Щелепно-лицева ортопедія. Мета, завдання. Класифікація переломів щелеп. Загальна характеристика апаратів презентация

Щелепно-лицьова ортопедія
є одним з розділів ортопедичної стоматології, що вивчає клініку, діагностику та лікування ушкоджень щелепно-лицевої ділянки, що виникли в результаті травми, поранення, оперативних втручань з приводу новоутворень і включає такі розділи:
Ортопедичне лікування переломів щелеп та їх наслідків.
Протезування при вроджених та набутих дефектах обличчя та черепу.
Виправлення деформацій зубощелепної системи ортопедичними методами.
Ортопедичні засоби при відновлювальній хірургії обличчя та черепу.
Лікування захворювань м'язів та СНЩС.

Метою щелепно-лицьової ортопедії є лікування та реабілітація хворих з дефектами та деформаціями зубощелепного апарату.

Завдання щелепно-лицьової ортопедії:
Протезування хворих з дефектами та деформаціями щелепно-лицевої ділянки (виготовлення зубощелепних, лицевих та щелепно-лицевих протезів).
Створення ортопедичних конструкцій для правильного співставлення відламків щелеп при переломах, для виправлення положення уламків, які змістилися та уламків, що неправильно зрослись, а також для усунення інших наслідків травм щелепно-лицевої ділянки (рубці, контрактури).
Виготовлення спеціальних ортопедичних конструкцій при підготовці хворих до складних операцій щелепно-лицевої ділянки і для забезпечення найбільш сприятливих умов в період їх проведення.
Виготовлення спеціальних протезів при проведенні кістково-пластичнх операцій і пластики м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки у хворих з вродженими та набутими дефектами та деформаціями даної маніпуляції.

Напрямок тяги м’язів,
які прикріплюються до нижньої щелепи.
Скроневий м’яз;
Зовнішній крилоподібний м’яз;
Власне жувальний м’яз;
Внутрішній крилоподібний м’яз;
Щелепно-під’язиковий м’яз;
Двочеревцевий м’яз;
Підборідно- під’язиковий м’яз.

Жувальний м’яз поверхнева частина:
Punktum fixum (нерухома точка) – сухожильними пучками від переднього та середнього відділів виличної дуги.
Punktum mobile (рухома точка) – зовнішня поверхня гілки та кута нижньої щелепи в області
tuberositas masseterica.

Жувальний м’яз глибока частина
Punktum fixum – м’язевою тканиною від середньої та задньої ділянок виличної дуги, йде косо вниз і допереду.
Punktum mobile – зовнішня поверхня гілки та кута нижньої щелепи в області tuberositas masseterica.

Скроневий м’яз:
Punktum fixum– від скроневої поверхні великого крила клиноподібної кістки та луски скроневої кістки.
Punktum mobile – до вінцевого відростка нижньої щелепи.

Медіальний крилоподібний м’яз:
Punktum fixum – від стінок fossa pterygoidea клиноподібної кістки.
Punktum mobile – tuberositas pterygoidea нижньої щелепи

В сторону:
Латеральний крилоподібний м’яз
Punktum fixum – від facies infraorbitalis та crista infratemporalis великого крила клиноподібної кістки.
Punktum mobile – до суглобової сумки нижньощелепного суглобу та суглобового диску

М’язи, що опускають нижню щелепу:
Щелепно-під’язиковий м’яз (від linea mylohyoideа або linea obliqua interna, задні пучки м’язів прикріплюються до передньої поверхні тіла під’язикової кістки).
Передне черевце двочеревцевого м’язу (від fossa digastrica mandibulae до тіла під’язикової кістки).

М’язи, які опускають нижню щелепу
Підборідно-під’язиковий м’яз (від підборідної ості нижньої щелепи розташований над m. mylohyoideus до передньої поверхні під’язикової кістки)
Підборідно-язиковий м’яз

Напрямок тяги м’язів, які прикріплюються до нижньої щелепи

Класифікація поранень і ушкоджень тканин щелепно-лицевої ділянки за Б. Д. Кабаковим та співавт.:
I. Вогнепальні поранення:
1) за видом ушкоджених тканин:
— поранення м'яких тканин;
— поранення з ушкодженням кісток: нижньої щелепи, верхньої щелепи, обох щелеп, виличної кістки, кількох кісток лицевого черепа;
2) за характером ушкодження:
— наскрізні без ушкодження органів (язика, слинних залоз) чи з їх ушкодженням;
— сліпі (ізольовані, комбіновані, поодинокі, проникні в порожнину рота та носа, непроникні);
— дотичні;
3) за видом уражувальної зброї:
— кульові;
— осколкові.
II. Невогнепальні ураження та ушкодження.
III. Комбіновані ушкодження.
IV. Опіки.
V. Обмороження.
ТРАВМИ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ

Класифікація переломів щелеп
Залежно від етіологічного чинника переломи діляться на травматичні та патологічні.
Вони можуть бути вогнепального та невогнепального походження.
Переломи розділяються на повні та неповні.
Поділяють на закриті та відкриті.
Залежно від лінії перелому розрізняють прямі, поперечні, оскольчасті, поздовжні, косі та зигзагоподібні.
Можуть бути поодинокими, подвійними, потрійними та множинними.
За механізмом виникнення переломи бувають прямі та непрямі. Прямий виникає у місці дії травмівної сили, а непрямий – на віддалі від місця прикладання сили.

Класифікація переломів
за В.М. Лук’яненко, П.З. Аржанцевим
Ушкодження зубів.
Переломи нижньої щелепи.
А. За характером:
Поодинокі
Подвійні
Множинні
Б. За локалізацією:
Альвеолярного відростка
Підборідного відділу тіла щелепи
Бічного відділу тіла щелепи
Кута щелепи
Гілки щелепи

Переломи верхньої щелепи:
Альвеолярного відростка (Ле Фор 1)
Тіла щелепи без носових та виличних кісток (Ле Фор 2)
Тіла щелепи з носовими кістками (черепно-мозкове роз'єднання, Ле Фор 3)
Переломи виличної кістки та дуги.
Переломи носових кісток.
Поєднані ушкодження кількох кісток обличчя.
Поєднані ушкодження обличчя та інших ділянок організму.

Неповний перелом нижньої щелепи
1. Відлам краю
2. Тріщина кістки

Травма щелепно-лицевої ділянки може закінчитися переломом кістки без зміщення або зі зміщенням уламків залежно від швидкості руху травмівного агента у момент контакту з кісткою.
Зміщення може бути первинним та віддаленим, що може залежати від неправильного лікування, транспортування, транспортної іммобілізації, сили тяги м'язів.

Напрямки зміщення уламків

Види переломів нижньої щелепи
1 – дірчастий;
2 – осколковий;
3 – аркоподібний;
4 – поперечний;
5 – косий;
6 – поздовжній

Типові місця переломів нижньої щелепи

Локалізація переломів нижньої щелепи

Класифікація переломів нижньої щелепи
за Д.А. Ентіним
Середин-ний перелом
(ділянка центральних різців)
Менталь-ний (бічний) перелом
(на ділянці ікол, малих або великих кутніх зубів
Кутовий (переломна ділянці кута нижньої щелепи)
Приший-ковий (перелом
шийки суглобо-вого відростка нижньої щелепи)
Поздов-жній перелом
висхідної гілки нижньої щелепи
Відрив вінцевого відростка нижньої щелепи

Переломи в межах зубного ряду з утворенням беззубого відламку.
а) односторонній;
б) двосторонній зі збереженням зубів на двох відломках;
в) двохсторонній з двома беззубими відламками;
г) з дефектом кістки;
д) беззуба щелепа з дефектом кістки.

Положення рук при визначенні перелому тіла нижньої щелепи (Лімберг)

Перелом у ділянці фронтальних зубів
За наявності рівномірної тяги однойменних м'язів з протилежного боку помітного зміщення у разі свіжої травми не спостерігається. Може лише виникнути деякий нахил уламків з більшим розходженням у нижній частині нижньої щелепи.

Бічний перелом в ділянці ікла або першого премоляра
(ментальний перелом)
За наявності бічного перелому в ділянці ікла або першого премоляра утворюється два різних за величиною уламки – один малий, а другий – великий.
Малий уламок зміщується допереду та досередини під впливом тяги зовнішнього крилоподібного м'яза і догори – під впливом скроневого м'яза та інших м'язів-підіймачів.
Великий уламок у такому разі повертається дозовні під дією жувального та щелепно-під'язикового м'язів, які діють в даному випадку подібно до пари сил.

Зміщення великого та малого відламків щелеп

Двобічний ментальний перелом
Утворює три уламки – два бічних та один середній.
Бічні уламки зміщуються подібно до малого уламка у разі однобічного перелому, досередини та дещо допереду і догори; середній уламок переміщується донизу і дозаду під дією м'язів-опускачів.

Двобічний ментальний перелом
Зміщення середнього уламка може бути причиною асфіксії.
За умови цілісності кістки язик утримується спереду підборідно-язиковим м'язом. Середній уламок зміщується назад підборідно-під'язиковим і підборідно-язиковим м'язами і язик, таким чином, насувається на надгортанник, що і може призвести до виникнення асфіксії.

Однобічний ангулярний перелом.
Великий уламок являє собою майже всю нижню щелепу і буде зміщуватися дещо дозаду та в бік перелому.
Малий уламок переміщується догори та досередини під впливом зовнішнього крилоподібного м'яза. Зміщення може і не бути завдяки наявності муфти із м'язів-підіймачів, прикріплених у цьому місці.

Двобічний ангулярний перелом.
Нижня щелепа зміщується дозаду та донизу під впливом м'язів-опускачів.
За наявності такого зміщення клінічна картина нагадує відкритий прикус.

Однобічний перелом вінцевого відростку
Уламок підтягується до гори і під дією скроневого м'яза заходить глибоко під виличну дугу, що може призвести у подальшому до атрофії названого м'яза. У разі двобічного перелому вінцевих відростків останні підтягуються догори, а зміщення нижньої щелепи не відбувається.
За умови однобічного перелому шийки суглобовий уламок переміщується допереду та досередини під впливом дії зовнішнього крилоподібного м'яза, а вся нижня щелепа повертається у бік перелому. Виникає зміщення середньої лінії у бік перелому.

Односторонній перелом вінцевого відростку

Двобічний перелом
шийок суглобових відростків
Шийки суглобових відростків переміщуються допереду та досередини, а вся нижня щелепа – дозаду, впираючись молярами в моляри верхньої щелепи, зависаючи та утворюючи відкритий і дистальний прикус.

Двосторонній пришийковий перелом нижньої щелепи
(за Г.А. Васильєвим)
а) двобічний пришийковий перелом нижньої щелепи;
б) співвідношення зубних рядів при переломі

Двохсторонній перелом в області гілок нижньої щелепи

Ле Фор І

Ле Фор ІІ

Ле Фор ІІІ

ПЕРША ДОПОМОГА У РАЗІ ТРАВМ
ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ
Перша допомога у разі травми щелепно-лицевої ділянки полягає у зупинці кровотечі, запобіганні асфіксії, знятті больового синдрому, тимчасовій транспортній іммобілізації.
Тимчасове закріплення уламків щелеп у неруховому стані підручними матеріалами необхідне для зупинки кровотечі, якщо така є, та її запобіганню, а також для запобіганню болю.
Тимчасове шинування є одним із методів запобігання виникненню шоку.
У воєнний час у разі переломів щелеп допомога надається на етапах евакуації. У мирний час транспортну іммобілізацію уламків проводять до надання хворому спеціалізованої допомоги.

Транспортна іммобілізація

Вимоги до транспортної іммобілізації
не погіршувати стан хворого;
фіксувати фрагменти;
не травмувати додатково;
швидко і легко її створювати;
швидко і легко її знімати;
можливість виготовлення з підручних матеріалів;
без великих зовнішніх конструкцій;
зберігати прохідність верхніх дихальних шляхів:
для дихання;
для блювотних мас;
зберігати відкритими обличчя, зони пошкодження для огляду;

Положення хворого при транспортуванні

Методи фіксації язика при транспортній іммобілізації

Класифікація щелепно-лицевих апаратів
За призначенням
За функцією
За місцем кріплення
За конструкцією
- тимчасові апарати для надання першої допомоги.
- апарати для надання спеціалізованої лікарської допомоги та лікування в стаціонарі.
Фіксувальні (шини чи шинувальні апарати)
- Репонувальні (переміщувальні)
Формувальні
Направні
- Заміщувальні
- Комбіновані (виконують декілька функцій)
- Профілактичні (апарати для механотерапії, боксерська капа, обмежувачі відкривання рота)
- Внутрішньоротові
- Позаротові
- Комбіновані
- Однощелепні
- Двощелепні
- Назубні
- Наясенні
- Зубонаясенні
- Накісткові
- Знімні
- Незнімні

Транспортні шини
Поширеною і простою у використанні є підборідна жорстка праща, її використовують на короткий термін (2-3 дні) у разі переломів верхньої та нижньої щелеп, якщо є достатня кількість зубів, які утримують міжкоміркову висоту.
Жорстка підборідна праща складається з головної пов'язки та пластмасової підборідної пращі. У пращу кладуть шар вати і прикріплюють гумовими стрічками до головної пов'язки

a — проста головна пов'язка з бинта;
б —стандартна шина-дощечка А.А. Лімберга;
в — стандартна підборідна шина-праща Д.А. Ентіна;
г — стандартна верхньощелепна металева шина-ложка з позаротовими стержнями ААЛімберга
Транспортні шини

Шина-дуга для вправлення та фіксації уламків верхньої щелепи (за Я.М. Збаржем):
а — внутрішньоротовачастина – подвійна незамкнута дуга;
б — позаротова частина;
в — з'єднання головної пов'язки з шиною-дугою за допомогою прямих стержнів та хомутів

Лігатурне
зв'язування
зубів

Накладення та фіксація дротяної лігатури за Г.І. Лукомським

Міжщелепне зв’язування
(за Айві)

За Гейкіним
За Вільга
Міжщелепне зв’язування зубів

Міжщелепне зв’язування зубів лігатурним дротом (за А.А. Лимбергом)

Міжщелепне скріплення відламків дротяною лігатурою

Гладка зв’язуюча шина-скоба
Зв’язуюча шина з розпоркою
Шина з зачіпними петлями
Два види зачіпних петель, при здавлюванні яких можливо досягнути невеликого вкорочення або подовження всієї шини
Дротяні шини Тігерштедта

Репозиція відламків дротяними шинами

Сили і засоби надання ортопедичної стоматологічної допомоги пораненим в щелепно-лицеву ділянку на етапах медичної евакуації..

Перша медична допомога
Перша медична допомога спрямована на тимчасове усунення причин, які загрожують життю пораненого (хворого) у даний момент та попередження розвитку тяжких ускладнень
Вона включає:
Витягування постраждалих з бойових машин, тяжкодоступних місць, осередків пожеж та з під завалів тощо;
Гасіння палаючого одягу і запалювальних сумішей, що попали на тіло
Надівання протигазу при знаходженні на зараженій місцевості;
Тимчасову зупинку зовнішньої кровотечі;
Ведення антидотів ураженим отруйними речовинами;
Усунення асфіксії шляхом звільнення верхніх дихальних шляхів від слизу, крові і можливих чужорідних предметів, фіксування язика при його западанні, введення повітропроводу;
Введення знеболюючих засобів за допомогою шприц-тюбика;
Накладання асептичної пов'язки на рану або опікову поверхню, а при відкритому пневмотораксі - окклюзійної пов'язки із використанням гумової обкладинки індивідуального перев'язувального пакету;
Іммобілізацію пошкоджених ділянок із використанням табельних і підручних засобів;
Часткову санітарну обробку відкритих ділянок шкіри і дегазацію одягу, що прилягає до цих ділянок, за допомогою індивідуального проти­хімічного пакету;
Вживання антибіотиків, протиблювотних та інших лікарських засобів.
При наданні першої медичної допомоги в першу чергу використовуються індивідуальні засоби медичного захисту постраждалого і тільки після цього - індивідуальні засоби того, хто надає допомогу, а також засоби із сумки медичної військової чи сумки санітара

Долікарська допомога
Долікарська допомога надається з метою боротьби із загрозливими для життя наслідками поранення і попередження тяжких ускладнень
усунення асфіксії (введення повітропроводу, штучна вентиляція легень за допомогою портативних апаратів, інгаляція кисню та інше)
контроль за правильністю і доцільністю накладання джгута. накладання джгута при кровотечі, що продовжується;
накладання і виправлення неправильно накладених пов'язок;
повторне введення знеболюючих засобів, антидотів за показанням дачу антибіотиків;
покращання транспортної іммобілізації за допомогою табель підручних засобів;
введення серцево-судинних та інших лікувальних засобів за показаннями;
повторна часткова санітарна обробка відкритих ділянок шкіри та дегазація одягу, що прилягає до цих ділянок шкіри;
зігрівання поранених і хворих, дачу гарячого чаю (за виключенням поранених у живіт).

Перша лікарська допомога
Перша лікарська допомога надається з метою усунення або зменшення наслідків поранень (захворювань), які загрожують життю поранених і хворих, попередження розвитку ускладнень або зменшення їх тяжкості, а та­кож підготовки постраждалих до подальшої евакуації.
Заходи першої лікарської допомоги по терміновості їх виконання розподіляються на дві групи:
Невідкладні заходи;
Заходи, виконання яких може бути вимушено відкладено.
Невідкладні заходи проводяться при станах, що загрожують життю поранених і хворих. Вони включають:
зупинку зовнішньої кровотечі (введення тампону у рану з накладан­ням шкірних швів, прошивання судин у рані, накладання затискувача (лігатури) на судину, що кровоточить, контроль за правильністю і доцільністю накладання джгута і накладання джгута при наявності показань);
усунення гострої дихальної недостатності (відсмоктування слизу, блювотних мас і крові з верхніх дихальних шляхів, введення повітропроводу, фіксація язика, відсічення або підшивання звисаючих лоскутів м'якого піднебіння і бокових відділів глотки, штучна вентиляція легень, інгаляція кисню, накладання окклюзійної пов'язки при відкритому пневмотораксі.
переливання крові і кровозамінників при тяжкому шоку та значній крововтраті
новокаїнові блокади і введення знеболюючих засобів при виникненні травматичного шоку

транспортну іммобілізацію (або її покращання) при переломах кісток і великих пошкодженнях м'яких тканин, які загрожують розвитком небезпечних для життя ускладнень; накладання стандартної транспортної пращевидної шини при переломах щелеп;
відсікання кінцівки, яка висить на лоскуті м'яких тканин ("транспортна ампутація");
катетеризацію або капілярну пункцію сечового міхура при затримці сечовиділення;
часткову санітарну обробку відкритих ділянок шкіри, дегазацію пов'язок та одягу; зміну одягу, зараженого стійкими отруйними речовинами; зняття протигазу з тяжкопоранених і тяжкохворих;
промивання очей при ураженні отруйними речовинами шкірно­наривної дії з наступним введенням у кон'юнктивальний мішечок спеціальних очних мазей;
введення за показаннями антидотів, антибіотиків, протисудомних, бронхорозширюючих, протиблювотних, серцево-судинних, десенсибілізуючих та інших засобів;
використання антитоксичної сироватки при отруєннях бактеріальни­ми токсинами і проведення неспецифічної профілактики при уражен­ні бактеріологічною (біологічною) зброєю;
промивання шлунку за допомогою зонда при попаданні отруйних речовин у шлунок і введення адсорбенту.

До заходів першої лікарської допомоги, які можуть бути вимушено відкладені, належать:
виправлення пов'язок і покращення транспортної іммобілізації;
проведення новокаїнових блокад і введення знеболюючих засобів при пошкодженнях середньої тяжкості;
дегазашя рани при зараженні стійкими отруйними речовинами;
Ін’єкцїі антибіотиків і профілактика правцю при відкритих травмах і опіках;
проведення дезінтоксикаційної терапії і використання антибіотиків при радіаційних та хімічних ураженнях;
Зміна пов’язок при забрудненні рани радіоактивними речовинами;
Призначення симптоматичних медикаментозних засобів

Кваліфікована медична допомога
Кваліфікована медична допомога надається з метою усунення загрозливих для життя поранених і хворих наслідків поранень, уражень і захворювань, попередження розвитку в них ускладнень та підготовки тих хто цього потребує, до подальшої евакуації. Вона розподіляється на хірургічну та терапевтичну.
По терміновості надання заходи кваліфікованої медичної допомоги поділяються на дві групи: невідкладні заходи і заходи ви конання яких може бути вимушено відкладено.
Невідкладні заходи кваліфікованої медичної допомоги виконуються як правило, з приводу поранень та захворювань, що представляють безпосередню загрозу для життя поранених (хворих). Невиконання цих заходів на даному етапі медичної евакуації значно збільшує ймовірність смертельного наслідку або вкрай тяжких ускладнень.
Заходи кваліфікованої медичної допомоги, виконання яких може бути вимушено відкладено, спрямовані на профілактику у поранених і хворих небезпечних ускладнень, створення сприятливих умов для їх найскорішого одужання та повернення до строю.
Невідкладні заходи кваліфікованої хірургічної допомоги включають:
усунення асфіксії та відновлення адекватного дихання;
кінцеву зупинку внутрішньої і зовнішньої кровотечі;
комплексну терапію гострої крововтрати, шоку, травматичного ток­сикозу;
некротомію при глибоких циркулярних опіках грудей і кінцівок, які викликають розлади дихання і кровообігу;
лікування анаеробної інфекції;
хірургічну обробку та ушивання ран при широко відкритому пневмо­тораксі, що не герметизується окклюзійною пов'язкою, поранення серця, зовнішньому клапанному пневмотораксі;
лапаротомію при пораненнях і закритій травмі живота з пожкодженням внутрішніх органів, при внутрішньочеревному пошкодженні сечового міхура і прямої кишки;
декомпресійну трепанацію черепа при пораненнях і пошкодженнях які супроводжуються стисканням головного мозку.

Заходи кваліфікованої хірургічної допомоги, виконання яких може бути вимушено відкладено розподіліються на дві підгрупи.
Перша підгрупа включає заходи, відмова від виконання яких, буде приводити до тяжких ускладнень.
ампутація при відривах, розчавленнях та ішемічному некрозі кінцівок
накладання надлобкової нориці при пошкодженні уретри і протиприродного заднього проходу при позачеревному пошкодженні прямої кишки;
хірургічна обробка ран, заражених отруйними речовинами, а також ран із значними руйнуваннями м'яких тканин.

Друга підгрупа включає заходи, відмова від виконання яких не виключає розвитку тяжких ускладнень, але небезпека їх виникнення може бути зменшена при застосуванні антибіотиків та інших засобів. До заходів цієї під­групи належать:
первинна хірургічна обробка ран (за виключенням тих, що включені до попередньої підгрупи та ран, які не підлягають хірургічній обробці);
некротомія при глибоких циркулярних опіках грудей і кінцівок, які не
викликають розладів дихання і кровообігу; туалет сильно забруднених опікових поверхонь;
накладання пластинчатих швів при лоскутних пораненнях обличчя;
лігатурне зв'язування зубів при переломах нижньої щелепи з дефектом.
Невідкладні заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги включають:
санітарну обробку уражених і хворих при зараженнях отруйними речовинами;
введення антидотів і протиботулінічної сиворотки;
комплексну терапію серцево-судинної недостатності, порушень сер­цевого ритму;
комплексну терапію гострої дихальної недостатності;
дегідратаційну терапію при набряку головного мозку;
корекцію грубих порушень кислотно-лужного стану та електролітного балансу;
Комплекс заходів при попаданні всередину отруйних речовин та інших отруйних засобів
Введення знеболюючих, десенсибілізуючих, протиблювотних, протисудомних, і бронхолітичних засобів;
Вживання транквілізаторів та нейролептиків при гострих реактивних станах

Спеціалізована медична допомога
Спеціалізована медична допомога - вища форма медичної допомоги, що носить вичерпний характер і надається у спеціально призначених для цієї мети лікувальних закладах (відділеннях), які мають у своєму складі відповідних фахівців (штатних або приданих) і спеціальне лікувально-діагностичне обладнання.
Спеціалізація медичної допомоги забезпечується наявністю лікувальних закладів, які мають постійно закріплену штатом спеціалізацію, а також підсилення госпіталів відповідними спеціалізованими групами. У госпітальних базах передбачається надання спеціалізованої медичної допо-ги наступним контингентам:
пораненим у голову, шию, хребет (нейрохірургічна, стоматологічна,
офтальмологічна та оториноларингологічна медична допомога);
пораненим у груди, живіт, таз (торако-абдомінальна та урологічна
медична допомога);
пораненим з переломами довгих трубчатих кісток і пошкодженнями
великих суглобів (травматологічна допомога);
обпеченим;
легкопораненим і легкохворим;
ураженим іонізуючим випромінюванням;
ураженим отруйними речовинами;
неврологічним хворим, контуженим та особам з психічними розладами;
загальносоматичним хворим;
хворим із шкірними та венеричними захворюваннями;
інфекційним хворим;
хворим на туберкульоз;
жінкам при пораненнях і захворюваннях жіночих статевих органів

Основні принципи етапного лікування
1. Евакуація поранених і хворих за призначенням (за показаннями);
2. Єдиний погляд на етиологію та патогенез;
3. Послідовність і спадкоємність у наданні медичної допомоги, лікуванні та реабілітації;
4. Спеціалізація медичної допомоги, лікування та реабілітації поранених та хворих.