Емпіричні форми наукового пізнання презентация

Рівень, який характеризується діяльністю суб’єкта з наочними об’єктами, називається емпіричним рівнем наукового пізнання. Це своєрідний етап збору даних про природні або соціальні об'єкти, яких не вистачає вченим, щоб створити повну картину досліджуваного явища або процесу.
Емпіричні дані, будучи багато разів і під різними кутами зору переосмислені, перевірені ще раз, трансформуються з одиничного, приватного на загальне і лягають в основу приватних або загальних законів, теорій.

На емпіричному рівні дослідний об'єкт відображається здебільшого з позицій зовнішніх зв'язків і відносин. На емпіричному рівні досліджуваний об'єкт відбивається переважно з боку своїх зовнішніх зв'язків і проявів, доступних живому спогляданню. Головним для емпіричного етапу є фактофіксуюча діяльність.

Відповідно до емпіричного рівня виділяються такі емпіричні форми пізнання
ЧУТТЄВІ
ОСНОВНІ

ЧУТТЄВІ ФОРМИ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ
ВІДЧУТТЯ
СПРИЙНЯТТЯ
УЯВЛЕННЯ

Сприйняття – цілісний образ предмета, сформований із безлічі різних його властивостей.

Відчуття – виникають в результаті безпосереденьої дії предмета на органи чуття.

Уявлення – чуттєвий образ предмета, що зберігається у свідомості без його безпосередньої дії.

ОСНОВНІ ФОРМИ ЕМПІРИЧНОГО ПІЗНАННЯ
ФАКТИ
ЕМПІРИЧНІ
ЗАКОНИ
ПРОБЛЕМА

Емпіричний рівень пов'язаний з отриманням фактів, а тому на даному етапі фігурує така форма наукового пізнання як факт (від лат. – здійснено, зроблено) – подія, явище, процес, які мають місце в об’єктивній дійсності і є об’єктом дослідження.

РОЗРІЗНЯЮТЬ ФАКТИ
ФАКТ НАУКИ
ФАКТ ДІЙСНОСТІ
речі, властивості, відношення, події, які існують дійсно, незалежно від свідомості
відображення фактів дійсності, всебічно перевірених, вірогідність яких доведена

Факт науки відрізняється від факту дійсності, оскільки факти дійсності фіксуються як події, явища життя, але без їх детального опису.
Факти науки - факти дійсності, відображені, перевірені і зафіксовані мовою науки. Науковий факт не завжди узгоджується з існуючими поглядами на те чи інше питання, предмет або явище, потрапляючи в поле зору вчених, він збуджує теоретичну думку і сприяє переходу дослідження від емпіричного до теоретичного етапу.

Факти лежать в основі теорії, служать основою постановки нових проблем світогляду і одною із найважливіших умов подальшої розробки традиційних сітоглядних умов. Але їх значення не слід абсолютизувати, це може призвести до недооцінки самостійності і ведучої ролі теорії. Факти завжди залишаються фактами, навіть якщо вони – ланки теорії.
Факти констатують об’єктивне існування, а теорія пояснює причини існуючого
Мерзон Л.С. «Проблеми научного факту»

Проблема (від лат. – перешкода, скритість, завдання) – це запитання, чи комплекс запитань, які виникають у процесі розвитку пізнання і вирішення яких має суттєвий практичний або теоретичний інтерес.
Виникає на основі наміру пояснити факт.

Формування проблеми є важливим моментом розвитку наукового знання, оскільки правильно поставити проблему, означає частково вирішити її. Хибна постановка проблеми буває однією з причин виникнення псевдопроблем, тобто таких, що несумісні з фактами і законами. І такі проблеми практично не вирішуються.

відокремити відоме від невідомого;
відокремити факти з’ясовані від фактів, які вимагають з’ясування;
сформулювати запитання, яке виражає основний зміст проблеми;
накреслити конкретні шляхи її вирішення.
Формулювання проблеми спирається на процес і результат емпіричного дослідження і разом з тим стимулює подальше дослідження, направляє його.
Поставити проблему означає:

Емпіричними законами прийнято називати закони, які підтверджуються спостереженнями або спеціально поставленими експериментами.
На думку Р. Карнапа, емпіричні закони «являють собою закони, які містять або безпосередньо спостережувані терміни, або вимірювані порівняно простою технікою».
Іншими словами, поняття або терміни, що зустрічаються в цих законах, відносяться до таких властивостей і відносин, які можуть бути встановлені на стадії емпіричного дослідження.

Емпіричні закони науки є набагато більш надійними, ніж прості узагальнення повсякденного досвіду: закони найчастіше встановлюються за допомогою експериментів і з використанням спеціальної вимірювальної техніки, завдяки чому забезпечується значно більша точність при їх формулюванні.
Окремі емпіричні закони зв'язуються в єдину систему в рамках теорії, а найважливіше - вони можуть бути логічно виведені з більш загальних теоретичних законів.

З теоретико-пізнавальної точки зору є одна спільна ознака, що притаманна як емпіричним законам, так і індуктивним узагальненням повсякденного досвіду: і ті й інші мають справу з почуттєво пізнавальними властивостями предметів і явищ. Ось чому в немарксистській літературі емпіричні закони часто називають законами про спостережувані об'єкти.