Розвиток національного театру драматургії на початку XX століття презентация

На розвитку театрального мистецтва 20—30-х років позначився процес українізації, що трагічно закін­чився "розстріляним відродженням"

Українська драма початку XX століття
‘‘ Театр корифеїв’’
(кінець XIX- початок початк XX століття)
Кропивницький
Марко Лукич
(1840-1910)
Старицький
Михайло Петрович
(1840-1904)
Тобілевич
Іван Карпович
(Карпенко-Карий,
1845-1907)

Професійний театр
“ПСИХОЛОГІЧНИЙ”
“ЕКПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ”
(“ТЕАТР ДІЇ”)
Засновники театру – Гнат Юра (1887 - 1966) і Амвросій Бучма (1891 - 1957)
засновник та керівник театру “Березіль”
Лесь Курбас-

Епоха модернізму в українській
драматургії
Останні п'єси корифеїв
Міфопоетичні поеми
Лесі Українки
Експериментально-
психологічна
драматургія
В. Винниченка
Символістські етюди
О.Олеся
Неоромантизм
С Черкасенка
Соціальна драма
Гната Хоткевича
Історична драма
Л.Старицької-
Черняхівської
Спроби авангарду
І.Кочерги

Експериментальна драматургія
В. Винниченка
Розробка певної моральної ідеї, яка йде врозбіг із усталеними нормами життя та оволодіння героєм настільки, що робить його ідейним фанатиком, який несе смерть та порожнечу.

ТЕАТР Л.КУРБАСА-М.КУЛІША
П'єса “97” – “трагедія фатального незнання” (новий тип героя, який гине заради сумнівної ідеї).
Голод (смерть) і революція стоять в одному ряду.
“Народний Малахій” та “Патетична соната” – перші п'єси, що об'єктивно підводили до думки про безперспективність соціалістичного суспільства, заснованого на кривавій диктатурі
Театр “філософський”, тобто охоплював трагізм нового життя; театр по -європейському національний.

Микола Куліш
був найвидатнішою постаттю cеред драматургів. Три його п'єси — "Народний Малахій", "Мина Мазайло" і "Патетична соната" — викликали сенсацію своєю модерністською формою і трагікомічним трактуванням нової радянської дійсності, російського шовінізму, "малоросійської" ментальності, анахронічного українського націоналізму, духовної незрілості комуністів-доктринців.