Причини і теорії виникнення криз дитинства презентация

Вікова криза — нетривалий за часом (до 1 року) період розвитку людини, що характеризується бурхливими психологічними змінами.Кризи проявляються в негативних симптомах поведінки, фактах важкої виховуваності, тимчасового зниження навчальної працездатності, маючи не тільки негативне, а й позитивне значення у розвитку особистості.

Для кризових періодів характерні певні особливості:
Їх межі вкрай невиразні, розмиті. Криза настає непомітно, дуже важко визначити момент її початку й завершення. Різке загострення (кульмінація) спостерігається лише в середині цього етапу.
Апогей кризи для дитини виявляється у зміні поведінки дитини, її "важковиховуваності". Дитина ніби виходить з під контролю дорослих, стає вередливою, стрімко знижується успішність у школі та працездатність, зростає кількість конфліктів з оточенням. Внутрішнє життя пов’язане з болісними переживаннями.
Розвиток під час кризи має переважно негативний характер. На відміну від стабільних періодів, тут відбувається швидше руйнівна ніж творча робота. Дитина не стільки здобуває, скільки щось втрачає з надбаного нею раніше. Водночас у критичні періоди спостерігаються й конструктивні процеси розвитку, поява новоутворень, що мають перехідний характер і не зберігаються надалі у тому самому вигляді (наприклад, автономна мова однорічних дітей)

У дитячому віці виділяють: кризу новонародженого , кризу першого року життя, кризу трьох років, кризу 6-7 років, підліткову кризу (10-11 років).

Для організму новонародженого, поява на світ - це тяжке фізичне випробування, яке виснажує його організм і є потужною стресовою ситуацією.

Причини кризи новонародженості:
- Фізіологічні (народжуючись, дитина відділяється від матері, потрапляє в зовсім інші умови, організм новонародженого повинен адаптуватися до нових умов існування.)
- Психологічні (психіка новонародженої дитини є набір вроджених безумовних рефлексів, які допомагають дитині в перші години його життя). Людське дитя «озброєне» від народження набагато слабкіше, ніж дитинчата більшості тварин.

Сьогодні поширено безліч альтернативних варіантів народження, спрямованих на можливе зниження психологічної кризи, такі як - пологи у воді (вважається що людина, народжуючись, потрапляє відразу в звичну стихію і більш комфортно переносить цю кризу)...

...пологи у стоячому положенні (жінка тримається за спеціальну поперечину, тим самим збільшується сила тяжіння в порівнянні з горизонтальним становищем під час пологів) і т. д.

Криза першого року життя - криза, спричинена руйнуванням необхідності емоційної взаємодії дитини з дорослим, яка проявляється у плаксивості, похмурості, інколи у порушенні сну.

У перший рік життя дитина стрімко розвивається і отримує масу інформації. Дитині доводиться вчитися всім тим діям, які для нас природні і доведені до автоматизму.

Спочатку навіть переворот на другий бік для малюка — це значне фізичне навантаження. Але, навчившись повзати, а потім і ходити, дитина відкриває для себе світ за межами ліжечка. Вона починає вивчати навколишні предмети і всіма силами привертати уваги старших. Всі ці причини в комплексі і викликають криза першого року життя.

Загалом, головними надбаннями цього віку є пізнавальний розвиток, взаємодія з неживими предметами і людьми, які його оточують, ходьба, поява мовлення. Подолання кризи першого року життя зумовлює подальший розвиток дитини.

Криза трьох років — криза соціальних відносин, яка зумовлена становленням самосвідомості дитини і проявляється в негативізмі, впертості, непокірності, свавіллі, протесті, деспотизмі.

Найважливішими ознаками цієї кризи є: негативізм. Проявляється він як негативна реакція дитини, передусім як відмова підкорятися вимогам до неї. Негативізм не слід плутати з неслухняністю, яка буває і в більш ранньому віці; впертість.

Дитяча криза трьох років психологія пояснює тим, що дитина вперше починає усвідомлювати себе самостійною особистістю. До цього моменту вона асоціював себе як частину матері, тепер же замість звичного тісного емоційного зв’язку з батьками дитина стикається з новими для нього відчуттями: вона починає відчувати свої власні бажання і потреби, які їй не до кінця зрозумілі. І багато з цих нових особливостей входять в конфлікт з старими звичками, і як результат — дитина губиться, не знає, як себе вести, і в результаті йде на поводу у сьогохвилинних емоцій.

Криза семи років. Діти 6-7-річного віку у зв'язку із загальним (психічним та особистісним) розвитком виявляють виразне прагнення посісти нове, значущіше становище у житті, виконувати нову, важливу не лише для них, а й для оточення роботу. Реалізуючи це прагнення, вони вступають у суперечність зі стилем свого життя, їх перестає тішити гра.

Кризу семи років психологія описує як втрату дитячої безпосередності, жвавості і відкритості. Відповідно до праць відомого російського психолога Льва Семеновича Виготського, криза семи років – це період зміни зубів, період формування рефлексії та усвідомлення дитиною власних думок, почуттів і емоцій. Формується у старшому дошкільному віці (6 – 6,5 років) і самооцінка, самолюбство, ототожнення себе з навколишнім світом.

В основі цих симптомів лежить узагальнення переживань. У дитини виникла нова внутрішня життя, життя переживань, яка прямо і безпосередньо не накладається на зовнішнє життя. Але ця внутрішня життя небайдужа для зовнішньої, вона на неї впливає. Виникнення цього феномену - надзвичайно важливий факт: тепер орієнтація поведінки буде переломлюватися через особисті переживання дитини.

Підліткова криза - це різка зміна всієї системи переживань підлітка, її структури і змісту. Закономірним явищем є протиставлення підлітка дорослим і активне завоювання нової позиції. Підліток нібито провокує заборони, щоб перевірити власні сили в подоланні цих заборон, розширити межі, які визначають його самостійність. Саме це зіткнення дає підлітку інформацію про себе, свої можливості, задовольняє потребу в самоствердженні.

Підлітковий вік, або отроцтво, – це період життя дитини між 10-15 роками. Підліток – це учень 5-9 класів середньої школи. Цей етап – один з найвідповідальніших у розвитку людини і підготовки її до життя. Ще В. О. Сухомлинський вважав, що більшість найгостріших, найважчих проблем, які завжди хвилюють вихователя, пов’язані з вихованням підлітків.

Криза підліткового віку проходить три фази:
- негативну (передкритичну) - фазу руйнування старих звичок, стереотипів;
- кульмінаційну - фазу загострення протиріч;
- посткритичну - фазу формування нових структур, побудови нових стосунків.

Причини кризи – пуберантний період, нестабільний гормональний фон; початок пошуку себе у світі, переосмислення життєвих цінностей.