Медсестринський процес при захворюваннях серцево-судинної системи в літньому і старческому віці. Лекція №2 презентация

План
1. Актуальність.
2. Вікові зміни серцево-судинної системи.
3. Артеріальна гіпертензія:
вікові особливості перебігу, діагностики та лікування.
4. Атеросклероз й ішемічна хвороба серця (ІХС):
чинники ризику, вікові особливості перебігу, діагностики та лікування.
5. Аритмії та блокади серця:
вікові особливості перебігу, діагностики та лікування.
6. Хронічна серцева недостатність:
вікові особливості перебігу, діагностики та лікування.
7. Особливості фармакотерапії у осіб похилого віку.

Хвороби серця - найпоширеніша причина смерті у віці понад 65 років.
Із віком серце людини стає значно уразливішим до хвороб.
Структурні зміни включають поступову втрату м'язових волокон, інфільтрацію жирової та сполучної тканин.
У серці відбувається поступове накопичення нейтрального гранульованого пігменту —ліпофусцину («пігменту старіння»), який складається з білків і ліпідів.
Вікові зміни
серцево-судинної системи (1)

Серце проявляє поступове зниження максимальної кількості крові, яка перекачується, приблизно удвічі від 20 до 90 років.
Із віком виникає артеріосклероз, зниження пропускної здатності артерій, що вважається частиною старіння.
Із віком кровоносні судини менш еластичними, їх стінки потовщуються з ростом сполучної тканини.
Із віком виникає атеросклероз - відкладення інетрних матеріалів на стінці артерій, що заважає потоку крові.
Вікові зміни
серцево-судинної системи (2)

Тиск крові з віком зростає, причому зростає, в основному, систолічний тиск.
Сповільнюється ритмічна робота серця: довшою стає систола.
Вікові зміни судин
Морфологічно спостерігається склероз міокарда та атрофія м'язевих волокон.
Склероз судин послаблюється до периферії.
У венах зміни менші, ніж в артеріях.
Зміни судинної системи більш виражені на нижніх кінцівках.

ПЕРЕБІГ АГ У ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ
Поєднання АГ із атеросклерозом судин і гіперкоагуляцією крові сприяють виникненню судинних катастроф:
інфаркт міокарда
ішемічний інсульт
тромбоемболія
серцева недостатність
До ускладнень можуть призвести:
неадекватні фізичні навантаження
стресові ситуації
метеорологічні умови

Літні люди дуже добре реагують зниженням АТ на обмеження споживання солі і зменшення маси тіла.
Стартові дози гіпотензивних препаратів становлять половину звичайної початкової дози.
Титрування дози відбувається повільніше, ніж у інших хворих.
Слід прагнути до поступового зниження артеріального тиску до 140/90 мм рт.ст. (при супутньому цукровому діабеті та нирковій недостатності цільовий рівень АТ - 130/80 мм рт.ст.)
Необхідно враховувати вихідний рівень АТ, тривалість гіпертонії, індивідуальну переносимість зниження артеріального тиску.
Супутнє зниження діастолічного АТ у хворих з ізольованою систолічною АГ не є перешкодою для продовження терапії.
ЛІКУВАННЯ АГ У ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ (1)

Тіазидні діуретики та β-адреноблокатори та їх комбінації сприяють зниженню ризику серцево-судинних ускладнень і смертності, причому діуретики мають перевагу над β-адреноблокаторами.
Перевагу має використання амлодипіну порівняно з іншим антагоністом кальцію: тривалість дії амлодипіну складає 24 години, що сприяє однократному прийому на добу та забезпечує зручність у застосуванні.
Інгібітори АПФ є препаратами вибору для осіб похилого віку з дисфункцією лівого шлуночка та/або серцевою недостатністю, з супутнім цукровим діабетом. При непереносимості інгібітори АПФ можуть бути замінені антагоністами ангіотензинових рецепторів.
α-адреноблокатори (празозин, доксазозин) не рекомендуються для лікування АГ у осіб похилого віку оскільки вони сприяють частому розвитку ортостатичних реакцій та збільшують ризик виникнення серцевої недостатності.
ЛІКУВАННЯ АГ У ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ (2)

Вікові особливості перебігу ІХС (1)
Літні люди складають більшість хворих на ІХС.
Майже 3/4 випадків смерті від ІХС відбувається серед осіб старше 65 років.
Майже 80% осіб, які померли від інфаркту міокарда, старше 65 років.
Більш ніж у 50% випадків смерть осіб старше 65 років настає від ускладнень ІХС.
У віці 70-75 років частота ІХС серед чоловіків і жінок однакова.
Щорічна смертність від ІХС у віці 70-75 років становить 2-3%.

Атеросклероз відразу декількох коронарних артерій.
Часто зустрічається стеноз стовбура лівої коронарної артерії.
Часто зустрічається зниження функції лівого шлуночка.
Часто зустрічаються атипова стенокардія та безбольова ішемія міокарда.
Вікові особливості перебігу ІХС (2)

ІНФАРКТ МІОКАРДА (ІМ) (1)
На догоспітальному етапі частіше зустрічаються астматичний чи аритмічний варіант ІМ.
На фоні СН з’являються серцева астма і пароксизмальна тахіаритмія.
Наявність одночасно таких синдромів і симптомів, як інсульт, транзиторна ішемічна атака, тромбоемболії, запаморочення, непритомний стан, діабетична кома утруднюють діагностику ІМ.
Спровокувати ІМ можуть харчове, психічне або фізичне навантаження, оперативні втручання, гостра інфекція.

Зниження активності синусового вузла.
Зменшення впливу нервової системи на серце.
Збільшення чутливості серця до катехоламінів, ацетилхоліну, які провокують аритмію.
Зміни електролітного балансу із зменшенням концентрації іонів калію в міозитах.
Зменшення кількості бета-адренорецепторів у серці.
Основні причини аритмій у похилому віці

Появу аритмії люди похилого віку, як правило, не фіксують.
Звертаються за допомогою з приводу безпідставної раптової слабості, раптового похитування при ходьбі, швидкої втомлюваності.
Аускультація серця, ЕКГ в 12 відведеннях, проби з навантаженням, дихальні проби, ортостатична проба дозволяють виявити аритмію.
Аритмії часто бувають транзиторними.
Використовують холтерівське моніторування.
Особливості перебігу аритмій у похилому віці