Содержание
- 2. Наголос Протягом свого розвитку латинська мова мала три засоби, за допомогою яких голос міг виокремити певний
- 3. Кількісний/квантитативний наголос У літературній латині найбільше значення мала кількісна сторона вимóви звуків. Римські граматики класичного періоду
- 4. NB! Окситони – односкладні слова; Парокситони – слова з наголосом на передостанньому складі; Пропарокситони – слова
- 5. Динамічний наголос Починаючи з ІІ і особливо після ІІІ ст. н.е. наголос поступово став втрачати свій
- 6. Випадки зміщення наголосу у пізній латині: при зяянні (збіг двох і більше голосних у слові, або
- 7. Випадки зміщення наголосу у пізній латині (продовження): 2) голосний передостаннього складу перед приголосними muta cum liquida
- 8. Випадки зміщення наголосу у пізній латині (продовження): 3) наголос у чисельниках 20, 30 було перенесено з
- 9. Наголос у сучасних романських мовах Заміна мелодичного наголосу силовим знайшла своє відображення у романських мовах, де
- 10. 2. Особливості вокалізму народної латини Зміни в ударному вокалізмі Зміни в ненаголошеному вокалізмі
- 11. Зміни в ударному вокалізмі: 1) Протиставлення голосних “довгий-короткий” – дефонологізувалось (втратило смислорозрізнювальну функцію) і було замінено
- 12. 4 типи романського вокалізма За характером основних зсувів у вокалізмі народної латини виокремлюють: 1) західно-романський ареал
- 13. 2) Стяжіння латинських дифтонгів 1) ае → ę (відкритий), 2) ое → ẹ (закритий), 3) au
- 14. NB! 3) Дифтонгізація - Розщеплення ударних голосних на висхідні дифтонги
- 15. Типи дифтонгізації Спонтанна дифтонгізація – залежить від наголосу і (майже всюди) від відкритого характеру складу Метафонія
- 16. Спонтанна дифтонгізація Найранішня і найпоширеніша спонтанна дифтонгізація (з ІІІ ст.) торкнулась ударного Ĕ у відкритому складі:
- 17. Спонтанна дифтонгізація 2) Пізніше відбулась дифтонгізація Ŏ→uo,ue у відкритих складах: fŏcu → фр. feu ісп. fuego
- 18. Спонтанна дифтонгізація 3) В ісп., араг.,астур., рум. дифтонгізація Ĕ→ie→je, Ŏ→uo, ue торкнулась також закритих складів: fĕrru
- 19. Спонтанна дифтонгізація 4) У фр., деяких діалектах ретором., деяких діалектах північної Італії у відкритому складі дифтонгізувались
- 20. Метафонія (позиційна дифтонгізація) характерна для балкано-ром. ареалу., південно-італ., частково для північно-італ. діалектів, для сард. мови, частково
- 21. Зміни у ненаголошеному вокалізмі повна редукція голосних, включаючи синкопу занаголосних (рос.заударные), переднаголосних, апокопу кінцевих голосних -о,
- 22. Загальнороманська синкопа занаголосних У пропаракситонних словах занаголошені голосні між приголосними kl, pl, ld, rd, st, sc,
- 23. Особливості консонантизму народної латини Палаталізація, що призвела до утворення африкат (розщеплених звуків) і м`яких приголосних. Леніція
- 24. 1) Загальнороманська палаталізація С та G Загальнороманською стала палаталізація C та G перед голосними переднього ряду
- 25. лат. сera → іт. cera фр. cire ісп. cera порт. сera рум.ceară сард. kera
- 26. Ослаблення інтервокальних приголосних: - явище бетацизма: збіг звуків v та b у білабіальному фрикативному звуку, який
- 28. Скачать презентацию