Медіація в адміністративному та кримінальному судочинстві презентация

1. Примирення в адміністративному процесі.

Інститут примирення в адміністративному судочинстві - один із засобів захисту прав. На відміну від судового рішення, яким закінчується судовий розгляд і яке (а часто так і буває) може не задовольняти одну чи обидві сторони судового процесу, договір про примирення становить собою взаємовигідний компроміс, на який добровільно погоджуються дві сторони, між якими виник публічно-правовий спір.

Підходи до розуміння правової природи примирення
має винятково процесуальну сутність
матеріально-правової концепції примирення
змішана матеріальна та процесуальна природа примирення

Правова природа інституту примирення в адміністративному судочинстві
існує в рамках інституту захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин
виявляється у єдності матеріального змісту і процесуальної форми
необхідність затвердження (визнання) судом умов примирення і, як наслідок, закриття провадження у справі
має подвійну природу, що виявляється з одного боку, у формі домовленості між сторонами про завершення публічно-правового спору, з іншого – врегулювання матеріальних (позитивних) публічно-правових відносин.

Ознаки, характерні для примирення сторін в адміністративному процесі:
необхідність домовленості про примирення виникає тоді, коли має місце факт порушення суб’єктивного права, який вже відбувся,
з урахуванням специфіки мети такої домовленості її суб’єктами повинні бути протилежні сторони, що мають безпосередній інтерес у її досягненні,
необхідність волевиявлення сторін,
взаємність поступок,
законність,
невизначеність, спірність права, сумніви у його здійсненні, спонукають і зумовлюють намагання сторін без втручання держави (в особі суду) захистити те, що їм належить шляхом пошуку і погодження взаємовигідного варіанту,

Вперше спробу визначення поняття та правової природи примирення сторін в адміністративному процесі України зробила Г. Ткач. Примирення сторін - це письмово оформлений договір (угода), що укладається сторонами публічно-правового спору з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів, згідно з яким вони зобов'язуються зробити взаємні поступки для врегулювання вже початого між ним спору, який переданий до суду.

2. Включення медіації до судового провадження при розгляді адміністративного спору.

У п. 3 ч. 1 ст. 157 КАС України зазначено, що провадження в адміністративній справі може бути закрите у зв’язку з примиренням сторін. Примиренням буде визнаватися повне або часткове врегулювання спору на основі взаємних поступок. Недоліком законодавчого регулювання є те, що в ст.113 КАС України, яка закріплює інститут примирення сторін в адміністративному судочинстві не зазначено, яким чином оформляється таке примирення (усне чи письмове клопотання, заява, угода тощо) і яким чином сторони повідомляють суд про своє рішення.

Процесуальні можливості сторін щодо примирення в адміністративному процесі:
стаття 49 КАС України “Права та обов’язки осіб, які беруть участь у справі”, сторони можуть заявити клопотання про закриття провадження у зв’язку з мирним врегулюванням спору (примиренням),
частина 3 ст. 51 КАС України “Права та обв’язки сторін” де зазначено що сторони можуть (це їх процесуальне право) досягти примирення на будь – якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі.

Стаття 11 КАС України закріплено один із принципів адміністративного судочинства, а саме принцип офіційного з’ясування обставин справи

Істотні умови договору про примирення
сторони примирення,
предмет,
права та обов’язки сторін,
можливі строки виконання взаємних зобов’язань,
дата укладення,
підписи сторін.

Межі примирення сторін в адміністративному процесі
Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов’язків сторін і предмета адміністративного спору.

Аналіз судової практики з розгляду публічно – правових спорів свідчить, що інститут примиренням сторін в адміністративному процесі найчастіше застосовується до наступних категорій справ:
щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування,
щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, індивідуальних адміністративних актів (зокрема про відмову у видачі дозволів, ліцензій),
щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення та поновлення на такій службі,
між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у томи числі делегованих повноважень,
щодо укладення та виконання адміністративних договорів.

Інколи на практиці зустрічаються випадки не правильного укладення та визнання судом примирення сторін, що пов’язано з помилковим розумінням ознак та правової природи цього інституту.

За наявності ухвали про закриття провадження у справі з підстави примирення сторін, повторне звернення тієї ж особи до суду із тотожними позовними вимогами до того самого відповідача із тих самих підстав не допускається.

В адміністративному процесі на сьогоднішній день відсутня реальна можливість та правовий механізм примусового виконання угоди про примирення чи ухвали суду про закриття провадження з підстави примирення сторін. Так ч. 4 ст. 113 КАС України як єдину санкцію за невиконання добровільно угоди про примирення однією із сторін, передбачає право другої сторони подати в суд, який закрив провадження в справі у зв’язку з примиренням сторін, клопотання про поновлення провадження в справі, після чого суд постановляє відповідну ухвалу.

В ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року у справі № 807/3463/13-а (справа про стягнення податкового боргу) сторони уклали мирову угоду та подали її на розгляд суду. Вказавши, що нормами КАС України прямо не передбачено мирової угоди, суд все ж прийняв зафіксовані у ній умови примирення між сторонами.

Представник, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, має право досягнути примирення, якщо це право спеціально обумовлене у виданій йому довіреності.
Якщо спір вирішується шляхом примирення і сторони не дійшли згоди щодо розподілу судових витрат, то кожна сторона у справі несе половину судових витрат.

Судовий розгляд справи по суті починається доповіддю головуючого в судовому засіданні про зміст позовних вимог, про визнання сторонами певних обставин під час підготовчого провадження, після чого він з'ясовує: чи підтримує позивач адміністративний позов, чи визнає його відповідач та чи не бажають сторони примиритися.
Сторони можуть примиритися протягом всього часу судового розгляду або заявити клопотання про надання їм часу для примирення (ст.135, 136 КАС України).

3.Процес медіації в кримінальному судочинстві.

Новий підхід реагування на злочин – застосування програм відновного правосуддя, який базується на принципах усунення завданої потерпілому емоційної, матеріальної та фізичної шкоди, та прийнятті правопорушником відповідальності за скоєне.

Медіація у кримінальному процесі – це процес пошуку до або під час кримінального процесу взаємоприйнятного рішення між потерпілим та правопорушником за посередництва компетентної особи – медіатора

Типи (моделі) медіації залежно від її взаємозв'язку з традиційною системою кримінального правосуддя:
перша модель медіації передбачає, що медіація є частиною звичайного кримінального процесу;
друга модель являє собою реальну альтернативу кримінальному судочинству, коли певна кримінальна справа на ранній стадії процесу виводиться із системи кримінального правосуддя;
третя модель передбачає, що медіація є додатком до традиційної системи кримінального судочинства.

Регулювання медіації у кримінальному процесі
Рекомендація N R (99) 19 Комітету міністрів Ради Європи державам - членам Ради, які зацікавлені в організації медіації у кримінальних справах від 15.09.1999 № R(99)19
Рекомендацію 20(2003) Комітету Ради Міністрів Державам-членам щодо нових способів роботи із злочинністю неповнолітніх та ролі правосуддя у справах неповнолітніх
Рішення Ради Європейського союзу від 15 березня 2001 року «Про місце жертв у кримінальному судочинстві» (2001/220/JHA)
КПК України
Проект Закону «Про медіацію (посередництво) у кримінальних справах»
Проект Закону «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо процедур медіації (посередництва)»

Відповідно до § 31 Рекомендації №R (99) «Про медіацію в кримінальних справах» досягнута угода сторін в добровільному порядку має включати для них розумні та співвідносні обов’язки.

Основи для існування позасудової моделі медіації в кримінальному процесі України
ініціювати процедуру примирення (медіації) мають право лише потерпілий та підозрюваний чи обвинувачений, тобто, суд не вправі ініціювати проведення даної процедури, крім того КПК України не покладає на суд обов'язку щодо інформування сторін провадження про можливість укладення угоди про примирення, такий обов'язок лежить на слідчому та прокурорі (ч. 7 ст. 469 КПК України);
по-друге, процедура примирення не може здійснюватися слідчим, прокурором чи суддею (ч. 1 ст. 469 КПК України);
по-третє, з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження та наданню угоді законної сили, суд переконавшись, що угода про примирення між сторонами може бути затверджена, ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 5 листопада 2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», зазначається, що примирення обвинуваченого, підозрюваного з потерпілим належить розуміти як акт прощення його в результаті вільного волевиявлення потерпілого, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка з сторін була ініціатором та з яких мотивів.

Медіація може розглядатися як окрема факультативна стадія кримінального процесу або як спосіб реалізації законних прав та інтересів разом із судовим розглядом кримінальної справи. У деяких випадках медіація може бути альтернативою кримінальному процесу, якщо процедура була проведена до порушення кримінальної справи, відповідає інтересам потерпілого та правопорушника, а злочин не пов'язаний із публічним інтересом держави.

Процес медіації складається з таких етапів:
встановлення слідчим, прокурором, суддею низки підстав, які вказують на можливість закриття справи у зв’язку примиренням сторін;
визначення медіатора в даній справі і можливість проведення процедури медіації;
одержання медіатором у випадку звернення до нього сторін інформації щодо кримінальної справи від прокурора або слідчого;
встановлення контакту та особиста зустріч з обвинуваченим;
організація спільної зустрічі лише після попередньої зустрічі зі сторонами та повною їх згодою;
процедура медіації;
результат медіації у вигляді угоди про примирення або недосягнення порозуміння.

Укладена між сторонами угода про примирення може бути:
підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням потерпілого та особи, що вчинила суспільно-небезпечне діяння, а також щодо неповнолітніх;
пом’якшувальною обставиною при призначення покарання;
обставиною, що береться до уваги при звільненні від відбування покарання з випробуванням;
обставиною, що враховується при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання;
обставиною, що враховується при заміні невідбутої частини покарання більш м’яким;
обставиною, що враховується при звільненні від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру (щодо неповнолітніх).

4. Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим в кримінальному процесі.

Сучасною тенденцією розвитку світового кримінального судочинства є істотна зміна поглядів на публічне регулювання кримінально-процесуальних відносин та розширення при цьому приватноправової складової.

Затверджена Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. Концепція реформування кримінальної юстиції одним із напрямів реформування системи кримінальної юстиції визначає розширення застосування відновних процедур і примирення.

Альтернативні кримінальному переслідуванню заходи
спрямовані на одночасне вирішення автономних цілей класичної тріади – держава-винний-потерпілий

Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (ч. 2 ст.469 КПК України).

У Франції медіація можлива у будь-яких кримінальних справах, а в Польщі – у справах, що передбачають максимальне покарання позбавлення волі на строк до 5 років.

У випадку, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох осіб, які підозрюються (обвинувачуються) у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма підозрюваними чи обвинуваченими, угода може бути укладена з одним (кількома) із підозрюваних чи обвинувачених. Матеріали справи щодо особи (осіб), з якою укладено угоду, підлягають виділенню в окреме провадження.

Суб’єкти ініціювання та укладення угоди про примирення:
може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого;
домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).

Зміст угоди про примирення (ст. 471 КПК України)
зазначаються її сторони,
формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність,
істотні для відповідного кримінального провадження обставини,
розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
строк її відшкодування чи перелік дій, не пов’язаних із відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов’язані вчинити на користь потерпілого,
строк їх вчинення,
узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування із випробуванням,
наслідки укладення та затвердження угоди,
наслідки невиконання угоди,
інші положення та домовленості сторін.

Суд зобов’язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд відмовляє у затвердженні угоди про примирення, якщо:
умови угоди суперечать вимогам КПК України та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким, ніж те щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе згідно з угодою зобов’язань;
відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.

Процесуальні наслідки укладення угоди про примирення
підозрюваний (обвинувачений) обмежується у праві оскарження вироку в апеляційному (ст. 394 КПК) і касаційному (ст. 424 КПК) порядку;
підозрюваний (обвинувачений) відмовляється від прав, передбачених п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме:
1) права мовчати (факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення);
2) мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;
3) допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і докази, що свідчать на його користь.
потерпілий позбавляється права вимагати надалі притягнення підозрюваного (обвинуваченого) до кримінальної відповідальності за відповідний злочин і змінювати розмір вимог про відшкодування збитків

5.Особливості медіації в кримінальному процесі за участі неповнолітніх.

Ініціаторами проведення медіації за участі неповнолітніх можуть виступати:
сторони,
законні представники,
органи державних влади (у Франції медіація може бути ініційована прокурором, у Бельгії та Німеччині – прокурором або суддею)

Особливості медіації за участі неповнолітніх
Врахування правового статусу неповнолітніх,
Підвищені вимоги до медіаторів,
Необхідність розмежовувати процедуру проведення медіації за участю неповнолітніх, які вперше вчинили правопорушення та при повторному вчиненні.