Основні законодавчі та правові акти з охорони праці в галузі презентация

План
Основні законодавчі акти з охорони праці.
Гарантії прав на охорону праці.
2.1. Права працівників при укладанні трудових договорів щодо охорони праці.
2.2. Охорона праці жінок.
2.3. Охорона праці неповнолітніх.
2.4. Тривалість робочого часу на підприємстві, тривалість відпочинку.
2.5. Відповідальність працівників за порушення законодавства та нормативних актів про охорону праці.
Національні нормативні документи щодо охорони праці користувачів відеодисплейних терміналів (ВДТ).
Організаційні питання охорони з охорони праці.
4.1. Інструктажі з питань охорони праці.
4.2. Стажування, дублювання і допуск працівників до роботи.

1. Основні законодавчі акти з ОП

2.Гарантії прав на охорону праці.
2.1. Права працівників при укладанні трудових договорів щодо охорони праці.
У відповідності до ст.21 Кодексу законів про працю України між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою укладається трудовий договір (угода), за яким працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цим договором, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченої законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

2.2. Охорона праці жінок.
Конституція України (ст. 24) на вищому законодавчому рівні закріпила рівність прав жінки і чоловіка.
Відповідно до ст. 174 КЗпП забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню).
Забороняється також залучати жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для жінок норми.
підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) - 10 кг;
підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни - 7 кг.
Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні - 350 кг; з підлоги - 175 кг.

2.3. Охорона праці неповнолітніх.
В ст. 43 Конституції України. Законом України «Про охорону праці» (ст. 14) забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до вісімнадцяти років, на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.
Забороняється також залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Таблиця 2.1 - Граничні норми підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми

Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП). Усі особи, які не досягнули вісімнадцять, років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному огляду (ст. 191 КЗпП).
Для неповнолітніх, у віці від 16 до 18 років, встановлено скорочений 36-годинний робочий тиждень, а для п’ятнадцятирічних - 24-годинний.
Заробітна плата працівникам, яким не виповнилось вісімнадцять років, при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи (ст. 194 КЗпП).
Щорічні відпустки неповнолітнім надаються в літній час або, на їх бажання, в будь-яку іншу пору року (ст. 195 КЗпП). Тривалість такої відпустки один календарний місяць.

2.4. Тривалість робочого часу на підприємстві, тривалість відпочинку.
Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 40 КЗпП України).
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:
1) для працівника віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учні віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень.
2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більше як 36 голин на тиждень.
При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на годину. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.
Забороняється залучення до роботи в нічний час:
вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років;
осіб молодших 18 років;
інших категорій працівників, передбачених законодавством.

Тривалість відпочинку
Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше 2 годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через 4 години після початку роботи.
При шестиденному робочому тижні працівникам надається один вихідний день, а при п’ятиденному робочому тижні – два вихідних дні. Загальним вихідним днем є неділя.
Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менше як сорок дві години.

2.5. Відповідальність працівників за
порушення законодавства та нормативних актів про охорону праці.
Статтею 44 Закону «Про охорону праці» передбачена дисциплінарна, адміністративна, матеріальна та кримінальна відповідальність працівників за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок.

3. Національні нормативні документи щодо охорони праці користувачів ВДТ.
Основним нормативним документом щодо забезпечення охорони праці користувачів ВДТ є ДНАОП 0,00-1.31-99 "Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин". Дані Правила встановлюють вимоги безпеки та санітарно-гігієнічні вимоги до обладнання робочих місць користувачів електронно-обчислювальних машин і персональних комп'ютерів (дані ЕОМ) та працівників, що виконують обслуговування, ремонт та налагодження ЕОМ та роботи з застосуванням ЕОМ, відповідно до сучасного стану техніки та наукових досліджень у сфері безпечної організації робіт з експлуатації ЕОМ та з урахуванням положень міжнародних нормативно-правових актів з цих питань.

За характером трудової діяльності при роботі з ВДТ ЕОМ та ПЕОМ виділено три професійні групи згідно з діючим класифікатором професій (ДК-003-95 і Зміна № 1 до ДК-003-95):
розробники програм — виконують роботу переважно з відеотерміналом та документацією при необхідності інтенсивного обміну інформацією з ЕОМ і високою частотою прийняття рішень;
оператори ЕОМ — виконують роботу, яка пов'язана з обліком інформації одержаної з ВДТ за попереднім запитом, або тієї, що надходить з нього, супроводжується перервами різної тривалості, пов'язана з виконанням іншої роботи і характеризується як робота з напруженням зору, невеликими фізичними зусиллями, нервовим напруженням середнього ступеня та виконується у вільному темпі;
оператор комп'ютерного набору — виконує одноманітні за характером роботи з документацією та клавіатурою і нечастими нетривалими переключеннями погляду на екран дисплея, з введенням даних з високою швидкістю, робота характеризується як фізична праця з підвищеним навантаженням на кисті верхніх кінцівок на фоні загальної гіподинамії з напруженням зору, нервово-емоційним напруженням.

Відповідно до вищенаведеної класифікації Санітарними правилами встановлюються такі внутрішньозмінні режими праці та відпочинку при роботі з ЕОМ при 8-годинній денній робочій зміні в залежності від характеру праці:
для розробників програм із застосуванням ЕОМ, слід призначати регламентовану перерву для відпочинку тривалістю 15 хвилин через кожну годину роботи, за ВДТ;
для операторів із застосуванням ЕОМ, слід призначати регламентовані перерви для відпочинку тривалістю 15 хвилин через кожні дві години роботи;
для операторів комп'ютерного набору слід призначати регламентовані перерви для відпочинку тривалістю 10 хвилин після кожної години роботи за ВДТ.

Окрім ДНАОП 0.00-1.31-99 та ДСанПіН 3.3.2-007-98, які регламентують вимоги безпеки та санітарно-гігієнічні вимоги до обладнання робочих місць користувачів ВДТ, є ще ціла низка нормативних актів загального призначення, які необхідно враховувати під час організації роботи користувачів ВДТ. Важливим нормативним актом є "Гігієнічна класифікація умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важності та напруженості трудового процесу", затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я від 31. 12. 97 № 382.
Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та характеру праці на робочих місцях. На основі такої оцінки приймаються рішення, спрямовані на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятливих виробничих факторів.

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:
І клас - оптимальні умови праці;
ІІ клас - допустимі умови праці;
III клас - шкідливі умови праці;
IV клас - небезпечні (екстремальні).