Іван Багряний - український поет, прозаїк, драматург та політичний діяч презентация

Коротко про поета:
Іван Багряний – український поет, прозаїк, драматург та політичний діяч. Голова Української національної ради. Лауреат Нобелівської премії з літератури(1962р.) та лауреат Національної премії імені Т.Г.Шевченка(1992р., посмертно)

Еміграція:
За розрахунками дослідника Ігоря Бігуна, Іван Багряний залишив Охтирку та рушив на захід у липні чи серпну 1943 року, назавжди залишивши дружину й сина. Сама дружина чи не захотіла, чи не змогла нікуди їхати.
Згодом, через Київ, він опинився на Галичині та перебував там, аж поки його не наздогнав фронт.
З України Багряний виходив разом з групою членів УГВР і ОУН-УПА через Карпати. Спершу їхня група опинилась у Словаччині, потім в Угорщині. З Угорщини Багряний попрямував не на захід, а на південь, до Хорватії, де тоді була підконтрольна Німеччині «Незалежна Держава Хорватія». Перед падінням цього утворення під ударами югославських партизанів, група УГВР і Багряний перебралися до Австрії в місто Інсбрук.
Через постійні дискусії та сварки з ОУН(б), Іван Багряний нелегально перебрався до Німеччини і розірвав відносини з націоналістами.

Діяльність в еміграції:
Також вже в еміграції в 1950 році написав роман «Сад Гетьманський».
В основу цього романа лягла історія арешту Багряного у 1938 році: на час його допитів та тортур припала зміна «влади» в НКВД. Церез це пощастило людям, які були заарештовані, але не засуджені. Їм або дали невеликі терміни, або звільнили. Самого Багряного звільнили, проте без права виїзду з Охтирки.
Цей роман зсередини показує механіку сталінських репресій: «слідство», форми тортур, перебування в камерах, типи в’язнів, дозвілля, тюремну субкультуру тощо.
У 1945 році І.Багряний емігрував до Німеччини. Він написав брошуру-памфлет «Чому я не хочу вертатись до СРСР?», де виклав політичну декларацію національної гідності й прав людини, яка пережила примусову репатріацію, насильство, тортури, приниження як колишній в’язень, остарбайтер, полонений, позбавлений власного імені.
Він логічно обґрунтував закономірність еміграції з СРСР – батьківщину, яка пішла на геноцид проти свого народу.

Діяльність в еміграції:
Після розриву з ОУН, Багряний долучився до створення нової партії, а невдовзі очолив її. Так у 1948 році була створена УРДП(Українська революційно-демократична партія). Політологи називають її лівоцентристською партією.
Революційні демократи не були прихильниками ані комуністичних чи фашистських тоталітарних систем, ані ліберального капіталізму в чистому вигляді.
У пізній період емігрантського життя письменник продовжував активно творити. Писав і прозу, і поезію, був активний і в царині дитячої літератури.
1963 року Івана Багряного спробували висунути на Нобелівську премію. Але не встигли – 25 серпня він помер у санаторії. Він мав хворобу серця, сухоти, діабет та інші хвороби.

Титульна сторінка памфлету «Чому я не хочу вертатись до СРСР?»
«Сад Гетьманський»
у французькому перекладі

Могила Багряного у м.Новий Ульм(Німеччина)
Меморіальна дошка в Охтирці
Погруддя Багряному в Охтирці