Слайд 2
План
Європейська музика 20 ст.
Представники
Національне музичне мистецтво
Слайд 3
В кінці 19 — початку 20 століття в європейській музиці починається новий період,
що відповідає початку імперіалізму. Цей період характеризується інтенсивними пошуками нових засобів виразності, експериментів, великою кількістю стильових течій.
Слайд 4
Характерним для світової історії стає тісна взаємодія культур різних країн світу, які до
цього моменту розвивалися відокремлено. Європейська музика зазнає значного впливу музичних культур народів східної Азії (особливо японської в творчості Дж. Пуччіні, К. Дебюссі), Латинської Америки, Африки (джаз).
Слайд 5
Джакомо Пуччіні
Giacomo Puccini
італійський оперний композитор.
Композиторський стиль
Не схильний до музичного новаторства, Пуччіні просто використовував
прийоми, що подобалися йому, винайдені попередниками і сучасниками (зокрема, Верді, Вагнером, і веристами). Незвичайно обдарований мелодично, він твердо слідував своєму переконанню, що музика і дія в опері повинні бути нерозривні. Рідкісний оперний театр сьогодні насмілюється скласти репертуар сезону, не включивши в нього хоч би один твір цього композитора.
Слайд 6
Клод Дебюссі
французький композитор, піаніст, диригент, критик.
Дебюссі — основоположник музичного імпресіонізму.
Один з найбільш значних
творів Дебюссі — опера «Пеллеас і Мелізанда» (по драмі М. Метерлінка; 1902), в якій досягнуте повне злиття музики з дією.
Слайд 7
Особливий внесок у розвиток національної музичної культури зробив М. Лисенко (1842—1912) — видатний
композитор, піаніст, хоровий диригент, фольклорист, теоретик музики і педагог, засновник професіональної школи.
Слайд 8
Ф. Колесса заклав основи українського етнографічного музикознавства, структурно-типологічних досліджень фольклору. У музикознавстві й
музичній творчості він був послідовником М. Лисенка.
Слайд 9
П. Демуцький (1860—1927) був одним із перших записувачів народного багатоголосся, видав збірники "Народні
українські пісні з Київщини", праці з української музичної фольклористики ("Ліра і її мотиви", 1903 та ін.), організував народний хор у с. Охматові (тепер Черкаської області), з яким виступав у багатьох містах і селах України.
Слайд 10
Національну музично-пісенну культуру розвивають професійні колективи — "Думка" (з 1930 р. — заслужена
академічна хорова капела України), "Трембіта" (Львів, 1940; з 1951 р. — Державна заслужена хорова капела України), Український народний хор, організатором і керівником якого був Г. Верьовка. Створено хор 1943 р. у Харкові, з 1944 р. він діє у Києві (з 1965 р. — ім. Г. Верьовки, з 1974 — академічний).
Нових барв набула хорова музика у творчості Лесі Дичко, В. Зубицького, І. Шамо, О. Яковчука.