Органи розмноження презентация

Органи розмноження
ÓRGANA GENITÁLIA — забезпечують відтворення тварин (збереження виду).

СТАТЕВИЙ АПАРАТ САМЦІВ І САМОК МАЄ БАГАТО СПІЛЬНОГО В БУДОВІ:
1) СТАТЕВІ ЗАЛОЗИ (парні, виробляють статеві клітини)
у самців — сім’яники,
у самок — яєчники
2) СТАТЕВІ ПРОТОКИ: (проводять статеві клітини)
- сім’явиносна протока (сім’япровід) у самців і
- маткова труба (яйцепровід) у самок;
3) МАТКА розвинута у самок і призначена для виношування плода;
4) ЗОВНІШНІ СТАТЕВІ ОРГАНИ: (забезпечують контакт статевих органів)
у самців — статевий член,
у самок — присінок піхви, соромітні губи з соромітною щілиною й клітором,

ОРГАНИ РОЗМНОЖЕННЯ САМЦІВ
Apparatus Genitalis Masculinus

ÓRGANA GENITÁLIA MASCULÍNA складаються із
сім’яникового мішка,
парних сім’яників,
придатків сім’яників,
сім’явиносних проток,
сім’яного канатика,
сечостатевого каналу,
додаткових статевих
залоз,
статевого члена і
препуція

СІМ’ЯНИКОВИЙ МІШОК —
sáccus testiculáris
- випин черевної стінки.
Складається:
мошонки
загальної піхвової оболонки
зовнішнього підвішувача сім’яника

МОШОНКА — SCRÓTUM
Шкіра мошонки — cútis scróti
м’язязово-еластичною оболонкою — túnica dártos
серединної перегородки — séptum scróti
порожнину мошонки — cávum scróti

ЗАГАЛЬНА ПІХВОВА ОБОЛОНКА —
túnica vaginális commúnis
— складається з двох пластинок,
Зовнішня пластинка — фасціальна (продовження поперечної черевної фасції),
внутрішня — серозна (продовження пристінкової пластинки очеревини).
піхвова порожнина — cávum vaginále.
зв’язка мошонки — lig. scróti.
Пахвинна зв’язка — lig. inguinále — з’єднує загальну піхвову оболонку з хвостом придатка сім’яника.

Зовнішній підвішувач сім’яника —
m. crémaster extérnus
— є продовженням внутрішнього черевного косого м’яза.
Зовні м’яз вкритий фасцією підвішувача сім’яника — fáscia cremastérica, яка є залишком фасції зовнішнього косого м’яза.

Сім’яник —
téstis, órchis, didýmis
парний орган яйцеподібної форми, дещо сплющений з боків.
Лівий сім’яник більший за правий.
На сім’янику розрізняють:
два кінці — головчастий і хвостатий —
extrémitas capitáta et caudáta,
два краї — придатковий і вільний — márgo epididymális et líber,
дві поверхні — латеральну й медіальну.

Будова сім’яника
Спеціальна піхвова оболонка — túnica vaginális própria
брижа сім’яника — mesórchium.
білкова оболонка — túnica albugínea.
середостіння сім’яника — mediastínum téstis
перегородочки сім’яника — séptula téstis. Останні
поділяють сім’яник на часточки.
ПАРЕНХІМА СІМ’ЯНИКА —parénchyma téstis:
звивистих сім’явиносних трубочок —túbuli seminíferi contórti— та
проміжної (інтерстиціальної) тканини.
СТРОМА СІМ’ЯНИКА
Прямі сім’явиносні трубочки — túbuli seminíferi récti, які переходять у
Середостіння - mеdiastinum tеstis, де формують
сім’яникову сітку — réte téstis.
виносних канальців сім’яника — dúctuli aberrántes téstis

Придаток сім’яника — epidіdýmis
Голівку – cáput epididymídis
Тіло córpus epididymídis
Хвіст — cáuda epididymídis.
Виносні канальці переходять у протоку придатка сім’яника — dúctus epididýmidis, яка переходить у
Сім’явиносну протоку — dúctus déferens.

Сім’явиносна протока (сім’япровід) — dúctus déferens
починається з хвоста придатка сім’яника.
Стінка сім’явиносної протоки складається із
слизової,
м’язової
серозної оболонок.
Сім’явиносна протока проходить через пахвинний канал у черевну порожнину в складі сім’яного канатика, потім прямує в складці сім’явиносної протоки — plíca dúctus déferentis — у тазову порожнину. У тазовій порожнині сім’явиносні протоки розміщені на дорсальній стінцісечового міхура в сечостатевій складці — plíca urogenitális
сім’явиносні протоки з’єднуються з вивідними протоками міхурцевих залоз, утворюючи парну сім’явипорскувальну протоку — dúctus ejaculatóris, яка відкривається на
сім’яному горбку — collículus seminá

Сім’яний канатик —
funículus spermáticus
це складка сім’яникової брижі, в якій розміщені:
сім’явиносна протока,
сім’яникова артерія
сім’яникова вена, формує
лозоподібне сплетення — pléxus pampinifórmis
нерви,
лімфатичні судини та
внутрішній підвішувач сім’яника — m. cremáster intérnus.
Сім’яний канатик лежить у пахвинному каналі

Сечостатевий канал —
canális urogenitális
утворюється сечівником і сім’явиносними протоками і призначений для виведення сечі та сперми.
Канал поділяється на :
тазову частину — pars pelvína,
статевочленну (губчасту) частину — pars spongiósa.
На голівці закінчується зовнішнім отвором — óstium uréthrae extérnum.
При переході тазової частини в статевочленну утворюється перешийок сечостатевого каналу — ísthmus uréthrae.
Стінка сечостатевого каналу складається із:
слизової,
судинної (кавернозної) містить еластичні й непосмуговані м’язові волокна та густу сітку кровоносних судин з розширеннями — лакунами. Під час ерекції лакуни заповнюються кров’ю, та
м’язової оболонок - складається з товстого шару посмугованих м’язових волокон, які формують
сечостатевий м’яз — m. urogenitális

Додаткові статеві залози -
glandulae genitales accessoriae
виділяють секрет у тазову частину
сечостатевого каналу
Міхурцева залоза — gl. Vesiculáris
Передміхурова залоза — prostáta
Цибулино-сечівникова залоза — gl. bulbourethrális

Міхурцева залоза — gl. vesiculáris
парна, розміщена в сечостатевій складці дорсально від сечового міхура.
Вивідна протока залози зливається із сім’явиносною протокою, утворюючи
сім’явипорскувальну протоку.

Передміхурова залоза — prostáta
непарна,
обмежує початкову частину сечостатевого каналу.
буває застінна і пристінна.
Застінна частина розміщена дорсально на шийці сечового міхура, відкривається латерально від сім’яного горбка.
Пристінна, або розсіяна, частина залози —
pars dissemináta prostátae — розміщена між слизовою й м’язовою оболонками сечостатевого каналу.

Цибулино-сечівникова залоза —
gl. bulbourethrális
парна, прикрита цибулино-печеристим м’язом.
До додаткових статевих залоз слід віднести
Сечостатеві залози — gll. urogenitáles,
залози чоловічої матки,

Статевий член — pénis
складається з
печеристого тіла — córpus cаvеrnósum pénis
сечостатевого каналу.
Парні печеристі тіла члена розділені поздовжньою фіброзною перегородкою.
беруть початок від сідничних горбів і утворюють ніжки члена, які підвішують його до таза.
Кожна ніжка обмежена добре розвинутим сіднично-печеристим м’язом (стискаючи ніжку, м’яз обмежує відтік крові під час ерекції).

Печеристе тіло
складається з
білкової оболонки і
печеристих порожнин.
Білкова оболонка — túniсa albugínea - щільна, фіброзна, утворює перетинки, або трабекули, які обмежують печеристі порожнини (каверни).
Каверни (печеристі порожнини) — це видозмінені судини, які всередині вкриті ендотелієм.

Статевий член — pénis , уд, (гpеч. phallos)
Тіло — córpus pénis,
сечостатеву борозну — súlcus urethrális (вентр)
корінь — rádix pénis утворюють дві ніжки при сходженні між собою,
Голівка - glans pénis:
вінець голівки — coróna glándis,
шийку — cóllum glándis
перегородку — séptum glándis.
ФОРМИ ГОЛІВКИ:
Капелюхоподібний утвір (кінь, пес, примати),
чохол — gálea pénis, (жуйні, верблюд, кнур, лев, тигр, гризуни).
У деяких тварин вона розділена на
2–4 лопаті (єхидна, качконіс) або
подвійна (сумчасті).
верхівка статевого члена зігнута назад, (верблюд, слон, носоріг).

Препуцій (крайня плоть) — prepútium
складка шкіри, яка вкриває зовні голівку статевого члена.
Внутрішня пластинка крайньої плоті дуже ніжна і переходить безпосередньо на голівку, вкриваючи її.
ЗАЛОЗИ КРАЙНЬОЇ ПЛОТІ (сальні) — gll. preputiáles, які виділяють секрет —
смегму, що має специфічний запах.
Препуцій натягується на голівку статевого члена парним
краніальним м’язом крайньої плоті — m. preputiális craniális, починається в ділянці мечоподібного відростка груднини.
Голівка статевого члена втягується в препуцій парним м’язом
відтягувачем статевого члена — m. retráctor pénis, що починається від 2–3-го хвостового хребця.

ВИДОВІ ОСОБЛИВОСТІ

БУГАЯ
сім’яниковий мішок розміщений перед лобковими кістками,
Сім’яники розміщені вертикально, головчастим кінцем догори.
Статевий член довгий має сигмоподібний згин — fléxura sigmoídea pénis,
Маса сім’яників - 550–650 г.
Міхурцеві залози великі,
передміхурова залоза:
Застінна частина
Пристінна частина

У ЦАПА Й БАРАНА
застінної частини передміхурової залози немає.
Статевий член довгий, каудально від сім’яникового мішка утворює сигмоподібний згин — fléxura sigmoídea pénis, під час ерекції випрямляється.
Печеристі порожнини розвинуті слабко.
Голівка статевого члена потоншена і утворює шийку — сóllum glándis,
чохол голівки — gálea glándis.
Зліва від чохла розміщений сечостатевий відросток (довгий, виступає за межі голівки).
Маса сім’яників у цапа й барана відповідно становить 150–200 і 400–500 г.

жеребця
Сім’яники відносно великі (550–650 г),
На розрізі темно-бурого кольору.
Міхурцеві залози грушоподібної форми,
Застінна частина передміхурової залози складається з правої й лівої часток, з’єднаних перешийком.
В сечостатевому каналі розсіяні залози — gll. urethráles.
Статевий член:
На дорсальній частині голівки виступає дорсальний відросток — procéssus dorsális glándis.
Голівка на кінці потовщена у вигляді вінця — coróna glándis.
На передній поверхні голівки знаходиться ямка голівки — fóssa
glándis, з якої виступає відросток сечостатевого каналу.
Крайня плоть подвійна:
зовнішній листок
внутрішній листок.
два отвори крайньої плоті :
зовнішній
внутрішній (називається кільцем крайньої плоті — ánulus preputiális).

1 — túnica albugínea;
2 — córpus cavernósus;
3 — canális urogenitális;
4 — strátum cavernósum;
5 — m. urogenitális;
6 — m. retráctor pénis;

кнура
сім’яниковий мішок поблизу відхідника (анального отвору).
Сім’яники великі (900–1000 г),
Міхурцеві й цибулино-сечівникові залози дуже великі,
передміхурова залоза незначна.
Статевий член має сигмоподібний згин.
Є випин крайньої плоті — diverticúlum preputiá
Головка спіралеподібно закручена

пса
сім’яниковий мішок міститься поблизу відхідника,
Міхурцевих та цибулино-сечівникових залоз немає.
Застінна частина передміхурової залози велика, щільна,
Пристінної частини залози немає.
Голівка статевого члена довга, циліндрична.
В передній частині статевого члена міститься кістка статевого члена — os pénis