Тип Хордові презентация

ТИП ХОРДОВІ
Тип Хордові об’єднує тварин, різноманітних за зовнішнім виглядом, розміром, способом життя та характером середовища. Географічно вони поширені по всій земній кулі. До типу відноситься понад 40 тисяч видів, які живуть на суходолі, в океанах, морях і прісних водоймах.
Незважаючи на значну різноманітність усі хордові мають ряд спільних рис, які дозволяють об’єднати їх в один тип.

Загальна характеристика
Характерними особливостями хордових є наявність у дорослому стані або під час зародкового розвитку таких утворень:
1.Опорою всього тіла хордових є внутрішній осьовий скелет, або хорда. Розвивається вона з ентодерми. Це пружний еластичний стрижень вздовж вісі тіла на спинному боці. Він є на ранніх стадіях розвитку (у вищих) або протягом усього життя (у нижчих). У вищих хордових у дорослому стані хорда замінюється на хребет.
2. Центральна нервова система трубчастого типу розташована над хордою. Розвивається з ектодерми і у вищих поділяється на головний і спинний мозок.
Периферійна нервова система – це сукупність нервових закінчень, які відходять від ЦНС.

3. Під хордою розташовується травна трубка. Вона починається ротом і закінчується задньопрохідним отвором. Передній відділ кишки (глотка) у зародків пронизана зябровими щілинами, які зберігаються протягом життя у нижчих та риб і замінюються у процесі розвитку у вищих на легенях.
4. Центральний орган кровообігу (серце або кровоносна судина, що його замінює) міститься в черевній частині тіла.
Загальна характеристика

Крім того хордовим властиві такі особливості будови і розвитку, які спостерігаються і в інших типів тварин
1. Тришаровість.
2. Білатеральна (двобічна) симетрія тіла.
3. Вторинна порожнина тіла (целом).
4. Вторинний рот (рот), а первинний рот (бластопор) перетворюється в анус. Отже, вторинний рот утворюється проривом стінки гаструли на кінці протилежному бластопору.
5. Метамерне розміщення багатьох органів, виражена в більшій мірі у нижчих хордових і в зародків. Зовнішня сегментація відсутня.
6. Замкнена кровоносна система.

Систематика Хордових

Головохордові
До цього підтипу належать найпримітивніші хордові тварини. Це нечисленна група морських тварин, що ведуть малорухомий спосіб життя. Розміри тіла невеликі, за формою нагадують риб.
Ознаки прогресивної організації:
Справжня хорда, яка зберігається у них протягом життя.
Трубчаста нервова система.
Зяброві щілини у глотці.
Типовим і найбільш вивченим представником Головохордих є ланцетник.
Великого практичного значення ланцетники не мають: їх використовує в їжу населення Південно- Східної Азії, а також він є зручним об'єктом для наукових досліджень.

Ланцетник
Це маленькі рибоподібні морські тварини, дуже примітивної будови, хоча всі основні ознаки типу хордових виражені у них цілком виразно. Ланцетник має напівпрозоре рожеве, із слабким металевим блиском веретеновидне тіло, стисле з бокам і загострене з обох кінців. Уздовж всієї спини йде низька подовжня шкірна складка — спинний плавець. Хвостовий кінець облямований високим хвостовим плавцем і має форму наконечника списа або ланцета. Звідси походить назва тварини. Уздовж нижнього краю хвоста йде підхвостовий плавець (неправильно званий зазвичай черевним), а уздовж бічних країв черева — права і ліва нижньобокові (метаплевральні) складки. На нижній стороні переднього кінця тіла є оточений щупальцями великий отвір передротової порожнини, біля початку підхвостового плавця — вивідний отвір біля зябрової порожнини, біля початку хвостового плавця — анальний отвір. Ланцетник був вперше описаний в 1774 р. відомим зоологом Палласом, що прийняв його за молюска і назвав його «ланцетоподібним слимаком» (Limax lanceolatum). Тільки після 60 років вивчення його будови була з'ясована приналежність ланцетника до хордових тварин.

Будова ланцетника

Нефридії ланцетника
А - цілий каналець з нефростомами і соленоцитами;
Б - частина стінки видільного канальця з сидячими на ній соленоцитами: 1 - верхній кінець зябрової щілини;
2 - отвір ниркового канальця у навколозяброву порожнину;
3 - нефростоми

Розвиток ланцетника

Покривники
Тіло мішкоподібної форми, оточено оболонкою (тунікою, звідки українська і другий варіант наукової назви) з туніцину, матеріалу, схожого на целюлозу. Подібно до інших хордових тварин, покривники мають хорду протягом раннього ембріонального розвитку.
Більшість покривників фільтрують мікроскопічну їжу з води, що вони роблять за допомогою двох отворів (сифонів), один для всмоктування води і планктону, інший для її виділення.

Будова покривників

Асцидії

Сальпи