Гіповітаміноз. Рахіт. Гіпервітаміноз вітаміну Д. Гіпокальціємічний синдром. Аномалії конституції презентация

МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ

Гіповітаміноз
– це стан, пов’язаний з нестачею вітамінів. Для дитячого організму характерними є значна енергія росту, напруження процесів обміну, і тому потреба у вітамінах у нього значно вища, ніж у дорослих.

Рахіт
- загальне захворювання дитячого організму, що виникає в результаті нестачі вітаміну Д або порушення його природного синтезу в організмі. Характеризується змінами фосфорно-кальцієвого обміну, зниженням реактивності, а також патологічними зсувами в ендокринній системі, активності ферментів, в обміні мікроелементів.

Причинами рахіту є:
1. Недостатнє отримання вітаміну Д з їжею. Вітамін Д міститься у продуктах тваринного походження (жовток, риба, вершкове масло, молоко, ікра, риб’ячий жир)

2. Недостатнє ультрафіолетове опромінювання шкіри. У природі відомо близько 7 видів вітаміну Д, але антирахітичну дію мають вітамін Д3 (холекальциферол) і вітамін Д2 (ергокальциферол)

ЧИННИКИ, ЩО СПРИЯЮТЬ
ЗАХВОРЮВАННЮ НА РАХІТ:
недоношеність;
токсикози вагітності;
незбалансоване харчування коров’ячим молоком і мучною їжею;
погані побутові умови;
несприятливі кліматичні умови: висока вологість, мала кількість сонячних днів на рік, запиленість повітря;
порушення режиму дня;
часті захворювання дитини (понад 4 рази на рік);
порушення функції печінки чи нирок;
спадкова схильність до порушень фосфорно-кальцієвого обміну;
лікування кортикостероїдами.

Класифікація рахіту:
За типом:
Вітамін Д - дефіцитний рахіт (класичний).
Вітамін Д - залежний рахіт(природжений).
Вітамін Д - резистентний (сімейна гіпофосфатемія).
Ренальний рахіт.
Рахіт при різних захворюваннях.
Тривала терапія фенобарбіталом, барбітуратами (затримується синтез ферментів) і глюкокортекоїди (антагоністи вітаміну Д)

Ступені важкості рахіту:
1 . легкий – І ступінь;
2. середній – ІІ ступінь;
3. важкий – ІІІ ступінь.
Види перебігу рахіту:
1. гострий;
2. підгострий;
3. рецидивуючий хронічний (період ремісії чергується з загостренням).
За періодами:
1. початковий (1-1,5 місяці);
2. розпалу;
3. реконвалесценції;
4. залишкових явищ.
Класифікація рахіту:

І етап: Медсестринське обстеження
Початковий період рахіту діагностується у віці 2-3 місяці життя, характеризується змінами з боку центральної та вегетативної нервової системи:
неспокоєм;
дратівливістю;
порушенням сну;
пітливістю, особливо голови;
облисіння потилиці;
підвищення вазомоторної збудливості;
зригуванням;
подразнювання шкіри та свербіж у разі дії поту.
Медсестринський процес

Захворювання частіше починається через 2 тижні після появи симптомів з боку нервової системи.
До порушень нервової системи приєднуються кісткові та м’язові зміни:
гострий перебіг характеризується переважанням симптомів розм’якшення кісток, що веде до їх деформації;
підгострий період проявляється перевагою симптомів розростання остеоїдної тканини.
Рахітичний процес уражає весь скелет, але передусім ті кістки, які в цей період ростуть найбільш інтенсивно:
деформація кісток голови виникає в 3 місяці життя;
деформація кісток тулуба та грудної клітки в 3-6 місяців життя;
деформація кінцівок у другому півріччі життя.
Період розпалу

ДЕФОРМАЦІЯ КІСТОК ЧЕРЕПА:
плоска потилиця;
розм’якшення країв великого тім’ячка,
збільшення його розмірів;
відкриття бічних та малого тім’ячка;
розм’якшення швів;
розм’якшення кісток черепа — краніотабес;
асиметрія голови — стиснення з боків верхньої щелепи;
порушення прорізування зубів – запізнення і зміна по черговості;
схильність до карієсу;
збільшення лобних та тім’яних бугрів.

Деформація кісток тулуба та грудної клітки
рахітичний горб (кіфоз);
сколіоз (бічне викривлення хребта);
реберні чотки (потовщення в місцях з’єднання кісткової та хрящової частини ребер);
рахітична грудна клітка;
деформація грудної клітки у вигляді поперечного заглиблення (борозда Гаррісона);
деформація грудної клітки вперед («куряча грудь»);
деформація грудної клітки, здавлення мечовидного відростку («грудь шевця»).

«рахітичні браслети» – потовщення епіфізів кісток передпліччя, гомілки;
«нитки перлини» – утворення на фалангах пальців;
викривлення довгих трубчастих кісток, спостерігаються О-подібні або Х-подібні ноги;
деформація кісток тазу – зменшення передньо-заднього розміру (плаский рахітичний таз).
Деформація кінцівок

РОЗЛАДИ З БОКУ М’ЯЗОВОЇ СИСТЕМИ
швидко розвивається гіпотонія м’язів;
збільшення об’єму рухів в суглобах – розхитаність суглобів;
гіпотонія м’язів черевної стінки живота (значне збільшення живота, «жаб’ячий живіт»);
можливість закидання ноги до обличчя (симптом «перочинного ножа»), ноги за голову;
загальне рухове гальмування статичних і кінетичних функцій (довго не тримають голову, пізно починають сидіти, стояти, ходити).

ПОРУШЕННЯ З БОКУ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ:
розлад дихання (задишка, ателектази).
порушення роботи серця ( тахікардія, слабкість тонів, систолічний шум);
розлади з боку травної системи (зміни секреції, моторики кишечника, диспепсичні розлади);
розвивається стаз крові в органах черевної порожнини, збільшується печінка, порушується її функція;
виникає гіпохромна анемія.

ПЕРІОД РЕКОНВАЛЕСЦЕНЦІЇ
характеризується поступовим послабленням основної симптоматики, відновлюється функція нервової системи, ущільнюються кістки, зменшується їхня деформація, нормалізуються обмінні процеси.
ПЕРІОД ЗАЛИШКОВИХ ЯВИЩ
спостерігається у дітей 2-3 років. Залишається деформація кісток. Збільшення печінки, селезінки, анемія.

II етап: Медсестринська діагностика
Головні клінічні симптоми прояву рахіту.
Зниження вмісту кальцію і фосфору в крові (нормальні показники загального кальцію в сироватці крові для дітей віком до 3-х років – 2,25-2,5 ммоль /л
Проба Сулковича ( виведення кальцію з сечею)
(+) – слабо позитивна, (++) – позитивна, (+++) – різко позитивна
4. Рентгенологічна картина: явища остеопорозу, розширення зон росту, викривлення кісток.
III етап: Планування медсестринських втручань
Аналіз виявлених симптомів рахіту дозволяє медичній сестрі разом з батьками дитини сформулювати наявні та потенційні проблеми і скласти план сестринського догляду, виконувати лікарські призначення, організувати якісний догляд за шкірою дитини, проводити гігієнічні та лікувальні ванни, вміти використовувати фізіотерапевтичні методи в лікуванні дитини.

IV ЕТАП: РЕАЛІЗАЦІЯ ПЛАНУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ
Лікування рахіту включає неспецифічні або специфічні заходи.
До неспецифічних належать:
дієтотерапія (корекція харчування, соки, овочеві страви, печінка, м’ясо, жовток;
руховий режим, повітряні ванни, прогулянки;
масаж і ЛФК;
лікувальні ванни (сольові – для дітей малорухомих, пастозних; і хвойні – переважно збудженим дітям);
теплові процедури (парафін, пісок).
До специфічних належать:
Призначення холекальциферолу або аквадетрим:
при I ступені – по 2000 МО на добу;
при II ступені – по 4000 МО на добу;
при III ступені – по 5000 МО на добу протягом 30-45 днів.
Якщо призначають високі дози холекальциферолу, щотижня слід проводити пробу Сулковича (вміст кальцію в сечі).
Курси лікування холекальциферолом чергують з курсами УФО (2 курси з перервою 1-2 місяці)
При гострому перебігу рахіту призначають препарати кальцію.
При м’язової гіпотонії вводять вітаміни групи В, нікотинову та аскорбінову кислоти.

V ЕТАП: ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ
Оцінка стану дитини базується на спостереженні за клінічними симптомами прояв рахіту, визначення вмісту кальцію і фосфору у крові, рентгенологічних знімках ( явища остеопорозу, розширення зон росту, викривлення кісток)
Профілактика
Профілактика рахіту повинна проводитися ще до народження дитини (антенатальна) та в перші два роки життя (постнатальна).
Профілактику рахіту в антенатальному та постнатальному періоді поділяють на неспецифічну та специфічну.
Антенатальна неспецифічна профілактика включає:
руховий режим;
перебування на свіжому повітрі;
збалансоване харчування: вживання овочів, фруктів, молока, молочних продуктів, м’яса, моркви, риби, печінки.
Антенатальна специфічна профілактика включає:
УФО в останні 2 місяці вагітності;
призначення водного розчину вітаміну Д (аквадетрим) 1000 МО 1 раз на день з 28 - 32 тижня вагітності;
комплекс вітамінів «Пренатал».

ПРОФІЛАКТИКА
Постнатальна неспецифічна профілактика включає:
руховий режим;
прогулянки на свіжому повітрі;
повітряні ванни;
масаж;
збалансоване харчування;
грудне вигодовування;
адаптовані суміші при змішаному та штучному вигодовуванні;
соки, овочевий прикорм, печінку, м’ясо.
Постнатальна специфічна профілактика включає:
У недоношених дітей починається з двотижневого віку. Призначають водний розчин вітаміну Д 1000 МО 1 раз на добу щоденно протягом першого півріччя життя разом з препаратами кальцію чергуючи з проведенням УФО.
У доношених дітей профілактика починається з 30 дня життя. призначають водний розчин вітаміну Д у дозі 500 МО 1 раз на добу чергуючи з проведенням УФО. Проводиться щоденно протягом першого півріччя за винятком літніх місяців.
Або друга схема – на 2-му,6-му,10-му місяцях життя у дозі 2000 МО щоденно протягом 30 днів. У подальшому до 3-х річного віку по 2-3 курси на рік з інтервалом між ними у 3 місяці.

Ситуаційна задача
Дівчинці 7 місяців. Перебуває на грудному вигодовуванні, профілактика рахіту не проводилася. Фруктово-овочеві продукти, соки не отримує. Мати визначає пітливість у дитини. Дані об’єктивного обстеження: виражені лобові та тім’яні горби, велике тім’ячко має розмір 3х4 см, краї його стовщені. На ребрах так звані чотки. Виражена м’язова гіпотонія, «жаб’ячий живіт», дитина погано спирається на ніжки.
Завдання:
1. Про яке захворювання йдеться?
2. Що сприяло виникненню захворювання?

Гіпервітаміноз Д
– захворювання, яке зумовлено гіперкальціємією і токсичними змінами в органах і тканинах унаслідок підвищеної чутливості до кальцію.
Захворювання спричиняється широким застосуванням препаратів вітаміну Д з метою лікування та профілактики. Головним наслідком гіпервітамінозу Д є розвиток інтоксикації.
Чинники:
передозування кальциферолів;
призначення кальциферолів улітку в умовах інтенсивної сонячної інсоляції;
поєднання приймання кальціферолів із УФ-променями;
підвищена індивідуальна чутливість до препарату.

Клініка гіпервітамінозу
Гостра інтоксикація розвивається частіше у дітей першого півріччя у разі збільшення дози кальциферолів. Клінічна картина складається з низки симптомів:
Симптоми кишкового токсикозу:
зниження апетиту або анорексія;
Блювання;
зменшення маси тіла;
зневоднення організму;
спрага.
Симптоми нейротоксикозу:
підвищена температура тіла;
дитина млява, сонлива, на короткий час може знепритомніти;
підвищена збудливість;
напади тоніко-клонічних судом.
Симптом порушення функцій вегетативної нервової системи:
тахікардія, систолічний шум;
червоний дермографізм;
блідість шкіри з сіруватим відтінком;
зниження тургору тканин;
зниження м’язового тонусу;
збільшення печінки та селезінки;
нестійкі випорожнення.