Збудник бешихи свиней та пастерельозу презентация

Бешиха свиней (Erysipelas suis, Diamond disease)
Гостра інфекційна хвороба. Характеризується ознаками септицемії, еритематозними явищами шкіри, зрідка ендокардитом та запаленням суглобів.
Вперше захворювання було вивчене Л. Пастером і Тюйє (1882).
Нині його реєструють у багатьох країнах світу.

Бешиха свиней
(еритема на шкірі)

Збудник - Егysipelotrix rhusiopathiae
( Егysipelotrix insidiosa,
Bac. erysipelatis suis,
Bac. rhusiopathiae suis)
Відкритий Лефлером у 1885 р.
Род Егysipelotrix.
У Визначнику бактерій Берджі (1997) відноситься до Групи 19
« Грампозитивні неспороутворюючі палички правильної форми».

Морфологія
Егysipelotrix rhusiopathiae - тоненька пряма або ледь зігнута паличка 0,8 – 2,5 х 0,2 – 0,4 мкм.
У мазках - ниткоподібні, інколи розгалужені, форми.
Нерухлива.
Спор і капсул не утворює.
Грампозитивна.

Культуральні властивості
Хемоорганотроф. Факультативний анаероб. Ріст найбільш інтенсивний в мікроаерофільних умовах.
Добре росте на МПА та МПБ. Оптимальна Т 30 – 37о С, - рН – 7,2 – 7,4.
На щільному середовищі утворює дрібні колонії-росинки S-форми – ледь помітні неозброєним оком, прозорі, з рівними краями та блискучою поверхнею.
При посіві матеріалів від хронічно хворих тварин, формуються колонії R-форми.
У МПБ - ледь помітне помутніння та незначний пилевидний осад, під час легкого струшування підіймається у вигляді хмаринки.
На МПЖ, при посіві уколом, через 5 – 6 діб утворює сірувато-білий стрижень від якого відходять ніжні відростки. Желатина при цьому не розріджується.
В мазках , зроблених з колоній S-форми, Егysipelotrix rhusiopathiae має вигляд грампозитивних паличок, а в мазках , отриманих з колоній R-форми, - ниток чи ланцюгів, нерідко грамнегативних.

Біохімічні властивості
Егysipelotrix rhusiopathiae характеризується невиразною ферментативною активністю.
Ферментує з утворенням кислоти без газу глюкозу й лактозу.
Маніт та цукрозу не змінює .
Желатин не розріджує, індолу не утворює. Обумовлює утворення сірководню.

Антигенна структура
Егysipelotrix rhusiopathiae має складну антигенну структуру.
У нього виявлені групоспецифічний (соматичний, термостабільний) та видовий (термолабільний) антигени.
Відомі 27 серотипів. Найбільш часто від свиней виділяють серотипи 1,2,5 та 6.

Резистентність
Досить стійкий до дії різноманітних факторів.
У ґрунті виживає до 8 міс., у трупах тварин – до 4-х, у водопровідній воді – понад 3 міс.
У засоленій свинині – 6 міс., у копченостях – 3 міс.
При 70 оС гине протягом 3 – хв., при 100 оС – за кілька секунд, під дією прямих сонячних променів – за 10 – 12 діб.
Чутливий до 2 – 3 %-них роз-в формальдегіду та гідроксиду натрію, 10%-го хлорного вапна та 20%-ної суспензії свіжогашеного вапна.

Патогенність
Найбільш чутливі до Егysipelotrix rhusiopathiae свині віком 3 – 2 міс.
Хворіють також вівці, велика рогата худоба, собаки, кури, гуси, голуби та ін. тварини.
Можуть хворіти люди.
Кролі малочутливі. Високочутливі білі миші та голуби.

Діагностика
В лабораторію надсилають труп, або шматочки серця, селезінки), нирку, трубчасту кістку.
В разі хронічного перебігу – серце (з клапанами).

Діагностика
Готують мазки-відбитки з внутрішніх органів, фарбують за Грамом.
Здійснюють посіви на МПА та МПБ, інкубують в аеробних умовах протягом доби (в разі відсутності ознак росту - ще 24 години).
Отриману культуру ідентифікують за морфологічними, культуральними ознаками.
Досліджують на рухливість.
Серологічна ідентифікація шляхом постановки РА , використовуючи стандартну гіперімунну сироватку проти бешихи свиней.

Біологічне дослідження
Здійснюють на білих мишах масою 16 – 18 г, чи голубах.
Мишам вводять підшкірно 0,1 – 0,2 мл суспензії з патологічного матеріалу (1 : 10) або 24-годинну бульйонну культуру. При наявності в матеріалі збудника бешихи миші гинуть протягом 2 – 4 діб.
Голубам матеріал вводять внутрішньом'язово в дозі 0,2 – 0,3 мл. Ппри наявності збудника бешихи гинуть протягом 2-4 діб.
Тварин,що загинули, розтинають, готують мазки, мікроскопують, при необхідності, здійснюють реізоляцію збудника шляхом висіву на поживні середовища.

Експрес-діагностика бешихи
РІФ
ПЛР

Імунітет
Тварини, що перехворіли, набувають напруженого імунітету. Поствакцинальний імунітет триває до 4 – 6 місяців, пасивний – до 2 тижнів. Механізм імунного захисту при бешисі грунтуться на комплексній дії гуморальних та клітинних факторів.

Профілактика
Першу живу вакцину одержали Л. Пастер та Тюльє у 1833 р.
В Росії перші живі вакцини проти бешихи отримав Д.Ф. Конев (1899), пізніше В.П. Меркулов та А.Б. Епштейн (1951).
У 40-ві роки минулого сторіччя Г.Д.Глуховцевим була розроблена інактивована гідроокисалюмінієва формолвакцина.
В Україні (ІВМ УААН) розроблена та вроваджена у практику ветеринарної медицини Емульсин - вакцина проти бешихи свиней інактивована (2006 р.). Препарат містить високоефективний адьювант Montanide ISA25.
В Україні зареєстровано комбіновану вакцину , запропоновану в Нідерландах «Porcilis ery+Parvo» - вакцина проти бешихи й парвовірозу свиней, інактивована.

Пастерели.
Збудники гемофільозів свиней.

Пастерельоз (геморагічна септицемія, холера курей)
інфекційна хвороба багатьох видів домашніх і диких тварин.
Характеризується ознаками септицемії, геморагічним запаленням серозних та слизових оболонок, нерідко запаленням легень, шлунково-кишкового тракту, суглобів.

Збудник пастерельозу (Pasteurella multocida (зрідка Pasteurella haemolytica)
Збудник належить до роду Pasteurella з родини Pasteurellaceae.
У визначнику бактерій Берджі пастерели включені до третьої підгрупи Групи 5 « Факультативно анаеробні грамнегативні палички».

Вперше Л. Пастер у 1879 р. виявив збудника холери курей, назвавши його Васt. bіроlаге sерtісum.
Пізніше подібні мікроорганізми були виділені від великої рогатої худоби, свиней, овець, кролів та інших видів тварин, які на честь Л. Пастера одержали назву пастерели.
Основним збудником пастерельозу вважається Pasteurella multocida.
Нині описано біля 20 видів та підвидів пастерел, патогенність яких детально вивчається.

Морфологія
Pasteurella multocida — коротка еліпсоподібна паличка 1,0 – 2,0 х 0,3— 1,0 мкм. У мазках від хворої птиці частіше мікробні клітини овоїдної (яйцеподібної) форми.
В мазках, зроблених з культур, — кокоподібні, інколи паличкоподібні.
Нерухливі, спор не утворюють. Можуть утворювати мікрокапсулу.
Грамнегативні. Фарбуються біполярно: інтенсивно на полюсах та ледь помітно у централь­ній частині.

Культуральні властивості
Хемоорганотроф.
Факультативний анаероб. Опт.Т для росту 37—38 °С, рН 7,2—7,4.
На МПБ - рівномірне помутніння й утворення на дні пробірки слизистого осаду, який при струшуванні піднімається угору у вигляді «кіски» (S-форма).
R-форми - утворюють дрібнозернистий або у вигляді пластівців осад.
На МПА - дрібні, випуклі, прозорі, округлі колонії, які при боковому освітленні помітно флуоресціюють (S-форма).

Біохімічні властивості
Мікроб ферментує ряд цукрів, утворює індол, каталазу, желатин не розріджує, гемолізу на кров'янім агарі не викликає.

Антигенна структура
Pasteurella multocida має соматичний (О) та капсульний (К) антигени.
За хімічним складом К-антитигени є глікопротеїнами.

Резистентність
Pasteurella multocida може виживати у трупах тварин до 4 міс, у гною, воді — до 3 тижнів, у ґрунті — до 1 міс.
При 70—90 °С гине за 5—10 хв, при кип'ятінні -—миттєво.
Прямі сонячні промені вбивають його за кілька хвилин.
Розчини фенолу, крезолу, хлорного вапна, гідроксиду натрію в загальновідомих для дезінфекції концентраціях знешкоджують збудник за кілька хвилин.

Патогенність
Збудник патогенний для всіх видів домашніх та диких ссавців, птахів, а також людини.
Серед лабораторних тварин найбільш чутливі білі миші, кролі і голуби.

Діагностика
Матеріалом для дослідження є трупи дрібних тварин, уражені ділянки паренхіматозних органів, кров з серця, трубчаста кістка.
Для виділення збудника використовують лише свіжий патологічний матеріал, відібраний від кількох трупів.
В період лихоманки пастерели вдається виділити також з проб крові хворих тварин.

Діагностика
Мазки фарбують за Грамом, синькою Лефлера або ж за Романовським-Гімза. У позитивних випадках спостерігають характерні біполярно пофарбовані кокоподібні (овоподібні) палички.
Здійснюють посіви з внутрішніх органів, лімфатичних вузлів, крові, трубчастої кістки, мозку на збагачені ( містять 5 – 10 % крові чи сироватки крові вівці або коня) МПА та МПБ, інкубують протягом 24—48 год.
Ідентифікацію збудника здійснюють за морфологічними, культуральними, ферментативними та серологічними властивостями.

Біологічне дослідження проводять на білих мишах або ж кролях.
Бактеріологічне дослідження вважають позитивним, якщо з па­тологічного матеріалу виділено вірулентний для лабораторної твари­ни штам пастерел.

Імунітет
У перехворілих тварин імунітет нестерильний.
Штучний імунітет можна створити за допомогою живих та інактивованих вакцин, сироватки.
Нині використовують: преципітовані формолвакцину проти пастерельозу сільськогосподарських тварин, напіврідку гідроокисалюмінієву формолвакцину проти пастерельозу великої рогатої худоби та буйволів, емульговану (масляно-ад'ювантну) вакцину проти пастерельозу великої рогатої худоби, емульговану (масля­но-ад'ювантну) вакцину проти пастерельозу птиці, емульсин-вакцину проти пастерельозу курей та індиків, суху авірулентну вакцину, вакцину з штамів колишньої Краснодарської НДВС (штами К та АВ).