Філософія ХХ століття презентация

План лекції
Загальні особливості духовних процесів та розвитку філософії у ХХ столітті.
Напрями сцієнтизму в сучасній філософії.
Антропологічна філософія ХХ століття.
Культурологічні та історіософські напрями у філософії ХХ ст.
Релігійна філософія.
Тенденції розвитку філософії на межі ХХ-ХХІ століть.

Ключові історичні події ХХ століття
І Світова війна – 1914-1918 рр.
ІІ Світова війна – 1939-1945 рр.
Голодомор 1932-1933 рр.
Голокост 1933-1945 рр.
Створення атомної бомби 1940-45 рр.
Чорнобильська катастрофа 1986 р.

Провідні особливості філософії ХХ століття:
Філософія вийшла за межі академічних аудиторій;
У своїх основних проявах вона постала некласичною;
Мова філософії відчутно змінилася, стала більш зрозумілішою для широкого загалу;
Для сучасної філософії не існує жодних заборонених тем, від інтимного життя людини до проблем походження Всесвіту;
Виникає значна кількість філософських напрямів та течій, тобто розширюється її варіативність;
До її сфери дослідження входять не тільки актуальні проблеми, але й проблеми попередньої філософії;
Відбулась, інколи радикальна, переоцінка попередніх ідей, уявлень та цінностей.

Провідні напрями та течії філософії ХХ століття

Сцієнтизм ХХ століття
Неопозитивізм виник як напрям, що продовжував традицію започатковану О. Контом, але чіткіше окреслив ідею філософії як дисципліни, що має відділяти наукове знання від усього іншого, недостовірного.
Всього існували три групи представників неопозитивізму: 1) «Віденський гурток» (Е. Мах, М.Шлік, Р. Карнап); 2) англійський (Л.Вітгенштайн, Б.Рассел, К. Поппер); 3) Львівсько-Варшавська філософська школа (К. Твардовський).

Ернст Мах (1838 – 1916)

Моріц Шлік (1882-1936)

Карл Поппер (1902-1994)

Концепція «трьох світів»

Антропологічні напрями філософії ХХ століття

Зиґмунд Фройд (1856-1939)

Структура людської психіки за Фройдом

Екзистенціалізм

Альбер Камю (1913-1960)

Філософська антропологія
Макс Шелер (1874-1928)

Історіософські напрями філософії
У ХХ столітті відбулося ряд історичних подій, які суттєво вплинули на глобальне сприйняття людством своєї долі;
Сформоване ще у епоху Нового часу модерністське уявлення про нескінченний «прогрес» не справдилося;
Як людство загалом, так і окрема людина зокрема опинилися у ситуації кризи, невизначеності та непевності;
У філософії це відобразилось як становлення нового напряму, що намагався переосмислити історичний процес як такий і місце у ньому людини.

Освальд Шпенглер (1880-1936)
Запропонував лінійну концепцію історії замінити циклічною;
Цикли розвитку визначаються періодами виникнення, розвитку та занепаду окремих культур;
У його концепції не має місця абстрактному поняттю «людства», а тільки поняття культура;
Культура – це первісна сила, яка походить із глибин своєї країни, до якої вона прив'язана протягом всього часу свого існування, а людство є її власним матеріалом (на території кожної країни), на який культура накладає свою власну форму.

Культури, які формували розвиток історичного процесу за О. Шпенглером

Арнольд Тойнбі (1889-1975)