Художня культура. Огляд основних напрямів художньої культури презентация

Огляд основних напрямів художньої культури:
класицизм
бароко
рококо
романтизм
реалізм
імпресіонізм
модернізм

класицизм (від лат. – зразковий)
охоплює ХVІ-ХІХ ст., а розквіт приходиться на ХVІІ ст.
визначальні риси: звернення до зразків, форм і принципів античного мистецтва як до ідеального еталона: раціоналізм, симетрія, стриманість, нормативність творчості, прагнення до завершених гармонійних форм, монументальності, зрівноваженості композиції.
Естетичну цінність для цієї культури має лише непересічне, непідвладне часові. Класичний образ тяжіє до зразка, він є торжеством розуму і порядку над хаосом
На межі ХVІІІ-ХІХ ст. склався неокласицизм, виразно раціоналістичний. Головна ідея – необхідність підкорення приватних індивідуальних інтересів інтересам держави, суспільства, політичного або релігійного руху

Жак Луї Давід
лідер французького класицизму
“революційний класицизм” - поєднння естетики класицизму з політикою революції
«Клятва Гораціїв»
«Смерть Марата»
«Коронація Наполеона» - полотна пам’ятникам революції.

Жак Луї Давід «Клятва Гораціїв» (батько, який благословляє синів на бій з ворогами республіки у Стародавньому Римі).

Жак Луї Давід
“Смерть філософа Сократа”

Жак Луї Давід
«Смерть Марата» - крок до реалізму

бароко (від італ. – дивний, химерний).
Стиль бароко сформувався після кризи Відродження та став панівним у ХVІІ ст.
Він характеризується динамічністю, патетикою, театральністю, зіткненням фантазії та реальності, прагненням до екзотики, нечуваного та незвичайного.
У мистецтві бароко відобразились уявлення про безмежність і вічну мінливість світу, інтерес до середовища, оточення людини, природної стихії.
Це мистецтво тяжіло до урочистого, патетичного «великого стилю», до приголомшливих ефектів, відзначалося пишністю, декоративним розмахом, бурхливою динамікою

Дієго Веласкес
найвидатніший митець «золотого іспанського віку»
Сорок років служив при дворі Філіппа ІV та написав багато портретів Філіппа ІV, його дітей та придворних. Портрети сповнені гідності та зображують людину у всій її складності.
Портрет папи Інокентія Х видає характер жорстокий і цілеспрямований, натуру, яка не знає ні в чому перешкод.
Груповий портрет «Меніни» (фрейліни) – художник, король, королева, інфанта Маргарита, фрейліни. Все пройняте повітрям.

Дієго Веласкес
“Портрет Філіппа ІV”, “Портрет інфанти Маргарити”

Дієго Веласкес «Венера з дзеркалом»
перше в Іспанії зображення оголеного жіночого тіла (бароко)

Дієго Веласкес
“Портрет папи Інокентія Х”, «Меніни»

Пітер Пауел Рубенс
фламандський художник
Бароко з національними особливостями: переважання почуття, фізична сила, почуттєвість, захоплення природою.
Рубенс прославив національний тип краси. Його персонажі – світлокосі, волоокі, пишнотілі жінки та чоловіки-атлети.
Сцени з життя французької королеви Марії Медичі для прикрашення Люксембурзького палацу

Пітер Пауел Рубенс
“Портрет Марії Медичі” , “Солом’яний капелюшок”

Пітер Пауел Рубенс
“Викрадення дочок Лісіппа”

Пітер Пауел Рубенс
“Три грації”, “Союз землі і води”

Антоніс Ван Дейк
учень Рубенса.
У портретах та автопортретах наголошував на аристократизмі, тендітності, вишуканості, нервовій експресії, витонченості форм

Антоніс Ван Дейк
Портрет Вільгельма Оранського з його нареченою Марією Стюарт
Кінний портрет Карла Першого, короля Англії

Ханс Ван Рейн Рембрандт
У стилі бароко намальовані романтичні портрети його дружини Саскії, автопортрети в розкішному і фантастичному вбранні, з сяючими обличчями, з радістю буття.
Це складні ракурси, динамізм, феєрія світу, багатство кольорових нюансів, світлотіньове моделювання – виражальні засоби бароко.
Найбільшого психологізму Рембрандт досяг в автопортретах, яких дійшло до нас близько ста.

Ханс Ван Рейн Рембрандт Автопортрет з Саскією на колінах
Портрет Саскії з вуаллю

Ханс Ван Рейн Рембрандт «Нічний дозор»
загін стрільців виступає в похід. Картина сприймалась як героїчний образ республіканської Голландії.

Ханс Ван Рейн Рембрандт
“Повернення блудного сина”

рококо (від фр. – черепашка)
Виникло на початку ХVІІІ ст.
Рококо – підкреслено світське мистецтво порівняно з бароко. Воно інтимніше, щиріше, вишуканіше, тісніше пов’язане з бунтом. Рококо передає відчуття миттєвості існування, непевності, збентеженості, чутливе до найтонших переживань людини.
Провідна тема художніх творів – кохання, а серед сюжетів переважають історичні, міфологічні, жанрові, алегорії.

Жан-Антуан Ватто
В полотнах художника життя розгортається як театральна дія.
Основна тема - “галантні свята”, які зображуються з вишуканою грацією, витончені та безтурботні розваги аристократів на тлі пишної природи

Жан-Антуан Ватто “Свято кохання”

Жан-Антуан Ватто
“Нескромність”, “Гама кохання”

Франсуа Буше
В образах Франсуа Буше розкривається фривольність, плотська насолода життям.
Усіх зображуваних богинь він бачить аристократками-парижанками

Франсуа Буше
“Осіння пастораль”, “Туалет Венери”

Жан Оноре Фрагонар
збагачує загальну тенденцію введенням еротичних сцен, точністю деталей, реалістичною манерою зображення, багатством фантазій.
У його галантно-любовних сценах – поцілунки, залицяння, флірт.

Жан Оноре Фрагонар
“Поцілунок крадькома”
“Щасливі можливості гойдалок”

Жан Оноре Фрагонар
“Музичне парі”

романтизм
виникнення припадає на останню чверть ХVІІІ ст., панівною течією стає на початку ХІХ ст.
Тяжіння до екзотики, до історичних і літературних сюжетів, до всього, що стояло “над прозою життя”, ставило митця над “сірою повсякденністю”
Ш.Бодлер: це “не стиль, не живописна манера, а певний емоційний склад”.
Прагнення вирватися з прозаїчної буденності, ненависть до обивательського животіння, культ сильних пристрастей
В картинах багато нервовості, гри уяви, мрійливості
Розкриття глибини і краси внутрішнього духовного світу людини, прагнення до сильних та яскравих почуттів, потаємних рухів душі.
духовний порив, піднесення над реальністю

Франсіско де Гойя
іспанський художник
Романтизм, показ героїки національно-визвольної боротьби.
Його картини овіяні революційним пафосом
Гойя відгукнувся на вторгнення французів в Іспанію, якому дуже мужньо протистояв маленький народ
З величезною любов’ю писав картини, присвячені простим людям Іспанії.

Франсіско де Гойя
«Розстріл мадридських повстанців»
іспанець у білій сорочці відчайдушно розкинув руки назустріч смерті

Франсіско де Гойя
Повстання 2 травня 1808 року в Мадриді

Франсіско де Гойя
“Парасоля”

Ежен Делакруа
французький художник
Вождь романтизму
“полум’яний геній”
Деякі картини зв’язані з революцією 1830 р.

Ежен Делакруа
«Свобода, що веде народ»

Ежен Делакруа
«Алжирські жінки»

Ежен Делакруа “Човен Данте”
постаті грішників, що чіпляються за човен на тлі пекельного вогню, класично правильні, але в них відчувається величезна внутрішня могутність, похмурість і страшна приреченість

Тарас Шевченко
Романтичні образи притаманні деяким картинам Т.Г.Шевченка («Катерина», «Марія»).

Тарас Шевченко
“Катерина”,“Марія”

Реалізм (суттєвий, дійсний)
Історія цього художнього методу почалася ще в епоху Відродження, однак як окремий напрям художнього життя реалізм оформився у ІІ пол. ХІХ ст.
Реалізм об’єктивно відображає дійсність, що пов’язана з соціально-історичним підходом до зображення людських характерів та умов життя. В реалістичних творах людина – суспільна істота, її дії зумовлені конкретними обставинами.
Завдання реалізму – виявити типовий взаємозв’язок характерів і життєвих обставин, показати активний вплив на людину того середовища, в якому вона перебуває.
Герої реалістичних творів були живими людьми, котрі діяли в реальних типових обставинах.
Теми: побутові картини з життя бюргерів та селян, повсякденне життя приватної людини, світ речей, що оточує її.

Мікеланджело Мерізі да Караваджо
італійський живописець
Один із засновників реалістичного напряму
Драматизм, схвильованість і щирість утворювали таку реалістичну виразність, що замовники часом відмовлялись від картин.
Засновник системи монументалізації буденного світу за допомогою світлотіньових контрастів – “караваджизму”
Викликом до академічно пригладженого живопису стало звернення Караваджо до персонажів типа шулерів, ворожок тощо

Караваджо “Шулери”, “Гадалка” Зображуючи цих людей, митець поклав початок реалістичному побутовому живопису

Караваджо “Покладення до гробу”
Головними для майстра були релігійні теми, хоча його герої життєво достовірні.
В цьому – його новаторська сміливість.

Оноре Дом’є французький художник
“Вагон третього класу”

Гюстав Курбе французький художник
“Селяни із Флажи, що повертаються з ярмарку". 1850-1855 рр.

Імпресіонізм
Виник у Франції у 60-ті рр. ХІХ ст.
Витоки імпресіонізму пов’язані з новаторськими пошуками Едуарда Мане, який у передмові до своїх картин висловив власне естетичне кредо: «Митець прагне лише до того, щоб передати свої враження (impression)».
Імпресіоністи застосували новий метод бачення світу, заснований на безпосередньому враженні глядачів.
У їх творах світ показаний у вічному русі, природа – різноманітною в своїх безмежних і чудових формах.
Головну увагу вони зосереджували на кольорі та світлі.
Імпресіоністи використали цілу систему нових живописних прийомів: серії творів на один сюжет, відсутність чіткого контуру, роздільний мазок.

Едуард Мане
зображував сучасне життя, застосовуючи нові прийоми.
Від зрівноважених «картинних» композицій, чіткого малюнку, гладкої манери письма майстер перейшов до світліших, «імпресіоністичних», наповнених світлом полотен, написаних широким мазком, до фрагментарної композиції, підкресленого «вихоплення» сцени із життя.

Едуард Мане “Олімпія”

Едуард Мане
“Сніданок на траві”

Огюст Ренуар
провідні теми картин - утвердження повнокровного людського буття, мінливий світ людської душі
картини ніби випромінюють світло і радість.

Огюст Ренуар
“Портрет Жанни Самарі”, “Стежка в високій траві”

Огюст Ренуар
“Парасольки”, “Гойдалки”

Едгар Деґа “Пріма”, “Балетна школа”
улюблені теми - балет, скачки, повсякденне життя міста.

Едгар Деґа
«Абсент»
Його твори часто просякнуті гіркою іронією – художник гостро відчуває недосконалість людського буття

Каміль Піссарро
«Оперний проїзд в Парижі»

Клод Моне “Пейзаж в Монако”

Клод Моне “Осінь”

Альфред Сіслей «Мороз у Лувесьенні»

Поль Гоген
«Автопортрет» «Таїтянський пейзаж»

модернізм
(від «modern» - новий, сучасний)
Сукупність самостійних ідейно-художніх напрямків і течій світової культури (кубізм, футуризм, сюрреалізм, абстракціонізм тощо), які протиставляють себе традиційній культурі (передусім, реалістичній).
виник як світоглядна та художньо-естетична реакція на поглиблення духовної кризи суспільства

Фовізм (від франц. fauves - дикий)
стверджував живопис «без правил»
передача емоцій художника декоративними кольоровими композиціями
створення художніх образів винятково за допомогою яскравої відкритої барви, напружених кольорових симфоній
кольорові композиції брали з природи, максимально посилюючи та загострюючи їх
оптимістичне ставлення до життя, прагнення відтворити красу та гармонію, яких так не вистачає світові

Анрі́ Маті́сс
французький художник
його полотнам притаманні декоративна виразність, мажорна гармонія барв, життєстверджувальна тенденція
картини побудовані на акорді трьох барв – густо-синього неба, м’яко-зеленої землі та червоно-смуглястого кольору оголених людських тіл
подібно більшості художників свого часу, Матісс прагнув звільнитися від полону зовнішньої видимості предмету та передати перетворену реальність, яку створює уява митця.

Анрі Матісс "Танець",1910

Анрі Матісс «Музика»

Кубізм (від франц. cube – куб)
виник у Парижі на початку ХХ століття
кубісти також прагнули виразити свій внутрішній світ, вважаючи його єдиним джерелом творчого натхнення
вони відмовлялися від традиційних художніх засобів та розробляли нові форми багатовимірної перспективи, щоби показати об’єкт всебічно у вигляді безлічі площин, що перетинаються, утворюючи чотирикутники, трикутники, півкола, кола
багатоманітність життя зводилася до елементарних тригонометричних і геометричних моделей
людину уявляли як конструкцію кубів, циліндрів, пірамід.

Пабло Пікассо
зародження кубізму пов’язане з його картиною «Авіньйонські дівчата»
зображено п’ять оголених фігур, які складаються з окремих площин, мають викривлені пропорції
обличчя схожі на маски, носи неправдоподібно тонкі, вуха непропорційно великі
геометризація форм – характерна ознака образотворчості кубістів

Пабло Пікассо Авіньонські дівчата, 1907
Портрет Амбруаза Воллара, 1910.

футуризм
(від лат. futurum - майбутнє)
Футуристи відкидали традиційну культуру та її цінності, протиставляли їй культ техніки й індустріальних міст (урбанізм). Технічні досягнення цивілізації сприймали як нові естетичні цінності.
Абсолютизація динаміки, сили, творчої свободи митця

Джино Северіні італійський художник
об’єкт мистецтва футуристів – рух
для передачі руху використовували принцип дивізіонізму - повторення деталей предмета (безліч рук, ніг людини)

Джино Северіні “Танцівниця”, 1912
“Танок в “Мулен Руж””, 1913

Абстракціонізм
(від лат. abstractio – далекий від дійсності)
безпредметне мистецтво. Воно повністю відмовляється від зображення реальної дійсності і людини.
поділяється на два різновиди:
прагнення до гармонізації безформних кольорових композицій,
створення геометричних абстракцій.

Василь Кандінський
не сприймав дійсності. Єдиний предмет творчості, який заслуговує на увагу митця, - власний духовний світ, стан душі
Він зробив акцент на кольорових комбінаціях і асоціаціях їх з музикою.
жовтий колір є символом божевілля, синій – прагнення до надприродного, чистого, зелений – ідеальна гармонія, червоний – мужність, фіалковий – хворобливість, згасання.
Картини Кандинського нагадують безформені кольорові плями в красивих комбінаціях з кривими та ламаними лініями.

Василь Кандінський
“Гори”, “Імпровізація (африканська)”

Василь Кандінський
“Осінь”

Казимир Малевич український художник
створював різноманітні комбінації найпростіших геометричних фігур різного кольору
Малює селян, що увібрали риси й енергію природи. Застиглі, напружені, вони не мають індивідуальних рис, як і природа, що “як маска, що приховує свою багатоликість”
Картини можна трактувати як відгук на трагічні зміни в селянському житті

Казимир Малевич
«Дівчата у полі», 1928-1929 рр.

Казимир Малевич
“Чорний квадрат” , 1915
“живописний реалізм селянки у двох вимірах”

Сюрреалізм
(від франц. surrealisme - надреалізм)
виник у 20-ті рр. ХХ ст.
це пошук втечі від соціальної несправедливості у містичний світ підсвідомого. Під враженням асоціацій виразити підсвідомі процеси людської психіки. Сновидіння, галюцінації, божевілля вважалися єдиним джерелом натхнення
закликали до звільнення людського «Я» від кайданів розуму, логіки та моралі.

Сальвадор Далі іспанський художник
назвав свій метод “критично-параноїчним”
його картини становлять ірраціональні комбінації реальних предметів, які парадоксальним способом деформовані
комахи означають гниття, розкладення, смерть, милиці – страх перед падінням, шухляди в тілі людини – символ несвідомого
людина, природа, звичайні предмети набувають жахливої подоби, а реальний світ здається безглуздим та злим.

Сальвадор Далі
Передчуття громадянської війни, 1936

Сальвадор Далі Збереження пам’яті, 1931
(годинник-серветка, що звисає зі столу)