Інфекція та інфекційний процес. Основи епідеміології презентация

Інфекція та інфекційний процес.
Основи епідеміології

Інфекція – процес проникнення
хвороботворних мікроорганізмів в
макроорганізм та його розмноження
в ньому,
це сукупність біологічних реакцій, якими
макроорганізм відповідає на
впроводження збудника

Інфекційний процес – процес взаємодії
мікроорганізма та організма людини,
відповідна реакція колектива популяції
на впровадження та циркуляцію в ній
мікробних агентів

Інфекційний процес – це різновид
паразитизма, коли один вид (паразит)
використовує другий вид (господар) як
джерело харчування та місце
проживання, спричиняючи йому шкоду

Інфекційна хвороба - це крайня форма, крайня
степінь вираженості інфекційного процесу при
якому є клінічні прояви.

Особливості інфекційної хвороби:
наявність певного живого збудника
2) заразність чи контагіозність
3) наявність періодів течії хвороби
4) розвиток характерних для даного захворювання клінічних симптомів
5) наявність імунної відповіді

Розвиток інфекційного процесу залежить від:
1) властивості збудника
2) стану макроорганізму
3) умов навколишнього середовища

Властивості збудників
Патогенність – це здатність мікроорганізмів: -проникати в макроорганізм (інфективність) -приживатися в організмі -розмножуватися -викликати комплекс патологічних змін

Вірулентність - кількісне вираження
патогенності.
Вірулентність є фенотиповою ознакою

Кількісні показники вірулентності
DLM– мінімальна летальна доза - мінімальна кількість м.о. або токсину, яка викликає загибель (95-98%) сприйнятливих тварин
LD 50 – та кількість мікробних клітин або токсину, котра викликає загибель 50% експериментальних тварин
DCL – смертельна доза –мінімальна кількість
мікробних клітин або токсину , котра викликає 100% загибель всіх тварин взятих в эксперимент

Підвищення вірулентності проводять шляхом багаторазовим пасируванням через організм сприйнятливих тварин

Зниження вірулентності –відбувається в
результаті впливу несприятливих факторів:
а) високої температури
б) антимікробних та дезинфікуючих речовин
в) вирощування на несприятливих
поживних середовищах
г) захисних сил організму

Специфічність – здатність викликати певну інфекційну хворобу

Органотропність – здатність вражати певні органи або тканини

Токсичність – здатність
утворювати токсичні речовини

Фактори вірулентності
-ознаки, котрі визначають патогенність та вірулентність
До них відносяться:
-морфологічні ознаки
- фізиологічні
- біохімічні ознаки

До факторів вірулентності відносять:
1. адгезіни
2. капсула
3. поверхнево розміщені речовини
4. ферменти агресії
5. токсини

Фактори вірулентності забезпечують:
1) адгезію
2) колонізацію
3) пенетрацію
4) інвазію
5) агресію

Токсини
Екзотоксини
Ендотоксини

Властивості ендо та екзотоксинів

Отримання екзотоксинів
1. Вирощування токсигенної культури в рідкому поживному середовищі
2. Фільтрування через бактеріальні фільтри
Екзотоксини потім використовують для
отримання анатоксинів

Анатоксини – це молекулярні вакцини
Вони використовуються для специфічної профілактики токсинемічних інфекцій, а також для отримання лікувально-профілактичних антитоксичних сироваток

Властивості макроорганізму, що впливають на перебіг інфекційного процесу
Основной фактор – сприйнятливість до того чи другого збудника

Видова сприйнятливість властива даному виду тварини або людини
Певний вид мікробу
знаходить оптимальне середовище для
свого існування в тканинах певного
виду господаря

Індивідуальна сприйнятливість визначається станом кожного конкретного організму
1) якість та кількість збудника
якість - вираженність інвазивних та
агресивних властивостей збудника
кількість – інфікуюча доза – певна
критична доза, нижче якої хвороба може
не розвитися

2) вхідні ворота
3) загальна фізиологічна реактивність
організму

Вплив факторів навколишнього середовища на течію інфекційного процесу
охолодження знижує стійкість до багатьох патогенних, умовно-патогенних мікробів перегрів знижує імунітет забруднення повітря призводить до підвищення захворювань верхніх дихальних шляхів

іонізуюче випромінювання в великих дозах робить організм беззахисним перед інфекцією, порушує проникність слизових оболонок, різко знижує функції лімфоїдної тканини та захисні властивості крові
сонячне випромінювання підвищує резистентність, але в ряді випадків тривале та інтенсивне випромінювання знижує резистентність

Форми інфекційного процесу
ПО ПРИРОДІ ЗБУДНИКА:
- бактеріальні - вірусні - грибкові - протозойні

ПО ПОХОДЖЕННЮ:
екзогенний – зараження з навколишнього середовища з їжею, водою, грунтом, повітрям, виділеннями хворої людини;
ендогенний – зараження умовно-патогенними м.о., що мешкають в організмі самої людини, що трапляється при зниженні імунітету;
аутоінфекція – самозараження шляхом переносу з одного місця в інше

ПО ЧИСЛУ ЗБУДНИКІВ:
моноінфекція – один вид;
змішана – два і більше вида збудника

ПО ТРИВАЛОСТІ:
гострі – короткотривалі;
хронічні – затяжний перебіг

ПО ПРОЯВЛЕННЮ:
маніфестна – з клинічно вираженими симптомами; абортивна – є неповний набір симптомів;
безсимптомна – симптоми слабо виражені;
латентна – довга безсимптомна взаємодія організму зі збудником

ПО ЛОКАЛІЗАЦІЇ:
вогнищеві – локалізуються в місцевому вогнищі;
генералізовані – збудник поширюється
по організму з кров′ю

Вторична інфекція – зараження другим
видом збудника під час основного
захворювання

Рецидив – повернення симптомів за
рахунок залишених в організмі
збудників

Реінфекція – повторне зараження тим
же видом після виздоровлення

Суперінфекція – зараження тим же
видом під час захворювання

Генералізація інфекції проходить в
результаті слідуючих процесів:
1) бактеріємія;
2) токсинемія;
3) сепсис;
4) септикопіємія;
5) бактеріальний – або токсико септичний
шок

Елементи епідеміології
Эпідеміологія – наука, яка вивчає умови виникнення та механізми розповсюдження епід. процесу
Эпідеміологічний процес – ланцюг безперервних, слідуючих один
за іншим инфекційних станів

Епідемічний процес включає 3
взаємозв′язаних ланки: 1) джерело інфекції 2) механізм передачі 3) сприйнятливість населення
Виключення любої ланки – викликає переривання епідемічного процесу

Джерело інфекції - перша ланка:
1) людина(хвора або носій) при
антропонозних інфекціях
2) тварини (хворі або носії) при
зоонозних інфекціях
3) навколишнє середовище при
сапронозних інфекціях

Сапронози — група інфекційних захворювань , для збудників яких головним природним місцем
проживання є абіотичні об′єкти навколишнього середовища

Механізми та шляхи передачі інфекції – друга ланка
Механізм передачі – це спосіб
передачі інфекції від хворого до
здорового організму

Шляхи передачі – це фактори, які доставляють мікроорганізм від
джерела до здорового організму

Механізми передачі:
фекально-оральний
а) аліментарним шляхом
б) водним шляхом
в) контактно-побутовим шляхом
г) змішаним
(черевний тиф, дизентерія,
эшеріхіози, холера)

аерозольний або аспіраційний
а) повітряно-капельним шляхом
б) повітряно - пилевим
(туберкульоз, дифтерія, коклюш,
скарлатина, грип, кір)

гемічний
а) трансмісивним шляхом
б) парентеральним
в) вертикальним (ВІЛ, гепатит В, зворотний тиф,
малярія)

контактний
а) власне контактним шляхом
б) при статевому контакті в) контактно-побутовим шляхом

Сприйнятливість населення – це третя ланка епідемічного процесу
Стан імунітету людини та колективу може мати вирішальне значення в розвитку епідемії
Імунізація населення – важливий шлях ліквідації захворюванності

По ступеню інтенсивності епідемічного процесу розрізняють:
спородичну захворюванність
эпідемії
пандемії

Ендемія – інфекція, яка зустрічається на певній місцевості
а) природньо-вогнищеві ендемії -
зв′язані з природніми умовами,
переносчиками та джерелом інфекції
(чума, туляремія, жовта лихоманка)
б) статистичні ендемії -
обумовлені комплексом клімато-
географічних та соціально-
економічних факторів (холера в Індії)