18 липня 1889 р. Одеса
Вже днів з п’ять,
як я тобі не писала, але ти не сердься, бо я з того не винна. Як приїхала пані Броніслава, то кілька днів не можна було ні до чого прийнятись.
Живу я так собі, як і перше, – не дуже добре, не дуже погано. Погано те, що пропадаю від спекоти…
Дощ ні разу не йшов з того часу, як я тут. По вечорам, після страшно гарячих днів, на небі спалахують зірниці, немов тії блискавки; вчора я годин зо дві стояла і дивилась на їх.
Бувайте всі здорові! Цілую тебе, мамочко, голубочко, ластівочко! Твоя Леся
Люба мамочко!