Типи письма у сучасному світі. Чотири сім’ї алфавітів. Походження і розвиток основних алфавітів презентация

Типи письма
Існує чотири типи письма:
Піктографічне
Ідеографічне
Словесноскладове
Звукове

Піктографічне письмо
Піктограми - це елементи візуальної комунікації, невеликі графічні символи, які передають певну інформацію.
Наприклад:
Сонце – день;
-символ реутилізації ресурсів
Та інші.

Ідеографічне письмо
(від грец. — ідея, образ і — пишу)
Ідеограми - це знаки,що передають здебільшого цілі слова.
Ідеографічний характер мали найдавніші системи письма — давньоєгипетська, китайська та інші.

Ідеограми в сучасному світі:
Цифри
Арифметичні дії
Дорожні знаки
Український орнамент
та візерунки

Словесноскладова писемність
вид фонетичної писемності, знаки якої позначають окремі склади.
У середньому складові абетки (також силабарії) нараховують 80-120 символів.

Звукова писемність
У цій системі письма кожен графічний знак (літера) передає окремий звук (фонему).

Чотири сім’ї алфавітів
Латинська
Слов’янська
Арабська
Індійська

Латинська сім’я алфавітів
Латинський алфавіт використовується у всіх мовах балтійської, кельтської, германської та романської груп, а також в деяких з іранської, семітської, тюрського, фіно-угорської та слов’янської груп, в баскській і албанській мовах.

Латинський алфавіт вважають основою сучасних мов світу.

Слов’янська сім’я алфавітів
група споріднених мов індоєвропейської мовної родини, що розвинулися з діалектів праслов'янської мови.

Три гілки слов’янських мов
Західно-
слов’янська
Польща
Словаччина
Чехія
Східно-слов’янська
Білорусь
Росія
Україна
Південно-слов’янська
Болгарія
Боснія і Герцеговина
Македонія
Сербія
Словенія
Чорногорія
Хорватія

Арабська сім’я алфавітів
Ара́бська абе́тка (іноді арабиця або в'язь) — абетка, яка використовується для запису арабської
мови і деяких інших мов, зокрема перської і
певних тюркських мов. Вона складається
з 28 букв. Арабське письмо пишеться справа
наліво. Арабську абетку використовують
такі мови:
арабська, перська, пушту, курдська, урду,
малайська, джаві.

Арабський алфавіт.

Індійська сім’я
алфавітів
сім'я складових писемностей, поширених на теренах Південної та Південно-східної Азії (а раніше й Центральної Азії), походить від письма брахмі.
Індійські писемності є абуґідами, тобто кожен знак у них позначає склад із будь-якою приголосною та базовою голосною.

Індійський алфавіт.

Походження і розвиток грецького алфавіту
Грецька абетка виникла у 8 столітті до н. е. як подальший розвиток фінікійської абетки. Фінікійський алфавіт являв собою консонантне письмо, тобто складався тільки з приголосних звуків. Така будова алфавіту менш придатна для грецької, ніж для семітських мов, тому декілька фінікійських приголосних були пристосовані для позначення голосних звуків. Таким чином, грецький алфавіт — перший у світі консонантно-вокальний алфавіт.

Грецький алфавіт
архаїчні алфавіти дорійських островів Егейського моря
східна зона
західна зона

Подальшого розвитку набули тільки два різновиди: східно-грецьке та західно-грецьке письмо.
Східно-грецьке письмо пізніше розвинулося в класичне давньогрецьке і візантійське письмо, воно стало основою коптського, готського, вірменського,
грузинського письма та слов'янської кирилиці.
Західно-грецьке письмо стало
основою для етруської, відтак
латинської абетки та
рунічного німецького письма.

Вплив і сучасне значення
Крім використання для запису мови, букви грецького алфавіту використовуються як міжнародні символи в математиці та інших науках, для найменування елементарних частинок, зірок та інших об'єктів.

Походження і розвиток латинського
алфавіту Латинська абетка походить від етруського алфавіту, заснованого, в свою чергу, на одному з варіантів західного грецького алфавіту. Латинська абетка усамостійнилася приблизно в VII столітті до н. е. Архаїчна латинська абетка мала 21 літеру.
Сучасні малі літери з'явилися на рубежі античності і Середньовіччя, так само, як знаки пунктуації та діакритичні знаки. Загалом у
своєму сучасному вигляді
Латинська абетка оформилася
близько 800 року н. е.

Слов’янський алфавіт
Глаголиця
Кирилиця
Походження і розвиток слов’янського алфавіту

Глаголиця
Поряд з кирилицею, одна з найдавніших слов'янських
абеток. Вважається, що саме глаголицю створив Кирило в 862–863 році для запису священних біблійних текстів
слов'янською мовою, а кирилицю розробили його послідовники на основі грецького алфавіту. Найімовірніше, що в її основі лежав вже існуючий розподіл слов'янської мови на звуки. Можливими причинами
створення глаголиці, або правильніше
двох, а не одної абетки було існування
двох чи кількох докирилівських
слов'янських абеток.

Кирилиця
одна з двох абеток староцерковнослов'янської мови, що лягла в основу деяких абеток, переважно слов'янських мов. Кирилиця базувалася на грецькому алфавіті, і глаголиця — розроблена Кирилом фонетична система, яка була менш популярна. Причому ще до 9 ст. місцеве населення користувалося абеткою з 27 літер, тоді як класична кирилиця нараховує 43 літери.

Кирилицею у давнину користувалися усі православні слов'яни, а також румуни й молдовани. Із запровадженням додаткових літер і діакритичних знаків до літер кирилиці на позначення специфічних звуків на слов'яно-кириличній графічній основі грунтуються і нинішні системи письма
українців,
білорусів,
росіян,
болгар,
македонців,
сербів,
чорногорців, а також (через російську) абетки багатьох народів колишнього СРСР і монгольська абетка.

Дякуємо за увагу! ☺