Леся Українка. І хоч у горе закохана, все ж я дочка Прометея презентация

Народження зірки
У сім’ї двох неординарних дворян народилися діти, які перейняли від батьків любов до мистецтва і тягу до знань: Михайло, Лариса, Ольга, Оксана, Микола та Ізидора Косачі.
Петро Антонович Косач (батько Лесі Українки) у рік одруження з Ольгою Драгомановою (1868).
Гербовий заможний українсько-козацький шляхтич, що дослужився до дійсного статського радника. Мав неймовірні здібності до математики і керування фінансами, був відомий своїми влучно-іронічними та саркастичними висловами. Леся була батьковою улюбленицею. Вона успадкувала його вдачу — спокійну, стриману й водночас вольову
та наполегливу.
Дворянка із старовинного роду з активною соціальною позицією. Письменниця, публіцистка, перша жінка журналістка, член-кореспондентка Всеукраїнської академії наук, поетеса, музикантка. Вдачі інтелігентної, та все ж крутої. Прищепила доньці любов до віршування, вишивання, музики. Створила програму й організувала домашнє навчання Лесі, яке сприяло всебічному розвитку й формуванню особистості.
Олена Пчілка (Драгоманова Ольга Петрівна), Київ, 1867 р.
Теплі стосунки Лесі з татом Петром Косачем почалися – щойно вона народилася. Після народження майбутньої поетки її мати поїхала «лікувати нерви» на води, а батько став першим в Україні « татком в декреті»: взяв відпустку спеціяльно для того, щоб доглянути Лесю. Донька й батько були дуже близькими і мали багато спільного. «Вони надиво високо цінували людську гідність у всякої людини, хоч би у найменшої дитини, і завжди поводилися так, щоб не ображати, не принижувати тієї гідности», – писала Ольга Косач-Кривинюк у спогадах.
“Лесина мати була дуже розумна, горда, певна в правоті своїх думок і переконань, але могла бути жорстокою навіть до тих людей, що її сильно любили, дуже ревнива.» Леся боялася матері. Боронилася, як могла, від її всеохопного, невсипущого, та й – що вже казати – майже всуціль успішного впливу. Леся іронічно називала матір «королевою-матір’ю», «Її величністю». Стосунки двох сильних особистостей були складними

«princesse lointaine» (далека царівна)
ОБДАРОВАНІСТЬ:
хист до музики, малювання,вишивання, поетичний талант, здібність до вивчення іноземних мов
«Мені часом здається, що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що «натура утяла мені кепський жарт»
Невиліковна хвороба: туберкульоз кісток
«Мати і дитина» – картина, яку намалювала Леся Українка. Олія. 1893 р.
На прохання Миколи Лисенка 17-річна Леся Ураїнка написала слова до мішаного хору «Жалібний марш (до 27-х роковин смерті Тараса Шевченка)»

boule vagabonde — «мандрівний клубочок».
Волинь… Земля, що дала світові геніальну поетесу Лесю Українку.
Лариса Косач-Квітка (Леся Українка) народилася 25 лютого 1871 року в Звягелі (Новограді-Волинському) на Житомирщині .
Дитинство минуло на Волині: сім’я жила
у Звягелі, у Луцьку, а згодом у селі Колодяжному.
«Якби я була здорова, то, може б, вийшов з мене другий Вамбері або другий Пржевальський, бо маю дуже бродячу натуру. Як я почула, що Зоря вибирається на Фіністерре, то аж мені заздрісно стало, бо се моя давня мрія – побачити справжній океан»
(30.08.1892 р. Лист до М. П. та Л. М. Драгоманових).
Сама Леся себе називала boule vagabonde – мандрівним клубочком, та навіть жартувала, що могла б стати мандрівною дослідницею, адже мала бродячу вдачу. Через хворобу (а точніше – через потребу постійного лікування) Леся Українка об’їздила всю Європу, довгий час жила в Італії та Єгипті, три роки прожила в Криму, в Ялті. Кожну поїздку вона намагалася дослідити місцеву культуру, історію, зробити етнографічні нотатки, будь то далекий Каїр чи село в Чернівецькій області.
З сестрою Ольгою, Берлін, 1899
Художник Веніамін Кушнір, Українка в Єгипті, 1989

Якби Леся в наш час жила, її б однозначно назвали вундеркіндом або дитиною індиго.
Лесю і її брата Михайла у сім’ї називали спільним іменем – «Мишелосіє» через нерозлучність.
Діти індиго — діти нової цивілізації, які відрізняються від інших своїми психологічними характеристиками, поведінкою і здібностями, мають ауру кольору індиго . Це, передусім, неординарні діти, які буквально всім відрізняються від звичайної уяви про дітей. З раннього віку вони міркують про майбутня миру, проявляють унікальні свої таланти, володіють унікальними лідерськими якостями, внаслідок чого відкидають всі шаблони виховання.
Лариса Косач була дуже обдарованою :
У 4 роки дівчинка навчилася читати (перша прочитана книжка «Розмова про земні сили» Михайла Комарова​),
у 5 – грала на роялі і почала самостійно писати листи своєму дядькові Михайлу Драгоманову;
у 6 років уже майстерно вишивала;
у 9 – склала перший вірш – «Надія»,
у 13 років – вперше опублікувала свої поезії, взявши псевдонім «Леся Українка»;
у 14 – видала першу свою поему «Русалка», а також два переклади повістей Гоголя;
у 19 років написала підручник «Стародавня історія східних народів»,
у 22 – за сприяння Івана Франка видала першу поетичну збірку «На крилах пісень».

ТРИДЦЯТИЛІТНЯ ВІЙНА
19 січня 1881 року дівчинка пішла на Стир подивитися, як святять воду. Людей зібралося багато і поверх льоду стала набиратися вода. Леся була взута у валянки, які промокли, через це у неї дуже змерзли ноги. Наслідки цієї неприємної події лягли сумним тягарем на все Лесине життя. Хвороба змушувала її пролежувати цілі місяці в ліжку. Вона ніколи не скаржилась на своє лихо, мовчки, терпеливо переносила його. Вона всіх запевняла, що це нічого, що вона хутко вичуняє, що все буде гаразд.
З того часу почалася 30-літня війна Лесі з хворобою, яка тривала до кінця її життя. Боротьба, що гартувала її волю та виснажувала й нівечила тіло. Тож із дитинства вона мала рішучий характер, засвоївши одне правило, яке впродовж життя її підтримувало: «Щоб не плакать, я сміялась».

ХТО ВАМ СКАЗАВ, ЩО Я СЛАБКА…
Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?
Ви чyли, раз я завела
жалі та голосіння, —
то ж була буря весняна,
а не сльота осіння.
А восени… Яка журба,
чи хто цвіте, чи в’яне,
тоді й плакучая верба
злото-багряна стане.
Коли ж суворая зима
покриє барви й квіти —
на гробі їх вона сама
розсипле самоцвіти

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ : МОТИВ ЛІРИЧНОГО ТВОРУ
Читаючи поезії Лесі Українки, малюйте в уяві картинки, образи, намагайтеся «побачити» вірш у барвах, відчути запахи, настрій, тоді ви глибше зрозумієте емоційний стан ліричного героя (ліричної героїні). Це допоможе навчитися визначати мотиви; їх може бути кілька у вірші. Зазвичай один із них провідний. Прочитайте спочатку вірші, дотримуючись цих порад, і визначте їхні мотиви самостійно, а потім опрацюйте подані в коментарі.
Мотив (фр. motif, від лат. moveo — рухаю) — у літературознавстві — тема ліричного твору або неподільна смислова одиниця, з якої складається фабула (сюжет): мотив відданості вітчизні, жертовності, зради коханого тощо. Мотиви рухають вчинками героїв, збуджують їх переживання і роздуми, особливо тонко динамізують внутрішній світ ліричного суб’єкта. Тому в аналізі лірики терміни “тема“ і “мотив“ часто перехрещуються. Тоді з’являються відтінки мотиву (лейтмотив — провідний мотив, надмотив).

« Давня весна»
Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!
Все ожило, усе загомоніло –
Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна.
Я думала: "Весна для всіх настала,
Дарунки всім несе вона, ясна,
Для мене тільки дару не придбала,
Мене забула радісна весна".
Ні, не забула! У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки,
Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.
Прилинув вітер, і в тісній хатині
Він про весняну волю заспівав,
А з ним прилинули пісні пташині,
І любий гай свій відгук з ним прислав.
Моя душа ніколи не забуде
Того дарунку, що весна дала;
Весни такої не було й не буде,
Як та була, що за вікном цвіла.
1894 року.
Цей ліричний вірш — ода волі та життєлюбству. Прикута до ліжка Леся Українка болісно сприймала свою недугу. Вона мріяла про той час, коли зможе скинути із себе пута хвороби й стане щасливою.
Її життєвий ідеал втілює лірична героїня. Вона сповнена молодої енергії, волі, пориву до щастя. Образи пісні та вітру в творі символізують прагнення до краси й свободи, незламну віру в життя. Лірична героїня утверджує думку, що тільки вільна людина може бути щасливою.
Мотив естетичного задоволення від приходу весни, оптимізму, мрії і діймності є провідними у поезії «Давня весна». Хай там яка недуга, а весна та творчість сильніші, бо це краса, гармонія людини з пригодою.

Хотіла б я піснею стати
Хотіла б я піснею стати
У сюю хвилину ясну,
Щоб вільно по світі літати,
Щоб вітер розносив луну.
Щоб геть аж під яснії зорі
Полинути співом дзвінким,
Упасти на хвилі прозорі,
Буяти над морем хибким.
Лунали б тоді мої мрії
І щастя моє таємне,
Ясніші, ніж зорі яснії,
Гучніші, ніж море гучне
Василь Лопата « Пісня»
Як світлу й водночас магічну силу зображено весну в поезії «Хотіла б я піснею стати…». Охоплена емоційним піднесенням, що навіяне весняним пробудженням природи, лірична героїня понад усе бажає пережити чарівне перетворення, яке б дозволило подолати обмеження хворого тіла й поринути у світову стихію, привнести у неї часточку своєї творчості. Перетворення на пісню є символічним зреченням усього приземленого й буденного. За допомогою яскравих символів розкриваються багатий внутрішній світ героїні та її напружене духовне життя, протиставлені буденному існуванню:
пісня, щастя, мрії, вільний політ, зорі та море — усе це створює виразний романтичний колорит

РОЗВИВАЙМО КОМПЕТЕНТНОСТІ
1.Уявіть себе режисером, якому замовили кліп на поезію Лесі Українки «Хотіла б я піснею стати…». Якими були б перші кадри вашого кліпу? Які образи ви використали б для візуального ряду? Яким був би музичний супровід вашого кліпу? Опишіть музику, яку б ви використали.
2. Уявіть себе художником, якому замовили афішу про кліп за поезіюю Лесі Українки «Хотіла б я піснею стати…». Які образи ви використали б для візуального ряду? Які кольори ви б використали? Опишіть елементи, які б ви використали.

Леся Українка «Хотіла б я піснею стати…»
Сприймаємо, аналізуємо, інтерпретуємо художній твір
1. Яке враження справила на вас поезія?
2. Поміркуйте, що поетеса називає хвилиною ясною. Обґрунтуйте свою думку.
3. Які асоціації викликає у вас слово пісня?
4. Що символізує пісня в поезії Лесі Українки?
5. Які образи допомагають розкрити символічне значення пісні в поезії?
6. Які образи постають у творі? Які асоціації виникають у вас під впливом
цих образів? У зручній для вас формі (таблиці, схеми) запишіть у робочий зошит образи поезії й ваші асоціації.
7. Що означає для героїні бажане уявне перетворення?
8. Яку роль у творі відіграє протиставлення буденності та мрії?
9. Доведіть, що в поезії Лесі Українки розкривається багатий внутрішній світ людини

Актуальність поезії
Ліричні твори Лесі Українки — немов яскраві мистецькі варіації на тему перемоги людини над собою, подолання сумнівів і розчарувань шляхом залучення потужної духовної сили — мрії, яка живить і підтримує, змушує щоразу, навіть у майже безнадійній ситуації, боротися за життя.
"Тільки в боротьбі життя і щастя",- Леся Українка.
Зброє моя, послужи воякам
Краще, ніж служиш ти хворим рукам!
Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні.
Без надії таки сподіватись.
Буду жити – геть думи сумні!
Промчалась та буря-негода палка наді мною,
Але не зломила мене, до землі не прибила.
Я гордо чоло підвела...
І в серці моїм переможнії співи лунають.
Погляд мій спускався нижче,
На того, хто розпростертий,
До землі прибитий списом,
Говорив: "Убий, не здамся!"