Поети рідного краю презентация

Особиста інформація
Зикун Світлана Володимирівна
Народилася 10 вересня 1969 року в селі Іваньків Коропського району в учительській родині.
У 1985 році (8 клас) стала переможцем Всеукраїнської олімпіади з української мови і літератури (диплом І ступеня).
Спеціальність: учитель російської мови і літератури; початкове навчання
Працюю в Покошицькій ЗОШ 1-3 ст. учителем світової літератури та російської мови;заступник директора з навчально виховної роботи

Стаж роботи: 21 рік
Маю вищу кваліфікаційну категорію, старший учитель.
Перший вірш був написаний у 6 класі замість твору про війну на олімпіаді з укр мови
Викладаю в 5-6, 10-11 класах.
Захоплення: театральне мистецтво, поетична творчість, Член літературно-мистецького клубу "Первоцвіти Коропщини".
Моє педагогічне кредо:
Кожен урок повинен бути таким,
щоб у дитячих очах сяяли зорі...

ЗИКУН СВІТЛАНА ВОЛОДИМИРІВНА
Моя радість - мій син, моє щастя - мій чоловік, моя гордість - успіхи моїх учнів, моя тиха гавань - мої батьки...
Весняний сніг
Випав сніг на листя зелене,
На тюльпани розквітлі в саду.
Ти сказав, що ідеш від мене
І що іншого я знайду.
Так, знайду. І назву його любим,
І для нього косу розплету.
Тільки більше садити не буду
Я тюльпани в своєму саду.
13.03.2016

ЗБІРКА <<НА СЛЬОЗИ ЗОРЯНІ БАЖАННЯ ЗАГАДАЙ>>

НАЗВИ ВІРШІВ
“Вчителька-сусідка”
“Рідне”
“Віра в майбутнє”
“Матусі”
“Любов-хвороба”
“Не смійте забувати вчителів”
“День Валентина у школі”(цикл)
“Жоржини від випускників”
“Постучалось Прошлое в окно воспоминаний”
“Сорок пять”
“Повертай,моя стежино,та й до мами”
“Вражино,геть із моєї землі”
“ЗДНВР”
“Коханому” та багато іншого..

ЗАМЯТІНА ОКСАНА СТАНІСЛАВІВНА
Народилася 9 липня 1999 року.
В 2005 році пішла до першого класу Покошицької ЗОШ 1-3 ст.
На даний час учениця 11 класу…
Президент школи…
Бере активну участь в різних конкурсах.

Одного чарівного дня, прокинувшись, я відчула неперевершене відчуття, яке буяло в моєму серці.Воно, здавалося, було сильнішим, аніж любов до людей, щирішим, аніж посмішки сонячних промінчиків, вірнішим, аніж деякі з друзів... Воно мене не покинуло, а залишилося зі мною назавжди... Воно-це поезія, яка допомагає мені в переломні моменти життя... Яка спроможна підняти мене вище неба... Яка зігріває, коли на вулиці мороз... Яка радіє всім моїм маленьким моментам щастя... Поезія - для мене все...

“ПРИЙШОВШИ З УРОКІВ, НЕ ХОТІЛОСЬ НІЧОГО ВЧИТИ. ВЗЯЛА ОЛІВЕЦЬ В РУКУ І ПОЧАЛА ПИСАТИ І ТАК З’ЯВИВСЯ ПЕРШИЙ ВІРШ..І ЗДАЄТЬСЯ ЦЕ ЗОВСІМ НЕ ВАЖКО”
Життя-така весела «штука»,
І замість плакати і стука,
В навушниках по хаті пронестись,
Розплющи очі-усміхнись.
Коли тобі здалось-кінець,
Візьми у руку папірець
І ручку,взявши навмання,
Почни писать ти про знання.
Знання не ті,які вивчають в школі,
Про ті,які для інших нові.
Знання життя не прогуляєш,
Хоч часто на уроках ти дрімаєш.
Не плач в подушку,не реви,
Очиці підійми й протри
Їх пальчиками;поглянь,усюди так чудово,
Ти не сумуй-почни все знову.
Лютий 2014 року

Оксана з дитинства на сцені….любить танцювати)
«Коли я пишу відчуваю щось хороше,надію на краще, відповідальність за те, що пишу, хочу шоб людям сподобалось»

ОСІННЯ МОНОТОННІСТЬ
Та ти ж бо сильна,всі вже знають-сильна.
Піднявши крила ти злітаеш в вирій від людей.Прощаєш все і всім на цьому світі.
Летиш до ангелів і станеш ним колись.
Вже зіронька з’явилась твоя в блакиті.Де смерть й життя твої зійшлись.
Вже не згадають ту,яка ходила
По вулицях отих пустих
Про ту,яка всім серденьком хотіла.
Відчути щастя хоть на мить.