться лише у тяжких випадках ураження немовлят.
Імунізація

Специфічна профілактика ротавірусної інфекції
Моновалентні вакцини
- Live attenuated vaccine derived from nonhuman
host rotaviruses such as bovine and rhesus
Реосортантні вакцини
- animal-human reassortants expressing
VP7 proteins used as immunogens such
as rhesus-human reassortant or
bovine-human reassortant vaccines

Вакцини
Rotarix (GlaxoSmithKline) and Rotateq (Merck) vaccines.
Rotarix is a live attenuated rotavirus serotype G1 P1A[8].
RotaTeq is a bovine (WC3)-human reassortant vaccine composed of five strains, each containing a human rotavirus gene encoding the VP7 (serotype G1, G2, G3, or G4) or the VP4 (serotype P1A[8]) neutralizing proteins.

Неспецифічна профілактика
Hand washing
Proper sanitation
Safe drinking water and food
“Boil it, cook it, peel it, or forget it”

Блутанг (катаральна гарячка овець)
Блутанг (синоніми -- катаральна лихоманка овець, синій язик, реовірусна інфекція овець) -- трансмісивна інфекція рогатої худоби, що характеризується лихоманкою, некрозом слизової оболонки травного тракту й епітелію вінчику, а також дистрофією скелетних м’язів.
Родина Reoviridae
Підродина Sedoreovirinae
Рід Orbivirus – вірус синього язика овець, епізоотичної геморагічної хвороби оленів, африканської хвороби коней, Корріпарта, Чангінола, Орунго, Кемерово та ін.;

До вірусу блутангу чутливі вівці, більш сприйнятливі до хвороби мериноси, їхні помісі, молодняк; приховано хворіють велика рогата худоба, кози, дикі жуйні (буйволи) і гризуни.
Летальність до 90%. Смертність у дорослих овець становить 10-50%, у ягнят -- до 90%, у великої рогатої худоби -- 10-15%. У кіз та лісових жуйних, незважаючи на високий титр вірусу в крові, блутанг перебігає у прихованій формі і лише в період ензоотії у 5% інфікованих тварин можливий прояв клінічних ознак хвороби.
Епізоотологія

Симптоми
Кон’юнктивіт. Катаральне запалення слизових. Піниста слина. Язик набрякає, не вміщується в ротовій порожнині, синього кольору. Пододерматит.

Джерелом збудника є хворі тварини, його переносником -- мокреці з роду Сulicoides, а резурвуаром -- гризуни.
Потрапивши в організм, вірус нагромаджується у стінках кровоносних судин, селезінці, судинах слизової оболонки ротової порожнини, шкірі, лімфатичних вузлах, спричиняє порушення кровообігу, утворення набряків у підшкірній клітковині та міжм’язовій тканині, крововиливів в органах, тканинах.
Інкубаційний період у овець становить 1-8 днів, у великої рогатої худоби - 5-20 днів, а прояв клінічних ознак спостерігається протягом місяця. Захворювання може призвести до загибелі тварин на 8-10 добу. Реєструють гострий, підгострий, хронічний та абортивний перебіг хвороби.