Гоголь Микола Васильович презентация

ЖИТТЯ М.ГОГОЛЯ
ТА ЙОГО ХВОРОБА
У М.Гоголя був діагноз -шизофренія, періодичний психоз. У нього були зорові і слухові галюцинації; періоди апатії і загальмованості (аж до повної нерухомості і нездатності реагувати на зовнішні подразники), що змінюються приступами збудженості; депресивні стани; іпохондрія (видатний письменник був переконаний, що всі органи в його тілі дещо зміщені, а шлунок розташовується "догори дриґом"); клаустрофобія.

ІСТОРІЯ ХВОРОБИ
Ті чи інші прояви шизофренії супроводжували Гоголя впродовж усього його життя, однак в останній рік хвороба помітно прогресувала.

У ніч з 11 на 12 лютого письменник спалив свої рукописи (наступного ранку він пояснив цей вчинок як підступ лукавого), далі його стан постійно погіршувався. Лікування (втім, не надто професійне: п'явки в ніздрях, обгортання холодними простирадлами і занурення голови у крижану воду) позитивних результатів не дало. 21 лютого 1852 письменник помер. Справжні причини його смерті так і залишилися незрозумілими. Проте, найімовірніше, Гоголь просто довів себе до повного нервового та фізичного виснаження - не виключено, що своєчасна допомога психіатра могла би врятувати йому життя.

ЦІКАВІ ФАКТИ ІЗ ЖИТТЯ
Дитячі роки Гоголя пройшли в батьківському маєтку, в селі Василівці, неподалік від Диканьки, яку пізніше Гоголь уславить своїми творами .
Гоголь не був одружений. Власну сім’ю Гоголь так і не завів, і, взагалі, невідомо, чи були у нього які-небудь зв’язки з жінками. Щоправда, навесні 1850 року Гоголь робив пропозицію (перше і останнє) А. М. Вієльгорській, але отримав відмову.

У Гоголя була пристрасть до рукоділля. Він любив в’язати на спицях шарфи, кроїти сестрам сукні, ткати пояса, до літа шити для себе шийні хустки .
Також Микола Васильович любив готувати і часто пригощав друзів галушками та варениками. Ще він варив особливий напій з козячого молока з додаванням рому, який жартома називав «гоголем-моґелем».
Гоголь соромився свого носа, і, мабуть, навіть художників просив згладжувати на картинах цей недолік зовнішності. Тому на всіх портретах письменника ніс виглядає по-різному. Можливо, одна з петербурзьких повістей Гоголя не випадково названа «Ніс».

М.ГОГОЛЬ
Письменник у своєму заповіті за 7 років до смерті попереджав, щоб тіло його поховали тільки у випадку явних ознак розкладу. Це потім стало причиною численних містичних припущень, що в дійсності письменника поховали в стані летаргічного сну. Подейкують, що при перепохованні, в 1931 році, в його труні був виявлений скелет з повернутим набік черепом. (Згідно з іншими даними череп взагалі був відсутній.)