- Главная
- Юриспруденция
- Основи інтелектуальної власності
Содержание
- 2. ОСНОВИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ Одним з основних показників цивілізованості суспільства в усі часи була і залишається увага,
- 3. У вересні 2005 р. Україна дванадцятий раз за часів незалежності відзначала День винахідника і раціоналізатора. В
- 4. У міжнародному вжитку мандрівною є фраза: “Там, де шанують науку, там люди живуть краще ”. Пріоритетність
- 5. Національні інтелектуальні ресурси можуть і повинні стати одним із головних джерел збільшення суспільного багатства держави, а
- 6. Мабуть, уперше на цю обставину звернули увагу в Англії в період швидкого розвитку мануфактури. Уже на
- 7. Наприкінці XVШ ст. був закладений фундамент французської системи авторського права. На відміну від англійської системи, у
- 8. Інтелектуальна власність (ІВ) у самому широкому розумінні означає закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності людини
- 9. Чинне законодавство України про ІВ включає до числа об’єктів правової охорони нові сорти рослин, компонування інтегральних
- 10. Об’єкти права інтелектуальної власності Нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності Об’єкти авторського права і суміжних прав Об’єкти промислової
- 11. ІВ - частина цивільного права, що об’єднує дві сфери прав – промислову власність та авторське право
- 12. Об’єкти авторського права. Об’єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, виражені в
- 13. Не визначаються об’єктами авторського права офіційні символи і знаки (прапори, герби, ордени і медалі, грошові знаки
- 14. Види об’єктів авторського права: відповідно до Закону України “Про авторське право і суміжні права” (ст.8), об’єктами
- 15. Значну групу об”єктів авторського права складають літературні твори:письмові і усні. До усних можуть належати виступи, лекції,
- 16. Результати науково-дослідних робіт у вигляді завершених звітів за загальним правилом охороняються авторським правом. Проте ст.8 Закону
- 17. Об”єкти суміжних прав. Відповідно до Закону України “Про авторське право і суміжні права” (ст.35) об”єктами суміжних
- 18. У чинному законодавстві України про інтелектуальну власність з’явилося нове поняття – “суміжні права”. Зокрема, Закон України
- 19. Необхідним елементом соціально-економічного прогресу держави є наявність сучасної, міжнародно визнаної системи охорони об’єктів інтелектуальної власності. Україна
- 20. За роки незалежності створено 10 спеціальних законів України з питань ІВ. Багато норм, що регулюють правовідносини
- 21. Другий блок – “Авторське право і суміжні права”; Третій блок – “Патентне право”; Четвертий блок –
- 23. Скачать презентацию
ОСНОВИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Одним з основних показників цивілізованості суспільства в усі
ОСНОВИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Одним з основних показників цивілізованості суспільства в усі
Технологічно провідні країни світу останніми роками в основу своєї економічної ( а в ряді випадків і політичної) стратегії на перші позиції поставили науку та її результати як основу основ базису високих технологій.
Людина за своєю природою схильна до творчості, вона завжди перебуває в процесі пошуку кращих умов життя, способів його поліпшення, своєї безпеки тощо.
Творчість – це цілеспрямована пошукова діяльність людини, результатом якої є якісно нове, з притаманною йому неповторністю, оригінальністю та суспільно-історичною унікальністю. Творчість властива людині, оскільки передбачає творця – суб’єкта творчої діяльності, яким може бути тільки людина. Часто творчість визначають як інтелектуальну.
“Інтелект” у перекладі з латини означає пізнання, розуміння, розум. Інтелект – це здатність до мислення, раціонального пізнання.
Отже, інтелектуальна творчість – це і є розумна діяльність, адже діяльності без розумного осмислення бути не може, тому що творити здатна тільки людина, наділена розумом.
У вересні 2005 р. Україна дванадцятий раз за часів незалежності відзначала
У вересні 2005 р. Україна дванадцятий раз за часів незалежності відзначала
Розвиток інтелектуальної діяльності та її результатів – інтелектуальної власності в цілому світі засвідчив їх, безперечно, чи не найвагоміше значення для соціально-економічного зростання будь-якої країни, в тому числі і для України. Проте пріоритетне значення цих факторів має бути визнано не на словах, а на ділі.
У міжнародному вжитку мандрівною є фраза: “Там, де шанують науку, там
У міжнародному вжитку мандрівною є фраза: “Там, де шанують науку, там
Пріоритетність інтелектуальної діяльності та її результатів – інтелектуальної власності має бути офіційно визнаною на вищому державному рівні з відповідним матеріально-фінансовим забезпеченням. Інтелектуальна діяльність за сучасних умов є суб’єктивно необхідним процесом, і будь-яка держава, суспільство обминути його не зможе. Світовий досвід показує, що там, де вищий рівень інтелектуальної діяльності, там більш успішно розвивається виробництво та інші види соціально-економічної діяльності.
Високий рівень інтелектуальної діяльності – це суверенітет держави, її політична, економічна, територіальна та будь-яка інша незалежність. Це авторитет держави в міжнародних відносинах, її престиж. Нарешті, високий рівень інтелектуальної діяльності – це високий рівень добробуту народу, заради чого кажучи, здійснюється ця діяльність.
Сьогодні однією з найголовніших проблем, яка потребує постійної уваги і підтримки з боку держави, є ефективне використання інтелектуального потенціалу нації. Життя ставить нові завдання щодо державного регулювання економічного та науково-технічного розвитку країни, введення до цивільного обороту результатів інтелектуальної діяльності, створення цивілізованого ринку інтелектуальної власності, основою якого в будь-якій державі є надійна охорона прав на об’єкти інтелектуальної власності.
Національні інтелектуальні ресурси можуть і повинні стати одним із головних джерел
Національні інтелектуальні ресурси можуть і повинні стати одним із головних джерел
Світло вільної наукової, технічної творчості з давніх часів наполегливо пробивається до світового визнання. Завдяки бурхливому розвитку науково-технічного прогресу, інтернаціоналізації господарських зв’язків, комп’ютерізації виробництва інформація стала таким самим об’єктом права власності, як і засоби виробництва. Досвід розвинених країн показав, що саме по собі виробництво вже не є визначальним чинником зростання економічних показників, воно поступово поступається місцем науці, розвитку нових технологій. У зв’язку з цим питома значимість інтелектуальної власності в житті людей зростає вже не щодня, а щогодини.
Інтерес до ІВ полягає в тому, що вона може приносити прибуток або іншу користь. Але для того, як буде отримано прибуток від об”єкта права промислової власності, спочатку потрібно вкласти значні кошти на його створення, набуття прав та доведення до робочого стану.
Недобросовісний конкурент, що скористається готовим об’єктом промислової власності, матиме конкурентні переваги перед правовласником, оскільки він не несе витрат на створення та підтримання чинності зазначеного об’єкта.
Мабуть, уперше на цю обставину звернули увагу в Англії в період
Мабуть, уперше на цю обставину звернули увагу в Англії в період
Такі права закріплялися документом, що називався патентною грамотою. У 1628 році був прийнятий статут про монополії.
Іншим об”єктом промислової власності, історія якого виходить з глибин століть, є торговельні марки (знаки). Після винаходу Гуттенбергом XV ст. друкарського верстата різко зріс обсяг продажів, а, отже і дохід друкарів і продавців. Тому автори книг порушили питання про захист своїх прав. Унаслідок цього в Англії в 1709 р. парламентом був прийнятий відомий Статут королеви Анни – перший закон про авторське право. Закон забезпечував автору виключне право друкувати і публікувати книгу протягом 14 років від дати публікації, а також передавати це право торговцю.
Наприкінці XVШ ст. був закладений фундамент французської системи авторського права. На
Наприкінці XVШ ст. був закладений фундамент французської системи авторського права. На
Наступний імпульс розвитку авторського права додали філософи Німеччини, зокрема Емануїл Кант. Вони бачили в авторському праві не просто форму власності, що забезпечує економічну вигоду для автора, а щось більше – частину своєї особистості. Зрештою, ця ідея призвела до створення системи немайнових або моральних прав, тобто ІВ.
Добре організований захист авторських прав вигідний авторам і державі, тому що усуваючи недобросовісну конкуренцію, сприяє поповненню державної скарбниці за рахунок податків. Однак для цього необхідно створити відповідну адміністративну інфраструктуру, яка забезпечувала б суворе дотримування авторських прав.
Інтелектуальна власність (ІВ) у самому широкому розумінні означає закріплені законом права
Інтелектуальна власність (ІВ) у самому широкому розумінні означає закріплені законом права
∙ літературні, художні і наукові праці;
∙ виконавську діяльність артистів, звукозаписи, радіо- і телевізійні передачі;
∙ винаходи в усіх галузях людської діяльності;
∙ наукові відкриття;
∙ промислові зразки;
∙ товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення;
∙ захист проти недобросовісної конкуренції;
а також усі інші види інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.
Чинне законодавство України про ІВ включає до числа об’єктів правової охорони
Чинне законодавство України про ІВ включає до числа об’єктів правової охорони
Охорона прав на результати інтелектуальної діяльності введена порівняно недавно – дещо більше 200 років тому – термін з історичної точки зору мізерно малий. І належала вона лише до деяких видів інтелектуальних продуктів, що є результатами творчої діяльності, які вийшли на той час на ринок, - творів літератури і мистецтва, а також винаходів.
Сьогодні, коли структурна перебудова економіки нашої держави йде шляхом розвитку ринкових відносин, все більшого значення набувають питання охорони інтелектуальної власності. Правові норми щодо відносин у сфері надання, використання і захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності в Україні викладені в Конституції України, Законі України “Про власність”, спеціальному законодавстві в сфері охорони ІВ, цивільному, кримінальному, адміністративному та митному законодавстві, підзаконних актах, що діють у цій сфері, а також міжнародних договорах, учасницею яких є Україна.
Об’єкти права інтелектуальної
власності
Нетрадиційні об’єкти
інтелектуальної власності
Об’єкти авторського
права і суміжних прав
Об’єкти промислової
власності
Винаходи
Корисні моделі
Промислові
Об’єкти права інтелектуальної
власності
Нетрадиційні об’єкти
інтелектуальної власності
Об’єкти авторського
права і суміжних прав
Об’єкти промислової
власності
Винаходи
Корисні моделі
Промислові
Торговельні марки
(знак для товарів і послуг)
Географічні зазначення
Фірмові найменування
Сорти рослин
Породи тварин
Топографії інтегральних
мікросхем
Комерційні таємниці
Наукові відкриття
Раціоналізаторські
пропозиції
Літературні твори
Художні твори
Комп’ютерні програми
Бази даних
Виконання творів
Фонограми та відеограми
Передачі організацій мовлення
ІВ - частина цивільного права, що об’єднує дві сфери прав –
ІВ - частина цивільного права, що об’єднує дві сфери прав –
Промислова власність охоплює досить широке коло об’єктів, що дістали застосування в міжнародному торговому обороті. Поняття “промислова власність”, після прийняття Паризької конвенції про охорону промислової власності 1883 р., стало загальновживаним, універсальним у патентній практиці терміном, що ввійшов у побут міжнародних контактів.
До об’єктів права промислової власності належать: технічні рішення (винаходи), корисні моделі; символи чи позначення, що проставляються на промислових виробах, що використовуються при наданні послуг (торговельна марка); зовнішній вигляд промислових виробів (промислові зразки – малюнки чи моделі), сорти рослин, географічне зазначення місць походження товарів; найменування фірм, під якими вони виступають у господарському обороті (комерційні (фірмові) найменування), компонування інтегральних мікросхем. До права промислової власності включене також право на припинення недобросовісної конкуренції, тобто на використання прийомів, що суперечать усталеним у промисловій і торговельній практиці чесним звичаям.
Авторське право і суміжні права охороняють права автора твору, створеного внаслідок творчої інтелектуальної праці. Вони стосуються особливих форм творчості, що належать, головним чином, до засобів масових комунікацій – не лише до друкованих публікацій, а й до радіо- та телепередач, прокату фільмів, комп’ютерних систем збереження та відтворення інформації.
Об’єкти авторського права. Об’єктами авторського права є твори у галузі науки,
Об’єкти авторського права. Об’єктами авторського права є твори у галузі науки,
Не визначаються об’єктами авторського права офіційні символи і знаки (прапори, герби,
Не визначаються об’єктами авторського права офіційні символи і знаки (прапори, герби,
Авторське право не поширюється на будь-яку ідею, процедуру, метод, процес, конкуренцію, відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку, раціоналізаторську пропозицію, звичайні дані, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані тощо.
Види об’єктів авторського права: відповідно до Закону України “Про авторське право
Види об’єктів авторського права: відповідно до Закону України “Про авторське право
∙ романи, поеми, статті та інші письмові твори;
∙ лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
∙ драматичні, музично-драматичні твори, патоміми, хореографічні та інші сценічні твори;
∙ твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;
∙ фотографічні твори;
∙ твори ужиткового мистецтва;
∙ ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;
∙ переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів;
∙ збірники творів, інші складені твори, якщо вони за добором або упорядкуваннням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності.
Значну групу об”єктів авторського права складають літературні твори:письмові і усні. До
Значну групу об”єктів авторського права складають літературні твори:письмові і усні. До
Об”єктами авторського права є переклад твору з однієї мови на іншу, обробки, анотоації, реферати та обробки фольклору (похідні твори). Окремим об”єктом авторського права є колективний твір, тобто такий, що створюється групою фізичних осіб. До них належать енциклопедії та енциклопедичні словники, фільми, періодичні збірники, що продовжуються, збірники наукових праць, газети, журнали та інші періодичні видання.
Правовій охороні підлягають компіляція даних (бази даних). Це об”єктивна форма подання й організації даних (статей, розрахунків тощо), систематизованих таким чином, щоб ці дані могли бути знайдені і опрацьовані за допомогою комп”ютера. Безперечно, до письмових наукових творів належать звіти про науково-дослідну роботу.
Результати науково-дослідних робіт у вигляді завершених звітів за загальним правилом охороняються
Результати науково-дослідних робіт у вигляді завершених звітів за загальним правилом охороняються
результати науково-дослідних робіт прямо проголошує об”єктом права власності. Отже, будь-які результати науково-дослідних робіт підлягають правовій охороні, якщо вони оформлені у формі звіту. Закон України “Про науково-технічну інформацію” від 25 червня 1993 р. у ст.2 також визнає, що науково-технічна інформація охоплює отримувані в процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності результати, зафіксовані у формі, яка забезпечує їх відтворення, використання та поширення.
Однак результати науково-дослідних робіт, зокрема прикладних, можуть бути у вигляді винаходів корисних моделей, селекційних досягнень тощо, що охороняються патентами або свідоцтвами, тобто засобами права промислової власності, а не авторського. Засобами авторського права охороняються результати науково-дослідних робіт, які певним чином опубліковані або обнародувані.
Якщо ж результати науково-дослідних робіт реалізувалися у винаході чи будь-якому іншому технічному рішенні, то вони охороняються засобами права промислової власності. Тобто правова охорона результатів науково-дослідної діяльності зумовлюється формою їх реалізації – описом чи втіленням у креслення, або ж у металі – конструкції, обладнанні, пристрої.
Об”єкти суміжних прав.
Відповідно до Закону України “Про авторське право і суміжні
Об”єкти суміжних прав.
Відповідно до Закону України “Про авторське право і суміжні
Виконання – це представлення творів, фонограм, відеопрограм, виконань шляхом гри, декламації, співу, танцю в живому виконанні, або за допомогою технічних засобів, а також показ кадрів аудіовізуальному твору в їх послідовності.
Фонограма – це будь-який виключно звуковий запис виконань.
Відеограма – це відеозапис на відповідному матеріальному носії виконання або будь-яких рухомих зображень, крім зображень у вигляді запису, що входить до аудівізуального твору.
Програма (передача) організації мовлення – програма (передача), створена самою організацією мовлення, а також на її замовлення і за рахунок її коштів іншою організацією.
У чинному законодавстві України про інтелектуальну власність з’явилося нове поняття –
У чинному законодавстві України про інтелектуальну власність з’явилося нове поняття –
Суміжні права безпосередньо пов’язані з авторськими правами, саме тому вони є суміжними і охороняються одним Законом. Особливістю суміжних прав є те, що вони грунтуються на використанні, як правило, об’єктів авторських прав. Суміжні права випливають із творчої діяльності з реалізації, інтерпретації, використання уже оприлюднених творів літератури і мистецтва. Наприклад, поет написав слова пісні, композитор – музику до цієї пісні. Але пісня може бути донесена до слухачів (користувачів) тільки певним виконавцем – співаком. Творчість співака є суміжною творчою діяльністю з реалізації самої пісні. Це не просто використання чужого твору, а його реалізація, якою може бути інтерпретація, подання тощо. Із цієї творчої діяльності випливає право співака на власне виконання пісні, яке одержало назву суміжного права.
Суміжні права останнім часом набули прискореного розвитку. Сучасні технічні засоби надають можливість певним чином фіксувати виконання будь-якого виконавця (артиста, диригента), без його дозволу і в такій спосіб одержувати неправомірні доходи з чужої майстерності, таланту. Щоб цьому запобігти і запроваджено охорону суміжних прав.
Для того, щоб навчитися вчасно виявляти у своїй продукції, розробках створювані при цьому об’єкти інтелектуальної власності, неохідно набувати певних знань у зазначеній сфері. Це дасть можливість одержати не лише право на охорону інтелектуальної власності в країні та за кордоном, а й перетворти її в особливо конкурентноспроможний на ринку товар, нерідко дуже дорогий і високоприбутковий, у разі правильного його використання.
Необхідним елементом соціально-економічного прогресу держави є наявність сучасної, міжнародно визнаної системи
Необхідним елементом соціально-економічного прогресу держави є наявність сучасної, міжнародно визнаної системи
Нормативно правова база у сфері ІВ постійно вдосконалюється і поповнюється новими документами з метою створення таких правових механізмів, які б дозволили максимально захистити національного виробника та іноземного інвестора від правонарушень та зловживань у цій сфері, кількість яких невпинно зростає.
Загальне законодавство закріплювало можливість широкого використання результатів творчої праці громадян в інтересах держави і суспільства.
Принциповим моментом у розбудові законодавства про інтелектуальну власність стало прийняття у 1996 р. Конституції України, яка проголосила: “Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами інтелектуальної, творчої діяльності”.
За роки незалежності створено 10 спеціальних законів України з питань ІВ.
За роки незалежності створено 10 спеціальних законів України з питань ІВ.
16 січня 2003 р. Верховна Рада України прийняла новий Цивільний кодекс України, який називають другою Конституцією України. Прийняття цього Кодексу – явище надзвичайно великої ваги у житті України; він значною мірою відображає сучасні реальні ринкові відносини і має активно сприяти їх успішному рзвитку.
Однією із складових частин цього Кодексу є книга четверта “Право інтелектуальної власності”. Вперше в історії України прийнято такий цивільний кодифікаційний акт щодо права інтелектуальної власності. Цим кодифікаційний акт про інтелектуальну власність України не лише підбив підсумки розвитку її правової охорони, а й визначив цілі принаймі на ближчу перспективу. Можна впевнено стверджувати, що Книга четверта “Право інтелектуальної власності” цивільного Кодексу України є вищим досягненням правової науки України, законодавчої практики і правозастосування. Це велика праця науковців, законодавців та практиків. День 16 січня 2003 р. стане святом цивільно-правової науки.
Книга четверта “Право інтелектуальної власності” склададається з 12 глав, що об’єднує 90 статей. Усі вони умовно можуть бути поділені на чотири блоки. Перші три з них складають главу 35 “Загальні положення про право ІВ”. Із 14 статей у цій главі містяться норми, що в тій чи іншій мірі стосуються усіх видів права ІВ.
Другий блок – “Авторське право і суміжні права”; Третій блок –
Другий блок – “Авторське право і суміжні права”; Третій блок –
Міжнародні конвенції та договори, до яких приєдналася Україна – це також важливе джерело права інтелектуальної власності.
Зараз уже ніхто не стане заперечувати, що інтелектуальна діяльність та результати ІВ все більш набувають пріоритетного значення в усьому світі. Саме цей напрям суспільно-корисної діяльності стає чи не головним. Світовий досвід показує, що інтелектуальна діяльність та ІВ стають визначальною і вирішальною рушійною силою будь-якого розвитку. Передусім вони визначають стратегію і тактику соціально-економічного прогресу будь-якої країни, у тому числі й України.
Зараз як державні діячі, так і звичайні громадяни, все частіше усвідомлюють те, що першоосновою економічного і культурного розвитку суспільства є результати інтелектуальної діяльності людини. Тому держава, що прагне до лідерства, повинна забезпечувати своїм громадянам максимально сприятливі умови для творчої роботи. На відміну від природних ресурсів: землі, нафти, вугілля тощо, запаси яких мають певну межу, ІВ є невичерпним ресурсом, тому в останні десятиріччя стає рушійною силою економічного і культурного розвитку суспільства.