Слайд 2
![Борщ](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/120524/slide-1.jpg)
Слайд 3
![Поширення та походження борщу Існує поняття так званого борщового пояса,](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/120524/slide-2.jpg)
Поширення та походження борщу
Існує поняття так званого борщового пояса, котрий простягається від
південно-східної Польщі через Україну, Білорусь до регіонів Волги та Дону. Проте борщі поширені і в інших країнах, наприклад уТуреччині
Слайд 4
![Види борщу Існує багато регіональних різновидів борщу. Так, наприклад, традиційним](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/120524/slide-3.jpg)
Види борщу
Існує багато регіональних різновидів борщу. Так, наприклад, традиційним для Львова вважається борщ
без капусти, для Києва — з бараниною та яловичиною, Полтави — на гусячому бульйоні, а в борщ по-харківськи додають пиво
Слайд 5
![Львівський борщ](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/120524/slide-4.jpg)
Слайд 6
![Київський борщ](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/120524/slide-5.jpg)
Слайд 7
![Вареники](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/120524/slide-6.jpg)
Слайд 8
![Ця страва з борошна та начинки вважається, нарівні з борщем,](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/120524/slide-7.jpg)
Ця страва з борошна та начинки вважається, нарівні з борщем, найтиповішою в
українській національній кухні. Вони часто згадуються в українському фольклорі.
Вареники традиційно ототожнюють з Місяцем, бо вони схожі на нього за формою і використовувалися нашими пращурами як жертовна їжа, присвячена богині води. Вареники з сиром приносили в жертву біля криниць із джерельною водою.[4]
Слайд 9
![Вигляд Вареник має вигляд маленького конвертика з тіста, в який](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/120524/slide-8.jpg)
Вигляд
Вареник має вигляд маленького конвертика з тіста, в який загортається найрізноманітніша
начинка. В залежності від форми пласту тіста (квадратики чи круги) — з них одержують трикутні (складуючи протилежні кути квадрату) чи півкруглі вареники (вирізаючи з пласту розкачаного тіста склянкою круги — «варени́чки»).
Слайд 10
![Начинку вкладують в центрі кожного квадратика чи кружка тіста таким](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/120524/slide-9.jpg)
Начинку вкладують в центрі кожного квадратика чи кружка тіста таким чином,
щоб вареник не переповнявся і тісто не дуже натягувалось — і зліплюють краї.
Слайд 11
![Сало](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/120524/slide-10.jpg)
Слайд 12
![Са́ло — тваринний підшкірний жир, найчастіше свинячий. В Україні та](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/120524/slide-11.jpg)
Са́ло — тваринний підшкірний жир, найчастіше свинячий. В Україні та багатьох інших країнах є частиною традиційної
національної кухні. У минулі часи сало було дуже важливим елементом харчування завдяки своїй дуже високій харчовій цінності (770–870 ккал на 100 г), а також здатності зберігати свої властивості протягом тривалого часу без спеціального охолодження.
Слайд 13
![Зберігання Для цього сало для тривалого зберігання засолюють. Інколи, для](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/120524/slide-12.jpg)
Зберігання
Для цього сало для тривалого зберігання засолюють. Інколи, для назви солоного
або копченого сала, використовують слово іншомовного походження — шпик. З сала витоплюють смалець та виробляють шкварки.
Сьогодні, коли поширюється здорове харчування з невеликим вмістом жирів, сало стає більше традиційною закускою на національному столі, ніж основною стравою.
Слайд 14
![](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/120524/slide-13.jpg)
Слайд 15
![Медецина Свіже сало зберігає всі свої біологічно цінні якості, не](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/120524/slide-14.jpg)
Медецина
Свіже сало зберігає всі свої біологічно цінні якості, не пошкоджені й
не знищені грубою переробкою. Сучасною медициною встановлено, що сало сприяє виведенню з організму радіонуклідів і тому рекомендується з профілактичною метою, особливо в екологічно несприятливих зонах, щоденно його споживати жінкам по 45—50, а чоловікам — по 65—70 грамів.