Українська нація та її культура: джерела та специфіка формування презентация

Завдання для самостійної роботи студентів (СРС)
4. Специфіка духовного світу українців: світогляд, менталітет, національний характер.
Завдання: Виписати специфічні риси духовного світу українців.
Література:
Марков О.В. Українська та зарубіжна культура: навч. посіб. для самостійного вивчення дисципліни. – Харків: ХФ УАБС, 2003 – С. 74-76.

Завдання для самостійної роботи студентів (СРС)
5. Проблема датування початку творення українського етносу та його культури.
Завдання: Законспектувати погляди вчених на проблему. Сформувати власну думку щодо проблеми, продумати аргументи на її захист. Взяти участь у дискусії на семінарі.
Література: Марков О.В. Українська та зарубіжна культура: навч. посіб. для самостійного вивчення дисципліни. – Харків: ХФ УАБС, 2003 – С. 70-73.

1.Етногенез в історичній ретроспективі.
Наше завдання: визначити специфіку понять “етнос”, “етногенез”, “рід”, “плем’я”, “народність”, “нація”; розкрити чинники формування української культури від найдавніших часів, показати процес її творення як міжкультурний діалог з сусідніми етносами.

Носієм культури є людська спільнота - ЕТНОС
Характеристики етносу:
Його представники мають спільні типові: зовнішність, світогляд, традиції та звичаї, релігійні вірування, територію та мову.
Етнос – система, що живе й розвивається у взаємодії та взаємовпливі з іншими етносами (“етнічний процес”).
Осередком збереження етнічної своєрідності є духовна культура.
Етнос – явище історичне (на різних історичних етапах розвитку спільноти має специфічні форми).

РІД –
це спільність людей, які зв’язані узами кровної спорідненості, основний виробничий осередок первісного ладу.
_________________________________
У міру вдосконалення знарядь праці, розширення сфер трудової діяльності роди об’єднуються в племена.

ПЛЕМ’Я –
це форма спільності людей, властива первісній культурі, в основі якої лежать родові відносини.
Плем’я об’єднувало декілька родів, мало свою мову, культуру, звичаї, обряди, територію. З розвитком соціальних та виробничих відносин племена утворюють союзи, кровно-родинні зв’язки всередині такого етносу поступаються соціально-економічним.

НАРОДНІСТЬ –
форма етносу, що базується на територіальних та економічних зв’язках.
Народність виникає в період розпаду первісно-общинного ладу внаслідок витіснення родових відносин товарними. Народності властива єдина мова, культура, територія, усвідомлення етнічної єдності.

НАЦІЯ –
історична спільність людей, що виникає в епоху капіталізму і утворюється шляхом об’єднання різних народностей.
Нація має: самоназву, мову, самосвідомість, територію, економіку, менталітет, національний характер, культуру, релігію, спільну історію, державність. Більшість сучасних етносів закріпили свою ідентичність на рівні нації.

Складний процес еволюції етносу, його історико-культурного розвитку називається
ЕТНОГЕНЕЗ

2. Проблема походження українського етносу
Офіційна історична наука Росії та Польщі XIX- поч. XX ст. (С. Соловйов, В. Сергієвич, В. Ключевський):
українців не вважали окремим етносом.

Вперше існування українського етносу як окремого утворення обгрунтував
Микола Костомаров.
Він вважав, що український етнос існував вже у IX ст., а російський сформувався лише у XII ст.
Отже, Київська Русь – це державне утворення українського етносу.

Михайло Грушевський (поч. XX ст.) пішов ще далі.
Він вважав, що український етнос формується з IV ст., а Київська Русь – це національна українська держава.

Радянські історики та мовознавці вважали, що український, білоруський та російський етноси та їхні мови мають єдине коріння – давньоруську народність, що існувала до XII-XIVст.
Отже, початок формування українського етносу припадає на XII-XIVст.

Сучасні українські культурологи та історики в цілому погоджуються з Костомаровим та Грушевським і вважають, що Київська Русь – це держава, заснована окремим етносом – українцями, отже, до її заснування цей етнос вже сформувався.

Сучасна культурологія шукає коріння українського етносу в архаїчній епосі родоплемінного ладу.
Підстава: згідно сучасних наукових досліджень, виникнення етнічних спільнот припадає на період розвинутого первіснообщинного суспільства.

За даними сучасних дослідників розвиток українського етносу відбувався наступним чином:
III-II тис. до н.е. – витоки етнічних відмінностей, часи формування давньоєвропейських праетносів;
IX-XIII ст. - виникнення українського етносу;
XIV-XVII ст. – консолідація української народності;
Середина XIX ст. - утворення української нації;
90-ті роки XX ст. – фіксація національної ідентичності на рівні незалежної держави.

3. Географічні фактори формування українського етносу та його культури.
Територія проживання – один з визначальних факторів формування етнокультури.
Проживання на спільній території формує єдину свідомість, що втілюється в матеріальній та духовній культурі.

Геокультурні фактори формування українського етносу:
родючі землі, сприятливі для с/г природні зони

Геокультурні фактори формування українського етносу:
помірний клімат, річкові артерії, корисні копалини

Наслідки впливу геокультурних факторів:
Виникнення розвинутої аграрної культури українців внаслідок сприятливих кліматичних та географічних умов (родючі землі);
Відносна однорідність духовної та матеріальної культури українців (у порівнянні з іншими європейськими етносами) – внаслідок міграцій від навал кочівників.

Геополітичні фактори формування українського етносу та його культури

Основні геополітичні фактори:
Проміжне розташування території України між Центральною Європою та Азією;
Транзитні торгівельні шляхи на території України з найдавніших часів (напр. шлях “із варяг у греки”);
Територія України завжди була оточена наймогутнішими державами.

Геопсихічні фактори та наслідки їх впливу:
Землеробство та осілий спосіб життя породжують терплячість, працьовитість, миролюбність українців, але й індивідуалізм.
Навали кочівників породили оборонну позицію в характері українців.
Експансія сусідніх імперій мали наслідком комплекс меншовартості та конформізм (пристосовництво), втрату почуття господаря на своїй землі.

Геопсихічні фактори та наслідки їх впливу (продовження):
Транзитність української території сприяла розширенню світогляду українців, виробленню толерантного ставлення до інших етносів та культур.
Багата природа породжувала любов до неї, що відбилося в українському фольклорі, сприяло формуванню високої побутово-сімейної культури, вірності заповітам батьків, емоційності та мрійливості українців.