Стародавня Індія презентация

Архітектура та мистецтво в Стародавній Індії
Найвизначнішими пам'ятками Стародавньої Індії були ступи – куполоподібні споруди, в яких зберігались буддійські святощі (частини тіла Будди та його послідовників). В Санчі в III ст. до н.е. було побудовано ступу Вона оточена круглою огорожею, в центрі якої збудовані ворота "Торана". На них багатофігурні зображення, пройняті почуттям любові до природи.

У Стародавній Індії будували печерні храми – чайтьї. Їх вирубували в скелі: спочатку робилося приміщення, а потім скульптурні зображення Будди та святих. В чайтьї в Карлі (на південний схід від Бомбея) збереглось багато скульптурних пам'яток. Над входом зроблено арку, якою денне світло потрапляє в храм. Зміна світла (вдень сонячне, а вночі лампове) створюють великий ефект, змінюють вигляд статуй, що відбиваються на стелі.

Наукові знання
Великих успіхів індійці досягли в математиці. У Стародавній Індії вміли добувати квадратні та кубічні корені, було відкрито теорему, яку ми знаємо як "теорему Піфагора". Цифри, якими ми користуємося і називаємо арабськими, насправді винайдені стародавніми індійцями.
Певні досягнення були і в астрономії. За староіндійським календарем рік ділився на 12 місяців, кожен місяць ділився на 30 днів. Через кожні п'ять років додавали високосний місяць. У V-VI ст. н.е. в Індії вже знали закон про земне тяжіння, що Земля має форму кулі та обертається навколо своєї осі.

Найбільшого розвитку в Стародавній Індії досягла медицина.
Її досягнення успішно використовують і сучасні лікарі. Для виготовлення ліків найчастіше вживалися цілющі трави та мінерали. Індійські лікарі вміли вправляти кістки, лікувати переломи, відновлювати носи, вуха, губи, втрачені або скалічені в бою чи за вироком суду. Індійські хірурги успішно робили складні операції. Але не всі секрети староіндійської медицини вдалося розкрити в наш час. Навіть тепер можна зустріти в Індії людину, яка, користуючись лише своїми пальцями, без крові і безболісно вирве хворий зуб, і не буде будь-яких ускладнень. У III ст. до н.е. вперше у світі в Індії було створено лікарні.

Веди
Велике значення для вивчення історії, вірувань і поглядів стародавніх індійців мають їхні релігійні збірки, так звані Веди. Ці священні книги Стародавньої Індії відносяться до II тис. до н.е. і написані санскритом. Найдавнішою з цих збірок є "Рігведа", яка містить в основному релігійні гімни, присвячені богам.
У Ведах можна знайти кілька легенд про створення світу. Одна з них розповідає: колись не було нічого – ні зірок, ні місяця, ні сонця. Лише один хаос панував Всесвіті. І ось виникли води, які потім породили вогонь. Згодом теплом було народжене Золоте Яйце, яке плавало у водах безкрайнього океану.

У Ведах збереглось давньоіндійське сказання про потоп. Одного разу чоловіку на ім'я Ману принесли води, щоб помити руки. У цій воді він побачив маленьку рибку і спіймав її. "Збережи мені життя, і я врятую тебе", – сказала йому рибка. Здивувався Ману і запитав: "Від чого ж ти врятуєш мене?" – "Від потопу, який знищить усі живі істоти," – відповідала йому рибка. "Доки я маленька, – продовжувала вона,– мене може зжерти інша риба. Тому тримай мене в глечику. Коли я виросту, то пересели мене в яму. Коли і в ямі мені буде тісно, то перенеси мене в море". Повірив їй Ману і зробив, як вона веліла. За цей період риба значно виросла. Коли відпливала в море, вона сказала: "Потоп настане через кілька років. За цей час зроби корабель і чекай мене".

Все зробив Ману, як риба веліла. І ось через кілька років розпочався потоп. Ману зійшов на корабель, до нього підпливла риба: "Прив'яжи корабель до мого рога", – сказала вона Ману і потягла його до північної гори. Риба звеліла прив'язати корабель до дерева на цій горі і зійти з корабля тільки після закінчення потопу. Так врятувався Ману, а всі інші істоти були знищені.

Давньоіндійська література
З творів давньоіндійської літератури можна дізнатися багато цікавого про життя, вірування і погляди народів Стародавньої Індії. Винятковою популярністю у країні користувалися великі епічні поеми "Махабхарата" та "Рамаяна".
"Махабхарата" ("Велика оповідь про потомків Бхарати") є найбільшим твором індійської літератури.
Вона складається з 18 книг і містить 200 тисяч віршів.
У поемі розповідається про боротьбу між двома ворогуючими родами – Куру і Панду. "Рамаяна" складається з семи книг. У ній розповідається про поневіряння і подвиги царевича Рами.
Популярними в Індії були повчальні історії, притчі, казки, байки. В них індійський народ висміював дурощі, лестощі, жадібність.

В одній з байок розповідається, як шакал побачив ворону. Вона сиділа на дереві і держала в дзьобі поживу. Хитрий шакал почав вихваляти її голос і попросив, щоб вона заспівала. Ворона на це спокусилась і голосно каркнула. А в цей момент ласий шматок їжі випав з її дзьоба і дістався шакалові.