“Філософія серця” в українській культурній традиції презентация

“ФІЛОСОФІЯ СЕРЦЯ” В УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРНІЙ ТРАДИЦІЇ
В нашій українській культурі філософію серця використовували:
Григорій Сковорода
Памфіл Юркевич
(“Серце та його значення в духовному житті людини, за вченням Слова Божого”)
“Філософія серця” також знаходить своє відображення у працях Михайла Максимовича, Миколи Гоголя, Пантелеймона Куліша і Тараса Шевченка.

ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА
Розглядає людину як центр Всесвіту
Серце – символ духовного життя людини У понятті “серця” філософ розмежовує матеріальне і духовне начало, підкреслюючи, що тільки духовне, внутрішнє, моральне вдосконалення приведе людину до щастя.

СЕРЦЕ У ФІЛОСОФІЇ Б. ПАСКАЛЯ
Людина є створена для безмежності
Серце людини має свої закони невідомі для розуму
Серце людини відає всім тим, що виходить за межі розуму, логіки і свідомості.
Розум рано чи пізно вводить людину в оману, тому лише завдяки своєму серцю людина може осягнути нескінченність.
(1623-1662 рр.)

ТРІО СВЯЩЕНИКІВ “НОВИЙ ЧАС”
В одній зі своїх пісень під назвою “Серце” (сл. Ігора Калинця)
отці співають про те, що людське серце може бути двох видів:
ХРИСТОВЕ СЕРЦЕ або ВОВЧЕ СЕРЦЕ

ТРІО СВЯЩЕНИКІВ “НОВИЙ ЧАС”
Початок дерева життя – у серці,
Його велінням дерево росте.
Май серце неподільне, бо пів серця
чуже для Бога, Бог йому чужий.

ОБРАЗ СЕРЦЯ
У СВЯТОМУ ПИСЬМІ

ЧЕСНОТИ – ІЗ СЕРЦЯ:
Серце робить вибір (добро або зло):
«Але коли хтось твердо стоїть при своїй думці, і, без примусу, маючи владу робити, що захоче, вирішив у своїм серці берегти свою дівчину, той робить добре».
(1 Кор. 7, 37)

З СЕРЦЯ ПОХОДИТЬ ПРОЩЕННЯ:
«Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого».
(Мт. 18, 35)

СЕРЦЕ МИСЛИТЬ:
«Ісус же, вмить збагнувши духом, що вони таке собі думають, до них і каже: "Чого таке ось намислюєте у ваших серцях? Що легше - сказати розслабленому: Відпускаються тобі гріхи, а чи сказати: Встань, візьми твоє ліжко й ходи?» (Мр. 2, 8)
«Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці» .
(Лк. 2, 19)
«Та ти позбавив розуму їхнє серце, тому й не піднесеш їх угору» (Іов. 17, 4).
«Усе це я розважив у моїм серці й зрозумів, що праведні й мудрі та й діла їхні в руці Божій» (Проп. 9, 1).

СЕРЦЕ МИСЛИТЬ:
«Роздумайте в серцях ваших, на ложах ваших, і мовчіть! Жертвуйте жертви справедливі і на Господа надійтесь!». (Пс. 4,5-6)
«Нехай слова уст моїх будуть тобі милі, і мислі мого серця перед тобою, Господи, моя Скеле й мій Ізбавителю!».
(Пс. 19,15)
«Роздумую вночі у моїм серці, я розважаю, і допитується дух мій» (Пс. 77,7).

СЕРЦЕ – ФЛЕШКА:
Серце яке береже слова Христа:
«Він же відповів їм: “Чого ж ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?”. Але вони не зрозуміли слова, що він сказав їм. І він пішов з ними й повернувсь у Назарет і був їм слухняний. А мати його зберігала всі ці слова у своїм серці».
(Лк. 2, 49-51)
Серце яке містить у собі мудрість:
«Вони навчать тебе і тобі скажуть, візьмуть науку зо свого серця»
(Іов. 8,10)
“Переповнена флешка”:
«Знаю, що Авраамові ви потомки. Бажаєте, однак, мене вбити, слово бо моє не має місця у вашому серці».
(Йо. 8, 37)

СЕРЦЕ – ОСОБЛИВИЙ ОРГАН ЛЮДИНИ:
Бог потребує людського серця:
«„Учителю, котра найбільша заповідь у законі?” Він же сказав до нього: “Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю”».
(Мт. 22, 36-37)
Серце – охоронець людини і “двигун”, який працює безперестанно:
«Бо що буде людині за всю його працю та журбу серця, яких завдає собі під сонцем? Усі бо його дні лише біль, мука - його клопіт: навіть уночі не спочиває його серце; і це теж марнота».
(Проп. 2, 23)

БОГ – ВОЛОДАР ЛЮДСЬКОГО СЕРЦЯ:
«В руках у Господа цареве серце, мов води розтоки: він його, куди хоче, повертає. Всі путі прості у власних очах людини; Господь же серця важить» (Прип. 21, 1-2).
«Багато задумів у серці людини, але воля Господня - вона встоїться». (Прип. 19, 21)
«Нехай зникне злоба нечестивих, праведника ж ти підтримай, ти, що вивідуєш серця й утроби, Боже справедливий» (Пс. 7, 10).
«Вдумуйся у повеління Господні, над завітами його повсякчасно роздумуй; він скріпить твоє серце, і бажана мудрість надасться тобі». (Сир. 6, 37)
«Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв малу дитину, поставив її біля себе і сказав їм: “Хто приймає цю малу дитину в моє ім'я, той мене приймає”» (Лк. 9,47-48).

БОГ – ВОЛОДАР ЛЮДСЬКОГО СЕРЦЯ:
«І поставили двох: Йосифа, що зветься Варсавою, на прізвище Юст, і Матія і, помолившись, сказали: «Ти, Господи, всіх серцезнавче, вкажи, кого з цих двох ти вибрав, щоб узяти місце тієї служби й апостольства, що від нього Юда відпав» (Ді. 1, 23-25).
«Тож не судіть нічого перед часом, поки Господь не прийде й не освітить те, що скрите в темряві, та виявить задуми сердець, і тоді кожному хвала буде від Бога» (1 Кор. 4, 5).
«Господь же нехай направить серця ваші на любов Божу й на Христову терпеливість» (2 Сол. 3, 5).
«Господи, Боже Авраама, Ісаака й Ізраїля, батьків наших! Збережи довіку цю добру настанову в серці твого народу й спрямуй їхнє серце до тебе. А Соломонові, моєму синові, дай серце праве, щоб пильнував твої заповіді, твої накази й твої постанови та щоб зробив усе й збудував палац, що для нього я все приготував» (1 Хр. 29, 18-19).

БОГ – ВОЛОДАР ЛЮДСЬКОГО СЕРЦЯ:
«Я дам їм друге серце й другу путь, щоб вони постійно мали страх супроти мене, на добро їм же самим і на добро їхнім дітям по них. Я заключу з ними вічний завіт: не одвернусь від них, буду їм добро чинити і вкладу їм у серце страх супроти мене, щоб вони від мене не відвернулись більше» (Єр. 32, 39-40).
«Коли б ми забули ім'я нашого Бога і простягали руки наші до чужого бога, то чи Бог про це не дізнався б? Таж він знає таємниці серця».
(Пс. 44, 21-22)
«Серце чисте сотвори в мені, Боже, і духа правого віднови в нутрі моїм» (Пс. 50, 12).
«Перевернув їхнє серце, щоб зненавиділи люд його, щоб коїли слугам його лукавства» (Пс. 105, 25).
«Їхнє серце він упокорив бідою, вони спіткнулися, але помічника не було» (Пс. 107, 12).

БОГ – ВОЛОДАР ЛЮДСЬКОГО СЕРЦЯ:
«І дам їм серце, щоб мене взнали, що я - Господь, і вони будуть моїм народом, а я буду їхнім Богом, якщо вони обернуться до мене усім серцем» (Єр. 24, 7).
«Не дай схилитися серцеві моєму до чогось злого, ані чинити лихі вчинки з людьми, що творять беззаконня, - їхніх ласощів не хочу їсти» (Пс. 141, 4)
«А слухала нас одна жінка, на ім'я Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятир, що почитала Бога. Господь відкрив їй серце так, що вона вважала на слова Павлові» (Ді. 16, 14).
«То вислухай з неба, з місця твого перебування, прости й відплати кожному за всіма його вчинками, ти, що знаєш серце кожного, бо ти єдиний знаєш серце синів людських» (2 Хр. 6, 30).

СЕРЦЕ, ЯКЕ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ ГОСПОДЕВІ:
«Огидні для Господа лукаві серцем, та любі йому ті, хто ходять бездоганно». (Прип. 11,20)
«Лукаве серце відійде геть від мене, зла я не хочу й знати. Хто обмовляє тайкома ближнього свого, - того я призведу до мовчанки. Хто має горде око й пиху в серці, не стерплю того» (Пс. 101,4-5).
«Тоді, поглянувши на них гнівно, зажурений, що їхні серця закам'яніли, каже до чоловіка: "Простягни лишень руку!" І той простягнув, і рука його одужала»(3,5).
Аж ось назустріч йому жінка, одягнена, немов повія, хитра серцем. Вона - пристрасна й нахабна, ноги її не посидять у хаті. То на вулиці, то на майданах… Нехай твоє серце до її доріг не хилиться, не блукай її стежками; бо багатьох вона на смерть поранила, і найсильніші всі жертвою її упали. Дім її - дорога до Шеолу, вона веде вниз до покоїв смерти» (Прип. 7, 10-12; 25-27).
«Горе серцям боязливим та рукам охлялим, та й грішникові, який двома стежками ходить. Горе серцю байдужому, бо, не мавши віри, буде воно беззахисне» (Сир.2,12-13).

СЕРЦЕ, ЯКЕ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ ГОСПОДЕВІ:
«Він чинив зло, бо не направив свого серця до того, щоб шукати Господа» (2 Хр. 12, 14).
«А чиє серце пристане до їхніх бовванів та мерзот, то вчинки тих я оберну їм на голову», - слово Господа Бога» (Єз. 11, 21).
«Та як він убився в силу, загорділо його серце йому на погибель…» .
(2 Хр. 26, 16)
«Вони зробили своє серце твердим, як алмаз, щоб не слухатися закону й слів, що Господь сил послав був духом своїм через перших пророків. За те ж і був великий гнів від Господа сил» (Зах. 7, 12).
«Затверділе серце порине наприкінці в нещастя; хто любить небезпеку - в ній і загине. Затверділе серце само кладе біду на себе, і грішник прибавляє гріх до гріха» (Сир.3,26-27).

СЕРЦЕ, ЯКЕ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ ГОСПОДЕВІ:
«Так говорить Господь: «Проклят той, хто уповає на людину і покладає на тіло свою силу, чиє серце відступає від Господа» (Єр. 17, 5).
«Бо не розуміли чуда з хлібами - серце їхнє було нечуйне». (Мр. 6, 52).
«Ось чому, як каже Святий Дух: «Коли ви почуєте сьогодні його голос, не твердійте серцями вашими, як то було на місці сварки в день спокуси у пустині, де мене спокушали батьки ваші, виставляли мене на пробу, дарма що сорок років бачили мої діла. Тому я і прогнівався на рід цей і мовив: Вони завжди блудять серцем, вони доріг моїх ніколи не знали!» (Євр. 3, 7-10).
«Нікчемне серце завдає страждання, та хто з добрим досвідом - той проти нього зрівноважиться» (Сир. 36, 20).
«Бо серце цього народу затовстіло й вони вухами тяжко чули, і очі свої зажмурили, щоб часом не бачити очима, і вухами щоб не чути, щоб не зрозуміти серцем і не навернутись, та щоб я не оздоровив їх» (Ді. 28, 27).

ПОДВІЙНЕ СЕРЦЕ
«Не будь нечуйним супроти остраху Господнього і не приступай до нього з серцем подвійним» (Сир. 1, 28).
«Серце в них подвійне: вони тепер будуть покутувати». (Ос. 10, 2)
«Мирно із своїм сусідою розмовляють своїми устами, а в серці своїм засідку готують» (Єр. 9, 7).
“Вони тільки й гадають, як би мене з висоти зіпхнути; вони люблять брехні. Устами своїми благословляють, а в серці проклинають” (Пс.62, 5).

БОГ ВИПРОБОВУЄ СЕРЦЯ:
«Я, Господь, вивідую серце, випробовую нутро, щоб відплатити кожному за його діяннями, за плодами його вчинків» (Єр. 17, 10).
«Однак, у справі послів від вавилонських князів, що були послані до нього спитати про чудо, яке сталось в краю, Бог його покинув, щоб випробувати його й довідатись про все, що в його серці» (2 Хр. 32, 31).
«Як вивідаєш моє серце, навідаєшся уночі до мене, вогнем мене випробуєш, - несправедливости в мені не знайдеш» (Пс. 17, 3).
«Вивідай мене, о Боже, і спізнай моє серце випробуй мене й спізнай мої задуми! І подивись, чи є в мені якась лиха дорога, і веди мене дорогою давньою» (Пс. 139, 23).
«Як горно - срібло, а вогонь - золото, так Господь випробовує серце». (Прип. 17, 3)

БОГ ПРАГНЕ ПОСЕЛИТИСЯ У СЕРЦІ:
«Розбитих серцем він ізціляє і перев'язує їх рани» (Пс. 147, 3).
«Мій сину! Не забувай мого навчання; нехай твоє серце береже мої накази, бо вони тобі причинять довголіття, роки життя й спокою. Нехай доброта й вірність тебе не покидають, прив'яжи їх собі на шию, напиши їх на таблиці серця… Звірся на Господа всім твоїм серцем, не покладайсь на власний розум» (Прип. 3,1-3;5).
«Близький Господь до тих, у кого розбите серце; прибитих духом він спасає» (Пс. 34, 19).
«Благословляю Господа, що дав мені пораду, що й уночі навчає мене моє серце» (Пс. 16, 7).
«Проказуйте між собою вголос псалми й гімни та духовні пісні, співайте та прославляйте у серцях ваших Господа» (Еф. 5, 19).

БОГ ПРАГНЕ ПОСЕЛИТИСЯ У СЕРЦІ:
«Звіряйтеся на нього повсякчас, народи, виливайте перед ним серця ваші! Бог - нам пристановище» (Пс. 62, 9).
«Але ще й тепер, - слово Господнє, - поверніться до мене усім вашим серцем, у пості, в плачі й у жалі. Роздеріть серце ваше, а не одежу вашу, і поверніться до Господа» Бога вашого, бо він благий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, - і уболіває над нещастям» (Йоіл 2, 12-13).
«До Господа взивай зо свого серця, дівице - дочко Сіону!... Вилий водою твоє серце перед лицем Господнім» (Пл. Єр. 2, 18-19).

БОГ ПРАГНЕ ПОСЕЛИТИСЯ У СЕРЦІ:
«Дай мені, сину, твоє серце, і твої очі нехай доріг моїх пильнують, бо блудниця - то глибока яма, вузька криниця – чужинка». (Прип. 23, 26).
«Наблизьтеся до Бога, і він наблизиться до вас. Очистьте руки, грішники! Освятіть серця» (Як. 4, 8).
«Я її покараю за дні ваалів, коли вона їм кадила та оздобившися кульчиками й намистами, за коханцями ходила. Мене ж - вона забула! - слово Господнє. Ось чому я її заманю і заведу її у пустиню, і буду їй до серця промовляти» (Ос. 2, 15-16).

ЗМІНА ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ ПОЧИНАЄТЬСЯ З СЕРЦЯ:
«Уста наші, корінтяни, відкрились до вас! Серце наше поширилось. Вам у нас не тісно, тіснота - у вашім серці! А ви взаємно, - мов до дітей говорю, - зробіть теж широким ваше серце!» (2 Кор. 6, 11-13).
«Дайте нам місце в вашому серці. Ми нікого не скривдили, нікому шкоди не завдали, не визискували нікого. Говорю це, не щоб вас осудити, бо я вже вам сказав, що ви в нашім серці, щоб умерти й жити разом» .
(2 Кор. 7, 2-3)
«Гони тугу з твого серця й віддали від себе лихо» (Проп. 11, 10).
«Ісус Христос учора й сьогодні - той самий навіки. Не піддавайтеся різним та чужим наукам: воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що віддавалися їм».
(Євр. 13, 8-9)

ЗМІНА ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ ПОЧИНАЄТЬСЯ З СЕРЦЯ:
«Не намислюйте у вашім серці зла одне на одного й не кохайтеся в кривій присязі, бо все це мені осоружне», - слово Господнє» (Зах. 8, 17).
«І коли ви візвете до мене та прийдете помолитись до мене, я вислухаю вас. І коли шукатимете мене, знайдете, як тільки шукатимете мене всім серцем вашим. Я покажусь вам, - слово Господнє, - зміню на краще вашу долю і позбираю вас з-поміж усіх народів і з усіх околиць, куди вас був повиганяв, - слово Господнє, - і знову приведу вас на те місце, звідки вас виселив» (Єр. 29, 12-14).

ВІД СТАНУ СЕРЦЯ ЛЮДИНИ ЗАЛЕЖИТЬ ЯКІСТЬ ЇЇ ЖИТТЯ
«Журба гнобить серце людини, а добре слово її звеселяє». (Прип. 12, 25)
«Веселе серце звеселяє обличчя; а як журба на серці, то й душа ниє. Розумне серце шукає знання, уста ж безумних живляться дурнотою. Усі дні погані в сумного, веселе ж серце завжди бенкетує» (Прип. 15, 13-15).
«Веселе серце - ліки добрі; а дух прибитий висушує й кості» (Прип. 17, 22).
«Прибите серце, вигляд сумний, рана в серці - від жінки лихої» (Сир. 25, 23).

ВІД СТАНУ СЕРЦЯ ЛЮДИНИ ЗАЛЕЖИТЬ ЯКІСТЬ ЇЇ ЖИТТЯ
«Дав ти моєму серцю радість більшу, ніж радість тих, що їм уродило удозвіль вина й хліба. Не встигну я лягти, у мирі вже засинаю, бо ти, о Господи єдиний, даєш мені безпечно жити» (Пс. 4, 8-9).
«Хай живе серце ваше. Ви, що шукаєте Бога» (Пс. 69, 33).
Бажання серця його ти йому вволив і проханню уст його ти не відмовив» (Пс. 21, 3).
«Сміло! І нехай ваше серце буде відважне, ви всі, що уповаєте на Господа» (Пс. 31, 25).
«Бо він буде мов той, хто рахує в своїм серці: “їж, пий!” - він тобі скаже, та його серце не з тобою» (23, 7).
«Погасла радість у нашім серці, танки наші на жалобу змінились». (Пл. Єр. 5, 15)

ВІД СТАНУ СЕРЦЯ ЛЮДИНИ ЗАЛЕЖИТЬ ЯКІСТЬ ЇЇ ЖИТТЯ
«Не спішись до гніву духом, бо гнів гніздиться в серці дурнів». (Проп. 7, 9)
«Страх Господній звеселює серце й радощі дає, втіху та довголіття». (Сир. 1, 12)
«Нехай не мліє у вас серце і не лякається поголосок, що розійдуться по країні; одного року піде така поголоска, а другого - за нею друга…» (Єр. 51, 46).
«Глядіть же, брати, щоб у когось із вас не було серця лукавого в невірстві і щоб воно не відступило від живого Бога, а, навпаки, підбадьорюйте щодня один одного, доки триває те «сьогодні», щоб хтось із вас не став запеклим через обманство гріха» (Євр. 3, 12-13).

ЗЛОДІЇ СЕРЦЯ:
Лукавий!
«Слухайте, отже, притчу про сіяча. До кожного, хто чує слово Царства і його не розуміє, приходить лукавий і викрадає те, що посіяне в його серці». (Мт. 13, 19).
Диявол!
«Тії, що край дороги, це ті, що слухають, та потім приходить диявол і вириває геть з їх серця слово, щоб вони не увірували та й не спаслися». (Лк. 8, 12)
«І під час вечері, коли то диявол уже вклав у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, щоб зрадив його». (Йо. 13, 2)
Сатана!
«Тоді Петро сказав: «Ананіє, чому то сатана наповнив твоє серце, щоб обманути Святого Духа і ховати частину ціни поля? Хіба те, що ти мав, не твоє було, і коли його продав, гроші не були у твоїй владі? Чому ж ото ти зважився у своєму серці на той учинок? Ти обманув не людей, а Бога». (Ді. 5, 3-4).
Пристрасть!
«Краса звела тебе, і пристрасть, перевернула твоє серце!». (Дан. 13,56).

ЗЛОДІЇ СЕРЦЯ:
Лжепророки!
«Так говорить Господь сил: «Не слухайте слів тих пророків, що вам пророкують: вони нісенітниці вам верзуть. Оповідають марення серця свого, а не з уст Господніх. Вони кажуть тим, що зневажають моє слово: Мир вам буде! І всім тим, що ходять за своїм упертим серцем: Лихо не спіткає вас!» (Єр.23,16-17).
«Благаю вас, брати, остерігайтеся тих, що ширять незгоди та зневіру проти науки, якої ви навчились, і уникайте їх; бо такі служать не Господеві нашому Христові, а власному череву і милими та піднесеними словами зводять серця простодушних». (Рим. 16, 17-18).

ЧИСТЕ СЕРЦЕ:
«Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога (Мт. 5, 8).
Господь любить чисте серце» (Прип. 22, 11).
Чи ж я даремне беріг чистим моє серце?» (Пс. 73, 13).
«Справді добрий Бог для правих, Господь для чистих серцем!» (Пс. 73, 1).
«Жертви Богові - дух сокрушенний: серцем сокрушенним і смиренним ти, Боже, не нехтуєш» (Пс. 50, 19).
«Бо очі Господні обіймають усю землю, щоб підтримувати тих, чиє серце цілком йому віддане» (2 Хр. 16, 9).
«Утікай від пристрастей юнацьких; шукай справедливости, віри, любови, мира - разом з тими, що прикликають Господа чистим серцем». (2 Тим. 2, 22).

ЧИСТЕ СЕРЦЕ:
«Горді кують на мене брехні, я ж усім серцем бережу заповіді твої, їхнє серце, мов жир, ситне; а я твоїм законом утішаюсь» (Пс. 119, 69).
«Хай моє серце буде бездоганним у твоїх установах, щоб мені не осоромитись». (Пс. 119, 80)
«Князі мене безвинно гонять, та твого слова боїться моє серце».
(Пс. 119, 161)
«Закон Бога його в нього в серці, не захитаються в нього кроки». (Пс. 37, 31)
«Боролися руками, а серцем молились вони до Бога, і вбили не менш як 35 000; і вельми врадувалися вони на видиму Божу допомогу» (2 Мак. 15, 27).

ЗВ'ЯЗОК СЕРЦЯ З УСТАМИ:
«Він же відповів їм: "Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як ото написано: Народ цей устами мене почитає, серце ж їхнє далеко від мене». (Мр. 7, 6)
«Хіба не розумієте, що все те, що до уст входить, іде до нутра й геть виходить? А те, що з уст виходить, те походить із серця і воно, власне, осквернює людину; із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства» (Мт. 15, 17-19).
«Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре; лиха ж - з лихого (серця) лихе виносить, бо з переповненого серця говорять його уста». (Лк. 6, 45)
«Серце править за коріння думок, тож з нього виринають чотири речі: добро і зло, життя і смерть, - а над ними язик завжди володіє».
(Сир. 37,17-18)
«Із мого серця гарне слово ллється» (Пс. 45, 2).