Захворювання органів травневого каналу в дітей старшого віку. Хоцистохолангіт та дисфункція жовчовивідних шляхів. Коліт презентация

ЗАХВОРЮВАННЯ ЖОВЧНИХ ШЛЯХІВ
Дівчата хворіють в 1,5-5 разів частіше, ніж хлопчики.
Класифікація:
дискінезії
паразитарні хвороби
запалення жовчного міхура
природжені вади
пухлини жовчного міхура

ЕТІОЛОГІЯ.
Кишкова паличка, стафілокок, стрептокок, ентерокок, провідна роль належить інфекції.
Мікроорганізми проникають в жовчний міхур 3 шляхами :
висхідним з просвіту кишок через загальну жовчну протоку
лімфогенним з кишок
гематогенним з хронічних вогнищ інфекції

Холецистохолангіт.
Хронічний , рецидивуючий загальний процес жовчного міхура і внутрішньо-печінкових жовчних ходів.

Головні чинники.
Інфекція, яка проникає у жовчний міхур з кишок
Нерегулярне споживання їжі
Незбалансоване харчування
Спадкова схильність
Ендокринні розлади

Клінічні прояви
У періоді загострення:
- Виражений больовий синдром - короткочасний інтенсивний переймистий біль у
ділянці правого підребер'я
- Диспепсичні явища - закрепи, поганий апетит, нудота, рідко блювання, гіркота у
роті, відрижка
Астеновегетативний синдром — підвищена втомлюваність, слабкість, млявість,
головний біль, розлади сну.
- Синдром загальної інтоксикації - блідість шкірних покровів, обкладення язику,
неприємний запах із рота-

Об'єктивне обстеження:
болючість при пальпації у ділянці правого підребер'я ( симптом Кера - Образцова) Симптом Ортнера - Трекова - болючість при постукуванні ребром долоні по правий ребровій дузі
Симптом Мюссі - при натискуванні рукою в ділянці проекції жовчного міхуру у положенні хворого сидячи - болісність на вдихові
Характерний симптом є збільшення печінки та чутливість її при пальпації

Діагностика.
1. Проведення холецисто-і ехографії:послаблення контрастності тіні жовчного міхура, нечіткість його контурів
2. Проведення біохімічного дослідження крові – кров на печінковий комплекс
3. Ультразвукове дослідження органів черевної порожнини.

Лікування.
1). Дієтотерапія. Дієта № 5. Харчування 5-6 разів на добу. Включити їжу відварену, приготовану напару, подрібнену, оптимальної температури, виключити жири тваринного походження, копченості, смажні страви, гриби, горох, квасолю, прянощі, морозиво, шоколад.
Проведення антибактеріальної терапії - ампіцилін, тетрациклін, левоміцетин, еритроміцин
Одночасно з антибіотиками застосовувати еубіотики для запобігання розвиткові
дисбактеріозу - біфідумбактерін, лактобактерін, лінекс тощо.
Після видміни антибіотикотерапії проводити активну жовчогінну терапію.
Фізіотерапевтичні методи - солюкс, апарафінови аплікації, електрофорез платифіліну
, папаверину, дібазолу, УВЧ, діатермія на ділянку правого підребер'я
Створення пацієнтові належних комфортних умов дотримання призначеного режиму
Забезпечення пацієнту повного фізичного і психічного спокою
Систематичний контроль за температурою тіла, пульсом, АТ, діурезом, стулом
Санаторно-курортне лікування у фазі ремісії. Мінеральні води ( Єсентуки, Миргородська,
Моршинська).
Фітотерапія: безсмертник, кукурудзяні стовпчики, календула, шипшина, ромашка, трава
зверобою.

Профілактика
Харчування дитини раціональне, відповідально віку.
Дотримування режиму харчування.
Організація догляду за дитиною згідно віку.
Санація хронічних вогнищ інфекції, своєчасне лікування захворювань.
Лікування гельмінтозів, лямбліозу.

Дискінезія жовчних шляхів
хвороба, що характеризується порушенням моторної та евакуаторної функцій жовчного міхура і жовчних проток. Спостерігається частіше у віці 6-10 років, у дівчат частіше у 2 рази.

Головні чинники:
- тривалі проміжки між споживанням їжі
переїдання, вживання жирної, гострої, смаженої їжі
гострі інфекції, особливо органів травневого апарату
спадковість

Класифікація.
Дискінезія гіпертонічна — виникає спазм сфінктерів
Дискінезія гіперкінетична - виникає гіпертонія жовчного міхура
Дискінезія гіпотонічна - виникає недостатність сфінктерів
Дискінезія гіпокінетична - виникає гіпотонія жовчного міхура
Дискінезія атонічна

Клініка
Клінічна картина дискінезії нагадує клінічну картину холецистохолангіту.
Біль не залежить від прийому їжі, але нерідко зумовлений фізичним та психічним напруженням.
Тупий „ниючий біль , відчуття тиснення, що спричиняється порушенням дієти, фізичним навантаженням, психічними травмами.
Іноді біль посилюється , стає приступоподібним, локалізується в ділянці правого підребер'я, рідше надчерев'я.
Спостерігається нудота, блювання, гіркота в роті, зниження апетиту, розлад випорожнень, симптоми інтоксикації, підвищення пітливість.
Шкіра бліда, понижене живлення, зміни з боку серця,
збільшення печінки, болючість в правому підребер'ї і в точці проекції жовчного міхура.

Гіперкінетична та гіпертонічна форма
Головний клінічний синдром - больовий- нетривалі напади болю у правому підребер'ї, або навколо пупка, переймістий, колючий, досить інтенсивний. Гіркота у роті, нудота і блювання . Збільшення печінки та явища інтоксикації відсутні.

Гіпокінетична та гіпотонічна форма
Головний симптом - біль тупий, ниючий, постійний у ділянці правого підребер'я або навколо пупка. Діти скаржаться на загальну слабкість, втомлюваність, зниження апетиту, нудоту, гіркоту в роті, відчуття важкості, розпирання в правому підребер'ї.

Лікування гіпертонічної форми.
Дієтотерапія. Дієта № 5. Харчування 5 разів на добу.
Седативна терапія: натрію бромід, настій валеріани. Психотерапія, голкорефлексотерапія.
Холер етичні та холеспазматичні препарати - алохол, хол ензим, оксафенамід.
Спазмолітикі: но-шпа, церукал.
Фізіотерапевтичні методи - солюкс, апарафінови аплікації, електрофорез платифіліну
, папаверину, дібазолу, УВЧ, діатермія на надчеревну ділянку.
Створення пацієнтові належних комфортних умов дотримання призначеного режиму
Забезпечення пацієнту повного фізичного і психічного спокою
Систематичний контроль за температурою тіла, пульсом, АТ, діурезом, стулом
Доглядати за чистою ротовою порожнини.
Санаторно-курортне лікування у фазі ремісії. Мінеральні води ( Єсентуки, Миргородська,
Моршинська).
Фітотерапія: барбарис, безсмертник, кукурудзяні стовпчики, календула, шипшин

Лікування гіпотонічної форми.
Дієтотерапія .Стіл № 5.Суворе дотримання часу споживання їжі. До раціону обов'язково ввести продукти, для яких характерна холекінетична дія: молоко, сметана, рослинна олія, яйця, свіжі овочі та фрукти.Застосування тонізуючих препаратів: екстракт алое, настойку женьшеня
Застосування холекінетичних засобів : магнію сульфат, сорбіт, рослинні олії, сирий
яєчний жовток
Проведення сліпого зондування
Фітотерапія - ромашка, трава золототисячника
Фізіотерапія - гальванізація, діатермія
Проведення масажу, ЛФК.

Гельмінтози
Найбільш поширеними глистами у дітей є аскариди, гострики, волосоголовці. Рідше зустрічаються стрічкові глисти (карлико­вий ціп'як, бичачий і свинячий солітери). Паразитуючи в кишках, глисти відкладають величезну кількість яєць в їхню порожнину, за винятком гостриків, які відкладають яйця в періанальних складках. Яйця глистів через забруднені руки, їжу, воду потрап­ляють у кишки дитини. Глисти виділяють токсичні речовини, порушують процеси травлення, негативно впливаючи на стан здоров'я.

АСКАРИДОЗ
Аскариди належать до круглих черв'яків, що паразитують у тонких кишках. Довжина самиці іноді досягає 25—40 см, сам­ця — 15—25 см. Щодня самиця відкладає в просвіт кишок близь­ко 200 000 яєць, які виділяються з фекаліями, і протягом 2 тиж­нів при температурі 20—30 °С на вологому грунті в яйцях дозрі­вають личинки. Зрілі яйця аскарид потрапляють у кишки дитини через брудні руки, з немитими фруктами, овочами, за­брудненою водою та їжею. В кишках личинки звільняються від захисної оболонки, проникають через слизову оболонку в крово­носні судини (в русло ворітної вени, заносяться в печінку, звід­ти через нижню порожнисту вену потрапляють у праву половину серця і через легеневу артерію в легені). З легень вони можуть розноситися з течією крові по великому колу кровообігу і пов­торно потрапляти в легені. Личинки просвердлюють стінки аль­веол, мігрують у бронхіоли, бронхи і з мокротинням потрапля­ють у ротову порожнину, заковтуються, попадають у шлунок, кишки, де вони перетворюються на зрілі аскариди. Цикл розвит­ку аскариди становить 2—2,5 міс. Протягом року аскариди жи­вуть у кишках. Після цього строку вони гинуть і виводяться з фекаліями назовні.

Клініка
- В період міграції личинок іноді спостерігаються явища бронхіту: кашель, хрипи в легенях, слабкість, загальне нездужання. Рентгенологічно визначають інфільтративні зміни в легенях, що характеризуються летючістю (еозинофільні ін­фільтрати). В аналізі крові відмічають еозинофілію.
- Можуть спо­стерігатися явища кропив'янки.
- Паразитування зрілих аскарид у кишках у деяких випадках є безсимптомним. Однак часто спостерігаються нудота, блювання, запаморочення, зниження апетиту, розлад випорожнень.
- Біль у животі непостійний, лока­лізується переважно навколо пупка.
- Можливі слинотеча, особ­ливо вночі, неспокійний сон.
- У частини дітей відмічаються під­вищена дратівливість, вередливість, головний біль, погіршення успішності в школі.
- Рідко, але бувають і судороги. Описують епілептиформний, астенічний, менінгеальний синдроми, синдром енцефаліту і хореї, які зумовлені глистовою інтоксикацією.
- Аскариди можуть заповзати у жовчний міхур, жовчні протоки, червоподібний відросток і бути причиною кольок, апендициту.
- Велике скупчення аскарид у тонких кишках спричинює явище обтураційної непрохідності.
- При масивній інвазії аскариди потрапляють у шлунок, ротову порожнину, в дихальні шляхи і зумовлюють механічну асфіксію.

Діагностика
виявленні яєць глистів або аскарид у калі
іноді дослідження харкотиння,
кров на наявність єозинофілії.

Лікування.
Проведення дегельмінтизації.
Для лікування аскаридозу застосо­вувати такі препарати: піперазину адипінат у дозі 0,1 г на кожен рік життя . Курс лікування 2 дні.
Протягом 3 тиж після курсу ліку­вання застосовувати настій трав: пижмо, золототисячник, безсмерт­ник по 1 столовій ложці на 1 л окропу, кип'ятити 1—2 хв. Настоювати протягом 12—14 год.
Вермокс (мебендазол) — по 2,5— 5 мг на 1 кг маси тіла через 1 год після їди. Курс лікування 2 дні. Препарат застосо­вують протягом 5 днів.
Ефективність лікування підвищує­ться, якщо провести 8—10 сеан­сів індуктотермії чи діатермії на ді­лянку сліпої кишки.
Можна застосовувати кисневу те­рапію. Кисень вводити у пряму кишку після очисної клізми у кількості 100—150 мл на кожен рік життя протягом 7 днів. Після останнього введення кисню призначити сольове проносне та очисну клізму. Після даної маніпуляції
дитина повинна 1,5—2 год спокійно полежати на спині, а надалі звичайні режим дня і харчування.

ЕНТЕРОБІОЗ
Збудником ентеробіозу є гострик. Самка має довжину 9— 12 мм і шилоподібний загострений хвостовий кінець. Самець має довжину 3—5 мм, його хвостовий кінець спіральне загну­тий. Головний кінець у гострика має присоску, за допомогою якої він фіксується до слизової оболонки кишок хазяїна.
Місце паразитування: нижній відділ тонкої та верхній відділ товстої кишки, червоподібний відросток, де через 12—14 діб гострик досягає статевої зрілості. Гельмінт живиться вмістом кишок, є факультативним гематофагом.
Тривалість життя гострика становить 20—ЗО діб. Самка від­кладає яйця в періанальних складках (10—12 тис.), які через 4— 5 год стають інвазійними. Після відкладення яєць самка гине.

Клінічні прояви
Місцеві прояви (спостерігаються найчастіше):
стійкий свербіж та неприємні відчуття печіння у ділянці відхідника, промежини або статевих ор­ганів;
виділення з піхви;
анальні та ректальні тріщини;
розчухи шкіри, які можуть при­звести до екземи, гнійничкових висипань, абсцесів;
іноді виникає мастурбація, ніч­не нетримання сечі;
у дівчаток можуть виникати вульвовагініт, цистопієліт.

Загальні прояви:
ознаки загальної інтоксикації з неврологічною симптоматикою(дратливість, загальна слабкість,
швидка втомлюваність, порушення сну, головний біль, запаморо­чення голови, можуть бути судо­мні напади);
диспепсичні прояви (нудота,іноді блювання, бурчання в животі, метеоризм, погіршення апети­
ту, закрепи або проноси з домішками слизу, іноді зниження маси тіла);
періодичний біль у животі, час­ то в іліоцекальній ділянці, що мо­же симулювати напад апенди­циту.

Діагностика
Для міграційної фази аскаридозу характерні симптоми з боку легенів поряд з високою еозинофілією крові. У мокротинні таких хворих мож­на виявити личинки аскарид. Рентгенологічне обстеження виявляє поодинокі або чисельні затемнення, які утримуються протягом декількох тиж­нів.
В аналізі крові визначають анемію, еозинофілію, помірний лейкоцитоз, підвищену ШОЕ.
Діагностика гельмінтозів базується на виявлені яєць і зрілих форм гельмінтів у калі, яєць гостриків у зскрібках з періанальних складок.

Лікування.
Дотримувати санітарно-гігієнічних заходів:
щоденні підмивання дитини 2 рази на добу з милом;
часте миття рук, особливо під нігтями;
постійне перебування дитини в трусах, які міняють щодня, пран­ня білизни з кип'ятінням і обов'язкове прасування;
коротко стригти нігті дитини.
Перед нічним сном застосовувати очисні клізми: 0,5 столової ложки натрію гідрокарбонату на 1 склянку води.
Змащувати ділянку відхідника і промежини 5 % анестезиновою маззю.
Проводити медикаментозне лікування: вермокс, пірантел. Через 2 тиж можна повторити призначення одного з названих препара­тів у половинній дозі.
Можна використовувати піперазину адипінат у вигляді 2—3 п'ятиден­них циклів з перервою між ними. Препарат призначають 2 рази на до­бу у вікових дозах.