Педагогічна діяльність. Сутність. Цілі. Зміст презентация

ПЛАН
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТТЯ «ДІЯЛЬНІСТЬ»
СУТНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
МОТИВАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. МЕТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ЗМІСТ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ
ОСНОВНІ ВИДИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ФУНКЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
СТИЛІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТИЛЮ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК СТИЛЮ І ХАРАКТЕРУ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Література
Педагогічна майстерність: підручник / за ред. І. Зязюна. – К., 2008. – 376 с.
Основи педагогічної майстерності викладача професійної школи : підручник / О. М. Отич. — Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2014. — 208 с.
Сергеєнкова О.П. та ін. Педагогічна психологія: навч. посіб. – К., 2012. – 168 с.
Практикум з педагогіки: навч. посіб./за ред. Дубасенюк О.А. – Житомир, 2017.
Сухомлинский В.А. Учителю о педагогическом общении. М., 1987.

Сьогодні суспільство висуває принципово нові вимоги до особистості і діяльності педагога, вимагає сформованості його професійної майстерності, оскільки саме шкільний учитель реалізує цілі і завдання навчання і виховання, організовує активну навчально-пізнавальну, трудову, громадянську, художньо-естетичну і спортивно-оздоровчу діяльність учнів, спрямовану на їх розвиток і формування різноманітних особистісних якостей.
«Вчителями нехай будуть найкращі з людей, відомі своєї моральністю, - ось найбільш дієвий чудовий засіб спонукання учнів до власного чесного життя…».
Я.А. Коменський

як категорія наукового знання, специфічна форма суспільно-історичного буття людей, а з іншого, як спосіб їх існування і розвитку, цілеспрямоване перетворення ними природної і соціальної дійсності.
На відміну від законів природи соціальні закони виявляються тільки через людську діяльність, яка створює нові форми і властивості дійсності, перетворює вихідний матеріал в продукт.
Діяльність

Будь-яка діяльність, що здійснюється її суб'єктом, включає в себе мету, засіб, сам процес перетворення і його результат.
Виступаючи як форма буття і спосіб існування людини, діяльність:
забезпечує створення матеріальних умов життя людини, задоволення природних людських потреб;
стає фактором розвитку духовного світу людини, формою і умовою реалізації її культурних потреб;
є сферою реалізації людиною свого особистісного потенціалу, досягнення життєвих цілей, успіхів;

створює умови для самореалізації людини в системі суспільних відносин, для реалізації її соціальних інтересів;
є джерелом і критерієм наукового пізнання, самопізнання і саморозвитку;
забезпечує пізнання і перетворення навколишнього світу

НАЙВАЖЛИВІШИМИ ХАРАКТЕРИСТИКАМИ
ДІЯЛЬНОСТІ Є:
предметність - перетворюється в процесі діяльності об'єктивного світу
соціальність - діяльність людини завжди носить суспільний характер, що спонукає людей до обміну її продуктами, інформацією, до узгодження індивідуальних цілей і планів, до взаєморозуміння
свідомість - в процесі організації і здійснення діяльності свідомість виконує різноманітні функції: інформаційну, орієнтуючу, цілеспрямовану, мотиваційно-спонукальну, регулюючу і контролюючу

Результати діяльності легко можуть бути зафіксовані в якісно-кількісних показниках
Потреба - стан людини, який виникає в процесі відчуття необхідності в об'єктах і діях для розвитку людини, виступає джерелом її активності, організовує і направляє пізнавальні процеси, уяву і поведінку.
Мотив - спонукання до діяльності, пов'язане з задоволенням потреб; усвідомлювана причина, за якої обумовлений вибір дій і вчинків

Мета
усвідомлений образ очікуваного результату, на досягнення якого спрямована діяльність людини.
Завдання
конкретна мета діяльності, яка повинна бути досягнута.
Дія
одиниця діяльності, довільна, опосередкована активність, спрямована на досягнення усвідомлюваної мети.
Операція
спосіб здійснення дії, який визначається умовами даної ситуації.

ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ - необхідна умова її розвитку, в процесі, якої отримується життєвий досвід, пізнається навколишня дійсність, засвоюються знання, формуються вміння й навички.
Якщо середовище створює образ світу і образ життя, оточуючи дитину «матеріалом» для розвитку, і виступає передумовою соціального розвитку, то діяльність - саморозвиток особистості.
В діяльності розвиваються психічні процеси, формуються розумові, емоційні й вольові якості особистості, її здібності й характер.

ДІЯЛЬНІСТЬ
АКТИВНА ФОРМА СТАВЛЕНЬ СУБ'ЄКТА ДО ОБ'ЄКТА:
у пізнавальній формі - осягається, відкривається, вивчається істина;
у трудовій - створюються, зберігаються, удосконалюються матеріальні цінності;
у художній - сприймається, інтерпретується, відтворюється, транслюється художній образ;
у громадській - декларуються, пропагуються, поширюються соціально-ціннісні ідеї.
Якщо об'єктом діяльності виступає інший суб'єкт, то дану діяльність називають спілкуванням, а її форму - поведінкою.

ВИХОВАННЯ
об'єктивно закономірний історичний процес, педагогічна діяльність як суб'єктивне відображення цього процесу виникає в його межах і формується на основі виховної практики.
ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
може відставати від вимог життя, від об'єктивного виховного процесу, вступати в протиріччя з прогресивними соціальними тенденціями.
НАУКОВА ПЕДАГОГІЧНА ТЕОРІЯ
вивчає закони виховання, виховний вплив життєвих умов. Цим вона озброює педагогічну діяльність необхідними достовірними знаннями, обумовлює її ефективність, сприяє вирішенню виникаючих протиріч між педагогічною діяльністю і прогресивними громадськими явищам.

Педагогічна діяльність виникла в межах виховних відносин як суб'єктивне відображення об'єктивних процесів, як свідоме втручання у процес формування підростаючого покоління.
Виховання - категорія більш ширша, ніж педагогічна діяльність.
Виховання може вступати з педагогічною діяльністю в протиріччя і невідповідність, що обумовлено відставанням цілеспрямованої підготовки дітей від вимог суспільства, що постійно розвивається і змінюється.

Призначення виховання - задоволення життєво необхідних потреб людей.
Мета педагогічної діяльності - охоплення педагогічним впливом всього дитячого життя, формування особистісних якостей молодої людини.
У вихованні засобами впливу на дітей є вся сукупність суспільних відносин і активна самодіяльність дітей, що призводить до непередбачуваності результатів формування особистості.
Педагогічна діяльність долає стихійність в особистісному формуванні дитини, оскільки вона спеціально організована, в ній ретельно відбираються види і засоби діяльності дітей для досягнення запланованих цілей.

У вихованні беруть участь всі: дорослі, діти, природа і середовище, речі і явища.
Педагогічну діяльність здійснюють спеціально підготовлені педагоги, які покликані реалізувати суспільні ідеали, організувати вплив суспільства і природи, середовища (мікро, макро, мезо, мега), в якому знаходиться дитина.
У міру вдосконалення суспільства відбувається зближення виховання і педагогічної діяльності.
Коло її свідомих учасників розширюється (поява соціальних педагогів, наставників, педагогічно освічених батьків; громадських організацій, дорослих і дитячих, які здійснюють виховну функцію).
Таким чином, педагогічна діяльність - це самостійне суспільне явище, одна з найважливіших функцій суспільства.

Одним з найважливіших компонентів педагогічної діяльності є мотивація.
В якості мотиву можуть виступати предмети зовнішнього світу, уявлення, ідеї, почуття і переживання, - все те, в чому знайшла втілення потреба
«МОТИВАЦІЯ»
«сукупність стійких мотивів, спонукань, що визначають зміст, спрямованість і характер діяльності особистості, її поведінки», «процес дії мотивів»;
сукупність стійких мотивів при наявності домінуючого, що виражає спрямованість особистості, ціннісні орієнтації, що визначають її діяльність і формуються в процесі виховання»

задоволення від самої діяльності
значущість для особистості безпосереднього її результату
«мотивуюча» сила винагороди за діяльність, тиск на особистість (Додонов Б.І.)
«трикутник потреб» А. Маслоу, в якому, з одного боку, висвічується соціальна, інтерактивна залежність людини, а з іншого - її пізнавальна, когнітивна природа, пов'язана з самоактуалізацією
4
СТРУКТУРНИХ КОМПОНЕНТИ МОТИВАЦІЇ:

Педагогічну мотивацію можна трактувати, як процес дії мотивів педагогічної діяльності;
як сукупність стійких мотивів педагогічної діяльності при наявності домінуючого, що виражає спрямованість, ціннісні орієнтації особистості вчителя, вихователя, і визначає його діяльність.
Серед мотиваційних орієнтирів виділяємо зовнішні мотиви (наприклад, мотив досягнення) і внутрішні мотиви (наприклад, орієнтація на процес і результат своєї діяльності).
До зовнішніх мотивів належать:
престижність роботи в певному освітньому закладі;
адекватність оплати праці, співвіднесення з мотивами особистісного і професійного зростання;
самоактуалізація.

Наприклад, мотив влади як потреба в домінуванні.
Ознаки цієї потреби «домінування» проявляються в наступних бажаннях:
контролювати своє соціальне оточення;
за допомогою порад, переконань або наказів впливати на поведінку інших людей й направляти їх;
спонукати інших діяти у відповідності зі своїми потребами й почуттями;
досягати співпраці;
переконувати інших у своїй правоті.
У педагогічній діяльності, основним змістом якої є взаємодія дорослого і дитини, може проявитися така орієнтація, як домінування, або мотив влади.

схиляти, вести, переконувати, умовляти, регулювати, організовувати, керувати, управляти, наглядати;
підкоряти, правити, панувати, зневажати, диктувати умови, судити, встановлювати закони, вводити норми, складати правила поведінки, приймати рішення;
забороняти, обмежувати, чинити опір, відмовляти,
карати, позбавляти волі;
зачаровувати, підкорювати, примушувати прислухатися до себе, здобувати послідовників, встановлювати
ЗА ЦИМИ БАЖАННЯМИ МОЖУТЬ ПОСЛІДУВАТИ ДІЇ, ЯКІ ПРЕДСТАВЛЕНІ ГРУПАМИ:

«МОТИВ ВЛАДИ» І ЙОГО РІЗНОВИДИ:
влада винагороди, сила якої визначається очікуванням, в якій мірі учитель може задовольнити один з мотивів учня, і наскільки він поставить це задоволення в залежність від бажаного для нього поведінки учня.
влада покарання, сила якої визначається очікуванням учня, по-перше, тої міри, в якій учитель здатний покарати його за небажані для нього дії фрустрацією (психічним станом дезорганізації свідомості і діяльності особистості, викликаним непереборними перешкодами до бажаної мети) того чи іншого мотиву.
нормативна влада, під якою розуміється сукупність інтеріорізованних учнем норм, згідно з якими учитель має право контролювати дотримання певних правил поведінки і в разі необхідності наполягати на них.
влада еталона, заснована на ідентифікації учня і його бажанні бути схожим на вчителя
влада знавця, сила якої залежить від величини приписуваних вчителю з боку учня особливих знань з досліджуваного предмету, інтуїції або навичок навчання в межах предмета.
інформаційна влада, що має місце в тих випадках, коли учитель володіє інформацією, здатною змусити учня побачити наслідки своєї поведінки в школі або вдома в новому світлі.

І стадія ( «Щось надає мені сили»)
є стосунки матері і дитини. З позицій орієнтації на владу в наступні роки життя вона означає відносини з людьми, які можуть підтримати, захистити, надихнути, надихнути, тобто збільшити у індивіда відчуття власної сили.
ІІ стадія ( «Я сам надаю собі сили»)
відповідає середньому періоду дитинства, пов'язаного з набуттям незалежності від матері і зростанням контролю над своєю поведінкою.
ІІІ стадія ( «Я справляю враження на інших»)
характеризує підлітка, для якого перестали існувати авторитети, який постійно змінює друзів, чия участь у змаганні визначається можливістю взяти верх над іншими людьми.
ІV стадія ( «Мені хочеться виконати свій обов'язок»)
відповідає дорослому стану, тобто зрілій людині, яка присвячує своє життя служінню якій-небудь справі або певній соціальній групі.
АСИМІЛЯЦІЇ, АВТОНОМНОСТІ, САМОСТВЕРДЖЕННЯ І ПРОДУКТИВНОСТІ
4
СТАДІЇ РОЗВИТКУ МОТИВОВАНОСТІ ВЛАДОЮ

Природно, для аналізу мотивації педагогічної діяльності найбільший інтерес представляє особливо остання стадія розвитку мотиву влади.
В мотиваційній основі вибору педагогічної діяльності мотив влади завжди орієнтований на благо інших (допомога через знання).
Під наданням допомоги (альтруїстичній або просоціальній поведінці) можуть розумітися будь-які цілеспрямовані на добробут інших людей дії.
Домінуючим мотивом педагогічної діяльності є турбота про щастя дитини, що входить в цей суперечливий світ, гаряче бажання сприяти щасливому дитинству і гуманістичному ставленні до людини
Цей мотив найбільшою мірою підтримує мету виховання, надає найбільший особистісний сенс формуванню особистості, здатної будувати життя, гідне Людини.

ТАКОГО ХАРАКТЕРУ МОТИВАЦІЯ ДОПОМАГАЄ ПЕДАГОГУ ДОЛАТИ ЧИМАЛО ПЕРЕШКОД ПРОФЕСІЙНОГО І СОЦІАЛЬНОГО ПЛАНУ:
Існує і багато інших мотивів педагогічної діяльності (науково-педагогічний інтерес, необхідність заробляти «на життя», бажання зберегти активність і молодість духу, спілкуючись з дітьми).
зміна соціальної ситуації, погіршення матеріального і морального становища педагога в суспільстві;
ускладнення особистих сімейних відносин і підвищення психологічної напруженості;
адміністративні перетворення в школі і погіршення психологічного клімату в педагогічному колективі (мобінг);
поява групи педагогічно занедбаних дітей і деякі педагогічні невдачі;
падіння рівня духовної культури і зниження моральності навколишнього соціального середовища

«Мотиваційна сфера діяльності педагога може бути інтерпретована в понятті «центрації» А.Орлов
Особистісна центрація вчителя є «інтегральною і системоутворюючою» характеристикою діяльності педагога.
При цьому передбачається, що саме центрація вчителя визначається такими різноманітними формами діяльності, як стиль, ставлення тощо.
Центрація розуміється в педагогіці як «особливим чином побудована взаємодія вчителя і учнів, заснована на емпатії, безоцінному прийнятті іншої людини, однаковості переживань й поведінки. Центрація трактується одночасно і як результат особистісного зростання вчителя і учнів, розвитку їх спілкування, творчості, суб'єктивного (особистісного) зростання в цілому»

егоїстична (центрація на користь свого «Я»);
бюрократична (центрація на користь адміністрації, керівників);
конфліктна (центрація на користь колег);
авторитетна (центрація на користь запитів батьків, учнів);
пізнавальна (центрація на вимогах засобів навчання та виховання);
альтруїстична (центрація на користь потреб учнів);
гуманістична (центрація вчителя на інтересах (проявах) своєї ідентичності та ідентичності інших людей (адміністратора, колег, батьків, учнів)
7
ОСНОВНИХ ЦЕНТРАЦІЙ
КОЖНА З ЯКИХ МОЖЕ ДОМІНУВАТИ ЯК У ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ В ЦІЛОМУ, ТАК І В КОНКРЕТНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ СИТУАЦІЯХ:

Саме гуманістична центрація протистоїть першим шести типам центрацій і відображає реальність традиційного навчання.
Таким чином, мотив турботи про щасливе майбутнє підростаючого покоління покликаний забезпечити постійне прагнення педагога до підвищення професіоналізму, оволодіння новими методів і технологіями із включенням їх в свій педагогічний інструментарій, задаючи тон в педагогічній мотивації, надає діяльності вчителя гуманістичну спрямованість і сприяє продовженню його професійного довголіття.
_______________________________________________________________________________

Мета в загальнонауковому сенсі трактується як один з елементів поведінки, безпосередній мотив свідомої діяльності, що характеризується передбаченням в свідомості, мисленні результату діяльності і шляхів, способів її досягнення
Таким чином, взаємозв'язок компонентів закладений в самому визначенні мети, говорить про таке істотне явище, як зворотний зв'язок, наявність якого доводить існування управлінської складової у діяльності педагога
_______________________________________________________________________________
МЕТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Діяльність педагога, спрямована на досягнення мети, призводить до певного результату, який, за задумом вчителя, повинен збігатися з метою.
На практиці цього майже ніколи не трапляється з першої спроби, тобто між очікуваним і досягнутим майже завжди є «шпарина» і величина цієї «шпарини» визначає стратегію подальшої поведінки вчителя.
Процес досягнення мети набуває циклічного характеру і триває доти, поки відмінності між метою і результатом не приймуть прийнятну величину.
Мета педагогічної діяльності формується в зв'язку з реалізацією мети виховання гармонійно розвиненої особистості. Ця загальна стратегічна мета досягається в процесі рішення конкретизованих завдань навчання і виховання з різних напрямів.

Наприклад, А.Макаренко у меті педагогічної діяльності бачив розробку та індивідуальні корективи програми розвитку особистості.
Метою професійної діяльності педагога є мета виховання, яка в даний час трактується як «особистість, здатна будувати життя, гідне Людини»
Загальний характер мети дозволяє педагогу реалізовувати її при різноманітних варіаціях обставин і вимагає від нього найвищого професіоналізму і тонкої педагогічної майстерності.
Досягнення мети здійснюється тільки в діяльності, спрямованої на вирішення завдань, які розуміються нами як частина мети, як проміжний результат цілеспрямованої діяльності
_______________________________________________________________________________

Педагогічні цілі за ступенем узагальненості утворюють певну ієрар­хічну систему.
Виокремлюють вихідні або загальні цілі, які визна­чають спрямованість роботи певної системи освіти (середньої загаль­ноосвітньої школи, професійно-технічної та вищої освіти тощо). Вихідні цілі втілюються в конструктивних педагогічних цілях.
Конструктивні цілі зумовлюють рівень розвитку знань, умінь, навичок учнів на певно­му віковому етапі їхнього розвитку.
Такі цілі, на відміну від загальних, мінливіші й динамічніші.
Нижчий рівень в ієрархічній системі педагогіч­них цілей становлять цілі оперативні, що їх визначає вчитель під час реалізації програми навчально-виховної роботи в конкретній педагогіч­ній ситуації з конкретним учнем.
Таким чином, цілі професійно-педагогіч­ної діяльності можуть мати як короткочасний, так і тривалий характер.

Реалізація мети педагогічної діяльності пов'язана з вирішенням таких соціально-педагогічних завдань, як формування виховного середовища, організація діяльності вихованців, створення виховного колективу, розвиток індивідуальності особистості.
Мета педагогічної діяльності - явище не тільки історичне, але й динамічне. З'являючись як відображення об'єктивних тенденцій розвитку суспільства і узагальнюючи зміст, форми і методи педагогічної діяльності відповідно до потреб суспільства, вона утворює розгорнуту програму поетапного руху до вищої мети - розвитку особистості в гармонії з самою собою й соціумом.

Цілеутворення входить в педагогічну діяльність вчителя як невід'ємна частина його професійної праці.
Цілеутворення трактуємо розуміється як:
• система професійного усвідомлення об'єктивної соціально-психологічної та культурологічної необхідності досягнення деякого рівня розвитку особистості сучасної людини, здатної будувати своє життя й жити в контексті сучасної культури;
• пошук максимально точного формулювання загального ідеального образу такої людини - це аналітична оцінка природи дитинства, сутності розвитку особистості та природи індивідуальності;
• система аналізу конкретних обставин, в яких перебуває конкретна дитина, і співвіднесення їх із змістом і поставленою метою виховання
ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Змістом педагогічної діяльності є процес організації навчальної діяльності учнів, спрямованої на освоєння ними предметного соціокультурного досвіду як основи й умови розвитку, і процес організації власної діяльності.
Засобами діяльності вчителя є:
• наукові (теоретичні та емпіричні) знання, за допомогою і на основі яких формується тезаурус учнів;
• в якості «носіїв» знань виступають тексти підручників або відтворювана учнем інформація при спостереженні (на лабораторних, практичних заняттях, підчас польової практики), організованому учителем, оволодіння фактами, закономірностями, властивостями предметної дійсності;
• в якості допоміжних засобів виступають: технічні, комп'ютерні, графічні тощо.
МЕТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Мета в загальнонауковому сенсі трактується як один з елементів поведінки, безпосередній мотив свідомої діяльності, що характеризується передбаченням в свідомості, мисленні результату діяльності і шляхів, способів її досягнення
Таким чином, взаємозв'язок компонентів закладений в самому визначенні мети, говорить про таке істотне явище, як зворотний зв'язок, наявність якого доводить існування управлінської складової у діяльності педагога
_______________________________________________________________________________
МЕТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Способами передачі соціального досвіду у педагогічній діяльності є пояснення, показ (ілюстрація), спільна робота, безпосередня практика учня (лабораторна, польова), тренінги.
Продуктом педагогічної діяльності виступає сформований у учня індивідуальний досвід у всій сукупності аксіологічних, морально-етичних, емоційно-смислових, предметних, оцінних складових.
Продукт педагогічної діяльності оцінюється на контрольних роботах, колоквіумах, іспитах, заліках, за критеріями вирішення завдань, виконання навчально-контрольних дій.
_______________________________________________________________________________
МЕТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Результатом педагогічної діяльності як досягнення її основної мети є розвиток учня: його особистісне, інтелектуальне вдосконалення, становлення його як особистості, як суб'єкта навчальної діяльності.
Результат діагностується у порівнянні якостей учня на початку навчання й в кінці у всіх аспектах розвитку людини.
_______________________________________________________________________________
МЕТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Аналіз здійснення будь-якої педагогічної дії дає можливість виявити логіку педагогічної діяльності.
Педагогічна дія вчителя починається з формулювання завдання, визначення засобів, змісту, способів його рішення й передбачуваного результату власної дії.
Педагогічні дії є складовою операційної сфери педагогічної діяль­ності, охоплюють різновиди як психомоторних, так і розумових дій.
Психомоторні дії виявляються у виразних рухах й загальній мото­риці тіла педагога, сформованість цих дій впливає на рівень оволодін­ня вчителем педагогічною технікою
Розумові дії пов'язані з розв'язанням завдань, що потребують професійної уваги, уяви, мислення, спостережливості педагога, тому рівень виконання педагогічної діяльності пов'язаний із наявністю педагогічних умінь
_______________________________________________________________________________
МЕТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Для того, щоб педагогічна діяльність була ефективною, вчителю треба знати:
• психологічну структуру діяльності, закономірності її розвитку;
• природу людських потреб й мотивів діяльності:
• провідні види діяльності людини в різні вікові періоди.
Вчителю треба уміти:
• планувати діяльність, враховуючи вибірковий характер людської діяльності, визначати її об'єкт і предмет з урахуванням вікових, індивідуальних особливостей дітей і підлітків, їх інтересів і можливостей;
• формувати мотивацію і стимулювати діяльність;
• забезпечувати оволодіння дітьми основних структурних компонентів діяльності, перш за все, умінь й навичок цілепокладання, планування, самоконтролю, самооцінки, виконання дій та операцій
МЕТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель реалізує свою діяльність, будучи членом педагогічного колективу школи, який, в свою чергу, працює за єдиним планом, виступає з єдиної позиції, виробляє особливий, унікальний психологічний клімат й впливає на особистість учителя в тій чи іншій мірі.
На розвиток дитини в закладі освіти сильно впливає так званий сукупний суб'єкт педагогічної діяльності (весь педагогічний колектив школи, група вчителів, яка безпосередньо працює з учнями конкретного класу, учні та їх батьки, вчителі та педагоги додаткової освіти, а також соціальні педагоги та представники виробничої, культурної, освітянської громадськості).
Колективний характер педагогічної діяльності

Основними видами педагогічної діяльності є викладання й виховна робота.
Викладання - це такий вид спеціальної діяльності вчителя, який спрямований на управління переважно пізнавальною діяльністю школярів.
Викладання - один з основних змістових компонентів процесу навчання.
У структурі навчання викладанням називають процесом діяльності викладача (вчителя), який може функціонувати тільки в результаті тісної взаємодії з учнем як в безпосередній, так і в опосередкованій формі.
процес викладання обов'язково припускає наявність активного процесу навчання
ОСНОВНІ ВИДИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

В процесі підготовки й реалізації процесу навчання вчитель виконує наступні види діяльності: з одного боку, здійснює відбір, систематизацію структурування навчальної інформації, пред'явлення її учням, з іншого - організовує раціональну, ефективну, адекватну завданням навчання систему знань і методів оперування ними у навчальній й практичній роботі.
Предметом діяльності викладання виступає керівництво навчально-пізнавальною діяльністю учнів. Виховна робота - це педагогічна діяльність, спрямована на організацію виховного середовища і управління різноманітними видами діяльності (у тому числі й пізнавальною) вихованців з метою вирішення завдань їх гармонійного розвитку.
_______________________________________________________________________________
ОСНОВНІ ВИДИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Виокремлюємо низку умов розумового розвитку школярів, а саме:
1) посилення мотивації учіння, підвищення інтересу до способів здобування знань, усвідомлення необхідності опанування розумовими діями;
2) послідовне формування розумових дій і прийомів на основі загально-дидактичних принципів навчання, урахування вікових особливостей розумового розвитку учнів;
3) активізація рефлексивних процесів за допомогою самоаналізу, оцінювання власних результатів;
4) перенесення знань у нові ситуації на основі самостійної пошукової діяльності;
5) стимулювання розвитку інтелектуальних і пізнавальних здібностей (різних видів пам’яті, мислення, уваги, уяви), ініціативи та творчості;
6) реалізація внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків, використання проблемних ситуацій, різнорівневих завдань ;
7) систематичне формування потреби у самовдосконаленні, здатності адаптуватися до умов, що швидко змінюються.
ОСНОВНІ ВИДИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Управління розумовою діяльністю може здійснюватися як самим учням, який проявляє вольові зусилля, так і вчителем на основі організації уваги, пам’яті, сприймання, мислення школяра.
Роль вчителя полягає у творчому керуванні навчально-пізнавальною діяльністю учнів, спрямованою на здобуття динамічних знань, що є фундаментом для набуття компетентностей відповідного рівня.
Етапи управління навчальною діяльністю учнів можна представити у такій послідовності:
1) мотиваційний (включення суб’єктів у процес пізнавальної активності та її підтримання на всіх етапах навчання);
2) орієнтаційний (прийняття суб’єктом цілей навчання, планування дій, прогнозування результатів);
3) змістово-операційний (система знань і засобів учіння предметної галузі);
4) ціннісно-вольовий (включає увагу, емоційну забарвленість дії);
5) оцінний (систематичне одержання відомостей про здійснення дії на основі зіставлення результатів діяльності із завданням, що виконується).
_______________________________________________________________________________
ОСНОВНІ ВИДИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Викладання, здійснюване в будь-якої організаційної форми, в тому числі і на уроці, має, як правило, жорсткі тимчасові обмеження, строго певну мету ідеякий набір варіантів шляхів її досягнення.
Виховна робота не переслідує прямого досягнення мети, бо вона недосяжна в терміни, обмежені тимчасовими рамками організаційної форми. В виховної роботи можна передбачити лише послідовне вирішення конкретних завдань, орієнтованих на мету.
_______________________________________________________________________________
РОЗКРИВАЮЧИ ДІАЛЕКТИКУ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ ДВОХ СТОРІН ЄДИНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ, НЕОБХІДНО ВРАХОВУВАТИ РЯД ЇХ СУТТЄВИХ ВІДМІННОСТЕЙ:

Зміст навчання й логіку викладання можна жорстко запрограмувати.
Зміст виховної роботи не допускає детального регламентування. Логіку виховної роботи вчителя в кожному окремо взятому класі не можна визначити нормативними документами.
У викладанні планування є невід'ємною функцією процесу управління пізнавальною діяльністю учнів.
У виховній роботі планування можливе лише в загальних рисах: ставленні до суспільства, праці, до людей, до науки, природи, речей, предметів та явищ навколишнього світу, до самого себе
_______________________________________________________________________________
РОЗКРИВАЮЧИ ДІАЛЕКТИКУ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ ДВОХ СТОРІН ЄДИНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ, НЕОБХІДНО ВРАХОВУВАТИ РЯД ЇХ СУТТЄВИХ ВІДМІННОСТЕЙ:

Результати діяльності учнів легко виявляються і можуть бути зафіксовані в якісно-
кількісних показниках.
Виявлення і прогнозування результатів виховної діяльності складно через наявність великої кількості факторів, що впливають на виховання дитини і надають виховній роботі ймовірнісного характеру.
РОЗКРИВАЮЧИ ДІАЛЕКТИКУ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ ДВОХ СТОРІН ЄДИНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ, НЕОБХІДНО ВРАХОВУВАТИ РЯД ЇХ СУТТЄВИХ ВІДМІННОСТЕЙ:

викладання передбачає постійний й негайний зворотний зв'язок, що визначає можливість ефективного управління процесом навчання.
Виховна робота через віддаленість результатів не має можливості утворити зворотний зв'язок в межах її організаційних форм і, отже, ефективно керувати процесом виховання.
_______________________________________________________________________________
РОЗКРИВАЮЧИ ДІАЛЕКТИКУ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ ДВОХ СТОРІН ЄДИНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ, НЕОБХІДНО ВРАХОВУВАТИ РЯД ЇХ СУТТЄВИХ ВІДМІННОСТЕЙ:

Критерієм успішності навчальної діяльності виступає рівень засвоєння знань і умінь, оволодіння способами вирішення пізнавальних, практичних завдань, інтенсивності розвитку.
Найважливішим критерієм ефективності викладання є досягнення поставленої навчальної мети.
Найважливішим критерієм успішного вирішення виховних завдань є позитивні зміни в свідомості вихованців, що проявляються в емоційних реакціях, поведінці й діяльності.
РОЗКРИВАЮЧИ ДІАЛЕКТИКУ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ ДВОХ СТОРІН ЄДИНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ, НЕОБХІДНО ВРАХОВУВАТИ РЯД ЇХ СУТТЄВИХ ВІДМІННОСТЕЙ:

Н.В. Кузьміна розрізняє п'ять рівнів продуктивності педагогічної діяльності (викладання):
I (мінімальний) - репродуктивний; педагог вміє переказати іншим те, що знає сам; непродуктивний.
II (низький) - адаптивний; педагог уміє пристосувати своє повідомлення до особливостей аудиторії; малопродуктивний.
III (середній) - локально-моделюючий; педагог володіє стратегіями навчання учнів знань, навичок, умінь з окремих розділів курсу (тобто формулює педагогічну мету, усвідомлює результат і обирає систему і послідовність включення учнів до навчально-пізнавальної діяльності); середньопродуктивний.
А. ДИСТЕРВЕГ - «ЦІЛІСНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОЦЕС
- ПРОЦЕС, В ЯКОМУ ОБ’ЄДНАНІ «ВИХОВУЄЧЕ НАВЧАННЯ» Й «НАВЧАЮЧЕ ВИХОВАННЯ»
ТОМУ І ПЕДАГОГІЧНА, І ВИХОВНА ДІЯЛЬНІСТЬ - ПОНЯТТЯ ТОТОЖНІ.

IV (високий) - системно-моделюючий знання; педагог володіє стратегіями формування обраної системи знань, навичок учнів на уроках в цілому; продуктивний.
V (вищий) - системно-моделюючий діяльність й поведінку учнів; педагог володіє стратегіями перетворення свого предмета в засіб формування особистості учня, його потреб в самовихованні, самоосвіті, саморозвитку; високопродуктивний

Педагогічна діяльність буде успішною, коли вчитель зуміє розвинути йпідтримати пізнавальні інтереси дітей, створити на уроці атмосферу спільної творчості, групової відповідальності і зацікавленості в успіхах однокласників, тобто в його діяльності будуть взаємодіяти два різновиди педагогічної діяльності за провідної, домінуючої ролі виховної роботи

ВИДИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:
1. Діагностична діяльність (пов'язана з вивченням учнів й встановленням рівня їх розвитку, освіченості, вихованості).
2. Орієнтаційно-прогностична діяльність (виражається в умінні вчителя визначати лінію навчально-виховної діяльності, її конкретні цілі і завдання на кожному етапі, прогнозувати її результати).
3. Конструктивно-проектувальна діяльність (органічно пов'язана з орієнтаційно-прогностичною діяльністю: якщо вчитель прогнозує той чи інший результат у своїй роботі, йому необхідно вміти конструювати, проектувати її зміст, спланувати конкретну навчальну й виховну діяльність).
4. Організаторська діяльність (пов'язана із залученням учнів до навчально-виховної роботи і стимулювання їх активності).

ВИДИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:
5. Інформаційно-пояснювальна діяльність (учитель як організатор навчально-виховного процесу і як найважливіше, проте не єдине, джерело наукової, світоглядної й морально-естетичної інформації. Від того, як сам педагог володіє навчальним матеріалом, залежить якість його пояснення, його змістовність, логічна стрункість, насиченість яскравими деталями і фактами.
6. Комунікативно-стимулююча діяльність (пов'язана із впливом учителя, його особистою чарівністю, моральною культурою, вмінням організувати педагогічне спілкування з учнями, спонукати їх своїм позитивним прикладом до активної різноманітної діяльності. Цей вид діяльності грунтується на любові до дітей, на гуманістичній спрямованості особистості педагога).

ВИДИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:
7. Аналітично-оцінна діяльність (уміння вчителя аналізувати процес навчання і виховання, виявляти в них позитивні сторони, бачити свої й чужі прорахунки і недоліки в організації роботи з дітьми. Цей вид педагогічної діяльності сприяє пошукам шляхів удосконалення навчально-виховної роботи вчителя та його професійному зростанню).
8. Дослідно-творча діяльність (застосування педагогічної теорії вимагає від учителя певної творчості, адже педагогічні ідеї відображають типові навчально-виховні ситуації, які необхідно адаптувати в конкретних педагогічних умовах.

Педагогічна діяльність вчителя реалізується в певних ситуаціях через виконання найрізноманітніших дій, підпорядкованих певним цілям і спрямованих на вирішення тих чи інших педагогічних завдань, усвідомлено (цілеспрямовано) або стихійно, інтуїтивно створених вчителем. Певна сукупність таких різнорідних дій призводить до реалізації психолого-педагогічної функції
функція - обов'язок, сфера діяльності, призначення, роль
_______________________________________________________________________________
ФУНКЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Діагностична функція педагогічної діяльності пов'язана з вивченням учнів і встановленням рівня їх розвитку, вихованості.
Не можна здійснювати навчально-виховну роботу, не знаючи особливостей психічного розвитку кожного школяра, рівня його розумової й моральної вихованості, умов сімейного життя і виховання тощо.
«Щоб виховувати людину, треба, перш за все, пізнати її в усіх відношеннях»
(К.Д. Ушинський)
ФУНКЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Орієнтаційно-прогностична функція педагогічної діяльності полягає в умінні вчителя визначати напрямок виховної діяльності, конкретні цілі і завдання на кожному етапі виховної роботи, прогнозувати результати (аналіз згуртованості, пізнавальних інтересів)
ІНАКШЕ не забезпечуватиметься динаміка й вдосконалення цілей, методів й форм виховання та навчання.
_______________________________________________________________________________
ФУНКЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Конструктивно-проектувальна функція діяльності вчителя пов'язана з попередньою.
забезпечує:
• відбір й організацію змісту навчальної інформації, яка повинна бути засвоєна учнями;
• проектування діяльності учнів, у якій інформація може бути засвоєна;
• проектування власної майбутньої діяльності та поведінки, якими вони повинні бути в процесі взаємодії з учнями.
ФУНКЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Організаторська функція педагогічної діяльності пов'язана з залученням учнів до виховної роботи і стимулювання їх активності.
Вчитель повинен вміти визначати конкретні завдання з навчання й виховання учнів, розвивати їх ініціативу в плануванні спільної роботи, вміти розподіляти завдання і доручення, керувати перебігом тієї чи іншої діяльності. Важливим є вміння надихати учнів на роботу, здійснювати тактовний контроль за її виконанням.
Організаторська функція реалізується через відбір і структурування інформації в процесі повідомлення її учням; організацію різних видів діяльності учнів; організацію власної діяльності й поведінки в процесі безпосередньої взаємодії з учнями.
_______________________________________________________________________________
ФУНКЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Інформаційно-пояснювальна функція педагогічної діяльності.
Оволодіння знаннями, світоглядними і морально-естетичними ідеями - це найважливіший засіб розвитку і особистісного формування учнів.
Учитель в цьому випадку виступає не тільки як організатор навчально-виховного процесу, але й як джерело наукової, світоглядної і морально-естетичної інформації.
Від того, як сам учитель володіє навчальним матеріалом, залежить якість його пояснення, його змістовність, логічна стрункість, насиченість яскравими деталями й фактами.
_______________________________________________________________________________
ФУНКЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Комунікативно-стимулююча функція педагогічної діяльності пов'язана з впливом учителя, який чинить на учнів його особиста чарівність, моральна культура, вміння встановлювати і підтримувати з ними доброзичливі стосунки і спонукати їх своїм прикладом до активної навчально-пізнавальної, трудової та художньо-естетичної діяльності.
Ця діяльність включає в себе:
• прояв любові до дітей, душевне ставлення, теплоту й турботу про них;
• встановлення правильних взаємин з усіма іншими учасниками педагогічного процесу - вчителями, адміністраторами та іншими працівниками школи, батьками
учнів.
ФУНКЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Аналітико-оцінююча функція педагогічної діяльності вчителя
Аналіз процесу навчання й виховання, виявлення позитивних сторін і недоліків, порівняння досягнених результатів з тими цілями і завданнями, які були поставлені, з досвідом колег.
Аналітично-оцінююча діяльність допомагає вчителю:
• підтримувати зворотній зв'язок у своїй роботі;
• на цій основі вносити необхідні корективи в навчально-виховний процес;
• вести пошуки шляхів його вдосконалення й підвищення педагогічної ефективності;
• ширше використовувати передовий педагогічний досвід.
ФУНКЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Гностична (дослідницька) функція педагогічної діяльності передбачає вивчення:
• змісту і способів впливу на інших людей;
• вікових та індивідуально-психологічних особливостей інших людей;
• особливостей процесу і результатів власної діяльності, її переваг та недоліків.
Дослідницька функція ґрунтується на здатності людини адекватно сприймати, розуміти, оцінювати іншу людину і на адекватності власної оцінки (самооцінки).
ФУНКЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ