Херсонес Таврійський – визначна пам'ятка ЮНЕСКО в Україні презентация

Херсонес. Підмурки християнської церкви доби Візантії

Дослідження руїн колишнього Херсонесу розпочато з 1827 р., а систематичні розкопи — з 1876 р. (Р. Ленер, К. Гриневич, Г. Бєлов, П. Якобсон та ін.). При розкопках виявлено залишки грецьких, римських і візантійських оборонних мурів, житлових кварталів, домів з басейнами на дощову воду, лазничками й ін. устаткуваннями, господарчих і ремісничих споруд; понад 50 християнських церков, терм, театру (на 3000 осіб) тощо. За мурами міста розкопано чимало поховань з багатим інвентарем.
На території Херсонесу міститься Херсонеський історико-археологічний музей-заповідник.

Сигнальний дзвін у Херсонесі

Античні амфори, в яких перевозилися численні товари

Руїни будинку винороба в Херсонесі

ПІДСТАВИ ДЛЯ ВКЛЮЧЕННЯ ОБ’ЄКТА ДО СПИСКУ СПАДЩИНИ
В античному і середньовічному світі Херсонес Таврійський як давньогрецька колонія і форпост Римської і Візантійської імперій був самою віддаленою точкою зіткнення між цивілізаціями Середземномор’я і «варварським» населенням Південно-Східної Європи. Розташоване на перетині стародавніх торгових шляхів місто зазнавало постійного впливу різноманітних культур південного заходу, півночі і сходу.
Мешканці Херсонеса та його хори протягом 2000 років впливали на культуру жителів суміжних територій, зігравши вирішальну роль в еллінізації скіфів і сарматів, християнізації готів, аланів і східних слов’ян

Залишки Херсонеса Таврійського являються винятковим за цілісністю і збереженістю прикладом містобудівного ансамблю, регулярне планування якого було виконано в ІV ст. до н. е. за системою Гіподама Мілетського та проіснувало практично в незмінному виді аж до занепаду міста в XІV ст. н. е. На прикладі Херсонеського городища, залишків його стародавньої забудови і археологічних шарів можна простежити послідовність формування і безперервність існування його міської структури і побуту від класичного періоду до пізнього середньовіччя.

Херсонес Таврійський був безпосередньо пов’язаний з важливими історичними подіями, що відбувалися в зоні контактів античних і середньовіч- них цивілізацій із стародавнім населенням Північного Причорномор’я. Особливо важлива роль Херсонеса Таврійського в поширенні християнства серед варварських народів Південно-Східної Європи, зокрема аланів, готів і східних слов’ян. В Херсонесі в 988 р. прийняв хрещення київський князь Володимир, що призвело до християнізації давньоруської держави наприкінці Х ст.