Віровчення і культ православної церкви. Лекція 2.3.1 презентация

ЗМІСТ
Вступ
Символ віри
Сім святих таїнств
Християнська молитва
Іконовшанування
Висновок
Список використаної літератури

ВСТУП
Православ'я є одним з основних відгалужень у християнстві, що офіційно оформилося на території Візантії після розколу церкви в 1054 р. на Східну та Західну. Має мільйони послідовників, переважно в країнах Східної Європи, Близького Сходу. Отриманий у IV ст. статус державної релігії узалежнив його від імператорської влади, зробив ревним прихильником традиційних догматики і культу

СИМВОЛ ВІРИ
Символ Віри для вигоди поділено на 12 частин, або членів; читається він так:
Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба й землі, всього видимого й невидимого.
І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, від Отця рожденого перше всіх віків: Світла від Світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденого, несотвореного, Одноістотного з Отцем, через Якого все сталося.
Він для нас, людей, і для нашого спасіння з небес зійшов і тіло прийняв од Духа Святого й Марії Діви, і став людиною.
І розп’ятий був за нас при Понтійському Пилаті, і страждав, і був похований.
І воскрес у третій день, як було написано.
І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця.

І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і царству Його не буде кінця.
І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця походить, що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через Пророків.
Во Єдину, Святу, Соборну й Апостольську Церкву.
Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів.
Чекаю воскресіння мертвих.
І життя будучого віку. Амінь.

З цього Символу Віри ми бачимо, що він містить у собі науку: 1)
спочатку про Бога взагалі і, зосібна, про Першу Особу Святої Трійці, про
Бога Отця (1-й член); 2) потім – про Другу Особу, Сина Божого, Ісуса Христа
(члени: 2, 3, 4, 5, 6 і 7-й); 3) далі про Третю Особу, Духа Святого (8-й член); 4)
про Церкву Христову й її установи – таїнства (члени 9 і 10-й) і 5) про
прийдешнє життя людей (члени 11 і 12-й).

СІМ СВЯТИХ ТАЇНСТВ
В основу культу християнства покладено сім святих
таїнств, які визначають повноту й досконалість благодаті Божої.
Таїнство – обрядова дія в християнстві, через яку, за вченням церкви, віруючому передається Божа благодать.
Здійснення таїнства є реальною подією поєднання небесного і земного світів, запорукою прилучення віруючого до божественного.
Ортодоксальна християнська традиція (православ’я, католицизм) визнає сім таїнств, кожне з яких має догматичний смисл, започаткований ще Ісусом Христом

СІМ СВЯТИХ ТАЇНСТВ
Хрещення – символізує прийняття людини в лоно християнства, зняття з неї вродженого гріха і відкриття таким чином їй шляху до спасіння

СІМ СВЯТИХ ТАЇНСТВ
Миропомазання – символізує освячення і зміцнення духовних сил християнина на шляху до спасіння

СІМ СВЯТИХ ТАЇНСТВ
Сповідь (покаяння) – звіт віруючого про порушення заповідей Божих

СІМ СВЯТИХ ТАЇНСТВ
Євхаристія (причастя) – символізує єдність Бога з людьми; полягає в частуванні віруючих хлібом і вином, які, за вченням церкви, при здійсненні обряду таємниче перетворюються на «тіло і кров Господні»

СІМ СВЯТИХ ТАЇНСТВ
Священство – за християнським вченням, це повноваження і сила, які Бог надає чоловікам і які необхідні для виконання спасительних обрядів Євангелія

СІМ СВЯТИХ ТАЇНСТВ
Шлюб – зводиться до того, що майбутнє подружжя, обіцяючи перед вівтарем бути вірним один одному, отримує через священнослужителів благодать однодушності «до благословенного народження і християнського
виховання дітей»

СІМ СВЯТИХ ТАЇНСТВ
Єлеосвячення (соборування) – символізує зцілення людини від душевних і тілесних хвороб й одночасно є засобом відпущення нерозкаяних гріхів.

ХРИСТИЯНСЬКА МОЛИТВА

ХРИСТИЯНСЬКА МОЛИТВА
Християнська молитва зазвичай звернена до Бога-Отця через Ісуса Христа під керівництвом Святого Духа. Вона троїста за формою. І це не випадковість. Форма молитви випливає з природи Божого одкровення, найвищим виявом якого є життя, смерть і воскресіння Ісуса Христа. В основу християнської молитви покладено розуміння того, що Ісус усунув перешкоди, що відділяли Бога від людей, оскільки своєю смертю на хресті він спокутував і здолав відчуження, породжене їхніми гріхами.

ХРИСТИЯНСЬКА МОЛИТВА
Молитва – не просто спосіб переконати Бога зробити шось для людей.
Скоріше це спосіб приєднання до його промислу. Тому в Біблії молились Авраам і Давид, Ілля й Іона. Часто молився Ісус і вчив цьому своїх учнів. Він звертав особливу увагу на довірливість, щирість і лаконічність молитви. Центральною молитвою християнського культу є Господня молитва («Отче наш»), яка читається в християнських церквах регулярно. Вона визнається
усіма християнськими течіями.

ІКОНОВШАНУВАННЯ

ІКОНОВШАНУВАННЯ
Починаючи з VIII ст., в християнстві офіційно визнано іконовшанування. Православне та католицьке богослов’я, обґрунтовуючи цю
традицію, зазначають, що ікона допомагає віруючому зосередитися, спрямовує
його увагу до предмета молитовного розмірковування, а тому невіддільна від
молитовної діяльності.

ВИСНОВОК
На відміну від католицизму, православ'я не має єдиного церковного центру. Якщо католицька церква є інтернаціональною щодо тлумачення канонів, обрядів і свят, то в православ'ї домінують національні особливості: кожна з церков виробляє свою традицію, має свої свята. Наприклад, для української церкви Покрова є великим святом, у російському церковному календарі нічим особливим не вирізняється, в грузинському - його немає взагалі.
В основі православного віровчення - Святе Письмо (Біблія), Святий Переказ (рішення вселенських і помісних соборів V-VIII ст., праці отців церкви), Символ віри (визнання триєдиності Бека, боговтілення, спокутної жертви Ісуса Христа, загробного ушанування, також визнання церкви як посередника між Богом і людьми).
Відвідування храмів, молитва, дотримання постів, таїнств для православних віруючих мають особливе значення. Особлива роль належить культу святих, церковним святам, ушануванню ікон. Православ'я визнає хрещення, причастя, миропомазання, сповідь, шлюб, священство, єлеосвячення і богослужіння. Заперечує католицькі догмати про філіокве, чистилище, про непогрішимість Папи Римського та ін.