Іван Тобілевич (Іван Карпенко-Карий) 1845-1907 презентация

Іван Карпенко-Карий— український письменник, драматург, актор, ерудит, один з корифеїв українського побутового театру.

Дитячі та юнацькі роки
Іван Тобілевич народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці на Херсонщині, поблизу Єлисаветграда (нині Кіровоград)
Батько, Карпо Тобілевич, походив із збіднілих дворян, працював прикажчиком у пана.
Мати майбутнього драматурга, Євдокія Садовська, була кріпачкою, викупленою на волю своїм чоловіком.
Освіту Іван отримував у Бобринецькому училище, яке закінчив з відзнакою. Пізніше служив на посаді писаря в канцелярії, а потім обійняв посаду канцеляриста міського голови.

Літературна діяльність
Початок літературної діяльності Івана Тобілевича припав на середину 70-х рр. Тоді він виступив як прозаїк, критик і публіцист. Як драматург Карпенко-Карий заявив про себе у 80-х рр. На засланні в Новочеркаську ним були створені п’єси «Бондарівна», «Чортова скала», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Мартин Боруля». На межі XIX і XX століть з’явилися найбільш відомі твори Карпенка-Карого «Сто тисяч» (1890) і «Хазяїн» (1900).У них автор виступив проникливим і водночас дотепним спостерігачем складних процесів, що зумовлювали суттєві зміни в житті українського суспільства. Перш за все драматург звернув увагу на викривлення селянської психології, спричинені маніакальною жагою збагачення.
Карпенко-Карий створив також кілька п’єс на історичні теми. Із них найбільш відомою є трагедія «Сава Чалий» (1899). Усього драматургові належить авторство вісімнадцяти п’єс.
Поза сумнівом, на драматургічній практиці Карпенка-Карого відчутно позначався його власний театральний, передусім акторський досвід, що диктував пошук таких сценічних засобів, які б сприяли формуванню масового українського глядача.

З творчості поета

Твори Івана Карпенко
Усього І. Карпенко-Карий написав 18 п’єс:
Бурлака (1883)
Безталанна (1884)
Бондарівна (1884)
Розумний і дурень (1885)
Наймичка (1885)
Мартин Боруля (1886)
Гроші (1889)
Сто тисяч (1889)
Батькова казка (1892)
Твори Івана КарпенкоПаливода XVIII століття (1893)
Лиха іскра поле спалить і сама щезне (1895)
Понад Дніпром (1897)
Чумаки (1897)
Сава Чалий (1899)
Хазяїн (1900)
Гандзя (1902)
Суета (1903)
Житейськеє море (1904)