Особистість як суб’єкт і об’єкт соціальних відносин. Соціологія особистості презентация

Соціологія особистості-галузь знань соціології,предметом якої є вивчення особистості як об’єкта й суб’єкта соціальних відносин у межах соціально-історичного процесу й цінісних систем ,на рівні взаємозв’язків особистості й соціальних відносин.

Особистість — система соціально значущих рис, що характеризують людину як продукт суспільного розвитку та включення в систему соціальних зв'язків

Людина - поняття загальне родове
Індивід - окрема конкретна людина,представник людського роду
Індивідуальність - сукупність біологічних та соціальних рис, що відрізняють одну людину від іншої

Соціалізація — процес засвоєння людиною певної системи знань, норм, цінностей, притаманний повноправним членам суспільства.

Стадії соціалізації:
Первинна соціалізація,або стадія адаптації(від народження до підліткового періоду дитина засвоює соціальний досвід некретично,адаптується,пристосовується,спадкує).
Стадія індивідуалізації(з’являється бажання виділити себе серед інших,критичне ставлення до суспільних норм поведінки)
Стадія інтеграції(з’являється бажання знайти своє місце в суспільстві)
Трудова стадія соціалізації охоплює увесь період зрілості людини ,увесь період її трудової діяльності ,коли людина не тільки засвоює соціальний досвід ,але й відтворює його ,використовуючи активний вплив на середовище через свою діяльність.
Післятрудова стадія соціалізації розглядає літній вік як вік,що вносить істотний внесок,у відтворенні соціального досвіду ,у процес передачі його новим поколінням.

Інститути,групи й окремих людей,котрі мають значний вплив на соціалізацію,називають агентами соціалізації.На кожному етапі життєого шляху виділяються свої агенти соціалізації.

Агенти соціалізації
Дитячий період. Головними агентами соціалізації є батьки або люди ,які постійно піклуються з дитиною,і спілкуються.
Період від 3 до 8 років. Кількість агентів соціалізації швидко зростає.Крім батьків,ними стають друзі,вихователі,інші люди з оточення дитини
Період від 13 до 19років. І цей період починає формуватися ставлення до протилежної статті ,зростає агресивність ,прагнення до ризику,незалежності ,самостійності.
Сім’я,як агент соціалізації.Школа ,як агент соціалізації у(школі виробляються уявлення про суспільня цінності)

Девіантна поведінка:
форми,види,причини.
Девіант-процес відхилення в соціалізації ,відхилення поведінки особи від встановлених у даному суспільстві стереотипів,норм моральності і права.
Будь-яка поведінка,що викликає несхвалення громадської думки,називається девіантною.Це надзвичайно широкий клас явищь від безквиткового проїзду до вбивства людини.

Форми девіантної поведінки -кримінальна злочинність,алкоголізм,наркоманія,
проституція,гомосексуалізм,азартні ігри,самогубство.

Види девіантності:
Психологічна девіантність -це систематичні відхилення в поведінці особи від сталих стереотипів поведінки.Даний тип девіантності представляють особа з нездоровою психікою.Одні з них котрі становлять небезпеку для оточуючих,перебувають умедичних закладах,інші живуть серед нормальних людей.Психологічні девіанти поводяться неадекватно до поведінки більшості,тобто не усвідомлюють своєї поведінки.
Моральна девіантність -це систематичні відхилення в поведінці особи від існуючих норм моралі.Прикладами можуть бути прояви дрібного злодійства ,хуліганства,байдужості.
Правова девіантність -це порушення особою норм права або невиконання їхніх вимог.На відміну в перших двох видів для фіксації правової девіантної достатньо й одного епізоду порушення або недотримання.