Основи теорії держави та конституційного права презентация

1. Поняття та ознаки держави

Держава – це політико-територіальна організація суспільства, яка за допомогою державного механізму здійснює у правових формах суверенну публічну владу.

Основні ознаки держави:
наявність публічної державної влади, при якій суб’єкт управління (той, хто має владу) та об’єкт управління (той, над ким здійснюється влада) не співпадають.;
територіальна організація суспільства – наявність цілісного суспільства, що проживає на чітко визначеній території.;
зв’язок держави і права – держава здійснює свою діяльність шляхом видання правових норм та забезпечення їх виконання;
державний суверенітет – властивість державної влади, що забезпечує незалежність держави у зовнішніх відносинах та її верховенство у внутрішніх справах;
наявність державного механізму (апарату), який здійснює державну владу.

Факультативні ознаки держави:
наявність власних збройних сил;
наявність власної системи податків;
наявність держаних символів;
наявність столиці.

2. Форма держави

Форма держави – це зовнішній спосіб організації державної влади.
Елементи форми держави:
Форма правління виражає характер утворення та організації вищих органів державної влади, їх взаємовідносини між собою та з населенням.
Форма територіального (державного) устрою характеризує державу з точки зору її територіального поділу та відповідної організації органів державної влади, а також визначає зміст відносин між державою та її адміністративно-територіальними одиницями.
Державний (політичний) режим характеризує сукупність методів, прийомів і засобів, за допомогою яких здійснюється державна влада.

Змішана форма правління

Характерні риси федерації:
наявність окремих елементів суверенітету у суб’єкта федерації;
наявність двох рівнів права – федерального права та права суб’єкта федерації;
наявність дворівневової судової системи – федеральної судової системи та судової системи суб’єкта федерації;
наявність двох рівнів громадянства – громадянства федерації та громадянства суб’єкта федерації.

Ознаки основних політичних режимів

3. Функції держави та державний механізм

Функції держави – це основні напрями її діяльності, що виражають сутність і соціальне призначення держави і мають на меті регулювання існуючих суспільних відносин.

Внутрішні функції держави:
економічна – реформування економіки, демонополізація виробництва, приватизація, підтримка соціально значущих виробництв;
соціальна – охорона здоров’я, державна підтримка сім’ї та молоді, соціальний захист інвалідів, пенсіонерів і т.п.;
екологічна – державне управління і координація діяльності в галузі охорони довкілля, регулювання природокористування, гарантування екологічної безпеки;
фіскальна – оподаткування та стягнення податків та інших загальнообов’язкових зборів та платежів;
функція охорони прав і свобод людини і громадянина, охорони усіх форм власності та правопорядку;
функція розвитку культури, освіти і науки – державна підтримка освіти і науки, стимулювання наукових розробок, охорона пам’яток історії і культури тощо.

Зовнішні функції держави:
функція підтримання миру та світового правопорядку – досягається шляхом встановлення заборон на окремі види озброєнь, попередження та припинення збройних конфліктів, контролю за роззброєнням;
військова функція – полягає у забезпеченні оборони країни від можливих зовнішніх ворогів;
функція забезпечення зовнішніх зносин – полягає у встановленні та підтриманні дипломатичних, консульських та інших відносин між державами;
економічна функція – інтеграція держави у міжнародну економічну систему, забезпечення взаємовигідної торгівлі та обігу капіталу між державами;
екологічна функція – координація діяльності декількох держав або світового співтовариства в цілому, спрямованої на забезпечення охорони, відтворення та використання планетарного природного середовища та космічного простору.

Основні форми реалізації функцій держави:
правотворча – діяльність держави по утворенню правових норм;
правозастосовна – діяльність органів державної влади по виконанню прийнятих законів та підзаконних актів;
правоохоронна – діяльність органів держави по охороні правопорядку, прав та законних інтересів громадян, організацій, суспільства та держави в цілому.

Державний механізм – це цілісна ієрархічна система державних органів та їх посадових осіб, що практично здійснюють державну владу та забезпечують виконання завдань і функцій держави.

Елементи державного механізму:
державні підприємства – господарські організації державної форми власності, що займаються виробничою і комерційною діяльністю та забезпечують господарсько-економічну основу державної влади;
державні установи – організації, що не мають владних повноважень, але виконують загальносоціальні функції держави (державні заклади освіти, науки, охорони здоров’я);
держані органи – організації, що наділяються владними повноваженнями та безпосередньо здійснюють державну владу.

Державний орган – це ланка механізму держави, що приймає участь у реалізації завдань та функцій держави і наділяється для цього державно-владними повноваженнями.
Компетенція державного органу – це сукупність державно-владних повноважень, що надаються державному органу для виконання покладених на нього завдань і функцій.

Класифікація державних органів:
1. За способом утворення:
первинні;
похідні (вторинні).
2. За обсягом владних повноважень:
вищі;
центральні;
місцеві.
3. За порядком прийняття рішень:
колегіальні;
одноособові.
4. За принципом поділу влади:
законодавчі;
виконавчі;
судові.

4. Поняття, предмет і метод конституційного права

Конституційне право – це сукупність правових інститутів і норм, що закріплюють засади державного ладу та територіальний устрій, визначають правовий статус особи та регулюють суспільні відносини, пов’язані з організацією та діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування.

Предмет конституційного права:
відносини політичного характеру, що характеризують якісні риси;
найважливіші економічні відносини, що є основою соціально-економічної системи держави;
відносини, що характеризують принципові взаємозв’язки держави з особою і складають основи правового статусу людини і громадянина;
відносини з приводу організації та діяльності органів державної влади, взаємозв’язок найголовніших ланок державного апарату;
відносини, що складаються у процесі реалізації права народу на самовизначення, а також відносини пов’язані з державно-територіальним і адміністративно-територіальним устроєм;
відносини, що визначають засади і принципи організації та функціонування місцевого самоврядування в Україні, діяльності органів місцевого самоврядування.

Методи конституційного права:
декларативний метод;
установчий метод;
метод зобов’язання;
метод заборон;
метод дозволу (правонадільчий метод).

5. Джерела конституційного права

Джерела конституційного права України:
Конституція України від 28.06.1996 р. (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 01.02.2011р.);
закони України («Про Кабінет Міністрів України», «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України», «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве само-врядування в Україні»);
інші законодавчі акти Верховної Ради України (Декларація про державний суверенітет України 16.07.1990 р.);

Укази Президента України («Про порядок розгляду питань, пов’язаних з громадянством України», Указ «Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення» );
постанови Кабінету Міністрів України («Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань громадян»);
рішення Конституційного Суду України;
міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
рішення органів місцевого самоврядування.

Специфічні джерела права іноземних країн:
правовий звичай;
судовий прецедент;
правовий звичай;
релігійні джерела.

6. Поняття, юридичні властивості та класифікація конституцій

Конституція – це основний закон держави, що приймається в особливому порядку, має найвищу юридичну силу та регулює найважливіші суспільні відносини, що визначають принципи організації публічної влади, закріплюючи при цьому засади конституційного ладу, гарантії прав і свобод людини та громадянина, систему, порядок організації та компетенцію органів державної влади, територіальний устрій держави, державні символи.

Юридичні властивості конституції:
легітимність;
стабільність;
фіксуючий характер;
програмний характер;
реальність;
вища юридична сила;
пряма дія.

Види конституцій:
1. За формою:
писані кодифіковані;
писані некодифіковані;
неписані.
2. За строком дії:
постійні;
тимчасові.
3. За порядком внесення змін:
наджорсткі;
жорсткі;
гнучкі.
3. За способом прийняття:
октройовані;
народні.