Безпека життєдіяльності. Імовірнісні структурно-логічні моделі виникнення та розвитку надзвичайних ситуацій презентация

КАФЕДРА РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
методична СЕКЦІЯ –
БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Корпус – 5;
Аудиторія – 218;
Тел. [phone];
Викладач: Панкратов Олег Михайлович

Безпека життєдіяльності
це галузь наукових знань, що охоплюють теорію і практику захисту людини від шкідливих, небезпечних та уражаючих факторів в усіх сферах людської діяльності:
у побутовій сфері,
у виробничому середовищі,
у природному середовищі

Дисципліна вирішує такі основні завдання:
розкриває сутність ідентифікації небезпек (розпізнавання і кількісну оцінку);
знайомить студентів з принципами попередження та захисту від небезпек, що реалізуються;
розкриває зміст ліквідації негативних наслідків впливу шкідливих, небезпечних і уражаючих факторів;
пропонує шляхи створення комфортного стану середовища життя і діяльності людини.

Розподіл часу, год.
45
20 – контактні заняття
25 – самостійна робота
ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ЗАЛІК

Матеріали надсилати
на адресу:
Адреса – [e-mail]
Тема: - аналітичний огляд публікацій,
індивідуальне розрахункове завдання, презентація.
Виконавець – Петренко Н.П.,
заочна форма навчання
– 2 - ій курс,
спеціальність – 6503, гр. № 1.

Лекція 1.
Безпека життєдіяльності – галузь
науково-практичної діяльності.

формування системи теоретичних і прикладних знань із правових, економічних й організаційних питань захисту людини від впливу негативних факторів середовища мешкання й праці.
ЛІТЕРАТУРА
Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України. - К.: 2000.
Панкратов О.М., Міляєв О.К. Безпека життєдіяльності людини у надзвичайних ситуаціях, Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2005. - 286 с.
Панкратов О.М. і інш. Безпека життєдіяльності людини у надзвичайних ситуаціях, Практикум. Ч. І. - К.: КНЕУ, 2014. - 187 с.
Панкратов О.М. і інш. Безпека життєдіяльності людини у надзвичайних ситуаціях, Практикум. Ч. ІІ. - К.: КНЕУ, 2015. - 82 с.
1 навчальне питання
Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, таксономія небезпек.
В с т у п
Завершальна частина
МЕТА ЗАНЯТТЯ
2 навчальне питання
Природні та техногенні небезпеки, їх реалізації та дія на людей, тварин, рослини та об’єкти економіки.

1 навчальне питання
Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності,
таксономія небезпек.

ГОЛОВНІ ПРІОРИТЕТИ ЯКОСТІ ЖИТТЯ
зберегти життя і здоров’я;
забезпечити сите існування;
захиститись від агресії;
створити комфорт;
зберегти довкілля.
Прагнення людини
Галузь безпеки
БЕЗПЕКА – НАЙВАЖЛИВІША СКЛАДОВА ЯКОСТІ ЖИТТЯ

Н Е Б Е З П Е К А:
потенційна можливість задати шкоду;
можливий результат дії негативного чинника;
стан довкілля, який через різки зміни може завдати шкоду...
ПОТЕНЦІЙНА МОЖЛИВІСТЬ, АЛЕ НЕ САМ НЕГАТИВ
Небезпеки реалізуються через стихійні лиха, аварії, катастрофа, інфекційні хвороби, застосування засобів ураження ...
Надзвичайних ситуацій
Джерела

Складові небезпеки
Суб'єкт –джерело, носії небезпек
Об'єкт – потерпіла сторона
природні явища;
техногенні процеси;
антропогенна діяльність...
люди;
співтовариства;
матеріальні об'єкти...

Ступінь негативності небезпеки
Визначається
1. Вірогідністю її реалізації;
2. Енергетичною потужністю;
3. Інтенсивністю дії;
4. Уразливістю та захищеністю об'єкта.

Форми небезпек
Виклик
Загроза
Сума обставин, що породжують гіпотетичну небезпеку
Нагромадження обставин, що стимулюють надзвичайну подію природного та (або) антропогенного характеру
Найпоширеніша форма

НАДЗВИЧАЙНА СИТУАЦІЯ
Стан суспільства та довкілля, що сформований під впливом подій природного та (або) антропогенного характеру
на певній території (об'єкті) – зоні надзвичайній ситуації
Що спричинило
людські жертви;
погіршення стану здоров’я;
погіршення стану довкілля;
спровокували матеріальні збитки;
порушили умови життя і діяльності.

НЕГАТИВНО ДІЮЧИЙ ФАКТОР
Складова явища, процесу природи, антропогенної діяльності
За принципом дії:
фізичні;
хімічні;
біологічні;
соціально-політичні
За характером дії:
механічні;
теплові; біологічні;
хімічні;
радіоактивні;
акустичні;
інформаційні;
економічні ...
За послідовністю утворення:
– первинні
– вторинні

За ступенем й характером дії на організм усі негативно діючі фактори умовно поділяють на шкідливі, небезпечні та уражаючі
Шкідливими – причина захворювань або зниження працездатності.
Симптоми ураження, як правило, зникають після припинення їх дії.
Небезпечними - сприяють травматичним ушкодженням або раптовому і різкому збудженню організму.
Під уражаючими факторами розуміють такі, що обов'язково викликають важкі порушення життєдіяльності організму аж до летального наслідку.

2 навчальне питання
Природні та техногенні небезпеки, їх реалізації та дія на людей, тварин, рослини та об’єкти економіки.

Біосфера (від грец. "bios" – життя, "spharia" – куля, сфера) – оболонка нашої планети, в якій розвивається життя різноманітних біоорганізмів

СКЛАД АТМОСФЕРИ

Біоречовина має специфічний хімічний склад.
В ній перебільшує:
Водню - 10%
Вуглецю - 1-10%
Кальцію - 1-10%
Хлору - 0,1 - 1%
Калію - 0,1 - 1%
Сірки - 0,1 - 1%
Інших елементів - до 10%
Кисню – 60 – 70%

БІОГЕОЦЕНОЗ
БІОЦЕНОЗ (біотична частина)
ЕКОТОП (абіотична частина)
Аутотрофи
Організми, співтовариства
Гетеротрофи
Організми, співтовариства
Детритоядні
Організми, співтовариства
Органічна речовина

Біоаккумуляція
0,1
1000
10 000…100 000
100

Фізично діючі шкідливі, небезпечні та уражаючі фактори
Рухомі машини і механізми
Гострі і падаючи предмети
Підвищений рівень шуму, інфразвуку, ультразвуку, вібрації
Іонізуюче випромінювання
Електромагнітні хвилі, ...
Електромережа

Біологічно діючі шкідливі, небезпечні та уражаючі фактори
Патогенні мікроорганізми
Хворі організми
Продукти життєдіяльності організмів
Бактерії; ріккетсії; гриби; віруси
Люди, худоба, птахи, риба …

Хімічно діючі шкідливі, небезпечні та уражаючі фактори
НЕБЕЗПЕЧНІ ХІМІЧНІ РЕЧОВИНИ ТА СПОЛУКИ
Утворені
Абіотичного походження
Рослинами
Тваринами
Мікроорганізмами
Токсини
Отрути
Токсичні речовини

Шляхи інкорпорації речовин
Органи дихання
Шкіра
Ограни травленная

Реактивність - здатність організму реагувати на впливи факторів навколишнього середовища
Забезпечується
Захисно-компенсаторними системами і механізмами
вирішальна роль належить
Нервовій системі
Її найважливіші функції:
1) здійснює взаємодію організму з навколишнім середовищем;
2) поєднує органи і системи організму у єдине ціле та погоджує їхню діяльність;
3) на вищому етапі розвитку нервова система здійснює психічну діяльність на основі фізіологічних процесів відчуття, сприйняття і мислення.

Рецептор
Ефектор
Руховий нерв
Чуттєвий нерв
Ентеро- інтеро- рецептори:
фото-, фоно-, термо-, баро-, хемо-, ...
Рефлекторна дуга

Нейрон
Дендріти
Синаптична бляшка
L
A - L = 150см, V = 150 м/с
B - L = 35см, V = 20…30 м/с
C - L = 0,5 …5,0см, V = 2…5 м/с
Аксон

Синапс
АХЕ
ХР
ХР
Синаптична бляшка
Везикули з
медіатором
Медіатор - АХ
Постсинаптична мембрана
Пресинаптична
мембрана
Синаптична
щелина
Електричний імпульс
Електричний імпульс

АХ
Емейоцетоз
Рецепція
Дерецепція
АХЕ
АХЕ+АХ
ХР
Na+
Стимулятори
(амінопірідіни)
Блокатори АХ
(ботулотоксин)
Імітатори АХ
(нікотін, мускалін)
Блокатори ХР
(атропін, кураріни)
Пробки К, Nа нас.
(саксітоксин,
Тетродотоксин)
Везикула
Електричний імпульс

Шум – звукові коливання з частотою 16 ... 20 000 Гц
Частота - Гц
Голосність – Вт/м2
Рівень L = 10* lg(I/I0), дБ
І0 = 10-12 Вт/м2
Необхідний шум для людини – 10 ... 20 дБ
Поріг болючості – 140 дБ
Уражається ЦНС – перевантаження рецепторів,
виснаження клітин головного мозку:
симптоми: безсонниця, стомленість, зниження працездатності,
туговухість.
Характеристика шуму

Інфразвук – коливання з частотою менше 16 Гц
Невидимі і нечутливі хвилі
Особливо небезпечні коливання з частотою 8 Гц за
рахунок виникнення резонансу з біострумами
Слабкий
Сильний
Вібрація внутрішніх органів
Уражає внутрішнє вухо.
Симптоми “морської хвороби”
110 ... 150 дБ
Розлад органів травлення і мозку:
загальна слабкість;
непритомність ...

Ультразвук – коливання з частотою понад 16 000 Гц
В організмі виникають такі процеси:
- коливання часток тканини - мікро масаж;
- утворення внутрішнього тепла;
- розширення кровоносних судин;
- посилення біохімічних реакцій;
- подразнення нервових закінчень
Уражаюча дія починається при інтенсивності – 120 дБ
Симптоми: пригніченість; непояснений страх;
“морська” хвороба; сліпота

Механізм взаємодії Х і γ - квантів з атомом
Е < 0,02 МеВ
(Фотоефект)
Е > 1,02 МеВ
(Ефект утворення пари)
Е ~ 0,8 МеВ
(Комптон ефект)
е-
е-
е+
е-
γ

Н2О + hν → Н0 (+, - ) + О0 (+, -) → Н2О2 (НО2)
α , β , γ
Не розчинні солі органічних сполук

Зовнішнє опромінювання
Зовнішнє та внутрішнє опромінювання
α
β
γ
α
β
γ

Шляхи руху РР до організму людини
РР
Атмосфера
Наземна частина
рослинної їжі
Трава на пасовищах
Поверхня ґрунту під
рослинною їжею
Підповерхневий шар ґрунту
Грунт
на пасовищах
Стічні води
Молоко
М’ясо
Джерела
питної води

Які величини характеризують уражаючу дію іонізуючого випромінювання ?
Dекс - енергія, що викликає іонізацію середовища [Кл/кг], [P]
Dп - енергія будь-якого випромінювання, що поглинається рецептором [Дж/кг], [Гр], [рад]
Dекв = Dп Кя , [Зв], [бер]
Дивись “НРБ-97”

Надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру.

Причини виникнення надзвичайних ситуацій
Природні явища:
Діяльність людини:
Стихійні лиха
Катаклізми
Явища макросвіту
Явища мікросвіту
Аварії
Катастрофи техногенного походження
Війни
Революції
…
…

Зони хімічного зараження
Г2
Г1
Зона розливу НХР
Небезпечний хімічний об'єкт
Зона поширення первинної хмари
Зона поширення вторинної хмари
Р = 0,3 – легкий ступінь ураження;
Р = 0,4 – середній ступінь ураження;
Р = 0,3 – край важкий (з летальним наслідком) ступінь ураження.

Осередок землетрусу
1
2
3
4

Аварія на гідротехнічній споруді
h
R
u
tпр = R / u
H
U = 5 …7м/с
В

Вторинні уражаючі фактори при аварії на пожежа- вибухонебезпечному об’єкті
ІІ – зона дії продуктів вибуху:
R2=1,7R1; ΔΡ= 300…1350 кПа
ІІІ – зона дії ПУХ: ΔΡ = 300 – 0 кПа
1 кПа ≈ 0,01 кгс/см2;
1 атм ≈ 100 кПа.

Зони радіоактивного зараження
5 ; 0,014 50; 0,14 500; 1,4
Г
В
Б
А
М
1500; 4,2 5000, 14
де (50; 0,14)
50 – Dn, рад
0,14 – Pn, рад/год

Ядерний осередок ураження

Інформаційна війна

Лекція 2.
Імовірнісні структурно-логічні моделі виникнення
та розвитку надзвичайних ситуацій.

формування системи теоретичних і прикладних знань із правових, економічних й організаційних питань захисту людини від впливу негативних факторів середовища мешкання й праці.
ЛІТЕРАТУРА
Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного
характеру: Закон України. - К.: 2000.
Панкратов О.М., Міляєв О.К. Безпека життєдіяльності людини у надзвичайних ситуаціях,
Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2005. - 286 с.
Панкратов О.М. і інш. Безпека життєдіяльності людини у надзвичайних ситуаціях,
Практикум. Ч. І. - К.: КНЕУ, 2014. - 187 с.
Панкратов О.М. і інш. Безпека життєдіяльності людини у надзвичайних ситуаціях,
Практикум. Ч. ІІ. - К.: КНЕУ, 2015. - 82 с.
1 навчальне питання
Ризик як кількісна оцінка небезпек.
В с т у п
Завершальна частина
МЕТА ЗАНЯТТЯ
2 навчальне питання
Застосування ризик орієнтованого підходу для побудови моделей виникнення та розвитку надзвичайних ситуацій.

1. Ризик як кількісна оцінка небезпек.

РИЗИК ЯК КІЛЬКІСНА ОЦІНКА НЕБЕЗПЕК
ЗМІРЯНА можливість того, що події та їх результати приведуть до наслідків, які негативно вплинуть на людські цінності
де Q(Δt) – імовірність події за інтервал часу;
w – збиток у події.
N > 1
де wi − збиток від i-ої небезпечної події;
w − середній збиток при реалізації небезпечної події;
а(Δt) − математичне очікування числа подій у рік.
Індивідуальний; колективний; добровільний; вимушений

Індивідуальний ризик – це оцінка можливого негативного наслідку для здоров’я однієї людини
Тут 1 – імовірність заданого ступеня негативного впливу на людину

Колективний ризик – це число людей (n), що можуть отримати певний наслідок для здоров’я через дію на N - людей та довкілля протягом часу t негативного (-их) чинника (-ів)

Добровільний ризик – це ризик, який людина обирає для себе шляхом вільного вибору способу і місця життя та роду занять

Вимушений ризик – це ризик професійної діяльності людини та перебування (вимушене) поруч з небезпечними об'єктами

Індивідуальний ризик загибелі людини

Управління ризиком
Діяльність щодо реалізації найефективнішого з можливих шляхів зниження ризику до рівня, який є прийнятним при заданих обмеженнях ресурсів і часу
1. Збір даних про небезпеки
2. Аналіз ризику: ідентифікація небезпек ( виявлення, опис
властивостей);
оцінка ризику для людей;
оцінка ризику для груп населення;
оцінка ризику для соціально-політичних структур;
оцінка ризику для елементів довкілля.
3. Оцінка прийнятного ризику
4. Розробка рекомендацій щодо зниження рівня ризику
Заходи:

Пропан – 120 т
Хлор – 50 т
Аміак – 200 т
Хлор – 40 т
РБМК - 1000
Бельци
Поповка
Хатинкаа
Масштаб: 1: 100 000
Рибне
Гусенці
Хліби
Яблунька
Хутори
Ольшанка
Сади
Атомград
Дачі
Приріччя
ІІІ - зона
ІІ - зона
Заріччя

2. Ідентифікація небезпек

Моделі та методи аналізу ризиків аварій на об’єктах підвищеної небезпеки.
W(А) = Р(А)· V(A)·U(A),
де Р(А)· – імовірність виникнення негативної події А ;
V(A) – ступінь уразливості об'єкта щодо події А;
U(A) – умовний повний збиток внаслідок реалізації події А.

Аналіз ризику аварій, негативних явищ та подій включає такі основні дії:
1) постановка завдання аналізу;
2) аналіз небезпеки та умов її реалізації;
3) оцінка ризику (імовірності) реалізації небезпеки;
4) аналіз умов і оцінка імовірності розвитку наслідків реалізації небезпеки;
5) визначення масштабів наслідків реалізації небезпеки;
6) оцінка імовірних наслідків реалізації небезпеки - аварій, негативних явищ та подій;
7) оцінка прийнятності ризику та прийняття рішень щодо його зменшення.

Найважливішим етапом аналізу ризику є
ідентифікація небезпек
- виявлення небезпек;
- опис небезпек;
- попередня оцінка небезпек.

Управління природними ризиками
1. Ідентифікація небезпек - виявлення джерел природних небезпек у вигляді природних явищ і процесів;
Заходи:
2. Прогнозування просторового розподілу негативно діючих факторів по відношенню до об'єктів дії
3. Довгостроковий (на 50−100 років) прогноз загроз на заданий момент часу у майбутньому
4. Оцінка ризику надзвичайних ситуацій на даній території
5. Аналіз індивідуального ризику
6. Порівняння індивідуального ризику з прийнятним ризиком
7. Обґрунтовування заходів захисту

Управління техногенними ризиками
1. Моніторинг стану техногенних об'єктів
Заходи:
2. Прогнозування надзвичайних ситуацій і оцінка їх ризику
3. Раціональне розміщення продуктивних сил
4. Запобігання аварій шляхом підвищення технологічної безпеки
5. Планування заходів для зниження можливих втрат і збитку
6. Підготовка об'єктів до роботи в умовах надзвичайної ситуації
7. Проведення державної експертизи в галузі захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій
8. Страхування техногенних ризиків
9. Інформування населення про потенційні техногенні загрози
10. Здійснення заходів захисту населення на територіях, прилеглих до потенційно небезпечних об'єктів

3. Оцінка прийнятного ризику
Wпер. гр. = 1·10-6
Wроб. = 2·10-4

4. Розробка рекомендацій щодо зменшення рівня ризику
Як змінити величину частоти?
Як зменшити збиток?

Застосування ризик орієнтованого підходу для побудови
моделей виникнення та розвитку надзвичайних ситуацій.

Прогноз

ДЕРЕВО ПОДІЙ
Генеральна подія, процес, явище
G(A)
Руйнування греблі, W(г)
г = G(A) W(г) ω(г)
Руйнування цистерн з пропаном, W(п)
п = G(A) W(п) ω(п)
Руйнування АЕС W(аес)
аес = G(A) W(аес) ω(аес)
Руйнування ХНО W(хно)
хно = G(A) W(хно) ω(хно)
Руйнування будинку, W(б)
б = G(A) W(б) ω(б)

Пропозиції
Прийнятний ризик = 1*10-6
Шляхи приведення прогнозованого ризику до величини прийнятного ризику

ЗАВДАННЯ 1
Визначити ризик загибелі людини вдома протягом року при землетрусі, якщо вона знаходиться в помешканні 1/3 доби.
Вихідні дані:
причина загибелі;
глибина гіпоцентру землетрусу – Н, км;
максимальна амплітуда коливання сейсмографа на відстані 100 км від епіцентру землетрусу – Zm, мкм;
відстань від населеного пункту до епіцентру землетрусу – R, км;
будинок, де мешкає людина, багатоповерховий цегляний, збудований без урахування сейсмічної стійкості;
населений пункт знаходиться в районі, який підлягає впливу сейсмічних хвиль визначеної інтенсивності один раз у 1000 років.

Порядок розв’язання завдання:
визначається магнітуда землетрусу М:
М = lg Zm = lg 105 = 5.
розраховується інтенсивність землетрусу – J:
,
де К1 = 3,0; К2 = 1,5; К3 = 3,5.
J = 3+1,5*5+3,5*lg = 2,42.
3) визначається ступінь зруйнування будинку та відсоток безповоротних
втрат мешканців будинку:
ступінь зруйнування будинку – зруйнування відсутні;
безповоротні втрати мешканців будинку – 0%.
4) оцінюється ризик загибелі людини при землетрусі визначеної
інтенсивності:
,
де Q(Δt) – частота подій у рік;
w – ймовірність загибелі людини від однієї події.
Тоді маємо:
.
Висновок:
Ризик загибелі людини вдома при землетрусі визначеної
інтенсивності на
протязі року можна вважати відсутнім.

Рівні надзвичайних ситуацій:
- загальнодержавний;
- регіональний;
- місцевий;
- об'єктовий.
Постанова КМ № 1099 від 15.08.1998 р. Про класифікацію НС.

З = Нр +Мр +Мп +Рс/г +Мтв +Рл/г +Рр/г +Ррек +Рпзф +Аф +Вф +Зф
Нр - втрати життя та здоров'я населення;
Мр - руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції;
Мп - не вироблення продукції внаслідок припинення виробництва;
Рс/г - вилучення або порушення сільськогосподарських угідь;
Мтв - втрат тваринництва;
Рл/г - втрати деревини та інших лісових ресурсів;
Рр/г - втрат рибного господарства;
Ррек - знищення або погіршення якості рекреаційних зон;
Рпзф - збитки, заподіяні природно-заповідному фонду;
Аф - забруднення атмосферного повітря;
Вф - забруднення поверхневих і підземних вод та джерел, внутрішніх морських вод і територіального моря;
Зф - забруднення земель несільськогосподарського призначення.
Загальний обсяг збитків
Постанова КМ №175від 15.02.2002 р. Про затвердження методики оцінки збитків від наслідків НС
техногенного та природного характеру.

Збитки, характерні типам надзвичайних ситуацій

Усереднені показники втрат від вибуття трудових ресурсів з виробництва

Завершальна частина

Основи захисту об’єкта господарської діяльності.

ЛІТЕРАТУРА
Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України.-К.,2000.
Панкратов О.М., Міляєв О.К. Безпека життєдіяльності у надзвичайних ситуаціях, Навч. посібник.-К.: КНЕУ, 2005.-286 с.
Стеблюк М.І. Цивільна оборона.-Київ.: “Знання-прес”,2003,-570 с.
Шоботов В.М. Цивільна оборона.-Київ.: “Знання-прес”,2004,-430 с.
Законодавство України у сфері захисту населення і територій у надзвичайних ситуаціях. Призначення, мета, основні принципи, завдання та заходи цивільного захисту (ЦЗ) населення.
Єдина державна система запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного походження, її структура та режими функціонування.
Сили і засоби цивільного захисту населення та персоналу об’єкту.

Цивільний захист
Система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій

Правова основа цивільного захисту
Конституція України;
Закони України: "Про правові засади цивільного захисту" – 2004 р.;
"Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру";
"Про Цивільну оборону України";
"Про правовий режим надзвичайного стану";
"Про правовий режим воєнного часу";
" Про аварійно-рятувальні служби";
"Про об'єкти підвищеної небезпеки";
"Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку";
"Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" та інші.

Мета цивільного захисту
реалізація Державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та особливий період;
подолання наслідків надзвичайних ситуацій

Завдання цивільного захисту
збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайну ситуацію (НС);
прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків НС;
здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;
розробка та виконання нормативно-правових актів;
розробка і здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного захисту;
створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів спрямованих на забезпечення ПС;
оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення НС;
організація захисту населення і територій від НС та інші

Основні заходи цивільного захисту
оповіщення та інформування;
спостереження і лабораторний контроль;
укриття у захисних спорудах;
здійснення заходів з евакуації населення;
інженерний захист;
медичний захист;
психологічний захист;
біологічний захист;
екологічний захист;
радіаційний і хімічний захист;
захист населення від несприятливих побутових або нестандартних ситуацій

Сили цивільного захисту
оперативно-рятувальна служба ЦЗ;
спеціалізовані (воєнізовані) та спеціалізовані аварійно-рятувальні формування;
аварійно-відновлювальні формування;
формування особливого періоду;
авіаційні та піротехнічні підрозділи;
технічні служби;
підрозділи забезпечення та матеріальних резервів.

Єдина державна система цивільного захисту населення і територій
Органи управління
Сили й засоби ЦЗ
На які покладається
виконання
Державної політики у сфері цивільного захисту

Режими функціонування ЄСЦЗ
режим повсякденного стану;
режим підвищеної готовності;
режим надзвичайної ситуації;
режим надзвичайного стану;
режим воєнного стану.

Пропан – 120 т
Хлор – 50 т
Аміак – 200 т
Хлор – 40 т
РБМК - 1000
Бельци
Поповка
Хатинка
Масштаб: 1: 100 000
Рибне
Гусенці
Хліби
Яблунька
Хутори
Ольшанка
Сади
Атомград
Дачі
Приріччя
Заріччя
13.00 12.08
5
2
Тг=150С
Тп=130С
інверсія
Зона ІІ
Зона ІІІ